Показники для визначення класу небезпеки хімічних речовин

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 10

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Примітка:

^*ЛД₅₀ – летальна доза хімічної речовини, що при введені в організм викликає загибель 50% тварин, мг/кг живої ваги.

^**Персистентність в ґрунті – продовженість зберігання біологічної активності забруднюючої хімічної речовини, що характеризує ступінь її стійкості до процесу розкладу.

Джерела надходження важких металів поділяють на природні і техногенні. До природних джерел відносяться вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні процеси, вулканічна діяльність. Техногенні джерела забруднення ґрунту важкими металами можуть бути разміщені в наступний ряд за масштабами забруднення і за питомим внеском: повітряні викиди підприємств чорної металургії( найбільше джерело забруднення), автотранспорту, рідкі і тверді побутові комунальні відходи (включаючи стічні води), пестициди, органічні та мінеральні добрива (табл.20)

Особливість профільного розподілу важких металів у природних і техногенних територіях – характерний регресивно-акумулятивний тип розподілу, що проявляється в підвищеному накопиченні металів в гумусному горізонті і різкому зниженні їх вмісту в нижчерозміщених.

На особливості перерозподілу важких металів у ґрунтовому профілі впливає комплекс ґрунтових факторів: гранулометричний склад, реакція ґрунтового розчину, вміст органічної речовини, ємність поглинання катіонів, дренаж та ін.

Таблиця 20

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ, МГ/КГ СУХОЇ МАСИ(ЗА ДАНИМИ ЦИНАО, 1992Р.

Рівень вмісту металів, за якого починається проявлятися по­слаблення росту рослин та інші негативні прояви, може різнитись в декілька разів на піщаних і глинистих ґрунтах, окультурених і неокультурених. При цьому враховується не лише безпосередньо їх дія на живі організми, а й на екосистему в цілому з врахуван­ням органічних зв’язків між її компонентами і можливих окре­мих наслідків надходження забруднюючих речовин в біосферу.

Характеризуючи загальну картину забруднення ґрунтів важ­кими металами, необхідно враховувати, що небезпечний його рі­вень, який перевищує МДК, спостерігається в основному біля металургійних підприємств в радіусі до 10—12 км та впродовж автодоріг з достатньо інтенсивним рухом (в смузі шириною до 100 м). У цих районах і місцях сільськогосподарського викорис­тання ґрунтів повинне бути відповідно спеціалізованим, їх доці­льно виключити із звичайних сівозмін.

Забруднення важкими металами з агропромислових джерел до рівнів, що наближаються до МДК, можливе тільки на землях, на яких засоби хімізації, наприклад пестициди або стічні води, за­стосовувались тривалий час без належного контролю. Внесення мінеральних добрив і традиційних органічних добрив у середніх дозах здатне підняти рівень вмісту/ важких металів в ґрунтах до діючих нині значень МДК лише за сотні років.

Найбільш вірогідними об’єктами, на яких можна очікувати під­вищення рівня забруднення важкими металами і для яких необхідне проведення обстежень, є: приміські зони великих промислових центрів (на відстані до 10 км); овочеві сівозміни з високою насиче­ністю добривами і пестицидами; поля з традиційним застосуванням стічних вод; території на яких систематично застосовують пестици­ди (наприклад, препарати міді на виноградниках).

Шкалу оцінки небезпеки забруднення важкими металами за су­марним показником забруднення (2с) визначають за формулою:

2с = І К₀-(п- 1),

де п — число металів, що визначається;

£ К_с — арифметична сума коефіцієнтів концентрації окремих мета­лів, К_с визначається діленням фактичного вмісту металу в ґрунті (мг/кг) на фоновий вміст металу (дані можна взяти з довідкових джерел).

При 2с менше 16 категорія забруднення приймається як допу­стима, при 16—32 — як помірно небезпечна, при 32—128 — як небезпечна, понад 128— як надзвичайно небезпечна (табл. 21).

Таблиця 21

ПРИНЦИПОВА СХЕМА ОЦІНКІ ҐРУНТІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗА СТУПЕНЕМ ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ (ЗА ДАНИМИ ЦИНАУ, 1992 Р.)