Оцінка вологозабезпеченості ґрунтів. Ґрунтова волога щодо доступності рослинам поділяється на категорії.
1. Недоступна для рослин волога(від максимальної гігроскопічності (МГ)- до води зв'язаної з кристалами мінералів). Вологість ґрунту, відповідає МГ змінюється від 12-16% у глинистих ґрунтах до 6-12% у суглинках та до 6 % і менше у легких ґрунтах.
2. Дуже важко доступна для рослин волога. Ця частина рихлозв'язаної води від максимальної гігроскопічності до вологи в'янення мало рухома, переміщується тільки у вигляді пари, частково поглинається корінням з великої всмоктуючою силою.
3. Умовна важко доступна волога знаходиться між вологістю в'янення і вологістю розривів капілярів (ВРК) ця категорія вологості за якої підвишена волога в процесі свого випаровування втрачає здатність переміщуватись до випаровуючої поверхні . Надходить до коренів в формі пари, можливий плівчастий механізм переміщення.
4. Середньодоступна волога відповідає межам вологості розриву капілярів до найменшої (польової) вологоємності (НВ) , яка являє собою найбільшу кількість вологи яку утримує ґрунт проти сил тяжіння. Остання вимірюється від 10% у легких ґрунтів до 50% у важких. Середньодоступна волога характеризується рухомістю і надходить до коренів по капілярах і плівках.
5. Легкодоступна волога знаходиться в межах від найменшої вологоємності до повної вологоємності і являє собою найбільшу кількість яка може міститися в ґрунті при заповненні всіх щілин. Ця категорія вологи моє найбільшу рухомість проте наявність ії може бути причиною погіршення повітряного режиму ґрунту.
Ці категорії вологи об'єднуються в дві групи : непродуктивної вологи (1-а та 2-а категорії) і продуктивної (3-5-а категорії), нижнім рівням якої служить вологість в'янення. Оптимум вологи для рослин знаходиться вище вологості розриву капілярів до найменшої вологоємності (3-я і 4-я категорії). Тобто верхня межа вологості при який виникає перезволоження знаходиться в інтервалі між повною і максимальною половою вологоємністю і залежить від умов аерації. В піщаних і супіщаних ґрунтах корисність аерації при найменший вологоємності дуже висока, в легкосуглинних – оптимальна, середньо - і важкосуглинних – крайня (6-8%). У глинистих дерно-підзолистих ґрунтах при НВ щілинність аерації дуже знижується, відповідно критична вологість що відповідає надлишковому зволоженню знаходиться нижче рівня НВ.
На практиці в якості вихідного критерію вологозабезпеченості посівів використовують запаси продуктивної вологи в ґрунті. Ця оцінка має особливе значення перед початком весняних польових робіт, по скільки з нею пов'язане прогнозування урожайності, корегування технології вирощуванні сільськогосподарських культур, а також восени для планування заходів по накопиченню і збереженню вологи. Перед сівбою озимих культур важливо знати не лише загальні запаси продуктивної вологи, а й зволоженість верхнього шару, від якого залежить одержання сходів. Найбільш загальні оцінки цього критерію подані в таблиці(табл.11).
Таблиця 11
ОЦ ІНКА ЗАПАСІВ ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ
| Шар ґрунту , см | Запаси води, мм | Якісна оцінка запасів води |
| 0-20 | >40 | Добрі |
| 40-20 | Задовільні | |
| 20 | Незадовільні | |
| 0-100 | 160 | Дуже добрі |
| 160-130 | Добрі | |
| 130-90 | Задовільні | |
| 90-60 | Погані | |
| <60 | Дуже погані |
Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту нижче 100 і вище 200 мм виходять за межі оптимальних для більшості польових культур. Надлишкова вологість ґрунту (понад 250 мм) і дуже мала (менше 50 мм) негативно позначається на розвитку рослин та їх урожайності.
Окисно-відновний стан ґрунту. Для кількісного обчислення цього стану використовують окисно-відновний потенціалі(ОВП). Агрономічна оцінка його значень подана в таблиці (табл.12)
Таблиця 12