Оптимальна і рівноважна щільність складання середньо - і важкосуглинних ґрунтів, г/см3 (за В. В. Медведєвим)
| Ґрунти | Щільність складання ґрунту | Розбіжність | |
| оптимальна для ярих зернових | рівноважна | ||
| Дерново-підзолисті | 1,33 | 1,50 | 0,17 |
| Чорнозем опідзоленій | 1,22 | 1,25 | 0,03 |
| Чорнозем типовий | 1,20 | 1,24 | 0,04 |
| Чорнозем звичайний | 1,20 | 1,27 | 0,07 |
| Чорнозем південний | 1,20 | 1,28 | 0,08 |
| Темно-каштанові | 1,23 | 1,32 | 0,09 |
| Каштанові | 1,25 | 1,35 | 0,10 |
Для умов звичайного природного поглинання дощової води існує шкала водопроникності ґрунтів (табл.8).
Таблиця 8
Шкала оцінки дощів і водопроникності ґрунту
| Коефіцієнт поглинання води, мм/хв. | Оцінка | |
| дощів | водопроникності | |
| >2,0 | великі зливи | дуже висока |
| 2,0-0,5 | зливи | висока |
| 0,5-0,01 | сильні дощі | підвищена |
| 0,1-0,02 | помірні дощі | середня |
| 0,02-0,005 | легкі дощі | знижена |
| 0,005-0,001 | моросящі | низька |
| <0,001 | теж | дуже низька |
Структурна будова ґрунту. Під структурністю ґрунту розуміють його здатність розпадатися на агрегати під впливом механічних дій. Структура ґрунту – сукупність агрегатів різної величини, форми, щільності, механічної міцності та водостійкості. При оцінці структури відрізняють морфологічне ії розуміння від агрономічного.
Для агрономічної оцінки М.І. Савіновим, запропонована класифікація, згідно з якою до агрономічно цінних відносяться агрегати розміром 0,25-10мм. Більш ґрунтові окремості вважаються глибистою частиною ґрунту, а мілкіші – розпиленою . Ці три частини ґрунту діляться на види (табл.9) .
Таблиця 9
АГРОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ҐРУНТОВОЇ СТРУКТУРИ (ЗА М.І.САВІНОВИМ)
| Ґрунтові окремості | Види | Розмір агрегатів (діаметр), мм |
| Глибиста | Великі глиби | >100 |
| Середні глиби | 50-100 | |
| Мілкі глиби | 10-50 | |
| Великі глиби | 3,0-10,0 | |
| Грудочкувата | Середні глиби | 1,0-3,0 |
| Мілкі глиби | 0,5-1,0 | |
| Зернисті | 0,25-0,5 | |
| Розпилена | Мікроструктурі елементи | 0,01-0,25 |
| Пилувато-глинясті частини | <0,01 |
Відношення маси грудочок діаметром 0,25-10 мм до маси решти фракцій зветься коефіцієнтом структурності.
Найкращі водно-повітряні властивості ґрунту степової зони , складаються при розмірі агрегатів 0,25-0,3 мм, дерново-підзолистих – при 0,5-5 мм.
При оцінці стійкості ґрунту проти дефляції враховують вміст агрегатів розміром більше 1 мм в шарі 0-5 см.
Важливішими умовами агрономічної цінності структури є водотривкість та пористість (понад 45%).
Вміст водостійких агрегатів в орному шарі чорноземів знаходиться в межах 40-60%, що визначає стійкість складання і оптимальні значення щільності ґрунту для багатьох культур. Зменшення вмісту водостійких агрегатів у типових чорноземах нижче 40% негативно позначається на деяких фізичних властивостях, і в першу чергу на водопроникність. При зниженні кількості водотривків агрегатів з 45-55 до 30% водопроникність знижується в три рази.
Нестійкість будови дерново-підзолистих ґрунтів пов'язана з невисоким вмістом в них водостійких агрегатів, який змінюється від 15-17% під просапними культурами до 20-30% під зерновими і до 30-40% під багаторічними травами. Ця мінливість особливо помітна проявляється в екстремальних за погодними умовами роках. Дерново-підзолисті суглинкові ґрунти з вмістом водостійких агрегатів менше як 20% можуть ущільнюватись в орному шарі в роки з надлишковим зволоженням до 1,5-1,6 г/см3. Оптимальна для вимогливих культур будова дерново-підзолистих ґрунтів досягається при вмісті водостійких агрегатів (>0,25мм) понад 40%.
Орієнтовно оптимальний вміст водостійких агрегатів – рівень 75-80%. При більш високій кількості водостійких агрегатів значно зростає щілинність аерації, в наслідок зростає непродуктивна витрата вологи на фізичне випарування.
Нижня межа поданих в таблиці інтервалів вмісту водостійких агрегатів відноситься до малогумусних ґрунтів поліської зони, а верхня – до високогумусних ґрунтів лісостепової та степової зони.
Таблиця 10