— Чим вони загрожували тоталітарній ідеології?
г) цілковиту монополію на істину офіційній ідеології покликані були забезпечити органи цензури, утворені в УСРР на початку 20-х рр..
2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших партій.
- Які політичні партії легально існували в Україні наприкінці 1920 р.?
- КП(б)У — фактично український філіал РКП(б);
- УКП (боротьбистів);
- партія борбистів;
- Українська комуністична партія (укапісти), утворена на початку 1920 р.
У березні 1925 р. розпущено партію укапістів, а її члени увійшли до КП(б)У..
У 1921—1923 рр. - хвиля масових арештів членів нелегальних організацій.
У травні 1921 р. у Києві відбувся процес над членами партії українських есерів.
Перед депортацією всіх попередили, що в разі самовільного повернення на батьківщину кожного чекатиме розстріл.
3. Зрощення правлячої партії з державним апаратом.
Для забезпечення контролю над життям суспільства РКП(б) почала створювати фантастично розгалужений управлінський апарат.
Таким чином, партія втратила ознаки політичної партії і перетворилась на державну партію.
Практично всі управлінські посади України займали комуністи, які були просто зобов'язані виконувати настанови партійного керівництва.
Якщо ж управлінцями ставали представники інших політичних партій або безпартійні, перед ними виникала дилема.
Яка? (Або вступати до лав більшовиків, як це було з боротьбистами, борбистами, укапістами, або залишати посаду.)
Ішов процес одержавлення партії.
4. Ж орсткий контроль держави над суспільним життям.
Більшовицька партія керувала країною не безпосередньо, а опосередковано — через контроль над органами радянської влади, профспілками, комсомолом, громадськими організаціями.
— Що давала така опосередкованість? (Державна партія вирішувала все у всіх сферах, не беручи, одначе, на себе за це відповідальності.)
У 1924 р. ВЦВК і РНК УСРР ухвалили «Положення про порядок реєстрації спілок і товариств», за яким усі громадські організації переводилися під юрисдикцію Народного Комісаріату внутрішніх справ (НКВС).
5. Монопольна влада партійно-державного апарату, централізація керівництва.
Поступово сформувалась командно-адміністративна система (КАС) як форма організації суспільства.
Особливо важливим елементом КАС був апарат — сполучна ланка між «верхами» і «низами».
Саме тому Й. Сталін наголошував на тому, що «питання про держапарат є одним із найістотніших питань всього нашого будівництва».
Й. Сталін, ставши у 1922 р. Генералі секретарем партії, спираючись саме на особисто відданих йому апаратних працівників, посилив свою владу в боротьбі з Л. Троцьким, Л. Каменевим, Г. Зінов'євим.
Особливе місце в кадровій політиці центру відводилось Україні.
- Хто був головою РНК України з 1919 р.?
Коли посилилися протиріччя між ним та Й. Сталіним у 1923 р. Й. Сталін за допомогою партапарату відкликає X . Ра ковського «в розпорядження» центру.
Уряд УСРР очолив В. Чубар (1923—1933 рр.), а згодом П. Любченко.
Однак першими особами в радянських республіках були вже не голови урядів.
— А хто? (Секретарі партійних комітетів.)
В УСРР такими особами були Е. Квірінг (квітень 1923 — квітень 1925 р.), після нього — один з найближчих прибічників Сталіна Л. Каганович, який посідав пост керівника ЦК КП(б)У протягом 1925—1928 рр.
Проміжний підсумок.
У боротьбі з політичними противниками (яка посилилася після смерті В. Леніна у січні 1924 р.) Й. Сталін здобув наприкінці 20-х років справді диктаторську повноту влади і в партії, і в державі.
6. Насильство як спосіб утримання влади.
Невід'ємною частиною тоталітарного режиму є репресивний апарат.
Саме він і повів боротьбу з «шкідниками» та «саботажниками» в умовах згортання непу.
У 1928 р. відбувся судовий розгляд «Шахтинської справи» — про нібито шкідництво технічної інтелігенції Донбасу.
Це був перший крок до «Великого терору» кінця 30-х рр..