Бухарін і його прибічники були звільнені зі своїх посад.
— До чого призвела їх поразка? (До поразки курсу на неп.)
3. Початок курсу на індустріалізацію.
Наприкінці 20-х рр. резерви відбудовчого ефекту (завантаженість наявного обладнання, використовування розораної землі тощо) було вичерпано.
Країна опинилася на порозі гострої кризи.
Викладач звертається до учнів - «промисловців»:
— Що лежало в основі такої кризи? (Нестача капіталів для реконструкції промисловості.)
СРСР постав перед вибором:
- або низькі темпи розвитку всього господарства на базі непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн (господарство СРСР загалом перебувало на доіндустріальній стадії розвитку),
- або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства.
— Якої? (Важкої індустрії.)
XIV з'їзд ВКП(б) у грудні 1925 р. проголосив курс на індустріалізацію.
З 1926—1927 р. у бюджеті різко зростає обсяг капітальних вкладень в індустрію при незначному підвищенні їх для потреб села.
Такий акт свідомо порушував рівновагу на ринку, а це підривало фундамент непу.
4. Причини і масштаби голоду 1921-1923 рр. в Україні
У 1920 р. жорстока посуха спричинила істотне скорочення посівів зернових. Це тяжко відбилося і на поголів'ї худоби, що скоротилося на 40%.
У 1921 р. посуха виявилася значно сильнішою й охопила велику територію.
Але масштаби стихійного лиха не були 6 такими страшними, якби їм не передували безперервні військові реквізиції семи років військових дій.
Ослаблене ними сільське господарство не змогло протистояти великомасштабному стихійному лиху.
В Україні голод охопив губернії (з населенням близько 7 млн. чол.), що були основними виробниками товарного зерна.
Від посухи більш за все постраждали Запорізька, Катеринославська, Донецька, Одеська, Миколаївська і Харківська губернії, частково - Полтавська і Кременчуцька губернії.
Засіяна зерновими площа в 1921 р. складала тільки 79,6% довоєнної.
Недосів важко відбився на загальному хлібному балансі.
Голод був масовим і супроводжувався високою смертністю населення.
У Запорізькій губернії, приміром, голодувало 100% населення, в Одеській - 90%.
Але навіть за таких умов на вимогу Москви зерно вивозилося з України як у формі
продподатку, так і як допомога потерпілим від голоду неврожайним регіонам Росії, зокрема, Поволжю.