Бухарін і його прибічники були звільнені зі своїх посад.

— До чого призвела їх поразка? (До поразки курсу на неп.)

3. Початок курсу на індустріалізацію.

Наприкінці 20-х рр. резерви відбудовчого ефекту (завантаженість наявного обладнання, використовування розораної землі тощо) було вичерпано.

Країна опинилася на порозі гострої кризи.

Викладач звертається до учнів - «промисловців»:

— Що лежало в основі такої кризи? (Нестача капіталів для рекон­струкції промисловості.)

СРСР постав перед вибором:

- або низькі темпи розвитку всього господарства на базі непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн (господарство СРСР загалом перебувало на доіндустріальній стадії розвитку),

- або ж відмова від ринку, повер­нення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства.

— Якої? (Важкої індустрії.)

XIV з'їзд ВКП(б) у грудні 1925 р. проголосив курс на індустріалі­зацію.

З 1926—1927 р. у бюджеті різко зростає обсяг капітальних вкла­день в індустрію при незначному підвищенні їх для потреб села.

Такий акт свідомо порушував рівновагу на ринку, а це підривало фундамент непу.

 

4. Причини і масштаби голоду 1921-1923 рр. в Україні

У 1920 р. жорстока посуха спричинила істотне скорочення посівів зернових. Це тяжко відбилося і на поголів'ї худоби, що скоротилося на 40%.

У 1921 р. посуха виявилася значно сильнішою й охопила велику територію.

Але масштаби стихійного лиха не були 6 такими страшними, якби їм не передували безперервні військові реквізиції семи років військових дій.

Ослаблене ними сільське господарство не змогло протистояти великомасштабному стихійному лиху.

В Україні голод охопив губернії (з населенням близько 7 млн. чол.), що були основними виробниками товарного зерна.

Від посухи більш за все постраждали Запорізька, Катеринославська, Донецька, Одеська, Миколаївська і Харків­ська губернії, частково - Полтавська і Кременчуцька губернії.

Засіяна зерновими площа в 1921 р. складала тільки 79,6% довоєнної.

Недосів важко відбився на загальному хлібному балансі.

Голод був масовим і супроводжувався високою смертністю населення.

У Запорізькій губернії, приміром, голо­дувало 100% населення, в Одеській - 90%.

Але навіть за таких умов на вимогу Москви зерно вивозилося з України як у формі

продподатку, так і як допомога потерпілим від голоду невро­жайним регіонам Росії, зокрема, Поволжю.