Майновий найм і зберігання
Завдання 1.
Складіть порівняльну таблицю договорів майнового найму і зберігання, позики і зберігання, трудового договору (зі сторожем, охоронцем, завідувачем складу, іншими матеріально відповідальними особами) і зберігання.
Договір зберігання: За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Майновий найм і зберігання
Договір найму: За договором найму (оренди) наймодавець передає або зоб'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Спільним між договором зберігання індивідуально визначеної речі та договором найму є необхідність повернення зберігачем чи наймачем відповідної раніше переданої їм речі.
АЛЕ за договором найму передається право користування річчю, чого не відбувається за договором зберігання. Хоча в окремих випадках, за згодою поклажодавця в рамках договору зберігання зберігач може мати право користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі (ст. 944 ЦК).
ТОБТО, відмінність між ними у їх меті: у разі зберігання – це охоронність цілісності речі та її споживацьких властивостей, а в оренди – використання речі.
Позика і зберігання
Договір позики: За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Предметом договору позики є лише речі, визначені родовими ознаками, а зберігання – можуть бути як речі, визначені родовими (регулярне зберігання), так і речі, визначені індивідуальними ознаками (іррегулярне зберігання).
За договором зберігання речей, визначених родовими ознаками, так і за договором позики (ст. 1046 ЦК), одна сторона (зберігач і позичальник) має обов’язок повернути таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Такі договори є близькими за своїм змістом, оскільки за ними отримують не ту річ, що передають, а речі такої самої кількості та якості.
До зберігача, на відміну від позичальника, не переходить право власності на річ.
Зберігач, як правило, не має права розпорядження щодо переданої йому речі. За винятком договору зберігання речей, визначених родовими ознаками, якщо в ньому прямо передбачено передачу права розпорядження ними, до регулювання якого в такому разі згідно із ст. 958 ЦК, застосовуються положення ЦК про договір позики.