Гирлянда в архитектуре[
Гирлянда на фасаде Парижского Пантеона
В архитектуре гирлянда — декоративный мотив в виде сплетенных между собой листьев, цветов, стеблей, плодов, иногда с лентами[1]. Гирлянды встречаются в оформлении зданий, начиная с античных времен, преимущественно в форме рельефов.
В архитектуре России гирлянды использовались начиная с эпохи барокко. Так, многочисленные гирлянды применены в оформлении фасадовМеншиковой башни: над окнами первого яруса, над порталами, в украшении волют и капителей.
Мотив гирлянды широко использовался в архитектуре русскогоклассицизма. В широком рельефном фризе на фасаде Александринского театра мотив гирлянды дополнен античными театральными масками. Подобный мотив, но с фигурами ангелов вместо масок, можно увидеть на фасадах Троице-Измайловского собора. Рельефные гирлянды встречаются и в неоклассцизме, например, на здании Азовско-Донского банка и доме Мертенса в Санкт-Петербурге.
|
3. Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами.
Білет №24.
1. Розповісти про застосування вінків.
Вінок – форм-робота у вигляді кола з символічним значенням: пасхальний вінок, настільний вінок, вінок переможця, вінок для прикрашання інтер’єру, передріздвяний вінок (вінок адвента), вінок для свята урожаю, головний вінок, траурний вінок.
2. Описати поєднання кольорів в композиції.
На основі головних кольорів спектру – жовтого, червоного та зеленого, та проміжних, утворених кольорів – оранжевого, фіолетового,синьо-зеленог та жовто-зеленого, була розроблена шкала кольрів.так звана колористична шкала. Вона полегшує компоновку кольорів і, згідно неї, усі кольори розподіляються на два кольорових ряда – ахроматичний та хроматичний (у перекладі з грецької мови слово «хрома» означає «колір»).
До ахроматичних кольорів відносяться білий і чорний з усіма проміжними відтінками,що утворюються змішуванням білого та чорного, тобто усі сірі тона. Відтінки ахроматичних кольорів можуть бути більш світлими або темними.
До хроматичних кольорів відносяться основні і утворені кольори спектру, а також різноманітні відтінки, які утворюються в результаті їх змішування і переходів від одного кольора до іншого.
В свою чергу,хроматичні кольори діляться на теплі,або активні, - червоні, оранжеві, жовті;та холодні,або пасивні, - блакитні,сині, фіолетові. Переходом від теплих до холодних тонів є зелений колір, який відіграє велику роль при створенні квіткових композицій. До теплих тонів його поєднання з жовтим – жовто-зелений колір, адо холодних тонів відноситься його поєднання з синім – синьо-зелений колір.теплі тона називають активними тонами, так як вони виступають вперед, що ж стосується холодних тонів, то вони як пасивні відступають назад. Такі властивості необхідно враховувати при аранжуванні квітів.
Будь-який хроматичний колір має кольоровий тон, насиченість і світлоту, або яскравість.
Основной характеристикой відчуття кольору вважається кольоровий тон,який визначається домінуючою довжиною хвилі. В спектрі, що сприймається оком, налічується біля 130 кольорових тонів. Коли змішуються випромінювання початку і кінця спектра, утворюється ще до 30 пурпурних тонів, які розрізняються оком людини.
Характеристикою ступеню ароматичності кольорового тону є насиченість. З її допомгою розрізняється два кольора, що мають один тон, але різну ступінь ароматичності. Насиченість вимірюється у відсотках від насиченості тонів спектру, яка дорівнює 100%.
Світлота,або яскравість,показує загальність між відчуттям хроматичного та білого кольорів. Ця характеристика вимірюється в відсотках від яскравості білого зразку – молочного скла або магнієвої пластинки,що дорівнює 100%.
Існують правила благо приємних кольрових сполучень. Справа в тому, що око людини сприймає одразу всі кольрові тонна,що складають промінь сонця,але в тому випадку,якщо на нього довго і сильно впливати тільки одним промінем спектра,око стомлюється і прагне своїми силами відтворити інші кольори, яких не хватає. Наприклад, якщо людина довго дивиться на пляму зеленого кольору, то через деякий час виникає відчуття,що навколо цієї зеленої плями з’являються ореол червоного кольору. Саме на цій властивості ока і засновані правила благопиємних кольорових поєднань.
В кожній парі кольорових тонів, які ніби доповнюють один одного, знаходиться одна з основних окрасок – жовта, червона, синя і одна з додаткових – оранжева, фіолетова, зелена. Виникнення додаткових окрасок походить з змішування основних: жовта+червона=оранжева, синя+червона=фіолетова, жовта+синя=зелена.
Займаючись аранжуванням квітів і домагаючись отримати благоприємні сполучення окраски рослин,що входять в композицію, необхідно квіти основної окраски розміщувати з квітами, що мають окраску додаткову, що не вміщують в своєму складі даної основної окраски. Вдало поєднуються рослини червоні з зеленими, сині з оранжевими; жовтий та червоний, між собою дають благопиємні поєднання.
Засновуючись на цих властивостях,вкомпозиції можна використовувати рослини шести основних і додаткових хроматичних кольорів. В основном квіткові рослини бувають не чистих спектральних окрасок, а їх переходних відтінків. Тому їх включили в кольорові кола, що налічують від 6 до 24 тонів. Кількіст кольорових тонів в видимому спектрі набагато більше – їх 150,але для роботи аранжувальника достатньо і 24 тонів кольорового кола.
В мистецтві складення квіткових композицій користуються великим кольоровим колом, запропонованим німецьким декоратором Оствальдом. Кожній цифрі відповідає свій кольоровий тон: 1 – лимонно-жовтий, 2 – жовтий, 3 – золотисто-жотий, 4 – жовто-оранжевий, 5 – червоно-оранжевий, 6 – киноварно-червоний, 7 – червоний, 8 – кармінно-червоний, 9 – пурпурно-червоний, 10 – пурпурно-фіолетовий, 11 – фіолетовий, 12 – синє-фіолетовий, 13 – синевато-фіолетовий, 14 – ультрамариновий, 15 – середнє-синій, 16 – синій, 17 – васильково-синій, 18 – бірюзовий, 19 – колір морської води, 20 – ізумрудно-зелений, 21 – синє-зелений, 22 – середньо-зелений, 23 – хлорофіловий, 24 – жовто-зелений.
Два додаткових кольори можуть створювати гармонійний контраст: лимонно-жовтий та синє-фіолетовий,пурпурний та синє-зелений.
Тройне гармонійне поєднання можуть дати наступні відтінки: лимонно-жовтий, пурпурно-фіолетовий та бірюзовий або кармінно-червоний, синійта жовто-зелений.
При тройних поєднаннях завжди використовується один з кольорів зеленого діапазону. Тому, якщо додати зелень в декілька кольорів, що мають подвійне поєднання, можна отримати потрійне поєднання кольорів. При потрійному поєднанні два кольори можуть бути рівноцінніми, але один колір може виступати домінантою композиції.
В додаток до сказаного про поєднування кольорів не можна не згадати про створену французьким художником Е.Делакруаоригінальної теорії кольору. Її головним досягненням став трикутник основних кольорів, який з часом трансформувався в круг контрастів. В ньому представлено три основних кольори – жовтий, червоний та синій, та три додаткових, утворених двома сміжними основними кольорами, - оранжевий, фіолетовий та зелений. Поєднання кольорів може бути трьох типів:
- Контрастні – поєднання кольорів, що знаходяться в крузі навпроти один одного.
- Характерні – поєднання кольорів, розташованих через одну зону круга.
- Дисгармонічні – поєднання кольорів, розташованих поряд один з одним.
Необхідно пам’ятати, що на фоні контрастного будь-який колір сприймається більш насиченим. В той же час близькі по тону кольори, які розташовані поряд один з одним, нівелюють свою насиченість.
Крім кольорового тону, існує насиченість окраски і світлота, або яскравість, які також слід враховувати, створюючи композицію з рослин. При однаковій насиченості двох контрастних кольорів, око людини відчуває деяке подразнення. Потрібно, щоби квіти одної з рослина бо сосуд, в якому вони стоять, мали більш слабу окраску. Наприклад, завжди створює приємне враження поєднання яскраво-оранжевої купальниці з ніжно блакитними дзвіночками, ніж поєднання золотавої календули з темно-фіолетовими жоржинами або з вазою того ж кольору, яке подразнює око блиском та насиченістю своїх кольорів.
Але в той же час, якщо в композиції є рослина ненасиченого, в’ялого кольору, необхідно поставити поряд з ним таку рослину, яка б підсилювала відчуття насиченості кольору першої рослини. Для цього потрібно пам’ятати,що у блідо-червоного посилиться насиченість поряд з зеленим, ублідо-жовтого – поряд з синім, у блідо-фіолетового – поряд з зеленим.
Кольоровий тон і насиченість відсутні у ахроматичних кольорів, необхідно пам’ятати, що вони мають тільки світлоту, або яскравість. Ці кольори легко занйти в сонячному спектрі – чорний,білий, сірий. Завдячуючи цим кольорам можна підсилити або послабити насиченість рослин одного кольорового тону в аранжуванні. Наприклад, композиція може складатися з кольорів одного виду: тільки з білих, блакитних і темносиніх дзвіночків або з гвоздик від блідо-рожевої до темно-червоної окраски.
В аранжуванні можуть бути використані і різні рослини, що мають різну насиченість одного кольорового тону. Наприклад, композицію складають з гвоздик, хризантем та гербер жовтого кольору – від блідого до коричневатого.
Фон також є немаловажним фактором при створенні аранжування. Він впливає на кольорову гармонію, з його допомогою можна відтінити красу окремої квітки або лінії. Приємне кольорове сполучення утворює фон сірого, чорного та білого кольору, але композиція з білих квітів зникає на фоні світлої стіни, а сухоцвіти і деякі сухі трави загубляться на сірому тлі. Так що невдало обраний фон може зіпсувати все аранжування.
В якості фону для квіткової композиції може слугувати не тільки стіна, але і плетіння з лози і соломки, драпіровка з кольорової тканини, дерев’яні або скляні панелі.
Цветовой круг
Цветовой круг по Иоханнесу Иттену (1961)
Цветовой круг — способ представления непрерывности цветовых переходов, а также модели HSB. Сектора круга окрашены в различные цветовые тона, размещенные в порядке расположения спектральных цветов, причем пурпурный цвет связывает крайние (красный и фиолетовый) цвета.
Это своеобразное мнемоническое правило, которое помогает ориентироваться впространстве цветов, создавать нужный оттенок в любой цветовой модели.
Виды цветовых кругов
Цветовой круг с чередующимися цветами
Восьмисекторный цветовой круг
Наиболее распространён восьмисекторный цветовой круг. Он включает 7 цветов радуги ипурпурный. Основными цветами в этом круге считают красный, жёлтый, зелёный, синий, и добавляют к ним четыре «промежуточных» цвета (оранжевый, голубой, фиолетовый ипурпурный). В цветовом круге на равном расстоянии друг от друга расположены чередующиеся первичные и вторичные цвета. Сложение двух основных цветов дает дополнительный цвет, расположенный между ними.
При смешении двух дополнительных цветов получается основной цвет, лежащий между ними.
Цветовой круг обычно делят на тёплую и холодную половины.
Тёплые цвета: красный, оранжевый, жёлтый и промежуточные оттенки.
Холодные цвета: синий, голубой, зелёный, и переходные — сине-фиолетовый, сине-зелёный.