2 - сферичний (у вигляді на півсфери) – з квітів різних сортів невеликої довжини.

Дата: 2025-04-30; Просмотры: 2

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

3 - приплюснутої ( у вигляді сегменту) – роблять навіть з головок квітів, у яких практично відсутнє стебло.

В букеті листя квітів часто убирають, але іноді їх виводять на поверхню у вигляді пір’я, яке тирчить над поверхнею букета. Концентричні кола в бідермейєрі можна виконувати не тільки з квітів, а також з колосків, аспарагуса, ковилу, папороті, гіпсофіли.

Зовнішнє, периферійне коло букету в основному виконується у вигляді манжетки з паперу, мережива, стрічки, тканини, целофану, а також з листя калл, борщовика, нефролепісу, функції, аспарагуса.

Якщо пофантазувати, можна скласти бідермейєр не тільки з квітів, але, наприклад, з овочів – цибулі, петрушки, чесноку. Для дітей букет роблять з цукерок, розташовуючи в центрі такої оригінальної композиції одну квітку.

Популярні маленькі букети в стилі бідермейєр, які складають з дрібних квіток, прикрашаючи манжеткой з мережива, тюлю та стрічок. Стебла внизу обкручують вузькою стрічкою з кінцями, що звисають. Такі букети називають манжетними. Такий букет може бути для нареченої або її подруги, але частіше в країнах Європи він виконує роль букету для сватання і вручається женихом при сватанні.

Технологія виготовлення манжетного букету відрізняється від традиційної. Наприклад, зробити його можна з 16-ти міні-роз та 15-ти маргариток. В складанні букету необхідно дотримуватись послідовності. Спочатку потрібно зробити манжету з листя, який кріпиться в портбукетницю – каркас з ручкою (сучасна форма портбукету). В центрі портбукет ниці треба закріпити оазис або піафлор, оточений металічною сіткою. В обраний матеріал перпендикулярно ставиться верхівка букету з чотирьох троянд і трьох маргариток, таким чином утворюється перше концентричне коло, після цього між верхівкою та колом треба встановити елемент, який поєднує наступні кола букету – 4маргаритки та 4 міні-троянди – утворюється друге концентричне коло. Потім в проміжках між зв’язуючими квітами ставлять три міні-рози та три маргаритки – отримуємо третє коло.

Для того щоби оформити ручку манжетного букету, треба убрати листя, а стебла змочити, обернути вологою серветкою, закріпити липкою стрічкою а зверху задекорувати кольоровою стрічкою.

Як весільний букет бідермейєр складають круглу, як купол форму. Вона закрита за рахунок квітів, які щільно лежать, притискаються одна до одної, а внизу оформлюється вінком з листя або манжетою з тюлю.

В такому букеті використовуються маленькі круглі квіти – міні-троянди, анемони, маргаритки, купальниці, міні-гвоздики. Квіткові рослини щільно укладаються в формі концентричних кіл спірально або в регулярному розсіюванні. Листова манжета виконується з функції, вічнозеленої калини, адіантума.

При складанні такого весільного букету всі квіти повинні мати однакову довжину стебел, їх з вологою ватою насаджують на проволоку (тейпірують) і потім встановлюють в букет.

3.Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №10.

1. Розповісти про сушку рослин в мікрохвильовій печі.

Процес такої сушки займає лічені секунди, тому по зберіганню кольору рослин йому немає рівних. Ефективно таким способом трави і квіти сріблястої окраски. Метод сушки рослин в мікрохвильовій печі достатньо новий, тому для нього немає чітких правил. Результат нерідко отримується з допомогою експериментування.

Самим простим способом сушки в мікрохвильовій печі є метод відкритої сушки. При ньому квіти викладаються на декількох шарах фільтрувального паперу або кулінарного пергаменту, розміщеному в печі. Піч включають на 2-3 хвилини на половинну температуру, потім рослини виймають і вішають за стебла дня на два. Метод відкритої сушки підходить для рослин з багато численними дрібними квітами – для гіпсофіла, лаванд, золотарника, манжетки.

Рослини з крупними квітами, такі як троянда, тюльпан, хризантеми, анемон, фіалка обробляються іншим методом – висушуванням в силікагелі. На відміну описаного раніше способу, перш ніж помістити рослини в осушувач, їх ставлять в сосуд з водою, щоби вони нею напитались, а їх стебла укріплюють проволокою тільки після сушки. Контейнер з силікагелем та зануреними в нього квітами ставлять в мікрохвильову піч разом з чашкою,наполовину наповненою водою. Піч включають на повну на 1-3 хвилини, потім виключають, але не відкривають, а достають квіти тільки через 30 хвилин.

2. Описати діагональну форму букету.

Діагональний букет відноситься до букетів асиметричної форми. Створюючи такий букет, спочатку треба встановити вертикальну ось. В якості осі можуть використовуватись квіти з зеленню, які установлюються вертикально в самому центрі букету. Горизонтальна ось встановлюється перпендикулярно. Далі під кутом до горизонтальної осі встановлюють діагоналі з квітів меншої довжини, деякі з них нахилені вліво, а деякі – вправо. Їх пересікають діагоналі з ще більш коротких квітів. Деякі з них також спрямовані вліво і вправо. Можна поставити ще два елементи на лінії між верхніми точками вертикальної та горизонтальної осей.

Діагональна настольна форма композиції в корзині.

Вона часто грає роль весільної композиції. Будується на шести діагоналях і добре виглядає з усіх сторін. В першу чергу встановлюється цетральна діагональ, яка повинна складатися з двох рівних частин і виходити далеко за межі корзни. Діагональ доповнюється зеленню та бутонами. Потім в центрі композиції встановлюють вертикаль,яка складається з трох квіток. Наступні дві-три діагоналі встановлюютья так, щоби вони ніби проходили через центр, але були трошки нижче за нього. Що стосується їх довжии, то одна діагональ повинна бути коротшою іншої. Найбільш крупними квітами виконується найкоротша діагональ. Вона також оформлюється виразною зеленню, наприклад,баданом. Чим коротша діагональ, тим більшим повинна бути квітка. Для доповнення діагоналей використовується зелень різних видів. Центр композиції робиться чітким, в вигляді самої великої та красивої квіткиі також доповнюється зеленню.

Діагональна ювілейна форма.

Ця фрма схожа на настільну, але крупніша і вертикаль у неї більш пишна за рахунок використання великої кількості рослин, встановлених строго прямо. Центр композиції виконується з декількох прямих вертикальних квітів. При цьому друга квітка ставиться спереду від першої, а третя позаду зліва. Вертикалі верхівки можна доповнити встановлення тростнку або прямими стеблами інших рослин. Виконуючи центральну діагональ, з обох сторін композиції майже горизонтально встановлюють по одній осьовій квітці, додаючи до кожної з них по дві коротші. Квіти розміщують таким чином, щоби одна з них була вище та спереду осьової, а друга – трохи нижче та позаду осьової. Центр композиції доповнюється квітами та зеленню по бічній та додатковій осі. Також зеленню доповнюєься всі напрямки лінії – центральна, вертикальна бічна та додаткова.

3. Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами.

Білет №11.

1. Розповісти про прийоми обробки квітів.

Обробка гілок.

Для того,щоби на гілці виявити найвиразніші місця і не залишити без уваги саму її лінію, рекомендується безжально видаляти усі зайві пагони, листя, а у троянд – шипи. На думку японців, у будь-якої гілки аранжувальник бачить три частини – верхівку, талію та водний кінець. Верхівка після обробки повинна залишитися тільки одна, а не дві чи три, як нерідко бувае на гілках. З талії треба відалити всі негарні листки і зробити так, щоби вони не торкались один одного. Усі гілочки повинні дивитись вгору. Що стосується водного кінця, довжина якого не менша за 5см, його потрібно очистити, звільнити від зайвих пагонів, листя, хвої. Зробити це необхідно, так як у воді не повинно нічого плавати.

Часто починаючий аранжувальник жаліє очищати гілки, залишаючи на них багато зайвого, але з часом починає помічати та виявляти цікаві лінії та форми, навчившись видаляти зайві деталі.порада японців: перед тим як ставити гілки в композицію, можна видалити половину половину пагонів та листя, а після того як вони будуть поставлені, видалити ще половину залишених.наійбільш уважно слід видаляти зайві гілки у древесних порід з супротивним розташуванням, так як їх правильні хрестообразні розгалуження вносять в композиції небажану симетрію і взагалі створюють не дуже приємне враження. Слід залишити один пагон з двох супротивних. Це стосується ялини, яка вважається важким об’єктом.

Після обробки гілок залишається багато зрізів, які не повинні борсатися в око. Тому світлі місця фарбують під колір кори і повертають, по можливості, всередину композиції.

Для того,щоби надати необхідний вигин або нахил гілкам дерев та кущів, аранжувальнику необхідно їх вигнутии. У японців це – виготовлення каремоно.

Необхідно пам’ятати,що серед гілок є ламкі та гнучкі від природи,і знати,що в різні пори року гнучкість гілок різна. Вона зменшується під час появлення молодих пагонів. Найкращий матеріал – гілки верби, а на півдні – гілки гліцинії.гілки можна заготовляти з осені на весь рік.

В квіткових композиціях гілки використовують як з корою,так і без неї. Для того, щоби видалити кору різними засобами,треба :

- гілки попередньо пропарити,

- залишити гілки на декілька годин без води.

Тільки після цього з гілок видаляють кору і приступають до скручування. Спочатку гілку слід зігнути. Якщо діаметр гілки не перевищує 1см, її беруть в місці вигину двома руками, щоби великі пальці знаходилися знизу під гілкоюі торкалися один одного кінцями. Останні пальці повинні вільно лежати на гілці та її охоплювати. Гілку і руки краще зволожити. Після цього можна поступово починати згинати. Якщо гілка не згинається, їїможнапід час згинання трохи перекручувати навколо осі, здавлюючи, але не розтягуючи. Волокна деревини стають більш м’якими, що захищає гілку від полому. На товстій гілці слид зробити надрізи на 1/3 її діаметру. При необхідності можна виконати додаткові надрізи. При згинанні надрізи знаходяться зверху. Для збереження вигигу у надріз вставляють распорку.

Коли досягається потріба вигнутистьігілка утворює потрібу форму,її слід зафіксуваи в вигляді нерівних витків і потримати добу, або білше. Після цього фіксатори можна зняти. Гілка трохи розпрямиться, але збереже свій новий вигнутий вигляд.

Обробка стебла та його укріплення.

Необхідно видалити всі зайві, особливо нижні листки. Це зменшить поверхню випарювання вологи та не відбудеться загнивання листя в воді.кінець стебла потрібно зрізати навкоси при допомозі гострого ножа. Не можна для цього користуватись ножицями, бо вони роздавлюють проводящі сосуди рослини. Зрізати стебло рекомендується під водою, щоби в сосуди не потрапило повітря. Це допоможе квітам краще поглинати воду.

У деяких квітів (наприклад, троянди, айстри) на стеблах треба робити довгий зріз. У хризантеми, бузка, форзиції, соняшника з кінців слід видалити трохи кори, а краще нижні 5-10см розплющтит, постукавши молотком або іншим важким предметом.

Щоби продовжити життя цикламенам.морознику,нарцисам, каллам,календулі, рекомендується додатково їх стебла в нижній частині на 1-2 см надрізати ножем або процарапати булавкою для кращого поглинання води.

У рослин з полим стеблом, яку жоржин та люпину, всередину стебла наливають воду і отвір затикають ваткою або м’яким папером.

Стебла деяких рослн видвляють млечний сік, наприклад, стебла молочаю та маку.білкові речовини цього соку при зрізці рослин закупорюють проводящі сосуди, виступаючи як речовини, що запобігає ранам. Такі стебла необхідно підрізати і потримати над свічкою або одразу занурити їх кінці на декілька секундв гарячу воду (80-90˚) або на 1 хвилину в теплу воду (40-50˚) і тільки після цього поставити в воду. В результаті млечний сік,який швидко звертується в холодній воді, не закупорює проводящі шляхи.

Поверня зрізу молочаю, а також троянди та хризантеми, що виділяють сік,можна швидко обпалити на вогні, а звернувшийся млечний сік потрібно счистити.

Щоби видалити соковиділення у таких рослин, як нарциси, клівії, амариліси, достатньо занурити стебла свіже зрізаних рослин в нагріту до 50˚ воду. Але робити це треба обережно, тримаючи квіти з нахилом да дивлячись за тим, щоби пар не потрапив на квіти.

Стебла рослин, що мають важкі суцвіття, такі як гербера, гвоздики, а також стебла слабкі, що сильно гнуться та ламаються перед використанням в аранжуваннях рекомендується укріпляти. Робиться це з допомогою проволоки або липкої стрічки зеленого кольору, яку обмотують навколо стебла від початку до кінця. Таким чином можна змінювати вигин стебла не тільки у цих квітів, але і у цикламенів, гіацинтів,поліантових троянд, дельфініумов.

В тому випадку, якщо стебло у рослин поле або зовсім м’яке, як у нарциса,амариліса, калли, гіацинту, в нього всавляють тонку паличку,щоби надати йому більшу твердість та прямоту. Також в оснву такого стебла можна ввести відрізок проволоки середнього перерізу.проволоку потрібно протаскувати обережно вгору по стеблу до основи квітки, намагаючись не проколоти його бічні стінки. Полі стебла мають властивість закручуватись на кінцях, тому внизу їх додатково стягують резинкою. Якщо необхідно надати надати стеблам вигнуту форму,то всередину стебла всталяється гнучка проволока та необхідний напрямок стебла можна отримати шляхом згинання проволоки. Таким же засобом зберігається небхідний напрямок квітів тюльпану, які завжди повертаються до світла.вставив проволоку, можна зафіксувати квіти таким чином, щоби вони дивились в той бік, куди необхідно в композиції.

Обробка листя.

Для того щоби надати листкам необхідний вигин,користуються тими засобами, які найбільш підходять для тої чи іншої рослини. Наприклад, вигин мечоподібних листків ірису, лілейника, гладіолусу, рогоза, папороті нефролепіса та різноманітних трав можна змінити, зігнувши листки так, щоби з’єднались основа та верхівка. Після цього їх закріплюють проволокою. Отримуємо таким чином крута зелена дуга,яку встановлюють на тримачі. Можна отримати оригінальний бант, з’єднавши дві такі дуги. Щоби зробити бант з великої кількості селених стрічок, листя названих рослин попередньо розрізають нігтем від верхівки до основи, не дорізаючи до кінця. Такі ж маніпуляції роблять злистками аспідістри, які ще й завивають, накрутивши на тонку паличку.

Вигнути листки магнолії і закріпити їх в композиції можна з допомогою проволоки. Її підколюють з оборотної сторони листка за жилку, іншим кінце обмотують черешки.

Листкам іноді надають не тільки вигин, але й нову форму обрізкою їх краю. До і після цього процесу листки необхідно потримати в воді. Майжеувсіхлистків, що мають велику поверхню, рекомендується обрізати краї (пальма, монстера, функія, калла). При цьому листкам не тільки надається будь-яка конфігурація,але й з’являється можливість зберегти їх свіжість на протязі двох тижнів.

Утаких рослин,як гладіолус, ірис, рогоз, довжину листків зменшують, підрізуючи їх навкоси зверху. Для того,щоби зберігти свіжість нефорлепісу,зочищуючи та обпалюють нижню частину листка (вайі). Видаляються пошкоджені листочки,аякщо верхівка вайїмає в’ялий вигляд,її рекомендується обрізати.

Зберігти свіжістьлисття і надати йому більш декоративний та презентабельний вигляд дозволяють особливі прийоми,які у японських майстрівтназиваються асірай. Один з таких прийомів полягає в підмазуванні поверхні листя рослин, які використовуються в аранжуванні,будь-яким кремом,вазеліном або концентрованим розчином цукрового сиропу.

В зимові місяці в склад квіткової композиції можна включати і гілки листопадних порід з молоденькими листочками,отриманих шляхом вигонки.

Вигонка полягає в тому, що гілки дерев та кущів можна примусити розпуститися після закінчення у рослин періода покою, який починаєтьсявосени, коли закінчується період вегетації у всіх листяних порід. Десь до грудня в почках формуються зачатки листків та суцвіть. В цей час рослини теоретично готові зацвісти. Однак в природних умовах цього не відбувається. Якщо в цей період надати зрізаним гілкам достатньо тепла, вологи та світла, то їх неважко примусити вигнати листки в домашніх умовах.

Гілки,зрізані в морозну погоду,ставлять в ведро зводою іспочатку розмішують в прохолодному місці для відтаювання, потім переносять в приміщення, що опалюється, з температурою 18-20˚Ста з високою вологістю, якої можна досягти,поставивши поряд з сосудом зводою. Рекомендується гілки часто оприскувати та занурювати в теплу воду, в яку додати декілька краплин нашатирного спирту.

Гілки також можна тримати на протязі 10-12 годин в воді з температурою 30-35˚С або 4 години- зтемпературою 45˚С. Ці процедури сприяють прискоренню проростання бруньок. Можна впливати на проростання механічно – трошки зминати та прошкрябувати. Чим пізніше по часу починається вигонка,тим швидше з’являються листочки.

Такими методами «вигоняють» гілки жовтої акації,малини,смородини, глоду, гортензії, тополі, липи, калини, листяниці, вільхи та інших порід. Настрою природи, що просинається від зимового сна, надають композиції ківткові бруньки, що розпускаються, вишні, сливи, мигдалю, гранату, айви, форзиції та інших дерев та кущів.

Обробка квітів, плодів, коряг.

Нерідко квіти, які приймають участь в аранжуваннях, мають коротке або надто товсте стебло. В цьому випадку його рекомендується замінити на міцнийі тонкий штучний.такі методи зміни стебла практикуються вскладанні букету, щоби надати йому міцності. Для цього використовується проволока,до якої кріпиться кожна квітка. Проволока повинна бути м’якою і товщиною від 0,2 до 1,5мм. Такою проволокою користуються і в тому випадку, коли головка квітки тримається слабо і швидко почнає падати, як у гвоздики, камелії, китайської та содових троянд. Щоби прикріпити квітку квітку гвоздики, квітконіжку або стебло прокалують проволокою та протягують її наскрізь. Короткий кінець проволоки довжиною 2-3см, пропущений кріз квіконожку, загинають таким чином,щоби він прилягав до основи квітки, а довгий кінець обертають навколо стебла. Завдячуючи таким хитрощам вдається надати квітам необхідного положення в композиції.

Якщо уквітів з крупними суцвіттями,таких як жоржини та хризантеми, осипаються пелюстки, можна використати воск від запаленої свічки, накапавши його на квікрложе рослини.

Полди рослин дуже часто використовуються в зимових букетах.

Їх висушують в вазі без води або в пучках в підвішеному вигляді.плоди нерідко використовують в осінніх аранжуваннях, тим самим надаючи особливий колорит тематичній композиції.

Серед плодів особливе місце займають «мочалки» люффи, які використовуються не тільки в зимових аранжуваннях, але і в композиціях зі зрізаними квітами. Використовують ці плоди після спеціальної обробки, яка може бути двох видів.

1. Полягає в тому, щоби винути середину плода. Для цього треба взяти «мочалку»,вставити ножиці в одне з отворів у основи плода та по каналу розрізати до кінця вздовж. Потім, з допомого ножицьабо леза треба видалити серединку плода,що складається з «огріка»,який ніби обріс шкоринкою. Цю серединку слід розділити. Шкоринку потрібно покласти під прес, щоби потім вирізати з неїоригінальні плоскі форми,які можна кріпити на сухі стебла злаків і встановлюють на спеціальну наколку. Що ж стосується другої частини плода люффи –«огірка», його основу потрібно прикріпити до прута, які потім закріпии на наколці. Потрібно слідкувати за тим,щоби «мочалка» не торкалася води і не намокала. «Огірку» може надаватися будь-яка форма, або вигин, які можуть бути змінені в іншій композиції. Ця зручність полягае втому, що «огірок» не засихаєіаєкрихкім.в композиції рекомендується використовувати не менше трьох таких «огірків», при чому різної довжини та розміру. Вони добре виглядають як в низьких,так і в високих вазах,і вдало поєднуються з тюльпанами, трояндами, нарцисами, герберами,хризантемами та зеленню сосни, комишу,ірису.

2. Олягає в розрізуванні цілої «мочалки»впоперек на кружальця товщиною 1,5см.після цього кожне кружальце слід розтягнути та натягнути на банку, в результаті повинен вийти ажурне кільце, яке нагадує мереживо. З таких деталей легко створити декоративну серветку, скріплюючи їх з допомогою проволоки, нитки або клею. Потім накрити нею кераміку і поставити квіти. Кружальця різного розміру можна прикріпити до прутиків різної довжини з допомогою клеюі отримати забавну композицію, в якій вони будуть розташовуватисьна різній висоті.

Плоди люффи мають світлий колір, але при бажанні їх можна пофарбувати в будь-який колір,використовуючи аніліновий фарбник.

При складанні квіткових композицій оригінально виглядяють коряги,знайдні в лісу. Таку знахідку слід вимити гарачею водою з млом з допомогою щітки. Потім зробити розчин солі з розрахунку 1 чайна ложка на 1 літр води, і занурити в нього корягу.робиться це длятого ,щоби позбавитися різних комах. Можна для цього оприсати корягу спеціальними дезінфікуючими розчинами. Якщо дерево є гнилі ділянки, корягу слід прокип’ятити. Сушити її треба подалі від джерела тепла – під навісом або в кладовій.

Складання букетів з сухих квітів – це не нове направлення в квітковому дизайні. По красі такі композиції не поступаються композиціям з живих квітів.

Рослини, які необхідно засушити, збирають в суху погоду. Якщо відомо, що листя після висушування скручується та втрачають вигляд, їх попередньо видаляють.

Добре проходить висушування в сухому приміщенні, яке добре провітрюється. А от на сонці це робити не слід, так як прямий шлях до втрати кольору. Деякі яскраві рослини (волошка, дельфініум, амарант) тільки при прискореній сушці повністю зберігають окраску.

Можна використати вентиляторними сушилами, які дають струм теплого повітря. Зазвичай рослини зв’язують невеликими пучками і підвішують суцвіттями донизу, але якщо вони мають жорсткі стебла, що не гнуться (злаки, рогоз), то їх можна сушити , поставивши в сосуд без води. В інших випадках (з гортензією, гілочками сосни) навпаки: кращий результат дає повільне висушування, коли рослини тримають в сухому та теплому приміщенні, опустивши їх стебла на 1-2см в воду.

Стебла деяких схоцвітів (геліхрізіум, геліптерум) у висушеному вигляді викривляються та слабшають і тому їх корзинки попередньо, перед сушкою, насаджують на проволоку, один кінець якої загнутий гачком. Проволока втикається в корзинку згори, протягується крізь неї, при цьому кінець з гачком опиняється схованим серед квітів і не дає корзинці зіскочити з проволоки.

Великі і ніжні садові квіти, такі,як маргаритки, піретруми, поповники, рудбекії, бархатці, жоржини, календула, цинії, троянди, гвоздики, фіалки, погано зберігають форму і колір при звичайному висушуванні на повітрі. Для об’ємної сушки цих рослин використовують різноманітні допоміжні матеріали: пісок, вату, кукурудзяне борошно, а також речовини, які активно поглинають воду – буру, силікагель.

Сушка в ваті.

В ваті можна сушити рослини з суцвіттями-корзинками: ромашки, піретруми, цинії, космеї, календулу. Для цього на картонку з отворами розкладають шар вати, а потім рослини, просунувши їх стебла в отвори. Суцвіття, які плоско лежать на картонці, прикривають другим шаром вати и злегка придавлюють, накривши іншою картонкою і обв’язують. Підвішують картонку в сухому і теплому місці.

Ватою можна прокладати пелюстки при сушці на повітрі троянд, гвоздик. Квіти наперстянки при сушці також набивають (наповнюють) ватою.

Сушка в піску.

Перед тим, як користуватися піском, його необхідно промити, ретельно висушити в духовці або на сонці та пересіяти. Стебла рослин коротко обрізати, залишивши 2,5-3 см, або відрізати зовсім, а листя видалити. На дно картонної коробки насипають пісок шаром біля 10 см. Акуратно поміщають в нього рослини квітами вгору на такій відстані, щоби розподілився між пелюстками (можна використовувати пензлики). Коробку залишають в сухому приміщенні, не закриваючи, щоби випаровувалася волога. Через 2-4 тижні квіти висихають.

Щоби висипати пісок, коробку накривають кришкою з отворами так, щоби кришка торкалася піску і перевертають. Піщинки, які залишилися на пелюстках, знімають пензликом.

Сушка в бурі.

Бура є легшою від піску і краще підходить для сушки ніжних квітів з тонкими пелюстками, але прилипає до вінчиків. Для успішної сушки необхідно, щоби квіти були прикриті повністю і не залишилися незаповнених проміжків між пелюстками. Але зробити це досить важко, тому що бура надто легка. Для того, щоби вона краще розподілялася, в буру додають трошки крупного борошна або піску (1:1). Рослини засипають цією сумішшю так же як і піском. Сушать від 2 до 20 днів. Стан рослин постійно перевіряють: рослини які перетримані в бурі можуть стати ламкими і змінити колір.

Плоскостна сушка.

Квіти та листя для пласких композицій сушать в гербарних сітках, під пресом або праскою.

Праскою користуються зазвичай для висушування листків. Їх прасують через тонкий гігроскопічний папір (газету). Ступінь нагріву праски обирають експериментально. При надто сильному нагріванні листя можуть втратити колір та скручуватися.

Для сушки холодним способом рослини закладають в листки паперу, складені навпіл. Підходять папіросний, фільтрувальний, газетний папір. Рослини слід акуратно розправити на листку так, щоби жорсткі та грубі його частини не покривали більш ніжні або були відокремлені від них прошарком паперу або вати. Листки, що перекривають один одного або квіти також слід розділити папером. Квіти розвертають в бажаному ракурсі,великі та нерівні прикривають тонким папером та ватою. Листки з рослинами перекладають прокладками, що поглинають вологу. Використовувати з цією метою фільтрувальний папір або декілька шарів газети.

Пачку сушильних листків з рослинами розміщують між фанерками і стягують стрічкою. Щоби рослини не зморщувались, вони повинні бути добре запресовані.

Щоденно рослини провітрюють по 3-8 годин, але не на сонці. А потім знову пресують. І так до повного висихання.

При надто швидкому висушуванні рослини зморщуються,а при перегріві – буріють.

Обробка гліцерином.

Листя дерев, кущів, гілочки окремих видів хвойних, гілки з дрібними плодами, а також деякі трав’янисті рослини добре зберігаються при обробці гліцерином. Розчин гліцерину в воді поглинається рослиною, але в подальшому вода випаровується, а гліцерин залишається в тканинах, консервуючи їх. Листя не втрачає еластичності, але змінює колір на більш темний або відтінки коричневого. Відтінок та інтенсивність кольору залежить від виду рослин та часу перебування їх в розчині. Якщо необхідно висвітлити рослину, то після консервації її розміщують на сонці.

Для консервування неприродні дуже молоді листки, які швидко в’януть, а також осінні, що опадають. Гілки не повинні бути довгими, тому що при довжині більшій за 40см розчин погано поступає в верхні частини рослин.

З рослин одразу видаляють усі зайві та спотворені листки, нижній кінець стебла на 5см очищають від кори та розщеплюють, щоби облегшити поглинання розчину. Плоди обробляють в недозрілому стані.

Для приготування розчину в 1 частину гліцерину додають 2-3 частини гарячої води, закривають пляшку і струшують до повного перемішування рідини. Замість гліцерину часто використовують антифриз. Його змішують з водою в співвідношенні 1:1. Консервація антифризом дає добрий результат, але рослини набувають дещо іншу окраску, ніж при використанні гліцерину. Готовий розчин можна довго зберігати в закритій склянці.

В сосуд наливають робочий розчин шаром не меншим 5см и ставлять в нього рослинний матеріал. Щоби всмоктування проходило активніше, грубі дерев’янисті гілки ставлять в гарячий розчин. Якщо розчин поглинається (засвоюється) погано і деякі листки починають в’янути (це трапляється при консервації плюща), можна робочим розчином змочити або сприснути листки і гілки і навіть обернути листки ватою насиченою розчином.

Процес консервації проходить від 1 до 3х тижнів і закінчується, коли рослина повність змінить свій колір, але при цьому залишиться еластичною. В кінці обробки рослини можна підвісити на деякий час «вниз головою». Якщо при перебільшенні часу витримки рослини в розчині на листках починають з’являтися краплі, то рослини слід прийняти з розчину і листки промокнути.

Окремі великі листки, ліхтарики фізалісу при консервуванні повністю заглиблюють в теплий розчин, а потім підсушують.

В гліцерині можна консервувати усі гілки дерев і кущів, особливо вдало консервуються види з щільними вічнозеленими листками: плющ, листя папороті, півоній, аіру, ірисів, бадану, морозників,

Цікавий матеріал для композицій отримують з гілочок омели, барвінку, брусниці, чорниці.

Суцвіття артишоку, гортензії, а також злаки, які отримують більш густий золотистий колір, ніж при висушуванні на повітрі.

Рослини, які покрилися пилом при зберіганні в подальшому можна мити в теплій воді з милом та висушувати.

Зберігати матеріал слід в сухому місці, тому що гліцерин має властивість поглинати вологу з повітря. В сирому приміщенні рослини можуть покритись пліснявою.

2. Охарактеризувати лінійно-масивний стиль букету.

Лінійно-масивний стиль є деяким поєднанням двох попередніх: всередині композиції вільне місце є, а рослинний матеріал заповнює лише проміжки між так званими контурними елементами. За даними статистики, в західних країнах за популярністю лідирує масивний стиль, від якого трохи відстає лінійно-масивний. Найбільш актуальна тенденція – складання якомога більш простих композицій достатньо довільний, навіть дещо довільної форми.
В межах візуальних окреслень композиції вільний простір лише частково заповнений листками або квітами. В середині минулого століття британські дизайнери-флористи переконливо довели, що аранжування квітів не є тільки складанням букетів, але може приносити і художнє вдоволення. З цього часу різко підвищилася цікавість до об’єднання західного масивного стиля і східного лінійного. Лінійно-масивний стиль отримав широке визнання – його основний принцип полягає в тому, що лінійний каркас композиції лише прикритий додатковим матеріалом. Тут присутня більша свобода при групуванні рослинного матеріалу. Симетричний трикутник – самий популярний силует з усіх аранжувань лінійно-масивного стилю на протязі останніх 50 років. Обидві горизонтальні лінії у основи формуються однаковим лінійним матеріалом, і обидві сторони трикутника повинні бути майже ідентичними. Така композиція створює враження міцності та збалансованості. Однак в останній час переважають менш строгі форми,стараються різноманітити лінійний матеріал.

3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №12.

1. Дайте визначення «ефект снігу».

Для того, щоби зробити квіткові композиції більш ефектними користуються незвичними засобами обробки рослинного матеріалу. До таких спеціальних прийомів можна віднести наступні: кристалізація, ефект снігу, інею, льоду,

бурульок; металізація, відбілювання, фарбування; скелетизація.

Ефект снігу.

Цей засіб підходить для хвойних гілок та шишекшишок. Їх намазують канцелярським клеєм, а потім опускають в поліетиленовий пакет, в якому попередньо натерли пінопласт або сіль. Струшують. Такі «сніжинки» можна замінити натертим парафіном.

Ефект інею.

Змащені клеєм гілки осипають змішаними між собою тонкими смужками (2х20мм) папіросного паперу та целофану.

Ефект льоду та бурульок.

Таке враження створює висохлий на гілках силікатний клей. Його необхідно наносити в декілька етапів, обільно, даючи кожному шару підсихати. В результаті отримується скловидна прозора плівка з округлими краями, а іноді і з патьоками.

2. Розповісти про односторонній букет.

Поряд з об’ємними композиціями існують і односторонні букети. Для їх складання потрібно приготувати квіти з довгими стеблами різної довжини – троянди, гладіолуси, іриси, жоржини.

Створюючи букет, найдовші рослини установлюють на задньому плані, а коротші рослини розташовують ярусами спереду, заповнюючи тільки зовнішню сторону композиції. В її центральній частині розміщують елемент, який привертає увагу – яскраві великі квіти, низькі квіти, що виділяються або плоди. При створенні такої композиції використовується багато додаткового матеріалу: листя, зелень для аранжування, гілки, частини рослин з плодами та насінням. Додаткова зелень часто буває довшою за квіти. Односторонні букети можуть бути як симетричні, так і асиметричні.

Букет «помпадур», який увійшов у моду пізніше, на відміну від букету «вікторія» мав односторонню форму. Що стосується укладки квітів, то їх голівки також лежали, щільно притискаючись одна до одної.

Розміщували подарункові букети в спеціальні золоті або позолочені вази з мереживними зубцями та стрічками.

3. Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами.

Білет №13.

1. Дайте визначення фарбуванню квітів.

Щоби зробити аранжування більш яскравими, сухі або законсервовані рослини можна підфарбувати гуашшю або аніліновими фарбами з використанням пензлика або розпилювача. Можна також занурити квіти в фарбувальний розчин, потім підсушити на папері та розвісити для подальшого висушування.

Цим методом користуються для тог, щоби змінити колір рослин, отримати більш насичений або освіжити його. Засушену рослину частково або цілком можна пофарбувати з допомогою пульверизатора, аерографу або балончиками з нітроемалями. При сприскуванні рослин їх рекомендується помістити в коробку з однією відкритою стороною,щоби при розпиленні бризки фарби не попали на інші предмети. Для фарбування використовують також чорнила, гуаш,анілінові та харчові фарбники. Після фарбування рослини треба злегка промити в воді і просушити.

Якщо треба окрасити рослину цілком, її опускають в посуд з розчином анілінового фарбника. Стебла перед фарбуванням необхідно промити з пральним порошком.

Білий бузок можна пофарбувати в ніжно-рожевий, блакитний,золотисто-жовтий, кармінно-червоний кольори. Для цього кінець стебла розплющують молотком і ставлять гілки з квітами на дві години в сосуд з підфарбованою потрібним кольором водою. Після фарбування рослини ставлять в чисту воду.

При бажанні можна пофарбувати окремі частини на рослині,для того щоби отримати оригінальні кольорові плями. Робиться це м’яким пензлем з використанням чорнил, гуаші або анілінових барвників.

При фарбуванні твердого матеріалу,наприклад коробочок маку, льону, їх спочатку покривають гуашшю, в яку для закріплення шару фарби додають клей ПВА. Щоби отримати білий, пастельний тони,користуються водоемульсійною фарбою з додаванням гуаші, але вже без клею.

Різнокольоровими можна зробити злакові та інші рослини. Для цього спочатку їх миють в гарячій воді, а далі відбілюють на протязі 10-12 годин в розчині хлорного вапна (3 столові ложки на 1л води). Потім їх миють в холодній воді, дають їй обсохнути і занурюють в гарячий розчин анілінового фарбника до отримання потрібного кольору. Після цього процесу рослини підвішують на добу, а потім ставлять в сосуд для того, щоби повністю висохли.

Для обробки крупних рослин,гіпсофіла, колосся користуються аерозолями для догляду за шкірою або підфарбовування автомобілів. При цьому рослини можуть стояти в букетах.

2. Що означають зелений, білий, чорний сірий кольори у флористиці.

Вплив зеленого на сприйняття оком людини – дещо звужує, об’єднує.

Самий благо приємний для очей, заспокійливий, пов’язує; освіжаючий, пасивний.

Світло-зелений – діє пожвавлено, весело

Темно-зелений – діє стримано, холодно, відступає поряд з жовтим, оранжевим та червоним, відсуває синій на другий план.

Символіка у флористиці – спокій, надія, мир, молодість,безпека, плодороддя,тоска, свіжість

Світло-зелений – радість, веселощі, тепло;

Темно-зелений – холодний;

Жовто-зелений – оптимізм, надія,зародження, ніжність;

Електрик – бажання,холод, лід.

Білий – розширює, підвищує, розсуває, освітлює.

Нейтральний, легкий рихлий, не впливає тепло або холодно, створює сильний контраст з темними кольорами, строкаті поєднання вносить світло та пожвавлення, збільшує об’ємність.

Символіка у флористиці – невинність, ціломудріє, дівочість, чистота, вічність, сніг, чистоплотність.

Чорний – наближує, подавляє, пригнічує

Нейтральний, важкий, густий, врівноважений, не впливає тепло або холодно, в якості тла підсилює дію жовтого та червоного кольорів, зменшує об’ємність.

Символіка у флористиці – траур, скорбота, печаль, серйозна урочистість, смерть, темна ніч.

Сірий –символика у флористиці – бідність, нищета, туман.

1. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

3.

1.

4.

Білет №14.

1. Розповісти про форму тюлевого букету.

Такий букет з’явився у Франції і був названий на честь міста Тюлле.

Форма букету кругла, як купол і утворена мереживними оборками однакової довжини, перемішаними з рослинним матеріалом.

Цей букет виглядає завершеним за рахунок мереживних оборок та листя.

В букеті присутні від одного до трьох видів квіткових рослин: троянди, лілії та гладіолуси або гладіолуси з трояндами та маргаритками. Використовуються листя двох різних типів, наприклад, функції та адіантума. Квіти та листя розміщуються окремо, групами або сходинками.

Загальна форма букету утворюється з мереживних оборок. Для цього тюлеві оборки на проволоці збирають у вигляді рихлого туфу. Таким чином, квіти та листя визирають між оборками. Рослини можуть бути як з натуральними квітконосами та корінцями, так і без них, закріплені на проволоці.

2. Описати розміщення композиції на овальному столі.

Букети для прикрашання стола мають свою історію. Ще в 18 столітті квіти або пелюстки вільно розсипались по столу, така композиція мала назву «засіяне поле»

Квіткова композиція «дорога на столі» являла собою коротко підрізані квіти, поставлені в невисокий посуд подовженої форми і розташовані вздовж усього стола.

В 19 столітті на столах були присутні квіткові «ріки», «озера», «водоспади».

В наш час часто стіл прикрашається різноманітними квітковими композиціями, що створює необхідний настрій у присутніх. Причому, квітами прикрашають не тільки святковий стіл в повсякденному житті.

Необхідно пам’ятати, що правила розташування квітів залежить від форми самого стола. На невеликому круглому столі букет ставлять в центрі в великій вазі; на овальному столі композиції розміщують ближче до його країв в овальних вазах; на подовженому столі може розташовуватись одна композиція в центрі та дві по краям.

Якщо столи поставлені у вигляді літери «Т», квіти ставлять по центральній лінії або на краях.

Для прикрашання звичайного стола підійде невелика ваза з декількома квітами. Якщо стіл сервірований однотонним посудом, то квіти можуть бути різних насичених тонів, в тому разі, якщо посуд має яскравий малюнок, квіти використовують однотонні. Букет на святковому столі повинен виглядати красиво з усіх сторін. Декілька окремих квітів можна покласти і поряд з приборами, тільки необхідно, щоби стебла були сухими і не залишали плям на скатерці.

Святковий стіл часто прикрашають квітковими композиціями в плоских вазах. Рослини в них не повинні бути високими, щоби їх квіти, листя та стебла не закривали приборів і не заважали гостям бачити один одного.

Центр стола можна прикрасити композицією з коштовних квітів – троянд, гвоздик, фрезій, а також з весняних та літніх квітів. Додатково по столу розподіляються букети або окремі квітки з листям. Прикрашати стіл можна декількома композиціями, розміщуючи їх на кінцях стола, або в різних його місцях. Іноді квіти ставлять асиметрично, наприклад, тільки в головній частині стола. Природно, святковий стіл не повинен перевантажуватися квітами.

В композиціях, що прикрашають стіл, можна використовувати квіти з короткими стеблами – червоні та рожеві гвоздики, троянди пастельних тонів, помпоні жоржини, дрібноквіткові хризантеми, фрезі,а також декоративні гілочки з ягодами, зелень та гілки в’юнких рослин. Необхідно пам’ятати, що для таких квіткових композицій не підходять крупно квіткові і сильно пахучі рослини.

В тому випадку,якщо стіл накритий на двох, букет може бути крупним і стояти і високій вазі на краю стола, виконуючи призначення фону або ширми.

В цілому квіткова композиція, що прикрашає стіл, повинна гармонувати по формі і кольору з посудом та обстановкою.

3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №15.

1. Що означають жовтий, помаранчевий, червоний кольори у флористиці?

На око людини жовтий колір впливає розширюючи, віддаляючи, підвищуючи. Надає відчуття тепла, світла, сонця. Веселощів, легкості, рихлості, пухнастості. Стимулює зір, мозок, нерви, заспокоює психоневрози. Створює добрий настрій, радість, бадьорість.

Символіка у флористиці – життя, світло, радість,сонце,благородство, великлепіє, розкіш, брак, повага до старості

Яскраво-жовтий – заздрість, ревність,ненависть, лживість, фальш, зрада.

Жовто-коричневий - земля, деревина

Помаранчевий (оранжевий) роздвоює, наближує, освітлює. Надає відчуття сильного тепла, щільності, компактності, повноти життя, радості, має сильну дію. Покращує травлення, підкорює ток крові. Може як заспокоювати, так і дратувати.

Символіка у флористиці (оранжевий) – тепло, сильне сонце, радість, марнославство,багатство, міць, розкіш, влада.

Червоний – активний, його важко підкорити іншими кольорами. Найбільш дійовий. Збільшує тиск крові, ритм дихання, стимулює мозок, підвищує м’язів тонус, є фізичним стимулятором.

Викликає сильні емоції, психологічно підвищує температуру оточення, є психологічним стимулятором.

Символіка у флористиці – життя, кров, любов, страсті, свобода, достоїнство, революція, вогонь, святковість, стиглі фрукти.

Червоно-оранжевий, кармінний – звужує, знижує, об’єднує, наступає

Червоно-оранжеевий – любов, гордість, страсті,загроза, міць,боротьба,гнів.

Червоно-коричневий – земля, дерево.

Пурпурний звужує, наближує, зв’язує, обмежує, омрачає.

Світлі відтінки – діють збуджуюче, хвилююче, спонукають до дії,

Темні відтінки – діють серйозно, солідно, важко, заспокоюють.

2. Описати види колажів.

Квіти і листя від декоративних рослин, які попередньо були висушені на гербарній сітці або під пресом можна використовувати для картин. Картини з сухих рослин можуть підкорити будь-кого витонченістю та майстерністю. Рослини, які підійдуть плоскостної флористики можна збирати на протязі усього року, адже у кожної рослини в кожній період року є своя краса і можливості. Рання весна дарує засушені листя від дикоростучих рослин. Влітку можна сушити квіти, збирати пух тополі. Восени – яскраві листя з дерев типу дуба, клена, горобини і яскраві плоди. Взимку можна збирати насіння від ясену, і клену. Як основне тло можна використовувати усі підручні матеріали: красивий папір, ватман, цікаві шпалери, підійде все, можна також виготовити лакофарбове покриття. Чорний папір може стати відмінним контрастним фоном, на білому же ватмані дуже чітко можна розглянути усі деталі рослин. Та і саме листя може виступити в якості тла. Щоби отримати сірий фон беруть зворотну сторону листя тополі, а для білого – листя мати-й-мачухи та малини. Для того щоби створити кольоровий фон беруть сухе листя клену, в’язу, дуба…

Складаючи композиції з квітів (лілії, айстри,орхідеї) пелюстки необхідно наклеювати попередньо на кальку з діаметром 1-2мм,для більшої міцності, після цього готову квітку наложити та приклеїти на основний фон.

Робота з такою картиною передбачає використання невеликого пресу – поки готується наступний елемент, всю картину треба тримати під пресом. Скло і картон обирають так, щоби скло мало більший за картину розмір по всім сторонам на 1-2мм. Картини з сухих квітів роблять як на папері, так і на картоні будь яких кольорів і розмірів. Це може бути мініатюрна листівка і велика картина в окантовці.   Від художніх напрямків залежать жанри і стилі, в яких подається рослинний матеріал. Впевнено можна використовувати пресовані матеріали в основних художніх жанрах: пейзаж, портрет, натюрморт та ін.. В свою чергу, стилі - абстракція, авангард та інші – з допомогою рослинного матеріалу переходять в осмислені форми. Як в живопису дотримуються одного стилю, так і в флористиці потрібно визначитись з напрямком, але можливі і експериментальні ходи. ди.   стилі колажів у флористиці для того, щоб навчитися робити гармонічні картини з квітів, необхідно знати особливості, відмінні риси кожного стилю, в якому може створюватись колаж., і, виконуючи роботу, бажано дотримуватись одного з них. Це, звичайно, не строгі канони, а лише деякі вільно інтерпретуєміінтерпретує мі «правила гри» . в квіткових колажах рослини «живуть» по законах образотворчого мистецтва. Тому різноманітні художні напрямки формують різні жанри і стилі подачі рослинного матеріалу. Не вагаючись можна працювати з пресованими квітами в основних художніх жанрах: пейзажі, натюрморті, портреті(портрет квітки). Підпіддаються осмисленню та передачі через природний матеріал художні стилі – реалізм, імпресіонізм, абстракція, авангард, експресіонізм, пуантилізм, модерн та ін.. можна довгий час дотримуватись одного стилю, а можна,з огляду на настрій або виходячи з матеріалу, постійно міняти стилі робіт. Безумовно, важко навчитись працювати одразу в багатьох стилях. Зазвичай в один період народжується серія, виконана в одному з них.   Живописний стиль. Передбачає найбільш повне використання зображувального потенціалу рослин. Для нього хороший і грубуватий матеріал, який має цікаві кольорові характеристики. В цьому стилі пелюстки подібні мазкам пензля, а квіти і листя – кольоровим плямам. Для позначення контрасту світла і тіні використовується спеціально підібраний світлий і темний матеріал. Однак, надлишкові предметність та натуралізм в цьому стилі, як і в усіх інших, не бажані, як це не бажано не тільки в цьому жанрі, але і в усіх інших. В живописному стилі використовується потенціал фарб рослин.   В акварельному стилі Який також побудований на колористичному багатстві рослинних форм, використовується більш тонкий, ніжний, прозорий матеріал, світла або трохи тонована основа. Завдячуючи витонченості матеріалу можлива багатошаровість його накладання. Плавністю кольорових переходів і м’якими межами контурів можна створити відчуття розмитості, розпливчатості, легкості та повітряності. Стиль, побудований на колористичній насиченості рослинного різноманіття.   Рослинна графіка Передбачає переважання в роботі контурно-лінейного рослинного матеріалу. Фон частіше світлий, з яким рослини контрастують або знаходяться в нюанс ній взаємодії. Подача матеріалу лаконічна, а кольорова гама стримана, іноді монохромна або ахроматична. Акцент робиться на формі ліній та їх взаємодії. В композиції обов’язкові наявність вільного простору і динамічність. В лінійно-графічному стилі (графічному) основна роль відводиться лініям, їх характеру, товщині, напрямку. Якщо в декоративному стилі лінія може бути додатковим штрихом, то тут вона являє собою ідею композиції. Лінії можуть бути прямими,звивистими, вигнуті і плавні. Для створення активного напруження в колажу використовується контраст різних по характеру руху ліній. Для лінійного стилю, як правило, характерна асиметрія. Лінії – основний засіб вираження ідеї в графічному стилі. Настрій графічній роботі завдає характер ліній. Лінійно-графічний стиль більш складний для сприйняття, однак підкреслений кольоровий контраст елементів, поєднання рослинного та нерослинного матеріалів роблять роботи дуже ефектними. В рослинній графіці домінує контурно-лінійний рослинний матеріал. Фон переважно світлий, з ним контрастують рослини, або ж взаємодіють на рівні нюансів. В кольоровій гамі переважають білий та відтінки сірого аж до чорного.   Квітковий декор Це композиція з відносно крупних елементів, з вираженою кольоровою домінантою, яскравими декоративними формами, часто виконана на активному тлі. З цим стилем поєднуються симетричні форми квітів (тюльпани, хризантеми, гортензії). Квіткові композиції підкреслено плоскості, близькі по виразним засобам до панно та гобеленів. Часто рослинний матеріал близько і щільно розташовуються між собою. Цей стиль може використовуватись як елемент реалізації біль загальної дизайнерської ідеї, тому в декоративній композиції враховуються стилі і вкуси часу. В квітковому декорі важливо не виявляти індивідуальність кожної квітки, а створити з них загальну форму. Пейзажний стиль. Передбачає уникнення прямого натуралізму. Впізнаваємий образ пейзажу не потребує ділення усього матеріалу на дрібні складові і імітації цими клаптиками різних предметних форм. Цікавіше йти іншим шляхом – шляхом символізму та метафоричності. Тим не менш, в цьому стилі є умовна лінія горизонту, передній, середній та задній плани. Така робота навіює образ колись баченого ландшафту або його невеликої частини. В зображеннях тільки вгадуються реальні предмети: дерева, гори, скали, природні джерела. Велику роль в пейзажах відіграють пусті простори, які візуально можуть сприйматися як даль, перспектива, водна гладь. Пейзажний стиль відноситься до складних стилів, він передбачає велику увагу до вибору матеріалу і його точному розташуванню в роботі. Цей стиль можливо найскладніший з тих, що використовуються в флористичному колажі. Загальний образ пейзажу не може поділятися на окремі складові. Цьому стилю притаманні символізм і метафоричність.   Символічний та асоціативний стилі. Характеризуються використанням рослинних форм, які мають символічні значення. Суть роботи – побудова композиції з алегоричним смислом. Використання рослин, які викликають ті чи інші асоціації, дозволяють виразити мовою квітів геральдичні теми, відомі історичні події, географічні поняття. Вегетативний стиль. Близький до пейзажу, але відображає більш камерні сюжети: ростучі трави, гілки. В роботі визначається фіксований верх і низ, а рослинні форми, що зображуються, мають точки початку і вектора (спрямованості) росту. Картина має природний вигляд , тому в ній можуть доцільно виглядати малі живі форми: жучки, стрекози, метелики. Цей стиль користується любов’ю, як у флористів за те, що не потребує складної композиції, так і у глядачів за його явну впізнаваємість. В вегетативній роботі важливо уникнути стереотипів: цікавіше групувати рослини, надавати їм напрямок руху і росту і завжди пам’ятати про асиметрію і вільний простір. Впізнаваємою може бути не тільки квітка, а, наприклад, сезони року. В картині можуть проявлятися риси осені (листопад) або ідея весняного квітчання землі. Можна наповнити роботу відчуттями дощу, вітру, і вона перестане бути статичною. В вегетативному стилі можна продемонструвати різні ракурси квіток, повороти, оборотні сторони листків. В колажі обов’язково повинні бути збережені основні риси вегетативного стилю: точка росту і його вектор, але виконувати роботу занадто натуралістичною не слід. Тут можуть бути використані будь-які квіти і листя в довільних поєднаннях. Вегетативний стиль вважається самим складним. Для того щоби зробити композицію в цьому стилі, необхідно тонко відчувати внутрішню сутність рослин, наближаючи творіння до природних образів. Для цього стилю характерне вільне, ідентичне природному розташування матеріалу. Робота в цьому стилі потребує від флориста поважного ставлення до рослин. Вегетативна композиція повинна бути максимально реалістичною.   Декоративний стиль. Передбачає створення яскравої, цікавої роботи, в якій головну роль відіграють краса та виразність елементів композиції. Рослини і матеріали при цьому можуть трансформуватися будь-яким чином в угоду естетичному ефекту. В декоративному стилі основний акцент – естетичність картини. Квітковий декор має на увазі використання великих елементів з яскравою кольоровою домінантою, декоративними формами, які виконані на активному тлі. З цим стилем ефектно виглядають гортензії, тюльпани, хризантеми і інші квіти, форми яких симетричні. В композиціях повинна бути підкреслена площина, яка притаманна килимам та гобеленам. Матеріал слід розташовувати щільно між собою. Взагалі, квітковий декор можна використовувати для масштабної дизайнерської ідеї, тому композиція враховує напрямки і стилі сучасності. Тут головними є не індивідуальність кожної деталі, а загальна форма. Абстрактний стиль. Назначений для вираження стихійних відчуттів, настроїв та фантазій автора, який принципово відмовився від зображення реальних предметів. Це популярний колажний стиль, який дозволяє створювати дивовижно яскраві та цікаві роботи. Його характеризує виражені кольорові плями, які мають різні окреслення, але, як правило, не розпливчасті, а наближені до геометричних форм. Флористи створюють їх як при допомозі фарб, так і наклеюючи природні елементи.         В пейзажному стилі основний предмет зображення – це природна або змінена людиною природа. Імітація природних ландшафтів, виконана з натуральних флористичних матеріалів, виглядає особливо цікаво. В цьому стилі виконуються реалістичні картини природи. В деяких випадках колажі з натуральних матеріалів дорисовуються фарбами. Картина з штучних квітів обов’язково повинна мати вільний простір та динамічність. Також необхідно розставити акценти на лінії та їх взаємодію між собою.   Мушлі в флористичних колажах коллажах. Флористичний колаж є дуже популярною технікою для прикрашання інтер’єру. Його перевага втому, що в ньому можна використовувати різноманітні матеріали, тому з їх допомогою можна прикрасити будь-яке приміщення. Мушлі не належать до видів достатньо розповсюджених флористичних матеріалів, однак в останній час їх популярність росте.

1.

3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №16.

1. Охарактеризувати форму круглого ступінчастого букету.

Цей букет почали використовувати з 1960 року. Це зменшений декоративний букет для руки нареченої.

Форма букету зрозуміла з назви, сам букет складає від ¼ до ¾ круглого куполу.

Він рихлий, розчленований відстанню між квітами (просветамипросвітами), які дозволяють бачити його середину (нутрощі).

Букет складається з комбінацій різних форм квітів та листя – маргариток, еріки, міні-троянди, клубнєвої бегонії, дельфініумуа.

Квіткові рослини встановлюються сходинками, які вільно прямують віл щільної середини до країв і чергуються з приблизно рівними просторами. До них додається різноманітна зелень в формі вусиків, крилець.

Букет складають з квітів з натуральними квітконосами, з прикрученими на проволоку (з залишком квітконосу або без нього) або встановлені в портбукетницю.

2. Розповісти про прилади для роботи з живими квітами.

При складанні будь-якої квіткової композиції можуть стати в нагоді деякі інструменти: ножиці,секатор, ніж, плоскогубці, шило, пінцет, щипці. Пилочка. Для зволоження рослин в готовій композиції вам стануть у пригоді: лійка з довгим вузьким носиком, розпилювач. Воронка, пробірки, насос і шприць, тонкий гумовий шланг, фланелева ганчірка і, звичайно, рушник.

Відро з водою. Необхідне при сборі квітів в саду. Бажано, щоби у нього було дві ручки по боках, тому, що одна ручка може пошкодити високі рослини при транспортуванні.

Ножиці флориста. – спеціальні короткі ножиці, що мають одне лезо з зазубринами по кромці. Виїмка у основи леза допоможе нарізати тонку проволоку. Такі ножиці, на відміну від більшості звичайних, не зминають тканини.

Ніж. Повинен бути з коротким гострим лезом. З його допомогою зачищають стебла, зрізують листки та шипи, роблять косі зрізи на стеблах або розщеплюють їх. Ножем нарізують оазис та піафлор, тощо.

Секатор. Може бути звичайним садовим або спеціальним, збільш вузьким лезом, призначеним для аранжувань.

Кусачки. Знадобляться для розрізання петельної або товстої проволоки, стебел штучних квітів.

Розпилювач. Потрібний для збереження свіжого вигляду рослин. Що складають композицію. Рекомендується обприскувати рослини кожний день.

Стрічка. Для обмотування стебел шириною12мм. Нею обмотують проволочні стебла штучних квітів. Вона виготовляється з пластмаси та вощеного паперу і стає липкою від тепла рук.

Проволока. Використовується для встановлення пониклих стебел, виготовлення невеликих букетиків та бутоньєрок. Також з неї роблять стебла для сухих та штучних квітів. Самою міцною є проволока діаметром 0,46 – 1,25мм,тонша проволока має діаметр 0,28 – 0,35мм. Для тонких робіт і підв’язування рослин використовуються котушечна проволока різних кольорів.

Фарби та лаки. Використовують для підкрашування сухого та штучного матеріалу. Це можуть бути аерозольні, акрилові фарби. Якими підфарбовують також кріплення, сосуди, тощо. Спеціальні кріплення та лаки для волосся використовуються для фіксації сухих композицій.

Палички. Я якості поличок для протикання отворів в флористичній губці, проколювання насіннєвих коробочок та плодів, що використовуються в композиції, часто використовують звичайні зубочистки. З їх допомогою можна закріпити свічку, вткнувши декілька паличок навколо неї.

Тримач для свічки. Закріплюють в наколці або оазисі. Рекомендується тримачі з металевими наконечниками, щоби свічки використовувати не тільки як прикрасу, але і мати можливість їх запалювати.

3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.

Білет №17.

1. Описати форми букетів.

На відміну від традиційного східного аранжування, в західній нема таких правил складання композиції. В ній не обмежується ні встановлення рослин, ні кут нахилу основних елементів, ні розмір букетів. Основою західноєвропейської композиції є форма та колір. Букет може бути як асиметричним, так і симетричним. При складанні букетів користуються правилом трьох трикутників та діагоналей, що перетинаються. Крім того, їх складають по спіралі і у вигляді концентричних кіл.

Для того, щоби навчитись складати західноєвропейський букет, потрібно засвоїти спіральну систему його виготовлення. На основі цієї системи складаються чотири основних типу європейського букету:

- Круглий,

- Бідермейєр,

- Діагональний,

- Трьох трикутників.

Всі ці букети є об’ємними композиціями.

Форма букету залежить від декількох факторівфакторів: призначення букету,характеру квітів, форми та розміру вази, задуму аранжувальника. Букет може бути круглий, овальний, трикутний, серповидний, S- подібний та L-подібний.

Круглий букет зазвичай використовується для оздоблення приміщень до прийому гостей. Його складають так, щоби квіти можна було побачити з усіх сторін. Складаючи композицію, прямий довгий стебель ставлять в центрі, а більш вигнуті - по боках. Всі квіти в круглому букеті повинні бути обернені вперед, а не повертатися всередину букету. Стебла рослин не повинні перетинатися, бо це привносить в композицію безлад та хаотичність. Зелень для аранжування розташовують як навколо так і в середині композиції.

В центральній частині такої круглої композиції зазвичай розміщують великі квіти округлої та кулеподібної форми (півонії, гвоздики, цинії, троянди). Вони, в свою чергу, надають кулеподібну форму для усієї композиції. При використанні в круглому букеті рослин з ніжним ажурним листям та дрібними витонченими квітами, їх суцвіття розташовують в верхній частині композиції (гіпсофіла, аспарагус, тисячолисник- ахіллея).

При бажанні створити вертикальну композицію (букет) рекомендується використовувати рослини з суцвіттями у вигляді колосу та прямим жорстким стеблом: аконіт, шалфей, гладіолус, дельфініум. З їх допомогою можна створити і овальні композиції, встановлюючи рослини не вертикально, а під невеликим кутом, використовуючи при цьому велику кількість зелені.

Великий та різноманітний асортимент квітів можна використовувати і букеті трикутної форми. В цьому випадку висота трикутника, що створюється, буде безпосередньо залежати від висоти самих рослин. Щоби створити приємну асиметричну трикутну композицію при кількості квітів меншій за 12, треба брати непарну кількість рослин. Форму композиції допоможуть надати гілки туї, можжевельника, верби, дуба.

В аранжуваннях S- подібної та серповидної форми велику роль відіграють трави, злаки , гілки кущів та дерев. Важливо знати, що ці рослини не мають рівних в аранжуваннях асиметричних форм.

Масивні:

- Французький букет.

- Англійський букет

- Бідермейєр

- Букет нареченої

- Тюлевий букет

- Спіральний букет

- Односторонній та багатосторонній букети.

Лінійні та форма-лінійні:

- S- подібний букет

- Півмісяць

- За трьома трикутниками

- Паралельний букет

- Ікебана

Змішаний стиль:

- Вільний

- Декоративний

- Паралельний

2. Охарактеризуйте лінійний стиль букету.

Лінійний стиль

Флорист, створюючи аранжування,робить акцент на лінії, доводячи до мінімуму кількість використаного матеріалу. Віддається перевага рослинам з незвичайно вигнутими стеблами, які можуть стати лінією аранжування. Якщо в декоративному стилі лінія може бути додатковим штрихом, то тут вона є ідеєю композиції. Лінії можуть бути прямі,звивисті, вигнуті та плавні. Для створення активного напруження в аранжуванні використовується контраст різних за характером рухом ліній. Для лінійного стилю, як правило, характерна асиметрична розстановка матеріалу. Напрямок ліній в композиції може бути різним, однак один з них обов’язково повинен переважати.

Для того, щоби підкреслити витонченість і графічність ліній, зазвичай в композицію вводять форму (це може бути велика квітка,плод, штучний декоративний елемент)

Стильний напружений контраст форм та ліній при невеликій кількості рослин та інших флористичних матеріалів народжує екстравагантне та витончене аранжування для прикрашання сучасного інтер’єру. Лінійний стиль складніший для сприйняття, однак він дозволяє обрати прекрасну композицію з невеликої кількості матеріалу. Виражений кольоровий контраст елементів, поєднання рослинного і е рослинного матеріалів роблять роботи яскравими та цікавими.

Стиль-форма передбачає створення в будь-яких флористичних техніках чітких впізнаваємих геометричних форм (вінок, куля, піраміда, хрест і т.д.) цей стиль максимально ясний і лаконічний. Він потребує розуміння задачі і акуратності виконання. Форма може створюватись з листя, гілок та інших частин рослин. Діапазон технік, що використовуються дуже великий від простого обклеювання оазису до складних плетінь з одного виду матеріалу.

Основою композиції може бути каркас з технічного або з флористичного матеріалу. Для створення флористичних карасів різноманітних форм часто використовується техніка плетіння. Матеріал для аранжування може бути як однородним (з одного виду матеріалу), так і контрастним по фактурі і кольору. Гарно виглядають композиції виконані з різних видів рослин, підібраних в тон.

В залежності від обраної мети в стилі форма можна зробити і букет на живих ногах, і композицію на оазисі. Цей стиль часто використовується для створення ритуальних композицій.

Лінійний стиль.

Основна характеристика даного стилю – наявність вільного простору в межах композиції. Цей стиль протилежний масивному по всіх характеристиках: по походженню, засобам кріплення, вибору і методу використання рослинного матеріалу. Батьківщина його – Схід. Його основні правила були сформульовані в Китаї більше, як тисячу років тому. Основна його ознака – обмежене використання рослинного матеріалу, кожний елемент якого має свій власний акцент, а загальне враження від композиції залежить від гри простору в межах контуру лінійного матеріалу. Також для даного стилю не притаманна плавність переходу: погляд вихоплює яскраві плями і епатажні форми.