Масивний стиль букетів. Базові характеристики
Масивний стиль флористики родом з Європи. Він виник в епоху Ренесансу і був прославлений голландськими живописцями в 17 столітті . Найбільшого розвитку стиль досяг в кінці вікторіанського періоду, коли були дуже популярними композиції для прикрашання кімнат та столів, - срібні кубки, які вивергають каскад (водоспад) яскравих квітів та зелені. Саме тут зародились і стали популярними його основні риси: значний об’єм аранжування, складання основи композиції з одного вертикального стебла і декількох бокових, розташованих горизонтально.
В 20 столітті стиль дещо змінився – на зміну улюбленій в вікторіанський період овальній формі прийшла трикутна, а самі композиції стали більш «рихлими», не такими строгими, хоча до другої світової війни трикутна форма була крайнє рідкою.
Букет масивного стилю створюється,починаючи з основи з лінійного рослинного матеріалу. На наступному етапі флорист заповнює контури композиції квітами,обраними в якості базових для даної композиції. Головна мета при цьому – зробити переходи між усіма компонентами букету максимально непомітними (нюансними), не виділяючи точок фіксування уваги і не розставляючи акцентів. таким чином, і форма композиції, і кольорова гама в масивному букеті повинні мінятися поступово: будь-які розташовані поряд квіти повинні зливатися між собою, органічно поєднуватись і ні в якому разі не контрастувати. Після того, як лінійний матеріал явно окреслює силует букету, увесь простір, що залишився вільним, заповнюють рослинами: підібраними по колориту суцвіттями, зеленню, крупними листками. При цьому змінюється форма та колір.
Як правило, в композиції не виділяють фокусної точки, домагаючись плавного переходу між елементами, тобто поступової зміни форми і кольору, при якому сусідні квіти скоріше зливаються одна з одною, ніж контрастують.
В більшості випадків букет в масивному стилі виконується з використанням спеціального крепіжу, в ролі якого може виступати, наприклад, сітка для аранжування, спеціальна піна для флористики.. Крепіж дозволяє надавати композиції будь-яку форму – овальну, віялоподібну та інші.
Прикладом букету в масивному стилі є традиційний бідермейєр, виконаний у вигляді різнокольорових концентричних кіл на подушці з зелених листків.
Класичну масивну композицію,в якій в якості крепіжу використовується флористична губка або зім’ятий папір, зазвичай називають «традиційною». Традиційні композиції – від настільних, що прикрашають святковий стіл, до величезних, до стелі, - можна зустріти всюди. При створенні будь-якої композиції перш за все з допомогою лінійного рослинного матеріалу, завдають пряму вертикальну вісь, далі додають квіти, які складають основний рослинний матеріал. Нарешті додають наповнювачі, які займають весь, або майже весь простір, окреслений лінійним матеріалом.
Іншим представником цього стилю є букет в вазі. Але і його треба правильно оформити. Наприклад, якщо це квіти з високими стеблами, то для них краще взяти високу вазу. Для того,щоби зробити ббукет більш витонченим, його можна зв’язати стрічкою. Рослинний матеріал має вертикальну основу, а до неї додаються декілька горизонтальних ліній.
З 1980-го року став популярний природний підхід – рослинний матеріал об’єднується в композицію, «як квіти в саду, для того щоб залишилося достатньо місця для польоту метеликів між квітів»
3 Розповісти про охорону праці з електроінструментами.
3 Розповісти про охорону праці з електроінструментами.
Білет №5.
1. Дайте визначення аранжуванню (оформлення).
Аранжування квітів особливий вид мистецтва,який передбачає створення композицій з рослинного матеріалу з використанням аксесуарів, які пропонує сучасна промисловість: стрічки,банти, фрукти та овочі з пластику та гіпсу та ін..
Часто мета та задачі аранжування збігаються з метою та задачами флористики, хоча визначення «флористика» має більш широкий зміст і крім створення композицій з квітів передбачає ще багато функціональних призначень.
Матеріал, який використовується варанжуваннях, буває двох видів – рослиннийі нерослинний. До рослинного матеріалу відносяться квіти, листя, гілки,плоди, насіння, трави, стовбури, коряги, пні. До нерослинних, або декоративного матеріалу, - папір, скло, пір’я, каміння,стрічки,метал, тканина, плетіння, мереживо. Використання в аранжуванні декоративного нерослинного матеріалу часто робить композицію більш насиченою, яскравою, такою, що запам’ятовується. Цей матеріал входить в композицію як її складова частина або розташовується поряд з нею.
Враження від аранжування залежить від вибору сосуда. Перевагу слід віддавати ємкостям простої, скроноїтаблагородної форми, не занадто яскравого кольору і без зайвого розпису та ліплення.
Мистецтво складання квіткової композиції нерозривно пов’язане з вмінням аранжувальника обробляти рослинний матеріал: надавати рослинам необхідну форму, вигін, незвичайний вид та колір,знати засоби та секрети продовження їх життя. Аранжувальнику необхідно знати основи композиції, ботаніки, кольорознавства та мати багато інших фахових знань для того щоби його компзиції відповідали вимигам сучасності.
2. Розповісти про S-подібну та серподібну форму букетів.
Форма букету залежить від декількох факторів: призначення букету,характеру квітів, форми та розміру вази, задуму аранжувальника. Букет може бути круглий, овальний, трикутний, серповидний, S- подібний та L-подібний.
Використовуючи діагональний принцип побудови букету, можна створити S- подібний та серповидний букети. Для створення такої композиції використовують рослини з гнучкими стеблами – гвоздики, фрезі, дзвоники, орхідеї. Такий букет іноді називають подовжено-звисаючим. Квіти розташовані вертикально, у вигляді верхівкової осі і тим самим дають початок лінії краси. Завершують цю плавну лінію квіти центральної діагоналі, що звисають донизу. В таких букетах використовують багато аранжувальної зелені (аспарагус та нефролепіс). Зелень тільки підсилює живописність композиції.
Діагональний принцип часто використовують при побудові симетричної композиції, наприклад, при оформленні квіткових корзин і настільних композицій.
В аранжуваннях S- подібної та серповидної форми велику роль відіграють трави, злаки , гілки кущів та дерев. Важливо знати, що ці рослини не мають рівних в аранжуваннях асиметричних форм. Еталоном краси та витонченості при складанні квіткової композиції є так звана «лінія краси». Це S- подібно вигнута лінія, створена англійським художником 18 століття у. Хогартом. Він виявив цю лінію в квітах та в інших формах, які слугують прикрасою, наприклад, в корсетах.
В лінійно-масивному стилі в наш час популярна композиці асиметричного трикутника Ефектний варіант його симетричного собрата. Осі трикутника мають різну довжину, так що загалом композиція нагадує латинську літеру «L». Квіти та листя нижньої осі звішуються через край контейнеру. Вони добре вписуються в будь-який інтер’єр, але класично виставляється парами за принципом дзеркального відображення.
.
3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.
Білет №6.
1. Розповісти про правила розташування квітів в вазах.
- Круглий букет зазвичай використовується для оздоблення приміщень до прийому гостей. Його складають так, щоби квіти можна було побачити з усіх сторін. Складаючи композицію, прямий довгий стебель ставлять в центрі, а більш вигнуті - по боках. Всі квіти в круглому букеті повинні бути обернені вперед, а не повертатися всередину букету. Стебла рослин не повинні перетинатися, бо це привносить в композицію безлад та хаотичність. Зелень для аранжування розташовують як навколо так і в середині композиції.
- В центральній частині такої круглої композиції зазвичай розміщують великі квіти округлої та кулеподібної форми (півонії, гвоздики, цинії, троянди). Вони, в свою чергу, надають кулеподібну форму для усієї композиції. При використанні в круглому букеті рослин з ніжним ажурним листям та дрібними витонченими квітами, їх суцвіття розташовують в верхній частині композиції (гіпсофіла, аспарагус, тисячолисник- ахіллея).
- При бажанні створити вертикальну композицію (букет) рекомендується використовувати рослини з суцвіттями у вигляді колосу та прямим жорстким стеблом: аконіт, шалфей, гладіолус, дельфініум. З їх допомогою можна створити і овальні композиції, встановлюючи рослини не вертикально, а під невеликим кутом, використовуючи при цьому велику кількість зелені.
- Великий та різноманітний асортимент квітів можна використовувати і букеті трикутної форми. В цьому випадку висота трикутника, що створюється, буде безпосередньо залежати від висоти самих рослин. Щоби створити приємну асиметричну трикутну композицію при кількості квітів меншій за 12, треба брати непарну кількість рослин. Форму композиції допоможуть надати гілки туї, можевельника, верби, дуба.
2. Охарактеризувати форму букетів гламелія (розелія, лі лілея)
Назва цього букету походить від двох квіток – гладіолуса та камелії. Як прикраса нареченої виник в Англії.
Форма букету кругла та плоска,як форма квітки камелії. Букет такий же щільний, як і ця квітка. Завершеності надає букету вінок з листя та асиметричної аранжувальної зелені.
Квіти готуються з пелюсток гладіолуса. Кола з квіткових пелюсток встановлюються за прикладом сонячних променів і симетрично з нижнім щільним колом з листя – листової манжетки з маранти або лавровишні. Графічний додаток виконують з нефролепісу або іншої зелені. Іноді букет складається з цілих квіток гладіолуса, рододендронів і тоді має назву «квітковий туф»
При складанні букету дві або три пелюстки гладіолусу накладають одну на одну. і закріплюють з допомогою сріблястої проволоки. Такі пелюстки збирають в «квітки», яким роблять стебло з проволоки.
Майстерності флористів можна дивуватись. Іноді з зовсім непрезентабельних квітів вони можуть скласти дивовижний букет, витвір мистецтва.
Гламелія – компактний букет, що імітує одну-єдину квітку, який складають з бутонів, пелюсток та листя. Така композиція потребує від флориста великої майстерності.
Спочатку гламелії створювалися з пелюсток гладіолуса та камелії, звідси і назва.Сучасні гламелії формують з пелюсток різних квітів: з лілей створюють лілімелії, з роз – розамелії, з калл – калломелії.
Матеріалом для виготовлення гламелій найчастіше стають лілеї та троянди.
Форма та розмір гламелії цілком залежать від фантазії флориста і замовника, коли композиція складається по індивідуальному замовленню.
Слід зауважити, що виконання такого витвору флористичного мистецтва потребує чималих затрат часу і сил, а головне, високого фахового рівня творця. Якщо бути точним, то букетом в повному сенсі цього слова гламелію можна назвати тільки відносно. Справа в тому, що подібні композиції виконуються з розрізнених пелюсток, які скріплюються між собою клеєм, ниткою або проволокою, при чому технік їх з’єднання може бути декілька. Наприклад, для того, щоби отримати гламелію сферичної або напівсферичної форми необхідно використовувати пелюстки приблизно однакового діаметру. Якщо ж метою флориста є створення конусоподібної композиції, слід з’єднати пелюстки різного діаметру шарами, рухаючись від менших до більших. Далі зібрана квітка, для створення якої в середньому необхідно тільки багатопелюсткових троянд від 15 до 25 шт., встановлюються в спеціальні проволочені каркаси, які складаються з тонких та легких прутків.
Форма гламелії може бути сферичною, напівсферичною або конусоподібною. Для однієї композиції в середньому необхідно розібрати на пелюстки 15-20 квіток. Гламелія формується різними техніками.
1. Кожна пелюстка закріплюється на основі з допомогою клею або двостороннього скотчу. Такий метод дозволяє гламелії більший час не в’янути, оскільки зріз квітки запаюється,і волога з нього випаровується повільніше.
2. На тонкі шпильки з проволоки насаджують пелюстки і розміщують в бутон, закручуючи проволоку навколо нього. Останні шпильки скриваються з допомогою декору – спеціальної манжетки. Елегантний бутон гламелії потребує достойного обрамлення. Зазвичай для цієї не використовують портбукетницю, оскільки вона виглядає важкою та грубою. Значно шикарніше буде виглядати ножка квітки, прикрашена ажурними листками папороті, травинками берграсу, мереживом або легкою тканиною.
Колір.
Колір гламелії може бути різним. В основному він залежить від того, які квіти використовувались для створення композиції. Наприклад, гламелію для букету нареченої частіше за все виготовляють з білих, кремових, рожевих або алих троянд. Самими популярними кольоровими рішеннями для гламелій фахівці називають білосніжні, кремові, рожеві, пунцові і, дещо рідше, жовті та бордові відтінки.
Іноді такі композиції можуть виконуватись з використанням декількох кольорових комбінацій.
Але іноді флористи фарбують пелюстки. Тоді гламелія стає ще більш незвичною, кольору морської хвилі, сонця,що сідає, або… тут вирішує художник, його фантазія та витончений смак
Історія гламелії.
Перший букет такого типу був складений більш ста років тому, по деяким відомостям – біля 1900року. Хто став новатором при його створенні сьогодні сказати однозначно неможливо. Деякі джерела стверджують,що гламелія перш за все з’явилася в Голландії, признаної квіткової «столиці» миру. Але існують і інші дані, згідно яким першими в цьому питанні вважаються флористи Великобританії. В будь-якому випадку самим головним залишається факт, що чудові та витончені гламелії стали популярною технікою складання квіткової композиції і доступною в наш час формою
букету для 
кожної людини.
При створенні такого рукотворного чуда слід звертати особливу увагу і на достойне аранжування самої «квітки». Їх може бути безліч, від сукні, що підходить по якості тканини і кольоровій гамі, до самих пелюсток, великого вибору різноманітної зелені. Відчуття пишності та легкості нададуть букету гіпсофіла або аспарагус, а темно-селені листя аспідістри при необхідності підтримають ніжну «квітку».
Не зайвим буде нагадати, що ніжка каркасу гламелій традиційно обертається тканиною, стрічками або мереживом, що надає композиції шик та елегантність.
Гламелії скоріше можна назвати букетами, назначеними «для ношення» , ніж «для дарування». Самим головним недоліком гламелії вважається її недовговічність, так як в композиції використовуються тільки пелюстки квітки. Звісно. Перед початком компоновки пелюсток опитний флорист неодмінно спеціальним чином обробляє їх, але,тим не менш, такий букет буде залишатися свіжим максимум на протязі доби.
Хоча, слід зауважити, що те незабутнє враження та феєричний ефект, які створює витончена гламелія, можливо, варта затрачених зусиль.
Завдячуючи тому, що техніка гламелії дає можливість виконати композиції абсолютно будь-якої форми та кольору, на сьогоднішній день найчастіше використовується для виготовлення весільних букетів нареченої. Звичайно, що в такий радісний та хвилюючий день дівчина бажає виглядати неповторною, самою красивою та довершеною, втіливши в своєму образі всі мрії і уявлення про витонченість та елегантність. Тому індивідуальне створення пишної квітки, єдиної в своєму роді і неповторної, стає одним з кращих варіантів букету для такого важливого свята. До того ж, гламелія надає масу оригінальних можливостей, адже таку композицію можна скласти виходячи з необхідного поєднання стилістичної гармонії букету нареченої, весільної сукні будь-якого фасону і кольору аксесуарів. Крім того, довговічність композиції не є необхідною якістю для весільного букету, адже строк його «носіння» такий же короткий, як і життя гламелії, за те ефектна «квітка» запам’ятається усім на довгий час. Лаконічна і стильна гламелія в якості букету нареченої вважається далеко не самим дешевим задоволенням. Справа в тому, що створення подібної композиції потребує не тільки фахового виконання вищої якості, але і дотримання жорстких часових обмежень. Тому фахівці рекомендують складати гламелію навіть не напередодні святкування, а безпосередньо в день його проведення. Всі ці фактори неминуче ведуть до збільшення матеріальних витрат, але по своїй есклюзивності гламелія все ж не зрівняється ні з жодним іншим букетом.
·
·
·
·
·
·
·
·
·
1. Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами..
1.
3.
Білет №7.
1. Розповісти про способи консервації квітів.
Обробка гліцерином.
Листя дерев, кущів, гілочки окремих видів хвойних, гілки з дрібними плодами, а також деякі трав’янисті рослини добре зберігаються при обробці гліцерином. Розчин гліцерину в воді поглинається рослиною, але в подальшому вода випаровується, а гліцерин залишається в тканинах, консервуючи їх. Листя не втрачає еластичності, але змінює колір на більш темний або відтінки коричневого. Відтінок та інтенсивність кольору залежить від виду рослин та часу перебування їх в розчині. Якщо необхідно висвітлити рослину, то після консервації її розміщують на сонці.
Для консервування неприродні дуже молоді листки, які швидко в’януть, а також осінні, що опадають. Гілки не повинні бути довгими, тому що при довжині більшій за 40см розчин погано поступає в верхні частини рослин.
З рослин одразу видаляють усі зайві та спотворені листки, нижній кінець стебла на 5см очищають від кори та розщеплюють, щоби облегшити поглинання розчину. Плоди обробляють в недозрілому стані.
Для приготування розчину в 1 частину гліцерину додають 2-3 частини гарячої води, закривають пляшку і струшують до повного перемішування рідини. Замість гліцерину часто використовують антифриз. Його змішують з водою в співвідношенні 1:1. Консервація антифризом дає добрий результат, але рослини набувають дещо іншу окраску, ніж при використанні гліцерину. Готовий розчин можна довго зберігати в закритій склянці.
В сосуд наливають робочий розчин шаром не меншим 5см и ставлять в нього рослинний матеріал. Щоби всмоктування проходило активніше, грубі дерев’янисті гілки ставлять в гарячий розчин. Якщо розчин поглинається (засвоюється) погано і деякі листки починають в’янути (це трапляється при консервації плюща), можна робочим розчином змочити або сприснути листки і гілки і навіть обернути листки ватою насиченою розчином.
Процес консервації проходить від 1 до 3х тижнів і закінчується, коли рослина повність змінить свій колір, але при цьому залишиться еластичною. В кінці обробки рослини можна підвісити на деякий час «вниз головою». Якщо при перебільшенні часу витримки рослини в розчині на листках починають з’являтися краплі, то рослини слід прийняти з розчину і листки промокнути.
Окремі великі листки, ліхтарики фізалісу при консервуванні повністю заглиблюють в теплий розчин, а потім підсушують.
В гліцерині можна консервувати усі гілки дерев і кущів, особливо вдало консервуються види з щільними вічнозеленими листками: плющ, листя папороті, півоній, аіру, ірисів, бадану, морозників,
Цікавий матеріал для композицій отримують з гілочок омели, барвінку, брусниці, чорниці.
Суцвіття артишоку, гортензії, а також злаки, які отримують більш густий золотистий колір, ніж при висушуванні на повітрі.
Рослини, які покрилися пилом при зберіганні в подальшому можна мити в теплій воді з милом та висушувати.
Зберігати матеріал слід в сухому місці, тому що гліцерин має властивість поглинати вологу з повітря. В сирому приміщенні рослини можуть покритись пліснявою.
Обробку гліцерином важко назвати висушуванням, тому, що ця речовина заміщує воду в тканинах рослини і таким чином допомагає зберегти зовнішній вигляд зелені та деяких квітів. Завдячуючи гліцерину листя залишаються еластичними і придатними для аранжувань на протязі декількох років.
Ще можливе засахарювання, кристалізація.
Складання букетів з сухих квітів – це не нове направлення в квітковому дизайні. По красі такі композиції не поступаються композиціям з живих квітів.
Рослини, які необхідно засушити, збирають в суху погоду. Якщо відомо, що листя після висушування скручується та втрачають вигляд, їх попередньо видаляють.
Добре проходить висушування в сухому приміщенні, яке добре провітрюється. А от на сонці це робити не слід, так як прямий шлях до втрати кольору. Деякі яскраві рослини (волошка, дельфініум, амарант) тільки при прискореній сушці повністю зберігають окраску.
Можна використати вентиляторними сушилами, які дають струм теплого повітря. Зазвичай рослини зв’язують невеликими пучками і підвішують суцвіттями донизу, але якщо вони мають жорсткі стебла, що не гнуться (злаки, рогоз), то їх можна сушити , поставивши в сосуд без води. В інших випадках (з гортензією, гілочками сосни) навпаки: кращий результат дає повільне висушування, коли рослини тримають в сухому та теплому приміщенні, опустивши їх стебла на 1-2см в воду.
Стебла деяких схоцвітів (геліхрізіум, геліптерум) у висушеному вигляді викривляються та слабшають і тому їх корзинки попередньо, перед сушкою, насаджують на проволоку, один кінець якої загнутий гачком. Проволока втикається в корзинку згори, протягується крізь неї, при цьому кінець з гачком опиняється схованим серед квітів і не дає корзинці зіскочити з проволоки.
Великі і ніжні садові квіти, такі,як маргаритки, піретруми, поповники, рудбекії, бархатці, жоржини, календула, цинії, троянди, гвоздики, фіалки, погано зберігають форму і колір при звичайному висушуванні на повітрі. Для об’ємної сушки цих рослин використовують різноманітні допоміжні матеріали: пісок, вату, кукурудзяне борошно, а також речовини, які активно поглинають воду – буру, силікагель.
Сушка в ваті.
В ваті можна сушити рослини з суцвіттями-корзинками: ромашки, піретруми, цинії, космеї, календулу. Для цього на картонку з отворами розкладають шар вати, а потім рослини, просунувши їх стебла в отвори. Суцвіття, які плоско лежать на картонці, прикривають другим шаром вати и злегка придавлюють, накривши іншою картонкою і обв’язують. Підвішують картонку в сухому і теплому місці.
Ватою можна прокладати пелюстки при сушці на повітрі троянд, гвоздик. Квіти наперстянки при сушці також набивають (наповнюють) ватою.
Сушка в піску.
Перед тим, як користуватися піском, його необхідно промити, ретельно висушити в духовці або на сонці та пересіяти. Стебла рослин коротко обрізати, залишивши 2,5-3 см, або відрізати зовсім, а листя видалити. На дно картонної коробки насипають пісок шаром біля 10 см. Акуратно поміщають в нього рослини квітами вгору на такій відстані, щоби розподілився між пелюстками (можна використовувати пензлики). Коробку залишають в сухому приміщенні, не закриваючи, щоби випаровувалася волога. Через 2-4 тижні квіти висихають.
Щоби висипати пісок, коробку накривають кришкою з отворами так, щоби кришка торкалася піску і перевертають. Піщинки, які залишилися на пелюстках, знімають пензликом.
Сушка в бурі.
Бура є легшою від піску і краще підходить для сушки ніжних квітів з тонкими пелюстками, але прилипає до вінчиків. Для успішної сушки необхідно, щоби квіти були прикриті повністю і не залишилися незаповнених проміжків між пелюстками. Але зробити це досить важко, тому що бура надто легка. Для того, щоби вона краще розподілялася, в буру додають трошки крупного борошна або піску (1:1). Рослини засипають цією сумішшю так же як і піском. Сушать від 2 до 20 днів. Стан рослин постійно перевіряють: рослини які перетримані в бурі можуть стати ламкими і змінити колір.
Плоскостна сушка.
Квіти та листя для пласких композицій сушать в гербарних сітках, під пресом або праскою.
Праскою користуються зазвичай для висушування листків. Їх прасують через тонкий гігроскопічний папір (газету). Ступінь нагріву праски обирають експериментально. При надто сильному нагріванні листя можуть втратити колір та скручуватися.
Для сушки холодним способом рослини закладають в листки паперу, складені навпіл. Підходять папіросний, фільтрувальний, газетний папір. Рослини слід акуратно розправити на листку так, щоби жорсткі та грубі його частини не покривали більш ніжні або були відокремлені від них прошарком паперу або вати. Листки, що перекривають один одного або квіти також слід розділити папером. Квіти розвертають в бажаному ракурсі,великі та нерівні прикривають тонким папером та ватою. Листки з рослинами перекладають прокладками, що поглинають вологу. Використовувати з цією метою фільтрувальний папір або декілька шарів газети.
Пачку сушильних листків з рослинами розміщують між фанерками і стягують стрічкою. Щоби рослини не зморщувались, вони повинні бути добре запресовані.
Щоденно рослини провітрюють по 3-8 годин, але не на сонці. А потім знову пресують. І так до повного висихання.
При надто швидкому висушуванні рослини зморщуються,а при перегріві – буріють.
2. Розповісти про букет по правилу трьох трикутників.
Користуючись правилом трьох трикутників можна побудувати букет асиметричної форми, використовуючи 5 або 7 квіток двох видів, наприклад, антуріум та хризантему) на прикладі цих рослин можна розглянути принцип складання такої композиції. Спочатку встановлюють вершину двох трикутників. З допомогою антуріуму – найвищої квітки, який ставиться прямо. Замість квітки можна взяти бутон, лист або квітку з додатковою зеленню, наприклад, антуріум з нефролепісом або з аспарагусом. Далі виставляється наступний елемент – основу правого трикутника. Для цього беремо ще одну квітку,також антуріум. Довжина цього елементу залежить напряму залежить від бажаної форми букету. В тому випадку
Є якщо букет робиться високим, довжина цієї рослини повинна бути набагато меншою, ніж довжина верхівкового . Якщо букет буде низьким, то другий елемент повинен бути найдовшим. Необхідно пам’ятати, що довжина цих перших елементів не повинна бути рівною, інакше композиція буде симетричною, так як ми отримаємо рівносторонній трикутник. Друга квітка встановлюється майже горизонтально вправо. Подумки з’єднавши два елементи між собою та з точкою їх поєднання (0), отримуємо перший різносторонній трикутник. Верхівка третьої квітки також антуріуму повинна знаходитись як би на гіпотенузі цього трикутника.
Для того,щоби побудувати другий трикутник, необхідно взяти вже квітку іншого виду – хризантему. Цю квітку слід встановити справа і так,щоби його верхівка знаходилася на лінії 1-2. Це буде верхівка другого трикутника – елемент 4.наступна хризантема встановлюється майже горизонтально вліво. Довжина цього (5) елементу залежить від форми букету так же,як довжина 2 елементу. Подумки з’єднавши елементи 4 та 5 та точку 0 отримаємо другий нерівносторонній трикутник. Елемент 6, також хризантему, встановлюємо на лінії 4-5. З’єднавши подумки елементи 1 та 5 з точко0, ми побачимо третій нерівносторонній трикутник. В якості останнього елементу 7 беремо антуріум і встановлюємо його так, щоби його верхівка розташовувалась на лінії 1-5.
За рахунок додаткових елементів 3, 6,7, розміщених довільно на гіпотенузах трикутників, може бути збільшена кількість квітів і елементів в букеті. Деякі квіти можна замінити гілками, листям або корягами. Якщо квітів недостатньо,елементи 5і6 замінюються листками.
Можна залишити 3 і менше квітів,при цьому поєднавши їх з зеленню,створюючи тим самим ніби загальний елемент. Зелень може виступати і в якості додаткового елементу, тоді її верхівки повинні лежати на основних лініях букету.
3. Розповісти про охорону праці з електроінструментами.
Білет №8.
1. Розповісти про сушку рослин в духовці.
Квіти,листя, плоди викладують на противень, ставляться в духовку і сушаться з привідкритими дверцятами при середній температурі. За процесом такої сушки треба постійно наглядати, тому що час необхідний для сушки кожної рослини інший і залежить від виду рослин. При високій температурі деякі квіти можуть згоріти.
2. Описати техніку виконання пасхального вінка.
Вінок – форм-робота у вигляді кола з символічним значенням: пасхальний вінок, настільний вінок, вінок переможця, вінок для прикрашання інтер’єру, передріздвяний вінок (вінок адвента), вінок для свята урожаю, головний вінок, траурний вінок.
Існують декілька варіантів основ для вінка – проволочені круги, сплетені прути,змотана в декілька разів упаковочна проволока, солома або листя кукурудзи, маса для накалювання квітів або спеціальні кільця з пінопласту.підготовані букетики, окремі квіти, плоди, гілки, шишки закріплюються на обраній основі з допомогою проволоки, булавок, шпагту або скоб.
Наприклад, пасхальний вінок можна сплести на основі товстої проволоки, соломи або вербових прутів, з’єднаних в кільцеі обмотаних товстою зеленою тканиною або мохом.
При використанні кільця з пінопласта його треба спочатку обмотати зеленим креповим папером. Після цього окремі частини вінка вставляються в основу з допомогою булавок або вклеюються в заздалегідь приготовані отвори.
3. Розповісти про охорону праці з ріжучими інструментами.
Білет №9.
1. Розповісти про об’ємність букету.
Квіти та гілки в букеті повинні створювати враження об’ємності, багатоплановості. Слід уникати розташування голівок квітів в одній площині. Такий букет вийде скучним і надасть можливість бачити тільки перший ряд квітів. Для того,щоб повніше відчути глибину композиції, рекомендується одну або дві гілочки або квітки розмістити в тильній частині композиції і нахилити їх назад.
Для сухих букетів підходять в першу чергу такі рослини, окремі частини яких, їх колір та форма довгий час не змінюються. Це суцвіття та колосся багатьох злаків: ячменю, полевиці, та інших трав. Також підійдуть пухнасті «лапки» клеверу, ковил, синьоголовник, яскраво-жовтий цмин. Оригінально виглядають в обємних композиціях болотяні рослини.
Для обємних композицій підходять дуже багато дикоросів та культурних рослин. Саме головне правильно їх засушити. Рослини для таких аранжувань готують при допомозі обємного засушування. Після висушування природного матеріалу його можна відбілити або покрасити.
Основою під обємні композиції слугують різноманітні сосуди, плоскі тарелі з кераміки, скла деревяні підставки, вироби з лози, тощо. Для кріплення використовують різний матеріал. Рослини в сосуді можна закріпити в пластиліні, віконній замазці. На деревяній основі для кріплення рослин майструють саморобні наколки: на невеликій відстані гостряком вгору вбивають декілька гвіздків без шляпок і зверху прикривають пластиліном. Якщо композиції достатньо крупні, використовують великі цвяхи, опутані проволокою.
Об’ємні композиції складаються з сухих рослин, стебла яких крихкі і досить тонкі. Металеві наколки та димчасті тримачі не зовсім підходять. Зручнішим буде пристосування з піафлор або оазис. Стебла обрізують навкоси гострим ножем. Можна використовувати також пінопласт, монтажну піну, м’яку сталеву проволоку, діаметр якої не більший за 1мм. Її слід покрасити в зелений або чорний колір. З допомогою проволоки рослинний матеріал фіксують в потрібному положенні і надають стеблам потрібний вигин. М’яка проволока дозволяє закріпити додаткові деталі композиції: банти, конуси, манжети. Вони виготовляються з підфарбованих стружок, стрічок, зім’ятої кольорової бумаги, пташиного пір’я.
2. Розповісти про форму букету бідермейєр.
На зміну ампіру приходить новий стиль, розповсюджений в основному в німецькому та австрійському мистецтві в 1815-1848 роках – бідермейєр. Його особливостями є прагнення до зручності, домашнього затишку, численним дрібничкам та драпіровкам. В цьому стилі переважають світлі тони.
Основним букетом того часу був популярний до наших часів весільний бідермейєрський букет, який став предтечею макартовського букету. Ця назва походить від імені людини, яка його створила – віденського художника-декоратора Ганса Макарта.
Основним німецьким букетом в середині 19століття був букет бідермейєр. Він мав невеликий розмір і складався з рівно обрізаних маленьких троянд або конвалій, які збирались голівка до голівки та обрамлялись манжетом з тасьми, тюлю, або тонкого паперу, міцно зв’язані стрічкою. Такий букет тримали в руці і часто висушували на пам'ять.
Для того, щоби зробити бідермейєрський букет, використовували міцну проволоку, якою часто подовжували стебла,поодинці сплітали квіти і навіть зв’язували пелюстки, отримуючи подібну до розквітлої рози штучну композицію.
Інший спосіб складання такого букету полягає в обиранні для нього різноманітних квітів, укладених шарами різних кольорів. Укріплювали букет на пірамідці, посадженій на коло.
Букети бідермейєр початку складали в схожій на тарілку плоскій формі, а пізніше стали популярні проволочені букети, квіти в яких були посаджені на підкладку з листя. Характерною особливістю бідермейєрський букетів був невеликий розмір і щільна укладка квіткових головок. Букети вилядаливиглядали пишно, вагомо і мали неприродні форми.
На зміну букетам бідермейєр прийшов «макартовський» букет. На картинах віденського художника Ганса Макарта квіти в вазах розташовувались вільно, між ними був простір, і тим самим вони мали натуральну, природну форму. Такі букети являли собою поєднання старанно підібраних сухих фарбованих і натуральних квітів, трав, листя, сім’яних коробочок та пір’я павича. Але у зв’язку з тим,що «макартовський» букет мав надлишок крупних листків, важких суцвіть, плодів (виноград), злаків та пір’я, виглядав він все ж дещо надто вагомим.
В наш час в Германії та Австрії популярний мініатюрний букет в стилі бідермейєр, складений з сухоцвітівпухоцвітів з додаванням штучних матеріалів: оксамиту, шовку, нейлону, поліетилену, а також шишок, сім’яних коробочок, бус, часто пофарбованих в золотистий та сріблястий кольори.
Бідермейєр - це різновид круглого букету, але він складається не по спіральній схемі, у вигляді концентричних кіл. Для складання бідермейєр необхідно взяти спочатку верхівкову квітку і навколо неї розташувати в один ряд квіти. Після отримання кола стебла і квіти (але не основу голівок) необхідно обернути липкою стрічкою і закріпити. Потім встановлюють по колу квіти наступного ряду і також обертають і закріплюють. І так далі. Часто різні кола в цій композиції виконуються з різних видів квітів.
В залежності від того, яким рослинним матеріалом володіє аранжувальник можна зробити бідермейєр трьох форм:
1 – пірамідальний у вигляді копиці сіна – встановлюється з квітів одного сорту з довгими стеблами