Дослід 3. Утворення сольватокомплексів
а) утворення аквакомплексів
Невелику кількість безводних солей CuCl2, CuSO4, NiSO4, CoCl2 розчиняють у воді. Відзначають колір вихідних солей і аквакомплексів, що утворилися. Записують рівняння хімічної реакції і рівняння первинної дисоціації.
б) утворення сольватокомплексів
До безводних солей CuCl2 і CoCl2 у п'ятьох окремих пробірках додають відповідно: Н2О, этанол (чи ізопропанол), ацетон (СН3)2СО, ацетонітрил СН3СN, диметилформамід (СН3)2NCHO. Відзначають колір сольватокомплексів.
Дослід 4. Утворення хелатів міді (2+)
До солі Сu2(2+) додають розчин лугу. Осад, що утворився, Сu(ОН)2 поділяють на три пробірки і додають:
- у першу – гліцерин (чи етиленгліколь);
- в другу – моноетаноламін;
- у третю - розчин амінооцтової кислоти (глікокол).
Нагрівають реакційну суміш до розчинення осаду. Відзначають колір комплексів і записують схему їхнього утворення.
Дослід 5. Реакції зовнішньосферного обміну
Здійснюють реакцію обміну між комплексною і звичайною сіллю (за завданням викладача):
K4[Fe(CN)6] + CuSO4 ®
K3[Fe(CN)6] + FeSO4 ®
K4[Fe(CN)6] + FeCl 3 ®
K3[Fe(CN)6] + AgNO3 ®
Відзначають колір осаду, що утворився, записують рівняння реакції обміну в молекулярній і іонній формі.
Дослід 6. Стійкість комплексів
а) До 1-2 мл концентрованого розчину солі Со2+ додають краплями насичений розчин роданіду калію або амонію до утворення синього розчину комплексного іона [Co(SCN)4]2-. Розділяють розчин на дві частини і додають в одну з них невелику кількість води до переходу синього кольору в рожевий. У другу частину розчину комплекса додають 2-3 каплі розчину Na2S. Спостерігають утворення чорного осаду CoS. По таблиці знаходять константу нестійкості комплексного іону [Co(SCN)4]2- і роблять висновок відносно його стійкості.
б) У три пробірки наливають по 2-3 мл розчину комплексної солі K4[Fe(CN)6] і додають відповідно Н2О, розчин лугу (КОН або NaOH) і розчин Na2S. Визначають, у якому випадку відбулася реакція. Знаходять по таблиці значення Кнест. комплексного іону [Fe(CN)6]2- і роблять висновок щодо його стійкості.
4.5. Список рекомендованої літератури
1. Курс общей химии / Под ред. Коровина А.В. – М.: Высш. шк., 1985. – С. 31-47, 287-297.
2. Фролов В.В. Химия. – М.: Высш. шк., 1986. – С.68-91.
3. Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия. – М.: Высш. шк., 1981.-С.41-98 (2001. – С. 46– 110).
4. Глинка Н.Л. Общая химия. – Л.: Химия, 1988. – С.109-147.
5. Глинка Н.Л. Задачи и упражнения по общей химии. – Л.: Хімія, 1985. – С. 52-70, 189-197.
6. Кириченко В.І. Загальна хімія: Навч. посіб.– К.: Вища шк., 2005. – С. . 60 – 94.