Біологія — система наук про живу природу
1. Біологія ("біос" - життя, "логос" - слово, вчення) - сукупність наук про живу природу, про життя, його форми та закономірності розвитку, Це система наук про життя на Землі на всіх рівнях організації живого. Термін "біологія" запропонували в 1802 році Ж.Б.Ламарк і Г.Р.Тревіранус, незалежно один від одного.
2. Сучасна біологія - це складний комплекс дисциплін, кожна з яких має свій предмет вивчення, завдання, об'єкти дослідження, проблеми і методи.
Сучасне визначення поняття «життя»
1. У світлі сучасних уявлень життя - це біологічна форма руху матерії, якісно особлива і вища порівняно з фізичною та хімічною формами її існування. Живому властивий вищий рівень структурного і функціонального упорядкування та узгодженості в просторі і часі, тобто утворення живих систем (організмів).
2. Життя існує безпосередньо в навколишньому середовищі у формі окремих організмів. Живі організми Землі - це відкриті, саморегульовані та самовідтворювані системи, що складаються з білків, нулеїнових кислот, жирів і вуглеводів, здатні самі синтезувати ці речовини; самостійно підтримувати і збільшувати свою високу упорядкованість в середовищі з меншим ступенем упорядкованості.
3. Живі відкриті системи безперервно обмінюються з навколишнім середовищем енергією, речовиною та інформацією. У них, на відміну від неживих, не відбувається вирівнювання енергії.
4. Живі організми характеризуються такими особливостями:
а) мають тіло певної будови (форма, розміри, органи);
б) структури живих організмів постійно руйнуються і будуються заново;
в) мають певний цикл розвитку (онтогенезу);
г) живуть у певному середовищі (вода, грунт, повітря).
Головні етапи розвитку біологічної науки
1. Період практичних донаукових знань (від кам'яного періоду до рубежу ХУ-ХУІ ст.)
2. Описовий період (від рубежу ХУ-ХУІ ст. до середини XIX ст.)
3. Друга половина XIX ст. ~ розробка основ еволюційного вчення Ч.Дарвіним, відкриття основ закономірностей спадковості та мінливості ПМенделем, подвійного запліднення С.Г.Навашиним.
4. Перша половина XX ст. - перевідкриття закономірностей спадковості і народження науки генетики (К.Корренс, Е.Чермак, Г.Де-Фріз), розробка теорії мутацій (Г.Де-Фріз) та індукованого мутагенезу (С.Меллер), обґрунтування і докази хромосомної теорії (Т.Г.Морган), розробка вчення про біосферу (В.І.Вернадський), відкриття і використання електронної мікроскопії.
5 Друга половина XX ст. - відкриття вторинної структури ДНК (Д.Уотсон, Ф.Крик), розшифровка генетичного коду (М.Ніренберг), механізму регуляції синтезу білків (Ф.Жакоб, Ж.Л.Моно), синтез штучного гена (Г.Корана), розробка методів генної інженерії і клонування живих організмів (Стюард, Гьордон), відкриття збуднику СНІД - віруса імунодефіциту людини (Р.Галло, Л.Монтаньє).