Жителі міста Велвари відрізнилися: вирішили зварити яйця, щоб вони не розкололися по дорозі. Довгий час сміялися потім над ними жителі всієї Чехії, пригадуючи їх кмітливість.
Жителі містечка Унгоште не тільки привезли сирі яйця, але ще і сир з молоком. Природно, що це вже не стали класти в будівельну суміш. Але вважається, що саме тому, що чехи вклали все, чим так гордиться їхня країна, в будівництво мосту, Карлів міст стоїть вже понад 6 століть.
Існує легенда про те, що міст утримує сам Диявол, що домовився з архітектором.
Карловий міст овіяний десятками легенд, переказів та історичних фактів. Будучи популярною атракцією чеської столиці й добре впізнаваним об'єктом у світі він за сучасності нерідко використовується в мас-культурі (кіно, комп'ютерні ігри, реклама тощо):
§ Існує напівісторичне повір'я, що король Карл IV заклав наріжний камінь Карлового мосту 9 червня 1357 року о 5 годині 31 хвилині — таким чином, момент закладення мосту утворює цифровий паліндром 1-3-5-7-9-7-5-3-1.
§ Зігдно з переказом з Карлового мосту скинули шанованого у Чехії святого Яна Непомуцького. І начебто в місці, де його тіло ввійшло у води Влтави, над водою виникло сяйво у вигляді 5 зірок. Саме тому Непомуцький віттоді зображується з п'ятьма зірками над головою (див. фото праворуч). Місце ж, біля якого, начебто, скидували Яна через поручні, можна побачити праворуч на шляху до Малої Страни — воно відмічено вмурованим у стінку мосту хрестом і двома мідяними гвіздками поруч.
§ До 1908 року Карловим мостом проходила кінно-залізна дорога. У 1905 році її електрифікували, після чого нею пересувався трамвай з підключенням до струму знизу, та вже за три роки (1908) цей маршрут припинив своє існування.
§ У теперішній час Карловий міст, як зображення, або як локація для зйомок фільмів, використовувався: у стрічках Брайана Де Пальми «Міссія нейздійсненна» (1996, у фільмі на мосту навіть вбивають одного з персонажів) та Роба Коена «Три ікси» (2002), фігурує в рекламному ролику Тима Бертона й коміксі Крейга Рассела «The Vampire of Prague», згадується в комп'ютерній грі-квесті «Still Life» тощо.
Останнім нашим об’єкто є Танцюючий дім — адміністративно-офісний центр, що має 7 наземних і 2 підземних поверхи, у якому містяться представництва декількох міжнародних компаній. На даху будівлі розташований французький ресторан з розкішною панорамою міста.
По суті празький «Танцюючий дім» — це дві циліндричні частини-вежі будівлі в стилі деконструктивізм, що їх нерідко жартома називають за іменами відомих танцівників «Джинджер та Фред». Як і решта деконструктивістських споруд, Танцюючий дім різко контрастує із сусідньою забудовою, що являє цільний архітектурний комплекс кінця XIX—XX століть.
Каркас будівлі — залізобетонний, для створення неповторного зовнішнього вигляду було використано 99 фасадних панелей. Фундамент будівлі, що розташований на рівні підземних ґрунтових вод, підтримується системою буронабивних паль; крім того будинок статично закріплений з обома сусідніми спорудами.
Свою назву будинок отримав за подібність силуетів веж на знаменитих американських танцюристів Фреда Астера таДжинджер Роджерс, причому кам'яна вежа — це «танцюрист», скляна — відповідно «танцівниця». Автором куполу «чоловічої» вежі є Гері. Інтер'єри частково виконані британською архітекторкою чеського походження Євою Їржичною (Eva Jiřičná).
Танцюючий дім був зведений на місці зруйнованого 14 лютого 1945 року в ході бомбардування Праги американською авіацією будинку в стилі неокласицизму кінця ХІХ століття.
У 1946 році руїни демонтували, але залишки стін й перекриття лишались ще тривалий час, поки їх остаточно не прибрали до 1960 року.
Попри те, що нове будівництво на пустищі було вирішено розпочати ще 1963 року, реально до нього не бралися тривалий час. Ініціатором забудови пустки виступив колишній Президент Чехії Вацлав Гавел, що проживав по сусідству, він же курирував хід будівельних робіт.
Нарешті 1992 року земельну ділянку придбала нідерландаська страхова компанія Nationale Nederlanden, був оголошений конкурс проектів, на якому переміг деконструктивістський проект хорватського архітектора Милунича, а вже той запросив до співпраці всесвітньо відомого канадського архітектора та дизайнера Френка Гері.
Наріжний камінь будівництва було закладено 3 вересня 1994 року, будівництво тривало півтора роки, завершившись у лютому 1996 року. Урочисте відкриття Танцюючого дому відбулося 20 червня 1996 року.
Будова здобула престижну оцінку від американського часопису Time — її визнали переможцем у номінації «дизайн року»—1996.
Література:
1. Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2007. - 464 с.
2. Рутинський М.Й., Стецюк О.В. Музеєзнавство: Навчальний посібник. – Київ: Знання, 2008. – 428 с.
3. С. Брук. Прага та Чеська Республіка. Путівник (Серія: The National Geographic Traveler). Изд-во Астрель / АСТ, 2006 р. - ISBN 5-271-14656-1, ISBN 5-17-038820-9, ISBN 0-7922-4147-9.
4. Прага. Ілюстрований путівник] (Серія: Дорлінг Кіндерслі. Путівники). Вид-ва: АСТ, Астрель, Дорлінг Кіндерслі, 2004 р. - ISBN 5-17-022252-1, ISBN 5-271-08019-6, ISBN 0-7513-4828-7.
5. О. Кармоді, А. Ширяєв. Прага (Серія: Путівники "Афіші»). Изд-во Афіша Індастріз, 2006 р. - ISBN 5-9900241-9-3.
6. http://www.google.com.ua/
7. http://uk.wikipedia.org/
8. http://czech-info.ru/tourism/
9. http://argo-club.com/
10. http://www.hrad.cz/
11. http://prag.net.ua/