42 . Поняття оплати праці.
Оплата праці – це будь-який заробіток,обчислений ,як правило,в грошовому вираженні,який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану роботу чи надані послуги.Зарплата виконує відтворювальну,стимувальну,регулювальну і соціальну функції.Оплата праці на підприємстві здійснюється на основі тарифної системи. Тарифна система-це сукупність взаємопов’язаних елементів:тарифної сітки (показує співвідношення в оплаті праці різних категорій працюючих), тарифного розряду (показує рівень кваліфікації робітників і робіт), тарифно-кваліфікаційного довідника (сукупність вимог до робітника для отримання ним відповідної кваліфікації),тарифної ставки ( це годинна,денна чи місячна зарплата працівника). Оплата праці на підприємстві здійснюється відповідно до кількості виготовленої продукції (відрядна) або до кількості відпрацьованого часу (погодинна).
41. Чинники зростання продуктивності праці.
Всі чинники зростання продуктивності праці діляться на: зовнішні і внутрішні.
Зовнішні чинники–ті, які перебувають поза контролем окремого підпр–стратегія і політика, законодавство, ринок, зрушення в суспільстві, прир ресурси.
Внутрішні чинники –ті, на які підприємство може безпосередньо впливати – продукція, технологія, матеріали, енергія, персонал.
Окрім наведеної класифікації, у практиці господарювання можуть використ й інші групування факторів зростання продуктивності праці на підпр. За одним з можливих таких групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об’єднати в такі групи:
· матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);
· організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);
· економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);
· соціальні (створення належного морально-психологічного клімату. нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);
· природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).
43. Тарифна система, її склад.
Тарифна система-це сукупність взаємопов’язаних елементів: тарифної сітки, тарифного розряду, тарифно-кваліфікаційного довідника ,тарифної ставки.
Тарифна сітка- показує співвідношення в оплаті праці різних категорій працюючих. Єдина тарифна сітка була прийнята у 1993 року,налічує 15 розрядів із діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,01.
Тарифний розряд- показує рівень кваліфікації робітників і робіт.Що нижчий розряд то нижча кваліфікація працівника.
Тарифний коефіцієнт показує,на скільки тарифна ставка кожного наступного розряду більша від тарифної ставки першого розряду.
Тарифна ставка- це годинна, денна чи місячна зарплата працівника.
Тарифно-кваліфікаційний довідник - сукупність вимог до робітника для отримання ним відповідної кваліфікації.Тут вказано,що повинен знати і вміти робітник кожного розряду,та взірець роботи,яку робітник повинен виконати.
44. Форми і системи заробітної плати.
Вибір форми оплати праці впливає дуже на продуктивність праці.Є дві форми-відрядна і погодинна оплата праці.Відрядна-оплата праці за кількістю виготовленої продукції. Погодинна-оплата праці за кількістю відпрацьованих годин.Відрядна форма включає такі системи: 1) пряма відрядна оплата праці ( Зп.в.=N*Р, де Р-розцінка )
2)відрядно-преміальна оплата праці-система,яка враховує не лише кількісні показники,а й якісні показники роботи працівника. Зв.п.=Зп.в.+ Дп, де Дп-преміальні доплати.
3)відрядно-прогресивна с-ма оплати праці полягає в тому,що виробіток у межах норми оплачується за прямими відрядними розцінками,а виробіток понад норму-за підвищеними.
4)акордна с-ма- це оплата прці за весь обсяг виконаної роботи.
5)непряма відрядна використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників. Зн.в.=Тф*Сг*Кв.н.
Погодинна оплата праці охоплює такі системи оплати праці: пряма погодинна і погодинно-преміальна. Зпряма погод=Тст 1 розр.*Тк*Фд.
Зпогод.прем.=Зпряма погод.+Дп.
45. Види заробітної плати.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником є реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів : а) рівня номінальної зарплати; в) цін на товари і послуги, які споживає населення; с) величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.
46. Інвестиційна діяльність підприємтсва .Інвестиції— всі майнові та інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підпр діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні фонди, цінні папери, цільові грошові вкладення, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
За об'єктами вкладення коштів виділять реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні. Реальні інвестиції мають ціллю оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних ресурсів. Під фінансовими інвестиціями мають на увазі вкладення коштів в різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну долю займає вкладення коштів у цінні папери.
За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями мають на увазі безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення коштів. Під непрямими інвестиціями мають на увазі інвестування, опосередковане іншими особами. За формою власності виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Під спільними інвестиціями мають на увазі вкладення, які здійснюються суб'єктами даної держави та іноземних державами. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині держави та за кордоном.47. Інноваційна діяльність підприємства .
Інноваційна діяльність—одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Тобто інноваційна діяльність розглядається як сукупність робіт, які виконуються певними організаційними структурами від зародження ідеї, її розроблення і до комерціалізації в умовах конкуренції. інноваційна діяльність, як і будь-яка інша, потребує організаторських здібностей. Упровадження інновації у життя — складна і цілеспрямована праця, яка покладає на виконавців додаткові обов'язки: бути завзятими і наполегливими.
48. Суть і види собівартості продукції .Собівартість продукції-виражені в грошовій формі витрати на в-во і реалізацію продукції. До собівартості продукції включають наступні витрати: дослідження ринку, визнач. попиту на пропозицію, витрати повязані із самим процесом виробництва продукції, витрати на обслуговування виробн. процесу та управляння ним, витрати на набір та підготовку кадрів, витрати пов’язані із вдосконаленням процесу виробництва і підвищення його ефективності. Розрізняють такі види собівартості: розрахункова, фактична, собівартість виробнича, собівартість повна, місячна,річна собівартість.Витрати,які включають до собівартості продукції класифікують за наступними ознаками ,а саме за місцем виникнення-це витрати п-ва (наприкл.,на страхування майна), витрати цеху,витрати дільниці.
49. Класифікація витрат на в-во продукції за елементами витратЗа елементами витрат:
- матеріальні виртати (сировина ,матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара) мінус вартість повернутих відходів;
- оплата праці (сума основної і додаткової зарплати всього промислово-виробничого персоналу підприємства);
- відрахування на соціальні заходи 9включають відрахування до Пенсійного фонду,Фонду соціального страхування,Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасних випадків на в-ві);
- амортизація основних фондів і нематеріальних активів ( амортизація всіх основних фондів п-ва);
- інші витрати.
Така класифікація потрібна для складання кошторису витрат.Кошторис-усі витрати п-ва за певний період часу не залежно від місця їх виникнення.
50. Класифікація витрат на в-во продукції за статтями калькуляції.
Щоб обчислити витрати на собівартість кожного конкретного виду продукції, витрати групують за статтями калькуляції:
1)сировина і матеріали;
2)вартість відходів (віднімається);
3)паливо та енергія на технологічні цілі;
4)куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;
5)основна зарплата-це з/п робітників,які безпосередньо виготовляють продукцію;
6)додаткова зарплата виробничих робітників;
7)відрахування на соціальні заходи
8)витрати на утримання на устаткування;
9)загально виробничі витрати;
10)адміністративні витрати;
11)підготовка і освоєння виробництва;
12)інші витрати;
13)поштові,телефонні послуги,матеріальні витрати п-ва;
14)витрати на збут;
Загальна сума всіх статтей калькуляції утворює повну собівартість продукції.За новими стандартами бухгалтерського обліку виділяють собівартість реалізованої продукції.До собівартості реалізованої продукції не входять адміністративні витрати і витрати на збут,лише витрати,пов’язані із виробництвом продукції.
51. Основні шляхи зниження собівартості продукції.
До чинників,які впливають на зниження собівартості продукції,належать: використання сучасних технологій, економія сировини, палива,енергії; підвищення продуктивності праці; зменшення витрат від браку і простоїв; поліпшення використанні основних фондів; скорочення адміністративних витрат і витрат на збут продукції.Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.
Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.
52. поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці.
Ціна-це певна сума грошей за конкретний товар. Ціна коливається навколо вартості товару.Якшо попит на продукцію є більший ,то і ціна буде більшою. Якшо попит = пропозиції, то ціна = вартості товару. Якшо попит менший за пропозицію, то і ціна буде меншою. Ціна виконує функції: 1) обліку та виміру витрат на в-во; 2) розподільча ( грошові ресурси населення перерозподіляються у ті сфери виробництва, де є вища ціна і вищий прибуток);
3) стимулююча ( вища ціна і відповідно вищий прибуток заохочує підприємця оновлювати в-во,технології, покращувати якість продукції);
4) урівноваження попиту і пропозиції.
53. Формування гуртових та роздрібних цін на промислову продукцію.
Гуртова ціна – це внутрішна ціна підприємства, за такою ціною продукція з п-ва не продається, вона визначається для того, щоб обчислити прибуток. ГЦ= Собівартість повна + Прибуток. З підприємства продукція відпускається за відпускниви цінами, обчисл. ВЦ= ГЦ + акцизний збір + ПДВ. Акцизний збір є на наступні витрати : алкогольні вироби(пиво), тютюнові вироби, нафтопродукти, транспортні засоби.
Роздрібні ціни — ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.
Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.
РЦ= ВЦ+ торгова націнка (залежить від витрат торгівлі на придбання товару і прибутку торгівлі).
54. Види цін в ринковій економіці.
У сучасній економіці є різні види цін, серед них : світова ціна ( це ціна, утворена на міжнародних ринках), контрактна ціна (ціна, що зазначена в угоді (контракті) купівлі-продажу товару, у т. ч. при зовнішньо-торговельних операціях ), ціна попиту (ціна, яка застосовується в умовах такої ринкової кон'юнктури, коли пропозиція товарів набагато перевищує попит і покупець (група покупців) можуть диктувати свої ціни) ,
ціна пропозиції ( ціна, офіційно запропонована продавцем на ринку, коли складається кон'юнктура торгівлі (співвідношення попиту і пропозиції) на користь продавця і він може диктувати ціни), ціна врегульована , ціна демпінгова – «дивна» ціна( наприкл., 99,9 грн).
55. Суть і джерела формування прибутку підприємства.
Прибуток – це частина чистого доходу, що залишилася підприємству після відшкодування всіх витрат, пов’язаних із виробництвом, реалізацією та іншими видами діяльності. Від величини прибутку залежить фінансовий стан підприємства, утворення фондів матеріального заохочення, розширення виробництва. Прибуток підприємства- основне джерело доходу державного бюджету. За джерелами формування розрізняють прибуток : від реалізації продукції (який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції), від іншої реалізації, від поза виробничої діяльності. За видами діяльності п-ств виділяють прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Чистий прибуток – це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку. Він розподіляється у фонд нагромадження і фонд споживання.
56. Розподіл та використання прибутку підприємства.
Чистий прибуток розподіляється у фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду) і фонд споживання ( виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи). Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку, проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.
57. Економічна сутність рентабельності підприємства.
Рентабельність підприємства – відносний показник прибутку, який характеризує рівень ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Розрізняють такі види рентабельності: рентабельність одного виробу, рентабельність реалізованої продукції, рентабельність виробництва . Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:
1)при оцінці рентабельності виробництва: ріст прибутку; зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;
2)при оцінці рентабельності окремих видів продукції:зниження собівартості виробів.
58. Ефективність діяльності підприємства.
Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін. На рівні підприємства основними показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на виробництво одиниці продукції. Платоспроможність — це показник, що характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов'язання. Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький — навпаки.
59. Банкрутство підприємства.
Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) — це підтверджена документальне нездатність суб'єкта господарювання платити по своїх боргових зобов'язаннях і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність засобів.
Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звертання в арбітражний суд про визнання підприємства-боржника банкрутом. Розрізняють 4 види банкрутства п-ва: реальне – характеризується неспроможністю п-ства задовольнитивимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, неспроможність забеспечити обовя-зкові платежі в бюджет, яка виникає внаслідок перевищення зобовязань боржника над вартістю його майна або з причин незадовільної структури балансу; умисне викликане цілоспрамрваними діями власника майн, який в особистих інтересах або інтересах іншої особи робить п-ство неплатоспроможним; фіктивне заздалегідь неправдива заява субєкта п-цтва до суду про нездатність виконати зобовязання перед кредиторами і державою; приховане незначне погіршення економічного стану, який усвідослює лише невелика група фахівців.
60. Реструктуризація підприємства.
Реструктуризація —процес здійснення взаємозв’язаних у часі організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну виробничо-господарської та управлінської структури підприємств чи організацій, а також форми власності та організаційно-правового статусу з метою перетворення їх на повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, які здатні ефективно функціонувати за умов ринкової економіки.
Основні завдання реструктуризації підприємства та організації: забезпечити їхнє виживання на певний час; відновити їхню конкурентоспроможність на тривалу перспективу. Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних суб’єктів господарювання і поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності з висновками про можливі напрямки фінансового оздоровлення. Види реструктуризації : управлінська, технічна, економічна, фінансова, організаційно-правова.
61. Суть механізму санації та її цілей.
Санація (фінансове оздоровлення) — це комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, чи поновлення збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
62. Економічна безпека підприємства.
Під економічною безпекою підприємства розуміють систему активного захисту від можливих матеріальних, людських і фінансових втрат, у якій наявні чи можливі збитки менші від установлених норм.Розрізняють такі види економічної безпеки: фінансову ( це захист від можливих фінансових втрат і попередження банкрутства п-ва), техніко- технологічну, кадрову ( полягає в попередженні і зменшені небезпеки негативного впливу на економічну безпеку недостатньо кваліфікованих співробітників п-ва), інформаційну ( це захист конфіденційної інформації) ,політико- правову, екологічну, силову (це захист фізичної особи від загроз її життю,здоров’ю,а також захист майна п-ва від кримінальних посягань), ринкову. Рівень ЕБ підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво могтиме уникнути можливих погроз і ліквідувати несприятливі наслідки окремих негативних складових внутрішнього і зовнішнього середовища. Головною метою ЕБ підприємства є гарантія його стабільного і максимально ефективного функціонування в сьогоденні і високий потенціал розвитку в майбутньому.