Тема 3. Населення і людські ресурси суспільства

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 13

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

В темі розглядаються питання:

1.Економічно активне населення.

2.Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

3.Відтворення населення і ресурсів для праці.

4.Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення.

Основні терміни і поняття:

Баланс трудових ресурсів, використання робочої сили, відтворення населення: розширене, просте, звужене, відтворення трудових ресурсів, економічний рух населення, економічно активне населення, економічно неактивне населення, екстенсивне відтворення робочої сили, інтенсивне відтворення робочої сили, міграційний рух населення, населення, природний рух населення, розподіл і перерозподіл робочої сили, соціальний рух населення, трудові ресурси, формування робочої сили.

Розпочинаючи вивчення цієї теми, потрібно знати, що людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально–економічними категоріями. Економікою праці найширше використовуються такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурсі.

Населення являє собою сукупність людей, що проживають на певній території – у країні, області, місті, районі, селі тощо, а також є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

До наявного населення відноситься населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих. До постійного – населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх.

Майже в усіх країнах світу нині відбуваються демографічні зміни. ХХІ століття можна назвати «століттям старіння», про що свідчить більшість демографічних сучасних прогнозів. У доповіді ООН повідомляється про те, що в найближчі десятиліття населення всіх країн з різним рівнем розвитку буде старіти: в розвинутих країнах частка дітей залишатиметься майже стабільною (16 %), а частка літніх людей зросте удвічі і до 2050 року сягне 32%. Отже, в 2050 році у розвинутих країнах у середньому на одну дитину припадатимуть дві літні людини.

Відповідно до результатів прогнозних розрахунків, виконаних демографами Інституту економіки НАН України (в яких не передбачені стихійні лиха, техногенні катастрофи, війни), чисельність населення України у 2026 році становитиме: за песимістичним варіантом – 38,3 млн. чоловік, за середнім найімовірнішим 42,1 млн. чоловік, за оптимістичним – 45,5 млн. чоловік. Згідно з середнім варіантом прогнозу в 2026 року кожний четвертий буде старше 70 років.

Є припущення, що на при кінці 13 сторіччя на українських землях проживало близько 2 млн. чоловік. За часів Богдана Хмельницького близько 5 млн. осіб, а перший перепис Східної України у 1897 році зареєстрував 27,2 млн. осіб, перед першою світовою війною було приблизно 35 млн. чоловік. Динаміка наявного населення України показана в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Кількість наявного населення України*

*Дані про населення наведено у 1913 та 1939 рр. у сучасних межах України, у 1959 та 1970 рр. – за переписом на 15 січня, у 1979 р. – за переписом на 17 січня, у 1989 р. – за переписом на 12 січня, у 2002 р. – за переписом на 5 грудня 2001 р., у інші роки на 1 січня.

На 1 січня 2008 року кількість наявного населення України становила 46372,7 тис. осіб. Нині в Україні склалася кризова демографічна ситуація. Виявляється вона передусім у низькій народжуваності і в передчасній смертності населення, а також в інтенсивній еміграції українських громадян.

Щоб зупинити депопуляцію, кожній сім’ї необхідно мати не менше двох дітей. До початку 90-х років ХХ століття ця пропорція витримувалась. Але, зауважимо, що переконливий досвід розвинутих країн засвідчує, що найвища народжуваність має місце у відсталих і бідних країнах. Населення багатих та розвинутих країн більш орієнтовано на позародинні інтереси, менш прагне мати багато дітей. В Україні найближчим часом, по оцінкам фахівців, народжуваність не зростатиме. В жодному разі не можна допустити, щоб вона була менше за одиницю.

В таблиці 3.2 показано кількість народжених, померлих та природний приріст населення України. Природний приріст (скорочення) населення – це різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих. Народжуваність в країні почала знижуватись з 1953 року, в 1992 р. було зафіксовано перевищення смертності над народжуваністю.

Таблиця 3.2

Кількість народжених, померлих та природний приріст населення України (тис. осіб)

В 2007 році в Україні народилось 472657 осіб, а померло 762877 осіб. Народжуваність падає, що і спричинює демографічне старіння, оскільки все менша чисельність населення додається до його молодших груп. Як і в усьому світі, старіння населення є об’єктивним і закономірним процесом, який впливає на якість життя населення, темпи економічного розвитку, структуру споживання, темпи економічного розвитку, соціальну сферу, політику. Україна вже досягла критичного рівня старіння - на початок 2007 року частка осіб старших від 60 років становила 20,3%, а старших від 65 років – 16,4%. Нині на кожну тисячу працюючих припадає понад 800 пенсіонерів, до 2020 року це співвідношення становитиме 1:1 і якщо нічого не змінювати воно зросте на користь пенсіонерів.

Суттєвіше на демографічну ситуацію впливає рівень смертності. В Україні тривалість життя нижче, ніж в розвинутих країнах, на 5-10 років.

Таблиця 3.3

Середня тривалість життя (років)

Віковий склад населення суттєво впливає і на демографічні процеси: інтенсивність смертності значно вища серед осіб похилого віку, ніж серед молоді. Відповідно, чим більша питома вага перших, тим більше буде і загальний коефіцієнт смертності (відношення кількості померлих до кількості населення). Кількість народжуваних залежить не від чисельності всього населення, а лише від кількості жінок дітородного віку (в науковій літературі 15-49 років), особливо які знаходяться в найбільш репродуктивному активному віці (18-30 років). Статтєві відмінності найпомітніше виражені у 20-50 віці, де ймовірність смерті чоловіків у 3 рази вища, ніж у жінок. Чоловіча посмертність в Україні є результатом не стільки біологічних факторів, скільки наслідком нездорового способу життя, зловживання алкоголем, палінням, несприятливими умовами праці.

Значний вплив на демографічну кризу здійснює міграційний рух населення – масовий виїзд наших громадян на заробітки і постійне проживання за кордоном (на сьогодення близько 5-7 млн. осіб).

Пропонується два варіанти протидії наслідкам скорочення населення за його старіння: перший – стимулювати міграційне поповнення, другий – використовувати внутрішні резерви населення, поліпшувати якість інтелектуального потенціалу, продовжувати здоровий та активний спосіб життя.

Питання стимулювання припливу до України іноземців є спірне, так як подолання депопуляції спричинить цілу низку інших, не менш складних проблем: етнічних, релігійних, соціальних. Міграційний рух впливає на демографічний склад населення і країн-донорів і країн-реципієнтів. Країнами-реципієнтами, як правило, виступають країни з більш високим ступенем економічного розвитку, що відчувають певний дефіцит робочої сили. Теоретично міграційний рух є тим засобом, що міг би сприяти вирівнюванню ситуації між країнами двох типів демографічного розвитку. Проте на практиці цей шлях має свої ризики.

Таким чином, поліпшення якості життя населення, продовження здорового й активного способу життя є найбільш придатним для України.

Завдання 1

Демографічна характеристика трудового потенціалу визначається чисельністю населення і його структурою, що розглядається з точки зору потенційної економічної продуктивності різних груп населення за ознаками статті й віку і виступає таким чином як трудова структура населення.

До міського населення відносяться особи, які проживають у міських поселеннях, до сільського – які проживають у сільській місцевості. Міські поселення – це населенні пункти, затверджені законодавчими актами як міста і селища міського типу. Всі інші населенні пункти – сільські.

До осіб у віці молодшому за працездатний відносяться діти віком до 16 років (від 0 до 15 років включно). Особами в працездатному віці вважаються чоловіки, яким виповнилося від 16 до 59 років включно, та жінки, яким виповнилося від 16 до 54 років включно. Особами у віці старшому за працездатний є чоловіки, яким виповнилося 60 років і більше, та жінки яким виповнилося 55 років і більше.

Основні навантаження з відтворенням трудового потенціалу переміщується на інтенсивні чинники:

1. Демографічні – смертність і тривалість життя населення, стан його здоров’я й працездатності.

2. Економічні – структура зайнятості, економічна активність, трудова мобільність.

Дайте демографічну характеристику трудового потенціалу Миколаївської області.

В таблицях 3.4-3.9 необхідно:

1. Оцінити демографічні передумови формування трудового потенціалу населення. Звернути увагу на прогресуюче постаріння населення, на динаміку доживання до відповідних вікових рубежів.

2. Поміркуйте, що мало найбільший вплив на динаміку чисельності працездатних за віком осіб (вони є основою трудового потенціалу населення), що мають нині реалізувати свої трудові можливості?

3. Що є причиною скорочення частки осіб до працездатного віку в Миколаївській області (Україні) ?