Коефіцієнт обороту прийнятих на роботу – це співвідношення загальної кількості прийнятих працівників протягом звітного періоду до їх середньоспискової чисельності за цей період.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 10

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Коефіцієнт обороту вибулих з робо ти – це співвідношення загальної кількості працівників, що вибули протягом звітного періоду до середньоспискової чисельності за цей період.

Коефіцієнт плинності – це відношення кількості працівників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни та тих, що звільнилися за власним бажанням до середньоспискової чисельності працівників за цей період.

Аналіз обороту та плинності робочої сили визначають по усіх категоріях працівників.

Задача 4

На основі даних, наведених в таблиці 1, обчислити: коефіцієнт необхідного обороту (К_НО), коефіцієнт плинності кадрів (К_ПЛ), коефіцієнти прийому та вибуття кадрів (К_ПК), (К_ВК). Зробити висновки про плинність кадрів на підприємстві та розробити заходи щодо її запобігання.

Таблиця 1

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Коефіцієнт необхідного обороту (К_НО) визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період з причин виробничого або загальнодержавного характеру (Р_НО), в тому числі в зв'язку із скороченням чисельності й переведенням на інші підприємства, вступом на навчання, призовом на військову службу, втратою працездатності, до середньоспискової чисельності працівників за той же період (Р) у %, тобто:

Коефіцієнт надлишкового обороту, або коефіцієнт плинності кадрів (К_ПЛ) визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період за власним бажанням, за прогул і інші порушення трудової дисципліни (Р₃), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):

Коефіцієнт вибуття кадрів (К_ВК) визначається як відношення числа працівників, звільнених за всіма причинами (Р_ЗВ), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):

Коефіцієнт прийому кадрів (К_ПК) визначається як відношення числа працівників, прийнятих на роботу за даний період (Р_П), до середньоспискової чисельності працівників за той же період (у %):

Задача 5

На підприємстві місячний фонд робочого часу одного співробітника згідно з контрактом 170 год, коефіцієнт затрат часу на додаткові роботи – 1,3, коефіцієнт затрат часу на відпочинок співробітників – 1,12, коефіцієнт перерахунку чисельності – 1,1, час, який виділяється на різні роботи, невраховані в планових розрахунках – 200 год., фактична чисельність підрозділу – 30 осіб. Розрахувати чисельність адміністративно-управлінського персоналу за допомогою формули Розенкранца. Дані для розрахунку наведені в таблиці 1а.

Таблиця 1а

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Формула Розенкранца має вигляд:

де Ч – чисельність адміністративно-управлінського персоналу певної професії та ін.;

п – кількість видів організаційно-управлінських робіт, які визначають завантаження цієї категорії спеціалістів;

т_і – середня кількість дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів, тощо) в межах і-го виду робіт за встановлений проміжок часу (наприклад, за рік);

t _і – час, необхідний для виконання одиниці в межах і-го виду робіт;

Т – робочий час спеціаліста згідно з трудовим договором (контрактом) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий в розрахунках;

К _НРЧ – коефіцієнт необхідного розподілу часу;

К _ФРЧ – коефіцієнт фактичного розподілу часу;

t _p – час на різні роботи, які неможливо врахувати в попередніх планових розрахунках.

Коефіцієнт необхідного розподілу часу (К_НРЧ) розраховують за формулою:

К_НРЧ = К_ДР х К_В х К_П

де К _{Д Р} – коефіцієнт, який враховує затрати на додаткові роботи, заздалегідь не враховані у часі, необхідному для визначення процесу ; як правило, знаходиться в межах 1,2 – 1,4;

К_В – коефіцієнт, який враховує затрати часу на відпочинок співробітників протягом робочого дня; як правило, дорівнює 1,12;

К_П – коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.

Коефіцієнт фактичного розподілу часу (К_ФРЧ) визначається відношенням загального фонду робочого часу підрозділу до часу, розрахованого як .

Для розв’язування цієї задачі необхідно:

1. Обчислити сумарний час виконання організаційно-управлінських робіт як .

2. Визначити коефіцієнт необхідного розподілу часу:

К_НРЧ = К_ДР х К_В х К_П .

3. Визначити коефіцієнт фактичного розподілу часу як відношення загального фонду робочого часу підрозділу (місячний фонд одного співробітника помножений на чисельність підрозділу) до сумарного часу виконання організаційно-управлінських робіт.

4. Розрахунок необхідної чисельності підрозділу ведеться за формулою Розенкранца:

Задача 6

Підприємство виготовляє вироби з пластмаси шляхом лиття. Річний обсяг виробництва виробів 900 тис. шт., а трудомісткість виробу – 0,35 н/год. Тривалість робочої зміни 8 год. при однозмінному режимі роботи. Внутрішньозмінні втрати часу з вини робітників – 1,5% , а не регламентовані простої - 3% . Процент виконання норм виробітку – 105%. Робітник відпрацював – 242 дні (1849 годин). Визначити необхідну чисельність робітників-відрядників.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Визначається загальна трудомісткість робіт:

Тр = Q · t ,

де Q – річний обсяг виробництва, тис. шт.;

t – трудомісткість виробу, н/год.

2. Визначається ефективний час робочої зміни:

= ,

де РЗ – тривалість робочої зміни, годин;

ВЧ – внутрішньозмінні витрати часу з вини працівників, %;

П – нерегламентовані простої, % .

3. Визначається річний ефективний робочий час:

Ф_еф ^річ = Ф_еф ^РЗ · Т_річ,

де Т _річ – кількість днів, відпрацьованих працівником.

4. Чисельність робітників визначається за формулою

де Е – процент виконання норм виробітку, %.

Практичне заняття №5

1.5. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:

або ,

де W – продуктивність праці;

Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т – час, витрачений на виробництво продукції;

N – чисельність працівників.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою:

.

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості (технологічну, трудомісткість обслуговування, виробничу, трудомісткість управління, повну трудомісткість).

Виділяють такі методи обчислення продуктивності праці:

1) Натуральний, який характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В такому випадку одиниці виміру обсягу продукції -т, шт., м, кг, віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд.-годин, люд.-днів, тощо. Приклади натуральних показників: виробіток, трудомісткість.

2) Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці. Вартісні показники обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу.

Приклади вартісних показників продуктивності праці:

а) валова продукція в поточних, або співставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);

б) товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);

в) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).

Промислові підприємства, де є незавершене виробництво можуть застосовувати наступні показники:

г) нормативна вартість обробітку (НВО), визначається як сума нормативних затрат на обробку кожного виробу, які визначаються виходячи з даних калькуляції за статтями: основна і додаткова заробітна плата працівників, відрахування на соціальне страхування, цехові витрати та інші в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);

д) нормативна чиста продукція (НЧП), в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Для обчислення нормативної чистої продукції обчислюють спочатку норматив чистої продукції з кожного виду продукції (Н_чп):

Н_ЧП = З_ПР + (З_ПР х К_З ) + П_Н ,

де З_ПР – основна і додаткова заробітна плата виробничих працівників з відрахуваннями на соціальне страхування в плановій калькуляції собівартості виробу.

К_З – коефіцієнт співвідношення заробітної плати промислове виробничого персоналу до заробітної плати основних працівників;

П_Н – прибуток, встановлений на основі нормативної рентабельності.

Нормативну чисту продукції розраховують за формулою:

,

де К – обсяг виробництва кожного виду продукції;

п – кількість видів продукції.

3) Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.

З метою визначення динаміки, або характеристики, виконання плану по продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.

В умовах застосування натурального методу виміру продуктивності праці застосовується індивідуальний індекс продуктивності, який визначається за формулою:

,

де І _W – індивідуальний індекс продуктивності праці;

Q _1, Q _О – відповідно обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні за звітний і базисний роки;

Т₁, Т_О – затрати робочого часу на виробництво всієї продукції відповідно за звітний і базисний роки.

При визначенні індексів продуктивності праці по декількох цехах або підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі цехів може змінюватися в результаті змін, по-перше, виробітку за одиницю часу в деяких з них, по-друге, питомої ваги окремих підприємств з високим рівнем продуктивності праці. Індекс продуктивності змінного складу визначають за формулою:

.

Задача 7

В результаті проведення маркетингових досліджень встановлено, що ринок кондитерських виробів розширюється, тому на підприємстві планується збільшити випуск продукції з 50 млн. грн. до 55 млн. грн., а виробіток продукції на одного працівника з 12,5 тис. до 13,5 тис. грн.

Визначити: 1) чисельність працівників за звітний і плановий періоди; 2) приріст обсягів виробництва за рахунок збільшення продуктивності праці і чисельності робітників за звітний і плановий періоди:

а) абсолютний,

б) індексним методом,

в) за відсотками приросту обсягів випуску продукції, продуктивності праці і кількості працюючих.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Кількість працівників визначають шляхом ділення обсягу виробленої продукції на виробіток продукції одного працівника.

2. Приріст продукції за рахунок росту продуктивності праці може бути обчислений у формі абсолютного приросту, в індексній формі і у відсотковій формі.

Абсолютний приріст обсягів виробництва за рахунок росту продуктивності праці (ΔQ _ПП ) розраховується як добуток приросту продуктивності праці за аналізований період на кількість працівників за базисний (звітний) період (Ч_З):

Δ Q _ПП = ( ПП _ПП – ПП _З) · Ч _З

де ПП_ПП, ПП_З – продуктивність праці відповідно за плановий і звітний періоди.

Кількість працівників за звітний період визначається за формулою:

,

де Q _ЗВ – випуск продукції за звітний період.

Абсолютний приріст обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості працівників (ΔQ _Ч) визначається як різниця між загальним приростом продукції (Q) і приростом обсягів продукції за рахунок росту продуктивності праці (ΔQ _ПП) за формулою:

ΔQ _Ч = Q – ΔQ _ПП .

Частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці в загальному прирості продукції визначається як відношення ΔQ _ПП на весь приріст продукції, розраховують у індексній або процентній формах:

, або ,

де І _Q , І_Ч – індекси зростання відповідно обсягів виробництва і кількості працівників; П _Q , П_Ч – відповідно зростання обсягів виробництва і кількості, %.

Задача 8

У механічному цеху кількість виготовлених виробів і трудові затрати на виріб характеризуються даними, наведеними у таблиці 2.

Кількість працюючих за звітний рік склала 300 чол., за базисний – 320 чол.

Визначити: 1) зростання обсягів виробництва; 2) зростання продуктивності праці.

Таблиця 2