50 . Класифікація витрат на виробництво продукції за статтями калькуляції.
Угрупування витрат по призначенню, тобто по статтях калькуляції, вказує, куди, на яку мету й у яких розмірах витрачені ресурси. Вона необхідна для вирахування собівартості окремих видів виробів на виробництва.
Основні статті калькулції:
- сировина та матеріали;
- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
- паливо й енергія на технологічні цілі;
- зворотні відходи;
- основна і додаткова заробітна плата;
- відрахування на соціальне страхування
- витрати на утримання та експлуатацію;
- загальновиробничі витрати;
- втрати від браку;
- попутна продукція;
- інші виробничі витрати.
До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємсства можуть вносити зміни з урахувванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об’єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Таким чином угрупування витрат по елементам і статтям калькуляції необхідна вітчизняним підприємствам для формування звітності та визначення з діючим законодавством податків та зборів.
51 . Основні шляхи зниження собівартості продукції.
Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції.
Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо.
Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Так, Японія навчилася економити все: електроенергію, метали, робочу силу для створення більшості матеріальних продуктів.
52. Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці.
Ціна - означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
Функції :
функцію обліку і виміру затрат на виробництво. Через ціну підприємець має відшкодувати всі витрати на виробництво товару чи послуги і отримати прибуток.
функцію пропорційності та рівноваги в господарстві попиту і пропозиції. В умовах пропорційного розподілу засобів виробництва і праці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільно необхідним затратам.
стимулююча функція. Продаж продукції за вищими цінами стимулює виробника покращувати якість продукції, удосконалювати процес виробництва продукції і розширювати коло виробництва продукції підприємства.
розподільча – через ціну, грошові ресурси під-ва розподіляються з одної сфери виробництва в іншу.
Суть ціни, її економічна природа виявляються в подвійній ролі, яку грає ціна на ринку. Вона виступає як:
- індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, торговий і економічний ризик., кредитно-фінансову ситуацію, міру конкурентності на ринку
- маркетинговий регулювальник ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну здатність гривні, оборотність товарних запасів і т. д.
53. Формування гуртових та роздрібних цін на промислову продукцію.
О́птова (гу́ртова) ціна́ — ціна, за якою підприємства й організації реалізують вироблену ними продукцію іншим підприємствам та організаціям, крім населення.
Роздрібна ціна– ціна по якій товар реалізується населенню.
В основі формування гуртових та роздрібних цін (та будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межою ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, який планує отримати підприємство, податок на додану вартість, акцизний збір, який застосовується для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів.
54. Види цін в ринковій економіці. а) Основні види ринкових цін, виокремлюваних без певної класифікаційної ознаки.
1. Ціна базисна — ціна товару з фіксованими в прейскурантах параметрами якості, розміру, хімічного складу
2. Ціна демпінгова — штучно занижена ціна продажу товарів, застосовувана як засіб витиснення конкурентів з ринку
3. Ціна диференційована —ціна, що диференціюється в межах певного району або за іншими ознаками
4. Ціна змінна — ціна, яка встановлюється на вироби з тривалим строком виготовлення
5. Ціна зовнішньоторговельна —ціна на експортні та імпортні товари, рівень якої формується на світовому ринку
6. Ціна зональна — ціна, що відображає географічні умови виробництва чи реалізації продукції
7. Ціна комерційна — ціна на предмети споживання, що реалізуються в комерційних магазинах
8. ціна лімітна — верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вироби
9. Ціна номінальна — ціна товару, зазначена в прейскурантах; біржова котировочна ціна на товар
10. Ціна паритетна — ціна, яка регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції
11. Ціна початкова — ціна на пропоновану до продажу на аукціоні партію товару, яка встановлюється його власником
12. Ціна престижна — ціна на унікальний товар або товар, що користується підвищеним попитом
13. Ціна продажна — кінцева ціна, за якою продавець реалізує товар споживачу
14. Ціна разова — ціна на продукцію виробничо-технічного призначення, що її виготовлено за разовим замовленням
15. Ціна СІФ — ціна в зовнішньоторговельній діяльності, що включає вартість товару, транспортні витрати та страхування вантажу.
16. Ціна тверда — ціна, яка встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється протягом його дії
17. Ціна фактурна — ціна закупівлі та продажу товару; залежить від умов укладеної угоди між імпортером та експортером
18. Ціна ФОБ— контрактна ціна у зовнішній торгівлі, яка включає вартість товару та всі витрати експортера на доставку в порт відправлення
54. Види цін в ринковій економіці. б) Гуртова ціна підприємства – ціна, за якою підприємства й організації реалізують вироблену ними продукцію іншим підприємствам та організаціям, крім населення. Це ціна яка включає собівартість і прибуток.
Відпускна ціна підприємства— ціна виготовлювача продукції, за якою підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. Складається з гуртової ціни і непрямих податків.
Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами).
55. Суть і джерела формування прибутку.
Прибуток─ частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність. Значення прибутку полягає в тім, що він є: 1)основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування. 2) об’єктом оподаткування та джерелом сплати податків.
Різновиди прибутку залежно від його формування і використання.
Загальний (балансовий) прибуток ─ весь прибуток підприємства одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.
Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) ─ прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, після сплати податків.
Валовий прибуток ─ це різниця між виторгом та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькуванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати ─ адміністративні, комерційні.
Операційний прибуток , що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.
Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу від продажу продукції за мінусом змінних витрат.
Джерелами формування загальної величини прибутку підприємства є: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж непотрібного майна; в) поза операційні (пасивні) операції.
Прибуток від продажу продукції обчислюється як різниця між виторгом від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю.
Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою (залишковою) вартістю об’єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг)
Прибуток від позареалізованої операцій ─ це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду(лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими забовязаннями, роялті, надходження від економічних санкцій.
Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997) оподаткований прибуток обчислюється за формулою
П0=Дв-(Вв+АВ)
Дв─ валовий дохід за певний період;
Вв─ валові витрати за той самий період;
АВ─ сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.