2.Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини.
3.Організаційні методи управління - це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.
23. Виробнича і соціальна інфраструктура.
Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні основної продукції, але сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробнича інфраструктура залежить від галузі, типу та масштабу виробництва.
До виробничої інфраструктури належать;
обслуговуючі господарства;
комунікаційні мережі;
засоби збирання та обробки інформації;
природоохоронні споруди.
Соціальна інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників.
До соціальної інфраструктури належать:
заклади громадського харчування;
установи охорони здоров’я;
спортивні заклади;
дитячі дошкільні заклади;
заклади освіти;
заклади культури і відпочинку;
житлово-комунальне господарство.
24. Суть і структура основних фондів.
Основні фонди – це матеріальні цінності, призначені для використання в господарській діяльності, протягом періоду, що перевищує 365 дніві вартість яких більша, ніж 1000 гривень.
Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Виробничі основні фонди – це фонди, які обслуговують процес виробництва.
До них належать:
будівлі (цехи);
споруди (інженерно-технічні об’єкти(очисні споруди, свердловини, шахти);
передавальні пристрої (електромережі, паро-, водо-, газо-, нафтопроводи);
виробничий інвентар (контейнери, стелажі, робочі столи);
господарський інвентар (меблі, канцтовари, протипожежні предмети).
Невиробничі основні фонди – це фонди, які задовільняють людські-соціальні потреби.
До них належать:
їдальні;
медпункти;
санаторії;
стадіони, басейни.
Все це утримується за рахунок підприємства.
Окрім того основні фонди поділяються на:
Активні і пасивні основні фонди підприємства.
Активні основні фонди – це ті, які безпосередньо впливають на предмети праці (верстати, машини, прилади).
Пасивні основні фонди – це ті, які створюють умови для праці (будівлі, споруди, інвентар).
Ще основні фонди класифікують за віком:
до 5 років (нові основні фонди);
після 20 років (старі основні фонди).
25. Види зношення основних фондів. У процесі експлуатації основні фонди зношуються. Розрізняють фізичне і моральне зношення.
Фізичне зношення –це явище поступової втрати ними своїх техніко- експлуатаційних властивостей, тобто втрати споживчих властивостей, що приводить до зменшення їх реальної вартості під впливом природно-кліматичних умов.
На величину фізичного зношення впливають:
термін експлуатації
інтенсивність роботи
якість догляду і ремонту
якість засобів праці
кваліфікація робітників
умови експлуатації
Моральне зношення –це зношення, яке наступає передчасно, до закінчення терміну їх експлуатації під впливом науково-технічного прогресу.
Зменшити фізичне зношення можна шляхом ремонту, а моральне –шляхом модернізації.
26. Сутність амортизації і методика її визначення. Амортизація – процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів на вартість продукції, що виробляється, з метою її повного відшкодування.
Є три методи нарахування амортизації:
1)метод рівномірної амортизації –перенесення вартості основних фондів на собівартість продукції протягом амортизаційного періоду засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань
2)метод подвійно-залишкової амортизації –встановлення норм амортизаційних відрахувань через подвоєння норм, обчислених за методом лінійної амортизації, але не щодо балансової, а щодо залишкової вартості.
3)метод прискореної амортизації –метод більш швидкого перенесення вартості основних фондів застосуванням диференційованих за роками норм амортизації.
Метод нарахування амортизації підприємство обирає самостійно.
27. Виробнича потужність підприємства і методика її розрахунку. Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції визначеної номенклатури і асортименту за одиницю часу за найбільш раціонального використання основних фондів підприємства. Визначається в натуральних показниках-за вузької номенклатури, у вартісних-за широкої номенклатури.
ВП визначається виробничою потужністю провідного цеху. Провідний цех –цех, де зосереджена значна кількість обладнання, який займає найбільшу питому вагу в загальній трудомісткості виготовлення продукції. ВП цеху визначається ВП провідної дільниці, а ВП провідної дільниці- ВР провідної групи обладнання. ВП одного верстата визначається формулою
П=Фд/Нч (Фд-фійсний фонд часу роботи одного верстата, Нч- норма часу на виготовлення одного виробу)
Якщо виробництво непепевне то,
Фд=Фкаленд.*24год=365днів*24 год
У перевному виробництві
Фд=(Ф календ-вихідні-святкові)*n*8
n-кількість змін
Виробнича потужність цеху визначається
П=N ср*P*Фд
N ср-середньорічна кількість обладнання
P-продуктивніть одного верстата за годину
28. Показники використання основних виробничих фондів
Усі показники поділяються на:
1. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:
- Коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.
Кон.
- Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.
- Коефіцієнт зношення. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.
Кзн.= ,де А-сума амортизаційних відрахувань;Вп - початкова вартість осн.фондів.
- Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року
2. Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
-. Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів. Ф відд.=
-. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника: Фозбр.=
-. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою. Фміст.=
- Рентабельність основних виробничих фондів. – показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.
3. Приватні показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
-. Коефіцієнт екстенсивного завантаження характеризує ступінь використання обладнання за певний час та визначається по кожній групі однотипного обладнання:
Кекст.=
-. Коефіцієнт інтенсивного завантаження ілюструє як працюють ОВФ:
Кінт.=
-. Інтегральний коефіцієнт ілюструє узагальнюючу оцінку використання обладнання по потужності та по часу:
Кінтегр.= Кекст. * Кінт.
29. Нематеріальні ресурси та активи підприємства
Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, ефективність його діяльності залежить від наявності та ступеня використання нематеріальних ресурсів.
До нематеріальних ресурсів належать ті, що не мають під собою матеріальної основи, але здатні приносити прибутки або користь підприємству досить тривалий час.
Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.
До об'єктів промислової власності належать:
• винаходи
• промислові зразки;
• раціоналізаторські пропозиції
• ноу-хау
• товарні марки та товарні знаки
• гудвіл
До об'єктів інтелектуальної власності належить:
- інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх обробкою, зберіганням, використанням та поширенням;
- програмне забезпечення; банк даних, що характеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації;
- база даних;
- база знань, а також твори літератури та мистецтва.
Права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких належать патент та авторське право.
Патентом називається документ, що видається державою (державним органом) особі або підприємству з наданням їм виключного права використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці. Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їхній власник, або довірена особа чи підприємство.
Дозвіл на використання таких ресурсів називається ліцензією.
30. Склад і структура оборотних фондів.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форми. До складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.
До виробничих запасів належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.
Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах. Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
31. Нормування виробничих запасів, методика їх розрахунку.
Потреба підприємства в оборотних засобах для придбання виробничих запасів – норматив виробничих запасів ( Нв.з.) визначається за формулою Нв.з.= Р *Д, де Р-розхід матеріалів за 1 день, Д –загальна норма запасу(дні). Д=Дпот.+Дстрах.+Дтран.+Дтехнол.
Середньоденна потреба у сировині, матеріалах і напівфабрикатах визначається діленням вартості їх річної(квартальної) витрати в запланованому році на 360 днів. Норма оборотних засобів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів.
Поточний запас- це кількість днів між двома суміжними поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матеріалів за договорами(цикл постачань), а також обсяг їх споживання у в-цтві. Норма оборотних активів у пот. Запасі, як правило, - 50% середнього циклу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різні строки.
Страховий запас- це запас, що гарантує від зриву в-цтва, у разі транспортних перебоїв (як правило становить 50% поточного).
Транспортний – час перебування товарно-матеріальних цінностей у дорозі від постачальника до споживача.
Технологічний – це час на підготовку сировини, матеріалів до в-цтва.
Слід зазначити, що норма оборотних засобів у виробничих запасах при транзитних поставках дорівнює сумі норм поточного, підготовчого і страхового запасів, а при складських поставках – сумі поточного і підготовчого.
32.Нормування незавершеного виробництва, готової продукції, методика розрахунку.
Норматив оборотних засобів у незавершеному в-цтві обч. за формулою:
Нн.в-ва=(Собів.*Тц.*Кн.в.)/365, де Собів. – собівартість річного випуску продукції(грн.), Тц. – тривалість виробничого циклу, Кн.в. – коефіцієнт наростання витрат.
Кн.в.=(Витр.пот.+0,5витр ін.)/Витр.заг.
Тривалість виробничого циклу впливає на потребу в оборотних засобах:чим триваліший процес випуску продукції, тим більша величина незавершеного в-цтва і , отже, більша потреба в оборотних засобах.Крім тривалості виробничого циклу, необхідно знати також рівень готовності виробів, який визначається через коефіцієнт наростання витрат, - характеризує нерівномірність наростання витрат в незавершеному в-цтві:здебільшого матеріальні витрати великі на початку в-цтва, а трудові і загальновиробничі витрати наростають рівномірно протягом здійснення технологічного процесу і в розрахунку приймаються за 50% їх вартості.
Розрахунок нормативу оборотних коштів у запасах готової продукції визначення за формулою: Нгот.пр.=ВТП*n/365, де ВТП – вартість готової продукції за виробничою собівартістю; n – кількість днів перебування готової продукції на складах. Норматив витрат оборотних засобів у майбутньому періоді: Нм.п.=Витр.поч.+Взапл. – Впогаш.
Норма зберігання готової продукції та її відвантаження враховує витати часу на комплектування виробів та підбір партій, упакування, їх нагромадження до транзитної норми, доставку і завантаження в транспортний засіб.
33. Основні показники ефективності використання оборотних коштів
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Оборотність характеризується коефіцієнтом оборотності оборотних засобів(К0).Цей коефіцієнт в процесі в-цтва і реалізації продукції є основним показником їх використання і визначається за формулою: К0=РП/ОЗ, де РП – обсяг виготовленої продукції (чиста виручка від реалізації продукції,грн.;ОЗ – середній залишок оборотних засобів за звітній період.Коефіцієнт оборотності оборотних засобів показує, скільки оборотів відбудеться протягом року або скільки чистої виручки припадає на одиницю оборотних засобів.
Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення оборотних засобів (КЗ)=ОЗ/РП, який характеризує скільки оборотних засобів чи окремих їх видів припадає на одну гривню чистої виручки.
Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючі показники, індивідуальні показники.Коефіцієнт використання матеріалів визначається як відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції.Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачення матеріалів.
34. М атеріально-технічного забезпечення підприємства. Економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства. Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає. Забезпечуючи міжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.
Отже економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:
безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;
оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;
створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;
застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;
раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;
зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.
35. Склад,класифікація і структура персоналу підприємства.Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.
Персонал підприємства являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту). Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.
Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (при визначенні продуктивності праці приймається, як правило, чисельність тільки промислово-виробничого персоналу). Разом з тим поширення процесів інтеграції промислових систем з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами вищезазначене групування персоналу стає все більше умовним.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах;
Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема — інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.
До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, сценографісти тощо.
Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку
Кваліфікація — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді.
36.
37. Суть, види і причини безробіття в умовах ринку.
Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
Основні види безробіття:
фрикційне – тимчасове безробіття, пов’язане з добровільним чи вимушеним пошуком очікуваної роботи. Простежується через пошуки нового або першого в житті місця роботи. Таке безробіття здебільшого має добровільний характер і є порівняно нетривалим.
структурне – формується під впливом структурних зрушень в економіці, що змінюють попит на окремі професії та пропозицію роб. сили на них. Структурне є тривалим і вимушеним.
циклічне – пов’язане з кризовими явищами в економіці і скороченням сукупного попиту. Циклічне вважають безроб. недостатнього сукупного попиту. Воно є вимушеним.
Фрикційне та структурне безробіття існують завжди за повної зайнятості і становлять прир. рівень безробіття, за якого циклічне безроб. = 0.
Більшість економістів пояснюють вимушене безробіття насамперед пошуками роботи. По-друге, вимушене безробіття індукують певні інституційні чинники, зокрема практика соц. страхування безробітних. Надання допомоги безробітним послаблює стимули до швидкого працевлаштування.
Вагомим чинником безроб. виступає негнучкість зароб. плати – неспроможність зароб. плати реагувати на зміни співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці.
38. Наукова організація праці, її основні напрямки.
Наукова організація праці (НОП) — процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).
В сучасних умовах господарювання основні напрями наукової організації праці полягають у:
1) розробці і впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;
2) поліпшенні організації підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
3) раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових прийомів і методів праці;
4) вдосконаленні організації і обслуговування робочих місць;
5) вдосконаленні нормування праці;
6) впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;
7) покращенні умов праці;
8) зміцненні дисципліни праці тощо.
У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення найбільш повного використання трудових ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни тощо.
На рівні підприємства завдання із вдосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціонального розподілу і кооперації праці, спеціалізації і розширенні зон обслуговування; узгодженості діяльності тощо.
На конкретному робочому місці вирішують такі завдання: впровадження прогресивних робочих прийомів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами, створення належних умов для роботи і життєдіяльності людини.
39. Нормування праці і види норм праці.
Нормування праці на підприємстві — це система засобів і методів встановлення міри праці, необхідної для об’єктивної оцінки її ефективності і відповідного рівня її оплати. До засобів нормування праці відносять централізовано розроблені нормативні матеріали, засоби вимірювання і аналізу трудових процесів, комп’ютерну техніку.
Вирізняють такі норми праці на підприємстві:
Норма часу (Н ч.) — це витрати часу на одиницю продукції одним робітником відповідної кваліфікації при визначених організаційно-технічних умовах.
Норма часу включає в себе такі основні елементи: основний, допоміжний, на обслуговування, на відпочинок, підготовчо-заключний.
Н ч. = Ч. осн. + Ч доп. + Ч. обсл. + Ч. відп. + Ч п.з.
Ч. осн. – час на виконання роботи чи здійснення операції.
Ч. доп. – час на замірювання деталі, встановлення її у верстат, закріплення.
Ч. обсл. – час на змазування, чистку верстата, передачу зміни.
Ч відп. – час на відпочинок, особисті потреби.
Ч. п.з (підготовчо-заключний) – час на ознайомлення робітника з роботою і час на здачу готової продукції.
Норма часу визначається за доп. хронометражу або фотографії роб. дня.
Хронометраж — це метод вивчення витрат оперативного часу шляхом спостереження і вимірювання тривалості окремих елементів операції, які повторюються при виробництві кожного виробу. Фотографія робочого дня — це встановлення витрат часу на всі види робіт і перерви, які спостерігалися протягом робочого дня.
Норма виробітку — це кількість продукції, яка повинна бути вироблена за одиницю часу.
Н вир. = Т / Н ч.
Т – період часу, на який розрах. норма виробітку.
Н чис. (норма чисельності) – необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.
Н чис. = Т сум. / Ф д.* К в.н.в.
, Т сум. – сумарна трудомісткість виробничої програми;
Ф д. – дійсний фонд часу роботи одного середньоспискового робітника.
К в.н.в. – коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству.
Норма обслуговування – це встановлена к-ть одиниць обладнання, яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни.
Н обс. = Т / Н.ч.
Н ч. – час на обслуговування одиниці обладнання.
40.Сутність продуктивності праці, методика її розрахунку. Продуктивність - це ефективність використання ресурсів - праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих по-дуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:
В = Q / Т,
де В - виробіток;
Т - затрати робочого часу;
б - обсяг виробленої продукції.
Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку):
Тр = Т / Q,
де Тр - трудомісткість на одиницю продукції.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості.
41. Чинники зростання продуктивності праці:
-структурні зрушення у виробництві (змінювання питомої ваги окремих видів продукції та виробництв).
-підвищення технічного рівня виробництва (модернізація, впровадження систем машин, механізація та автоматизація, застосування прогресивних технологій).
-вдосконалення управління, організації виробництва та праці (раціональний розподіл, поліпшення економічних характеристик, збільшення реального фонду робочого часу тощо).
-збільшення обсягів виробництва (відносне зменшення чисельності персоналу завдяки зростанню обсягів виробництва).
-галузеві фактори (збільшення робочого періоду у сезнних виробництвах, змінювання геологічних умов видобутку),
-введення та освоєння нових виробничих об'єктів (диверсифікаація виробництва).
42. Поняття оплати праці. Нині в законодавстві терміни "оплата праця" і "заробітна плата" застосовуються як синоніми.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки).
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це виплати в формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні й інші виплати.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, отриманих за встановлений період часу (переважно за місяць). Реальна заробітна плата — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, або як її ще називають «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати.