93 Чинники зростання ефективності виробництва.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 9

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання зав­дань управління ефективністю важливого значення набуває класи­фікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-еко­номічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьо-І ма ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяль­ності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю). Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання про­дуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональ­не використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдоско­налення виробничо-комерційної діяльності суб 'єктів господарюван­ня (друга класифікаційна ознака).

Чинники ефективності поділяються на внутр і зовнішні. До внутр відносять «Тверді» чинники: технологія, устаткування, матеріали та енергія, вироби «М'які» чинники: працівники, організація та системи, методи роботи, стиль управління. До зовнішніх відносять державна економічна та соціальна політика, інституціональні механіз­ми, інфраструктура, структурні зміни.

Основні напрямки розвитку та вдосконалення діяльності: науково-технічний прогрес, структура виробництва, організаційні системи управління, форми та методи організації діяльності, конкурентоспроможність продукції (послуг), планування та мотивація діяльності, зовнішньоекономічна діяльність. Джерела підвищення ефективності: Зростання продуктивності праці, зниження: фондомісткості продукції, матеріаломісткості продукції, зарплатомісткості продукції, раціональне використання природних ресурсів.

94. Характеристика економічної безпеки господарюючого суб’єкта.

Економічна безпека фірми (підприємства, органі­зації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капі­талу, персоналу, інформації І технології, техніки та устатку­вання, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гаран­тується найбільш ефективне їхнє використання для стабіль­ного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивною потребою кожного суб'­єкта господарювання у забезпеченні стабільного функціону­вання і досягнення цілей діяльності.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функ­ціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінан­сової стійкості та незалежності підприємства (організації);

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо­кої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелек­туального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-госпо­дарської діяльності на стан навколишнього середовища;

• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприє­мства (організації);

• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної тає­мниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечен­ня роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

95. Функціональні складові економічної безпеки підприємства.

Основними функціональними складовими економічної безпеки підприємства є: 1) фінансова складова: досягнення найефективнішого використання корпоративних ресурсів; 2) інтелектуальна і кадрова складові: збереження і розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом; 3) техніко- технологічна складова: ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій найліп­шим світовим аналогам за оптимізації витрат ресурсів; 4) політико- правова складова: всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства; 5) інформаційна складова: ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства (організації); 6) екологічна складова: дотримання чинних екологічних норм^мінімізація втрат від забруднення довкілля; 7) Силова складова: забезпечення фізичної безпеки пра­цівників фірми (передовсім керів­ників) збереження її майна.

96. Рівень економічної безпеки.

Рівень економічної безпеки підприємства пропонуєть­ся оцінювати на підставі визначення сукупного критерію з допомогою зважування й підсумовування окремих функціональ­них критеріїв, які розраховуються через порівняння (зіставлен­ня) величини загрози економічній безпеці та ефективності за­ходів для її відвернення.

Сукупний критерій економічної безпеки підприємства

( k _себп - ) можна розрахувати за формулою k _себп = å к_і d_i , де k_i — величина окремого (поодинокого) критерію за і-ю функціональною складовою; d_i — питома вага значущості і-ї функціональної складової;

п — кількість функціональних складових економічної безпе­ки підприємства.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється по­рівнюванням розрахункових значень к_се6п із реальними величи­нами цього показника, одержаними раніше щодо підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб'єктів господа­рювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну k_{ce 6 a} здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки підприєм­ства (організації) за окремими складовими з використанням відповідного алгоритму.

Заходи для отримання необхідного рівня економічної безпеки підприємства: визначення структури негатив­них впливів за функціональними складовими економічної безпеки. Розподіл об'єктивних і суб'єктив­них негативних впливів; Фіксація вжитих превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими економічної безпеки; Оцінка ефективності вжитих заходів з погляду нейтралізації конкретних нега­тивних впливів за кожною складовою .економічної безпеки; Визначення причин недостатньої ефек­тивності заходів, ужитих для подолання вже наявних і можливих негативних на економічну безпеку; Виявлення неусунених та очікува­них негативних впливів на рівень економічної безпеки, а також тих, що можуть з'явитися в майбутньому; Опрацювання рекомендацій щодо усунення Існуючих негативних впливів на економічну безпеку і запобігання можливій появі нових; Оцінка вартості кожного з пропоно­ваних заходів щодо усунення нега­тивних впливів на рівень економічної безпеки і визначення відповідальних за реалізацію таких заходів.

97. Характеристика кризової ситуації на підприємстві.

Економічна кризова ситуація - раптове настання обмеженої діяльності підприємства (призупинення ефективної діяльності) з важко прогнозованими наслідками подальшого його функціонування і розвитку. Основні причини настання кризової ситуації:

1 прорахунку в розробці і реалізації стратегії фірми;

2 різке погіршення конюнктури внутрішніх і зовнішніх ринків;

3 криза в окремих галузях економіки і спад ділової активності;

4 погана якість системи управління підприємством;

5 нестача оборотних коштів та Інвестиційних ресурсів;

6 необгрунтована економічна політика уряду некеровані інфляційні процеси;

Прояви кризової ситуації: овготривалий спад виробництва; брак фінансових коштів і тривала невиплата зарплати; різке погіршення економічних показників і

діяльності; невиправдане зростання цін на продукцію; розлад господарських зв язків підприємства. Підприємство реагує на кризовий таким чином:

1 захисна реакція різке зниження витрат

розпродаж майна і закриття підрозділів підприємства скорочення парку устаткування звільнення персоналу зниження цін і обсяпв продажу товару

2 натуральна тактика - реалізація нової

стратегії маркетингу впровадження нових технологій І

техніки впровадження нових методів управління

і розробка реалізація нової стратегії діяльності

98. Сутність і необхідність реструктуризації підприємства.

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування еконо­мічного потенціалу країни безпосе­редньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом за­гальної стратегії розвитку первинних ланок (під­приємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва. Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вироб­ництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснюва­ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек­тивної політики реструктуризації та санації потен­ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо­го — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест­руктуризація підприємства трактується як здійснен­ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм­ства, управління ним, форм власності, організацій­но-правових форм, як здатність привести підприєм­ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи­ти ефективність виробництва. Метою Проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці­онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон­курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком­плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко­номічної та фінансової життєздатності підприємств.

99. Наслідки реструктуризації.

Наслідками успішного проведення реструктуризації є створення поноці нних суб єктів дприємницької діяльності здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки й виробляти конкурентоспроможну продукцію що відповідає вимогам товарних ринків Отже процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів спрямованих на відновлення стійкої технічної економічної та фінансової життєздатності підприємств

Зміни які проводяться в процесі реструктуризації можуть стосуватись:

1) модернізації- оновлення устаткування і технології

2) реорганізації- зміни методів і розподілу праці і потоків Інформації

3) адаптації пристосування елементів підприємства до поточних умов

4) нововведень продуктових і процесних. Таким чином рестр-ція В широкому розумінні

передбачає комплексність змін а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг фінанси виробництво) є постійним інструментом управління а не реалізацією одноразової мети може охоплювати майнові перетворення елемент змін підлягає модифікації і корегуванню в ході реалізації.

Рестр-ція передбачає зміни структури: 1 майна ( правового статусу), 2 організаційної структури підприємства, 3 виробничої структури, 4 структури виробничої програми, 5 структури залученого капіталу, 6 структури активів, 7 структури доходів і витрат, 8 структури персоналу

9 Інформації, 10 Інших структур.

100. Види реструктуризації, їх характеристика.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше якнайскоріше забезпечити виживання під­приємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підпри­ємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взає­мозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та орган­ізацій.

За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період опера­тивної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці. Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) за­безпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характери­зується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організа­ційної структури та власника державних підприємств.

Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням тако­го стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських на­вичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рента­бельності підприємства, що відповідає сучасним умовам господа­рювання.

Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господа­рювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої по­казники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо.Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспромож­не функціонування підприємства, зміну його організаційної струк­тури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов­лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє­мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінце­вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідно­шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов­лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє­мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінце­вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідно­шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

101. Розробка і здійснення програми реструктуризації підприємства.

Реструктиризація підприємств здійснюється після занесення їх до реєстру неплатоспроможних субєктів

господарювання і поглибленого аналізу фінансово- господарської діяльності з висновками про можливі напрямки фінансового оздоровлення. Етапи реструктуризації підприємств: обгрунтування необхідності змін; формування команди; діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем;

визначення цілей; розробка програми реструктуризації; обгрунтування концепції реструктуризації; впровадження програми; розробка бізнес- плану реорганізованого підприємства; визначення економічної ефективності реструктуризації; моніторинг реалізації програми;

коригуюсі дії.

Найважливішим етапом є розробка програми реструктуризації або бізнес- плану реструктуризації. Програма реструктуризації- це перелік заходів в межах основних напрямків, що дозволяють досягти поставленої мети- підвищення прибутковості діяльності компінії і забезпечення зростання її ринкової вартості. План реструктуризації- розроблюється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій по кожному заходу, строки його початку і закінчення визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат Він може передбачити дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

Процес реструктуризації підприєвсв охоплює комплекс організаційно- економічних заходів, а саме: 1. Заміна керівництва фірми 2 Часткова або повна приватизація 3 Часткове закриття 4 Проведення процедури банкрутства 5 Поділ великих підприємств на частини 6 Відокремлення від підприємств непрофільних структурних підрозділів 7 Виділення казенних підприємств або спецвиробиицтв 6 Звільнення підприємств від об'єктів соцкультпобуту 9 Продаж (або здавання в оренду) частини основних засобів підприємства 10. Конверсія та диверсифікація виробництва 11 Поліпшення якості продукованих товарів ( робіт і послуг) 12 Підвищення ефективності маркетингу 13 Зменшення витрат на виробництво 14 Запровадження нових прогресивних форм методів управління 15 Скорочення чисельності працівників із забезпеченням соціальних пільг 16 Тимчасове припинення капітального будівництва та продаж обєктів незавершеного виробництва 17 Продаж зайвого устаткування матеріалів комплектуючих виробів І8. Відстрочка або списання боргів 19 Пошук Інвестицій та Інвесторів 20 Залучення кредитів для фінансової реструктуризації.

102. Суть механізму санації.

Санація - це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово - економічного, виробничо-технічного, організа­ційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності. Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Проведення такогого аналізу дає змогу або прийняти рішення щодо доцільності прове­дення санації, або, якщо це зробити неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.За проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію. На підставі обгрунтованої стратегії розробляється сис­тема санаційних заходів, формується програма та проект плану са­нації. На кінцевому етапі здійснюється реалізація цього плану. Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досяг­нення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії - у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики ка­піталовкладень. Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма са­нації, тобто система взаємозв'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, стратегічних завдань санації та висновків про можливості залу­чення капіталу. Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіта-лу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефек­тивності санаційних заходів, а також прогнозовані результати ви­конання проекту. План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності і досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

103. Суть банкрутства і чинники, що його спричиняють.

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспро­можність підприємства (організації) задовольнити ви­моги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство» під банкрут­ством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установ­лений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства - спад прибутко­вості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, пере­стають відповідати сучасним ринковим умовам гос­подарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угода­ми, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості ак­ціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труд­нощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може ви­никнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної непла­тоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство. Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) вра­хувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночас­ного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національни­ми. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки за­гальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнарод­ного капіталу та ін. В Україні необгрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична не­стабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств пере­довсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через гли­боку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

104. Симптоми прояву банкрутства.

Існують цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості і повної неплатоспроможності підприємства (орг ції) До них належать: зменшення обсяпв реалізації продукції; спад попиту на продукцію; зниження прибутковості виробництва; утрата клієнтів та покупців; збільшення обсягів неліквідних коштів; неритмічність виробництва; низький рівень використання виробничого потенціалу; збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції; зниження рівня продуктивності праці; скорочення кількості робочих місць.

105. Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з влас­ної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредито­ра, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд прий­має відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаної банкрутом юридичної особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним органу; банку, клієнтом якого є банкрут; органу, що зареєстрував банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності; усім кредиторам; усім учасникам угод, що в них боржник бере участь; усім учасникам арбітраж­ного процесу; державній службі зайнятості; відповідним профспілковим органам). Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансо­вих органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкру­том визнано державне підприємство або організацію. Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквіда­ційну комісію, якій надаються широкі повноваження. До ліквіда­ційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і вci йoro майнові права та обов'язки. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; ви­значає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкруті­лого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

106. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом ба­гатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут­ства підприємств та організацій.Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчис­лення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд: Z = -0,3877 - 1,0736*Кзл + 0,579q_пк, де k_m — коефіцієнт загальної ліквідності; q_nK — частка позико­вих коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою — за Z > 1.

Більш обгрунтованою та більш поширеною є п 'ятифакторна модель Альтмана.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою:

Z = 3,ЗК, + 0,99К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₅, де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 — коефіцієнти регресії, що характери­зують міру впливу на індекс «Z»; К, — характеризує прибутковість основного та оборотного ка­піталу; визначається діленням суми балансового прибутку на за­гальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К₂ — відображає дохідність суб'єкта господарювання і роз­раховується як співвідношення чистої виручки від реалізації про­дукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К₃ — визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відно­шення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); K₄ — відображає рівень чистої прибутковості виробництві (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого при< бутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільової-; фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість ак­тивів фірми;

К₅ — характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням.

Тести

Абсолютний ефект характеризує загальну чи питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності протягом пев­ного часу.

Абсолютний рівень характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством у поточному періоді. Він визначається обчисленням узятих для його вимірювання показників без їх порівнювання з відповідними показниками ана­логічних виробів.

Авансований капітал (від франц. avancer—виплачувати наперед)—це грошова сума, яку власник вкладає у певне під­приємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зи­ску (прибутку).

Автоматизований контроль — перевірка якості прямим застосуванням автоматичних пристроїв (включаючи промисло­вих роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Автоматичність — економічно обгрунтоване увільнення людини від безпосередньої участі у ви­конанні операцій виробни­чого процесу.

Агентування — форма господарювання, за якої агент (посе­редник) діє від імені та в інтересах виробника чи споживача (в узагальненому розумінні — принципала).

Актив балансу — перша частина бухгалтерського балансу підприємст­ва, в якій відображено майно за складом і розміщенням.

Активний контроль — контроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу (його обробки) за допомогою спеціальних контрольних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірю­вальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів).

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається в їхню ціну. Він обчис­люється у відсотках до обороту або у твердих сумах з одиниці реалізованої продукції за єдиними на всій території України став­ками.

Акціонерне товариство — підприємство, яке створене на засадах уго­ди юридичними та фізичними особами шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого поділе­ний на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відпові­дальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акція — цінний папір без визначеного терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонер­ного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні таким товариством і одержання части­ни прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Амортизація — процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції, що виробляється, з метою її пов­ного відшкодування.

Асортимент — сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-еконо-мічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктив­ністю, дизайном тощо).

Асоціація — форма договірного об'єднання підприємств та інших під­приємницьких структур з метою постійної координації підприємницької діяльності.

База даних заведено називати сукупність даних, матері­алів чи творів, систематизованих у формі, яку «читає» машина. Усі бази даних охороняються авторським правом.

Баланс нетто — бухгалтерський баланс, який не включає регулюючі статті.

Баланс-бруто — бухгалтерський баланс, який включає регулюючі статті.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства за всі­ма видами діяльності, яка відображається в його балансі.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — сприяння співробі­тництву центральних банків світу і здійсненню міжнарод­них фінансових операцій;

Банкрутство- неспроможність юр. особи -суб"єкта підприємницької діяльності, пов"язана з недостатністю активіі у ліквілній формі, задовольнити у встановлений для цього строк пред"явлені з боку кредиторів вимоги і виконати забов"язання перед бюджетом.

Безпатентна ліцензія- об'єктом є незахищені патентами тех­нічні досягнення, «ноу-хау», ви­робничий досвід тощо.

Безперервність — мінімізація перерв у струк­турі технологічного циклу в дискретному виробництві з допомогою синхронізації операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом.

Бізнес- будь- яка діяльність за умов ринкової економіки, яка задовольняє потреби споживачів і забезпечує прибуток субєкту такої діяльності.

Бізнес-план (БП) — письмовий документ, в якому викла­дено сутність і способи реалізації підприємницької ідеї, охарак­теризовано ринкові, організаційні та фінансові аспекти майбут­нього бізнесу й особливості управління ним.

Брокер — посередник за укладення угоди (підписання договору). Головним завданням брокера є зведення продавця з покупцем і допомога в досягненні між ними необхідної домов­леності.

Валова виручка — повна сума грошових надходжень від реалізації то­варної продукції, робіт, послуг і матеріальних цінностей.

Валова продукція — вартісний показник, який характеризує загальний показник промислово-виробничої діяльності підприємства. До її складу включають: готову продукцію; напівфабрикати, які відпускаються на сто­рону; вартість промислових робіт і послуг; залишки незавершеного вироб­ництва, інструментів і приладів.

Валова продукція — показник її обсягу, який, крім еле­ментів, що входять до складу товарної продукції, включає та­кож зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сиро­вини та матеріалів замовника (давальницької сировини) і деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства.

Валовий прибуток — це різниця між виторгом та виробни­чими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулю­ванням за неповними витратами).

Валові капітальні вкладення — це загальна сума од­ночасних витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструк­тури.

вартість напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону.

Вексель — особливий вид цінних паперів, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) повернути після настання строку певну суму грошей власнику векселя.

Велике підприємство — суб'єкт господарювання, який виробляє або велику частку загального обсягу виробництва галузі, або вважає­ться великим за розміром (кількість зайнятих робітників чи акціоне­рів, обсяг реалізації, розмір активів, прибуток), або якому притаманні обидві ознаки.

Вивчення ринку товарів (ситуаційний аналіз), що передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурен­тоспроможності продукції, вимог споживачів, методів фор­мування попиту і каналів просування товарів.

Виключна ліцензія- передає ліцензіату права виключного користування об'єктом, але залишає за ліцензіаром право використовувати технічне рішення

Винахід- це результат творчої діяльності люд в будь- якої галузі промисловості.

Виробнича діяльність — обґрунтування обсягу ви­пуску продукції згідно з потребами ринку, узгодження про­грами випуску виробів (виробничої програми) і виробничої потужності підприємства, забезпечення виробництва необ­хідними ресурсами, дотримання оперативно-календарних графіків виготовлення продукції.

Виробнича інфраструктура— комплекс галузей господарства, які обслуговують сферу матеріального виробництва.

Виробнича потужність — максимально можливий випуск продукції у номенклатурі та асортименті при повному використанні виробничого об­ладнання та виробничих площ з урахуванням застосування передової тех­ніки виробництва і наукової організації праці.

Виробнича потужність підприємства характери­зує максимально можливий річний випуск продукції (ви­конання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, необхідних номенклатури, асортименту та якості за умови якнайповнішого використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича структура- інтегрований склад підрозділів, де відбуваються відповідні виробничі процеси.

Виробничий процес — сукупність взаємопов'язаних процесів праці та природних процесів, у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрика­ти перетворюються на готову продукцію.

Виробничі запаси — запаси сировини, основних і до­поміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструмен­тів, господарського приладдя та інших подібних предме­тів, що швидко спрацьовуються;

Виробничі фонди — сукупність засобів виробництва, які має підприємство для здійснення процесу виробництва. До складу виробничих фондів входять основні та оборотні фонди.

Виробничо- технічна структура оборотних фондів- співвідношення окремих елементів і стадій функціонування цих фондів.

Висококваліфіковані робітники — робітники з терміном фахової підготовки понад 2—3 роки та великим практичним досвідом, які можуть виконувати найскладніші та найвідповідаль­ніші роботи.

Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які здійснено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.

Відносний рівень якості окремих видів нової продукції визначається порівнюванням їх техніко-експлуатаційних та економічних показників з абсолютними показниками якості найліпших аналогічних вітчизняних і зарубіжних зразків.

Вільні ціни—це ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни через антимонопольну полі­тику, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств.

Внутрішня норма дохідності інвестицій — дисконтна ставка, за якої чистий приведений дохід дорівнює нулю.

Внутрішня ставка доходу відображає дисконтну став­ку, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною.

Гнучкість — оперативна адаптація ви­робничого процесу до необ­хідного переходу на виго­товлення іншої продукції.

Гомеостатичність — спроможність виробничої системи стабільно ви­конувати свої функції в ме­жах допустимих відхилень.

Господарське товариство — підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою отриман­ня прибутку.

Господарський ризик — це невизначеність (негаранто-ваність) одержання очікуваних доходів від виробничих інве­стицій.

Грошовий потік — фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства; до його складу включаються чистий дохід підприємства та безготівкові видатки.

Державне мито справляється з підприємств, організацій та громадян за документи й учинення різноманітних юридич­но-правових дій.

Дилер — посередник, який здійснює перепродаж товарів від імені і за свій рахунок.

Дисконтна ставка (ставка капіталізації) характеризує по суті норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який останній розраховує.

Дистриб 'ютор—посередник, який здійснює придбання то-варів безпосередньо у виробників та їх реалізацію своїм по-

Дифузійний ефект реалізується тоді, коли нововведення певного характеру поширюється на інші галузі; завдяки цьому відбувається мультиплікація.

діяльності.

Добровільна ліцензія -ліцензіар передає дозвіл використо­вувати об'єкт права на основі договору, що регламентує обов'язки, обсяг використання і розмір винагороди

Договір (контракт, угода) — форма документа­льного закріплення партнерських зв'язків, яка обу­мовлює предмет договору, взаємні права та обов'яз­ки, наслідки порушення домовленостей.

Договірні ціни встановлюються на підставі домовле­ності між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) на певні обсяги продукції та строки її поставки.

Допоміжна підприємницька діяльність — види підприєм­ництва, що мають не лише уречевлений, а й неуречевлений ха­рактер, тобто інжинірингова, консалтингова, лізингова, марке-тингова, факторингова і подібна діяльність.

Дочірнє підприємство — підприємство з правами юридичної особи, контрольний пакет акцій або статутний фонд якого належать іншому під­приємству.

Екологічний податок сплачують усі підприємства та орга­нізації, що завдають шкоди довкіллю; він стягується за нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України залежно від рівня, обсягу й характеру забруднення навколишнього при­родного середовища і погіршання якості природних ресурсів.

Економічна безпека підприємства — стан найефективнішого викорис­тання корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей для запобі­гання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам і загрозам, забезпечення стійкого функціонування.

Економічна діяльність — прогнозування, планування, ціноутворення, оплата праці, ресурсне забезпечення, зовнішньо­економічна і фінансова діяльність, облік і звітність тощо.

Економічна ефективність виробництва — кількісне співвідношення результатів господарської діяльності і витрат.

Економічний ефект відображають різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва в пер­винних виробничо-господарських ланках, галузях чи територіаль­них утвореннях.

Ефект «стартового вибуху» — це своєрідна «ланцюгова реакція» в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стар­товий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшен­ня ефекту в тій або іншій галузі виробництва чи діяльності.

Ефект акселерації який може мати місце в будь-якій діяльності, означає прискорення темпів поширення і застосування певного конкретного позитивно­го результату.

Ефективиність в-ва – це комплексне відображення кінцевих рез-тів використання робоч сили і засобів в-ва за певний промежуток часу.

Ефективність продукції визначається через зіставлен­ня її корисного ефекту за нормативний строк служби із сукуп­ними витратами за життєвий цикл виробу.

Загальний (балансовий) прибуток — весь прибуток підприєм­ства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Заробітна плата — сукупність виплат у грошовій формі, які отримує робітник за певний період часу.

Звичайна ліцензія- залишає ліцензіару право експлуатації технічного рішення і дає можливість укладати угоди з іншими ліцензіатами

Змінний контроль — поточний контроль якості окремих деталей, складальних одиниць і готових виробів на робочих міс­цях самими робітниками (виконавцями) або контрольними майс­трами (контролерами) ВТК підприємства.

значеного в договорі строку.

Зовнішні портфельні інвестиції— іноземні інвестиції обсягом до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою інве­стиційно-інноваційного проекту.

Зовнішні прямі інвестиції — вкладення за кордоном капіталу, розмір якого становить не менше 10% вартості пев­ного конкретного інвестиційно-інноваційного проекту.

Інвестиції — вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою забезпечення його збільшення у майбутньому,

Інвестиційний проект — це комплект документів, що характеризують зміст та умови реалізації відповідних за­ходів для досягнення поставлених цілей.

Індекс рентабельності інвестицій — показник оцінки ефективності ін­вестицій, який визначається як відношення суми дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період до суми дисконтованих інвестицій.

Інноваційна діяльність — здійснення нових науко­во-технічних розробок, конструкторсько-технологічної під­готовки виробництва; використання ефективних нововве­день; формування інвестиційних ресурсів для інноваційної

Інновація — використання результатів наукових досліджень і розро­бок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, еко­номічних, правових та соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Іноваійні проекти- сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Інспекційний контроль — запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньовиробничого нагляду.

Інструментальне господарство- сукупність внутрішньовиробничих підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом необхідних для здійснення виробничих процесів різних видів інструменту.

Інфраструктура підприємства — комплекс цехів, гос­подарств і служб, що забезпечує необхідні умови для його дія­льності (функціонування); вона служить своєрідним «тилом ви­робництва», що без нього неможлива робота будь-якого під­приємства (фірми). Розрізняють виробничу та соціальну інфра струкгури, що складаються з певних елементів.

Інфраструктура ринку — сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забез­печують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Кадри — найчастіше це певна сукупність працівників даного підприємства, які мають до­статньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Казначейське зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчує внесення їх власниками певної суми грошових коштів у бю­джет і дає право на одержання фінансового доходу.

Календарне планування — складник оперативно-виробничого плану­вання, яке включає розробку конкретних виробничих завдань для підприємс­тва в цілому та його структурних підрозділів на короткий проміжок часу.

Капітал - головна суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виро­бництва (діяльності).

Капітальне будівництво- це процес ств нових, а також реконструкцій, технічного переоснащення і розширення діючих виробничих та інфраструктурних обєктів підприємств.

Капітальні вкладення—періодично здійснювані дов­гострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів (ма­теріальних активів) та об'єктів соціальної інфраструктури під­приємства (організації).

Кваліфікація — сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання профе­сійних функцій обумовленої складності.

Керівники — працівники, які обіймають посади керівни­ків підприємств та їхніх структурних підрозділів, із заступника­ми керівників і головними спеціалістами включно.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів — пока­зник, обернений до коефіцієнта оборотності таких коштів. Він показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) оборот-

Колективне підприємство — суб'єкт господарювання, утворений в процесі викупу державного підприємства або на основі іншого законного придбання майна трудовим колективом.

Колективний договір — угода між трудовим колекти­вом в особі профспілки та адміністрацією підприємства (ор­ганізації), що використовує найману працю.

Командитне товариство — товариство, в якому разом з одним або більш учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, що їхня відповідальність об­межується вкладом у майні товариства.

Комерційна діяльність — організаційно-економічні заходи для досягнення очікуваних прибутковості (дохід­ності) та інших показників фінансової результативності ви­робництва.

Комерційне підприємство — самостійна виокремлена господарська одиниця з правом юридичної особи, яка займається комерційною діяльніс­тю і має за мету отримання максимального прибутку.

Комерційну таємницю фірми (підприємства, організації) становлять відомості, що безпосередньо зв'язані з її діяльністю і розголошення яких може зашкодити суб'єкту господарювання.

Комівояжер — посередник, який продає товари з достав-

Комісіонер — посередник, який самостійно розпоряджаєть-ся товаром, приймаючи його на комісію від комітента (власни­ка товару).

Комп 'ютерна програма - об'єктивна фо­рма подачі сукупності даних і команд, призначених для забезпе­чення функціонування ЕОМ (набір інструкцій; операційні систе­ми та прикладні програми, виражені у вихідному чи об'єктово-му коді).

Конкурентоспроможність продукції – сукупн її властивостей, що характеризує міру задоволення конкрентної потреби проти наявної на ринку аналогічної продукції.

Конкурентоспроможність продукції — сукупність споживчих якос­тей товару, які відображають його відмінність від аналогічного товару (то-вару-конкурента) за ступенем відповідності конкретним суспільним потре­бам і вартістю (ціною).

Консигнант — посередник, який реалізує товар з власного кладу на основі договору доручення.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання промислового і банків­ського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї та досягнення загальної мети.

Контроль — процес визначення досягнутих за певний пе­ріод результатів діяльності, порівняння досягнутих результа­тів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Концерн — форма статутного об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю.

Корисна модель- це результат творчої діяльності люд , обєктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових.

Корисний ефект виробу звичайно обчислюється за од­ним показником, визначеним для оцінки конкурентоспро­можності (продуктивність, потужність, енергоємність, ка­лорійність тощо).

Корпорація — акціонерна форма власності, що передбачає колективне володіння власністю (капіталом), концентрацію функцій управління підприємством в руках професійних управляючих (мене­джерів).

Кошторис в-ва – це підрахунок сукупних витрат підприємства, що пов’язані з основою його діяльністю за певний період, незалежно від того, віднесено їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Кошторисна вартість будівництва — це вира­жені в грошовій формі нормативні (проектовані) ви­трати на: будівельно-монтажні роботи.

Кредитоспроможність підприємства — наявність у підприємства пе­редумов для отримання кредиту та його повернення в строк.

Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва.

Летючий контроль — раптовий (без попередження) і нетривалий контроль якості виробів (роботи виконавців) на окре­мих дільницях виробництва.

Лізинг- підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінанасових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне корстування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Ліквідність підприємства — спроможність підприємства своєчасно розраховуватися за зобов'язаннями або можливість перетворення статей активу балансу в гроші для оплати зобов'язань.

Ліцензійна угода- договір, згідно з яким власник винаходу, корисної моделі, промислового зразка, пердає іншій стороні ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти.

Локальний (комерційний, госпрозрахунковий) ефект озна­чає конкретний результат виробничо-господарської діяльності, що забезпечує достатність власних фінансових ресурсів для са­морозвитку підприємства.

Мале підприємство — суб'єкт господарювання з певним кількісним критерієм чисельності працюючих та обсягів господарського обігу.

Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу від продажу продукції за мінусом змінних витрат.

Маркетинг — виробничо-комерційна діяльність підпри­ємства, що спрямована на виявлення та задоволення потреб в його продукції (послугах), і полягає в продажу цієї продукції для одержання прибутку.

Масове виробництво — тип виробництва, який характеризується ву­зькою номенклатурою і великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.

Методи управління — способи, засоби управлінської діяльності, зі допомогою яких робота персоналу спрямовується на досягнення цілей, які стоять перед об'єктом управління.

Мито справляється з вартості або обсягу товарів, що під­лягають митному контролю на території України.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — філія МБРР з інвестування в приватний сектор економіки.

Міжнародний банк реконструкції {розвитку (МБРР) — спе­ціалізована установа ООН з надання позик і кредитів краї-нам-членам ООН;

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютних операцій, надання коштів в іноземній валюті;

Міжнародний ринок — ринок іноземних покуп­ців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування.

Мотивація — процес, що спонукає працівників до спіль­них узгоджених дій, які забезпечують досягнення поставле­них загальних цілей діяльності.

Мотивація — спонукальна причина, привід до будь-якої дії.

Мульїттлтщітий ефект виникає тоді, шли первинний ефект збільшується завдяки багаторазовому використанню відповідних заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах чи в інших сферах діяль­ності.

Напівфабрикати власного виготовлення — це ті пред­мети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які по­требують дальшої обробки в інших підрозділах (напри­клад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція за-готовчого виробництва);

Народногосподарський ефект—спільний (загальний) ефект у сферах виробництва і споживання відповідних продуктів. Він, зокрема, виникає тоді, коли виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, а її спожи­вання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з мен­шими експлуатаційними витратами та позитивними наслідками діяльності.

Науково-технічна революція — докорінна якісна трансформація сус­пільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на змінювання знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характеру тру­дової діяльності людей.

Науково-технічний прогрес — постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним зви­чаям у підприємницькій діяльності.

Незавершене виробництво — це предмети, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони пе­ребувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

Нематеріальні активи—це категорія, що виникає внаслі­док володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та на їхнє використання в господарській дія­льності з одержанням доходу.

Нематеріальні ресурси — складова потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом тривалого періоду, для якої ха­рактерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначе-ність розміру майбутнього прибутку від її використання.

Нове будівництво (новобудова) — спорудження окре­мих виробничих об'єктів або підприємств, здійснюване на нових земельних ділянках і за затвердженим проектом.

Новини- результат іноваційних процесів.

Нововведення- вроваджені в гомподарську практику новин.

ної лькості певного товару за фіксованою ціною протягом за-

Номенклатура продукції — перелік найменувань виро­бів, завдання з випуску яких передбачається планом виробницт­ва продукції.

Норма витрачання матеріального ресурсу- гранично допустима величина витрачання ресурсу на виготовлення прдукції за умов конкретного вир- ва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та серовини належної якості.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів визначається на підставі залишку коштів на початок розрахункового року та суми витрат, які треба зробити у розра­хунковому періоді, за відрахуванням величини погашення ви­трат за рахунок валових витрат на виробництво (собівартості) продукції.

Норматив оборотних коштів у залишки готової про­дукції розраховується як добуток вартості добового випуску го­тової продукції на норму запасу в днях.

Нормування оборотних коштів (розрахунок норма­тиву) — визначення за науково обґрунтованою методикою не­обхідної (нормативної) величини грошових коштів, що вклада­ються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції.

Ноу-хау — не захи­щені охоронними документами але не відомі господарникам знан­ня і досвід технічного, виробничого, управлінського, комерцій­ного та фінансового характеру, які можуть бути практично ви­користані в наукових розробках, у процесі виготовлення конку­рентоспроможної продукції.

Облігація—цінний папір, що засвідчує внесення його власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати номінальну вартість у зазначений у цінному папері термін з виплатою відсотків.

Оборотні кошти— сукупність грошових коштів підпр., необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму й переносять повністю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Одиничне виробництво — тип виробництва, який характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом її випуску.

Оперативно-виробниче планування — система розрахунків з регу­лювання процесу виробництва з метою ритмічної роботи.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробни­чих витрат.

Оптимальний рівень якості — такий рівень, за яко­го загальна величина суспільних витрат на виробництво 5 використання (експлуатацію) продукції за конкретних умов її споживання є мінімальною.

Опціон — договірний обов'язок купити або продати товар (фі-нансові права) за наперед установленою ціною в межах узгодже-ного періоду; опціони укладаються для конкретних товарів, цін-нних паперів і ф'ючерсних контрактів.

Організаційна структура управління — форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Організаційний прогрес — удосконалення існуючих і застосування нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господар­ського механізму в усіх ланках управління економікою.

Організація — процес формування структури виробничо-господарської чи іншої системи, розподілу завдань, повнова­жень і відповідальності між працівниками суб'єкта господа­рювання для досягнення загальних цілей його діяльності.

Орендне підприємство — суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на основі взятого ним в оренду майнового комплексу.

основна форма організації виробничо-господарської діяльності у сучасній економіці.

Основний капітал — це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Основні фонди — засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вар­тість переноситься конкретною працею на виготовлену продукцію (платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оцінка персоналу- цілеспрямоване порівняння певних характеристик.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку внесеного депозиту і відсотків за ним.

Партнерські зв'язки — система договірних відносин, які встановлю­ються між підприємцями (партнерами) і дозволяють кожному з них досяг­ти очікуваного результату за рахунок обміну плодами своєї діяльності.

Пасив балансу — друга частина бухгалтерського балансу підприємст­ва, в якій відображено джерела формування майна.

Патент — це охоронний документ, що видається держа­вним органом (патентним відомством) і підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Патентна ліцензія- об'єктом є технічне рішення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди визначаються правилами, що регулюють використання патенту

Первинний ефект—це початковий одноразовий ефект, одер­жаний унаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, запровадження на ньому прибуткових технічних, орга­нізаційних чи економічних заходів.

Персонал — сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) досвід практичної діяльності.

Персонал неосновної діяльності (невиробничий персо­нал) — працівники організаційних утворень, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом, — працівники житлово-комуналь­ного господарства, дитячих дошкільних і медичних закладів, палаців і будинків культури, навчальних центрів та інших закладів соціального спрямування.

Персонал, зайнятий основною діяльністю (виробничий персонал), — сукупність працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів і за­водоуправлінь, тобто всі працівники, які зайняті у сфері вироб­ництва чи його обслуговування.

Перспективний рівень якості виробів — такий рівень, якого можна досягти в майбутньому, ураховуючи пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки.

Підприємництво — самостійна, ініціативна фінансово-господарська діяльність громадян, яка спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майно­ву відповідальність або ж від імені та під майнову відповідальність юридич­ної особи-підприємства (організації).

Підприємство — самостійна виокремлена виробнича господарська одиниця (суб'єкт господарювання) в системі суспільного розподілу праці;

Післяпродажний сервіс — здійснення обумовлених угодою (договором) пуско-налагоджувальних робіт стосов­но поставленого устаткування та гарантійного технічного обслуговування і ремонту відповідних виробів (проданої по­бутової техніки).

Планування — процес визначення цілей діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання інди­відуальних завдань працівників підприємства або іншого суб'єкта господарювання для досягнення загального по-читивного результату діяльності.

Плата за землю визначається залежно від якості та розмі­щення земельної ділянки, виходячи з кадастрової її оцінки, і стя­гується у вигляді земельного податку або орендної плати з тих суб'єктів господарювання, яким землю надано у володіння чи користування.

Платоспроможність підприємства — спроможність підприємства ви­конувати свої зовнішні зобов'язання, використовуючи свої активи.

Повна ліцензія- передбачає перехід до ліцензіата усіх прав за патентом. Ліцензіар позбав­ляється права користуватися об'єктом протягом терміну, обумовленого до­говором

Повне товариство — товариство, всі учасники якого займаються спі­льною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Податкова система країни — сукупність податків, що справляються, форм і методів їхньої побудови та стягнення, а також відповідних державних органів, які практично здійсню­ють менеджмент цієї специфічної діяльності.

Податок з власників транспортних засобів (транспор­тний збір) диференціюється залежно від типу (марки) транс­портного засобу та потужності його двигуна.

Податок на експорт та імпорт є формою вилучення в дохід держави чистого прибутку, утворюваного внаслідок різ­ниці у рівнях зовнішньоторговельних і внутрішніх цін на окремі види товарів, які ввозяться на територію України або вивозять­ся з неї; його сплачують всі суб'єкти господарювання, що здійс­нюють зовнішньоторговельні операції.

Порівняльний ефект відображає результат порівняння можли­вих варіантів господарювання та вибору ліпшого з них; його величина показує економічні й соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень проти інших можливих варіантів.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потуж­ність- визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і трудомісткості виробів) або перевищенням проектних показників. При цьому розра­ховують вхідну вихідну та середньорічну потужність підприємства.

Початкові інвестиції (початкова вартість проек­ту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів реалі­зації діючого устаткування і податків.

Прибуток — частина виторгу, що залишається після відшко­дування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприєм­ства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ре­сурсів, прибуток виражає мету підприємницької діяльності, служить основним економічним показником останньої.

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в орен­ду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння боргови­ми зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) — при­буток, що реально поступає в розпорядження підприємства після сплати податків.

Приватизаційні папери (сертифікати) — особ­ливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації певної частки майна державних підпри­ємств.

Приватне підприємство — підприємство, яке функціонує на основі права приватної власності.

Примусова ліцензія -видається відповідним державним органом без згоди патентовласника. Цим же органом встановлюється розмір винагороди

Прогноз означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або ор­ганізації — це процес наукового обгрунтування можливих кі­лькісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в ціло­му, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також аль­тернативних способів досягнення очікуваного стану.

Продуктивність праці — кількісне відношення обсягу (маси) отрима­ного продукту до праці, затраченої на її виготовлення. Вимірюється кількі­стю продукції на одиницю часу (виробітком) або витратами часу на одини­цю продукції.

Проектна потужність — потужність, що визна­чається в процесі проектування реконструкції (розширен­ня) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досяг­нута протягом нормативного строку освоєння.

Пропорційність — узгодженість пропускної спроможності машин і ви­робничих підрозділів, окре­мих етапів виробничого процесу.

Професія — вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відпо­відного комплексу спеціальних знань практичних навичок.

Прямоточність — предмети праці мають пересуватися в усіх стадіях та операціях виробничого процесу за найкоротшими маршрутами.

Раціоналізаторська пропозиція — технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства. Раціоналізаторськими вва­жаються пропозиції щодо вдосконалення техніки, яка викорис­товується, продукції, яка виготовляється, способів контролю, а також пропозиції, котрі сприяють підвищенню продуктивності праці та ефективнішому використанню матеріалів, енергії, устат­кування.

Реалізована продукція — обсяг запланованого продажу або фактично реалізованих на ринку виробів. Вона визначаєть­ся на основі товарної продукції з урахуванням зміни залишків нереалізованих виробів у розрахунковому періоді.

Реальні інвестиції — вкладення капіталу в матеріальні та нематеріаль­ні активи підприємства.

Реальні інвестиції— вкладення капіталу у різні сфери та галузі національної економіки для оновлення існуючих, створення нових «капі­тальних» благ і одержання за рахунок цього більшого прибутку.

Резервна потужність підприємства має постійно передбачатися в певних галузях: електроенергетиці та га-човій промисловості — для покриття пікових наванта­жень в електро- і газових мережах, надійного забезпе­чення енергоресурсами на період виконання ремонтновнарійних робіт.

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад, одержання синтетичного волокна уможливило ви­робництво нових тканин, а відтак—нових видів одягу).

Результат (продукт) праці—це певний обсяг: а) виготовленої продукції (підприємства промисловості, сіль­ського господарства, будівництва); б) виконаної роботи (транспортні підприємства); в) наданих послуг (установи зв'язку, банки).

Реконструкція діючого підприємства — здійснюва­не за єдиним проектом повне або часткове переоснащення виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові чи розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. Реконструктивними вважаються також роботи з будівницт­ва нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлу­атацію яких визнано недоцільною.

Ремонт- процес усунення тимчасово фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

Рентабельність оборотних коштів — відносний по­казник, який розраховується як відношення одержаного при­бутку (валового або чистого) до суми оборотних коштів за певний період.

Реструктуризація підприємства — здійснення організаційно-еконо­мічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури під­приємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення ним обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефектив­ності виробництва.

Ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, які купують товари для їх використання у виробництві інших товарів чи наданні послуг.

Ринок державних і громадських установ, які ку­пують товари і одержують послуги для їх дальшого використання у вигляді комунальних послуг або для передавання тим, хто цих послуг потребує.

Ринок проміжних продавців (посередників) — сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для їх перепродажу або здавання в оренду іншим споживачам та одержання прибутку.

Ринок споживачів, тобто ринок окремих осіб і до­машніх господарств, які купують товари або послуги для особистого споживання.

Ритмічність — здійснення за певним рит­мом і планомірною повто­рюваністю роботи всіх під­розділів підприємства рівномірного (в однакові проміжки часу) випуску продукції.

Рівень якості—це кількісна характеристика міри придат­ності продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визна­чення абсолютного, відносного, перспективного та оптималь­ного її рівнів.

Робітники — працівники, які безпосередньо створюють матеріальні цінності чи надають різноманітні послуги.

Розширення діючого підприємства — спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додатко­вих виробничих комплексів, нових цехів чи розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих госпо­дарств, комунікацій тощо.

Санація — комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнен­ня ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Світові ціни—грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку.

Серійне виробництво — тип виробництва, який характеризується об­меженою номенклатурою і відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.

Сертифікати — особ­ливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації певної частки майна державних підпри­ємств.

Сертифікація — дія, яка за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності потверджує, що продукція або послуга відповідає пев­ному стандарту або іншому нормативно-технічному документу.

Сертифікація продукції – організаційно- технічний процес, що завершеється видачею сертифіката.

Синдикат — одна із форм монопольного об'єднання підприємств з ме­тою здійснення комерційної діяльності при одночасному зберіганні юри­дичної та виробничої самостійності.

Синергічний ефект - виражає комбінований вплив сукупності інновацій на фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.

Система мотивації – це сукупність взаємозв’язаних заходів, що заохочують окремого працівника або трудовий колектив у цілому активно працювати для досягненя індивідуальних і загальних цілей підприємства.

Система технічного обслуговування вир- ва- сукупність процесів із підтримання в робочому стані машин, устаткування та ін засобів праці.

Система якості – це сукупн організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів, ресурсів, що забезпечують здійснення загального управління якісті продукції.

Службовці — працівники, які здійснюють підготовку та оформлення управлінської документації, облік і контроль, гос­подарське обслуговування, тобто виконують суто технічну ро­боту (діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, стенографісти, офіс-леді тощо).

Собівартість продукції— грошова форма поточних витрат підприємства на виробництво та збут товарів, робіт, послуг.

Соціальна діяльність — підготовка і підвищення квалі­фікації персоналу, створення належних умов праці та відпочин­ку, забезпечення соціального захисту працівників.

Соціальна інфраструктура- сукупність підрозділів підпр- в, що забезпечують задоволення соціально- побутових і культурних потреб його працівників.

Соціальний ефект звичайно зводиться до збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості працездатного населення; поліпшен­ня умов праці, побуту та відпочинку; формування екологічно без­печного навколишнього середовища тощо.

Спеціалізація — підвищення однорідності виробництва через свідоме обмеження номенклатури продукції і різноманітності операцій одночасне виконання окре­мих операцій та процесів, що досягається їх сумі­щенням у часі.

Спеціалісти — працівники, які виконують інженерно-тех­нічні, економічні та інші роботи, зокрема інженери, економісти, нормувальники, юрисконсульти, соціологи, менеджери з різних видів діяльності.

Спеціалісти вищої кваліфікації —працівники з вищою освітою і значним практичним досвідом.

Спеціалісти найвищої кваліфікації— працівники, які ма­ють наукові ступені та вчені звання.

Спеціалісти середньої кваліфікації— працівники із серед­ньою освітою і певним практичним досвідом.

Спеціалісти-практики — працівники, які обіймають певні посади (інженерні, економічні), але не мають спеціальної освіти.

Спеціальність — різновид трудової діяльності в межах професії.

Спільне підприємство — підприємство, створене на основі об'єднання майна двох або більше країн, які мають права юридичної особи.

Стандартизація — діяльність із встановлення норм, правил і характе­ристик (вимог) з метою забезпечення якості продукції (послуг).

Стандартизація — процес визначення і застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

Статистичний контроль—особливий вид (метод) вибір­кового контролю, що грунтується на застосуванні теорії ймовір­ностей та математичної статистики.

Статут підприємства — певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідноси­ни з іншими суб'єктами господарювання. Статут повинен відповідати основним положенням закону країни про під­приємства.

Стаціонарний контроль — здійснюється в спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях) проведенням відповід­них аналізів, випробувань тощо.

стійним клієнтам.

Стратегічне планування — процес здійснення суку­пності систематизованих і взаємоузгоджених робіт з визна­чення довготермінових цілей та напрямків діяльності під­приємства (організації).

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства (організації) проблеми, його (її) місію, головні цілі та розподіл ресурсів для досягнення таких цілей.

Структура оборотних коштів підприємства — процен­тне співвідношення окремих елементів (груп елементів) у межах загальної величини.

Сукупні витрати за життєвий цикл виробу включають витрати, що пов'язані з маркетингом, конструкторсько-тех­нологічною підготовкою виробництва, безпосереднім ви­готовленням і сервісним обслуговуванням.

Суміжні права — це права, які примикають до авторсь­кого права та є похідними від нього.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соц гарантій.

Теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів) — це їхня розрахункова вартість, що обчислюється помножен­ням грошового потоку за кожний рік на так званий відсот­ковий чинник теперішньої вартості відповідного року відповідно до встановленої дисконтної ставки.

Термін окупності інвестицій — показник ефективності інвестицій, що характеризує термін, за який вони повністю окупаються.

Технічне переозброєння діючого підприємства — здій­снення відповідно до плану (програми) його технічного роз­витку (без розширення існуючих виробничих площ) ком­плексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць, виробництва за рахунок впровадження нової техніки й технології, механі­зації та автоматизації виробничих процесів, модернізації за­старілого і заміни спрацьованого устаткування.

Технічний розвиток підприємства — сукупність організаційно-технічних заходів, які виступають завершальним етапом певних науково-технічних програм, здійснюються у межах підприємства і виконують роль інтенсифікатора щодо певних ділянок виробничого процесу.

Тип виробництва- класифікаційна категорія вир- ва, що враховує його обєктивно наявні конкретні властивості.

Титульний список будівель (об'єктів) — пла­новий документ, в якому визначено строки початку і закінчення будівництва (розширення, реконструкції) об'єктів, їхню потужність (пропускну спроможність), загальні витрати на спорудження, обсяг будівельно-монтажних робіт, щорічні розміри введення в дію ос­новних фондів, а також конкретизуються проектна та будівельна організації, постачальники устаткування.

Товариство з додатковою відповідальністю — товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими до­кументами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установ­чими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів.

Товарна продукція — економічний показник, який характеризує у гро­шовому вигляді обсяг виробленої та готової до реалізації продукції. До її складу включають: вартість вироблених за даний період (зданих на склад) та призначених для реалізації на сторону готових виробів; вартість робіт і по­слуг промислового характеру, які виконуються сторонніми організаціями; вартість напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону.

Товарна продукція — загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу (реалізації) різним споживачам.

Топологією інтегральної мікросхеми визнається зафіксо­ване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Торговий дім — установа, що здійснює експортно-імпортні операції, включаючи організацію виставок і реклами, з правом засновувати свої представництва в інших країнах.

Тривалість одного обороту в днях (швидкість обо­роту) оборотних коштів визначається як відношення кіль­кості календарних днів у періоді до коефіцієнта оборотності за той самий період.

Трудовий потенціал — потенціал (можли­вість діяльності) усієї сукупності працівників з урахуванням не тільки кількісних, а й якісних ха­рактеристик, тобто рівня освіти, ділових якостей тощо.

Трудові ресурси — частина працездатного населення, що за своїми віко­вими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Управління — цілеспрямований тиск на організовану систему, який забезпечує збереження її певної структури, підтримку режиму та мети дія­льності.

Управління витратами – це процес цілеспрямовано формування витрат за їх видами, місцями та носіями в процесі постійного контролювання рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Управління підприємством або Іншим первинним су-6'єктом господарювання — це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення уз­годженої роботи і досягнення кінцевого позитивного ре­зультату.

Установчий договір — це письмовий документ, який засвідчує волевиявлення фізичних чи юридич­них осіб відносно заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної під­приємницької ідеї.

Фінансовий стан підприємства — система показників, які відобра­жають наявність, розміщення і використання ресурсів, фінансову стій­кість підприємства, ліквідність балансу. Характеризується платоспро­можністю, прибутковістю, ефективністю використання активів і капіта­лу, ліквідністю.

Фінансові інвестиції— використання наявного капі­талу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цін­них паперів, які емітуються підприємствами чи державою.

Фірмове найменування — це стале позначення підпри­ємства (фірми, компанії) або окремої фізичної особи, від імені якої здійснюється виробнича чи інша діяльність.

Франчайзинг — надання права на виробництво та (або) збут продукції (послуги) з практичною допомогою у справі організації та управління бізнесом.

Функції управління — певний вид діяльності людей з управління під­приємством. Розрізняють такі функції: планування, організація, мотивація і контроль.

Фючерсний контракт — контракт на поставку обумовле-

Холдинг — вид підприємницької діяльності, який передбачає при­дбання контрольних пакетів акцій різних компаній з метою встановлення над ними контролю.

Ціна – це грошовий вираз вартості товара.

Ціна— грошовий вираз вартості товару.

Цінні папери—це грошові документи, що засвідчу­ють право володіння або відносини позики, визначають вза­ємовідносини між емітентом (юридичною особою, яка ви­пустила цінні папери) та їх власником, передбачають, як пра­вило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам.

Чиста продукція — заново створена на підприємстві вар­тість. Кількісно вона визначається вилученням з товарної про­дукції вартості уречевленої праці (матеріальних витрат та амор­тизаційних відрахувань).

Чистий прибуток — залишок валового прибутку після сплати законо­давче встановлених податків.

Чистий приведений дохід — показник оцінки ефективності інвести­цій, який визначається як різниця між сумою дисконтованих грошових по­токів за весь інвестиційний період та сумою дисконтованих інвестицій.

Чисті капітальні вкладення — капітальні витрати лише на розширене відтворення виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Величина цих вкладень.

юкупцям.

Список

Амортизація основних засобів. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань. 27.

Бізнес-планування сутність, призначення, структура. 70

Види підприємств. 5.

Види прибутку підприємства. 86.

Види реструктуризації, їх характеристика. 100.

Визначення активів підприємства. 23.

Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних вкладень 46.

Вимірювання затрат праці. Баланс робочого часу. 16.

Виробнича та загальна структура управління підприємством. 7.

Відтворення основних засобів та джерела його фінансування 29.

Групування витрат виробництва за статтями калькуляції. 78.

Державне економічне регулювання діяльності суб'єктів господарювання. 65.

Джерела утворення оборотних засобів на підприємстві. 41.

Договірні взаємовідносини і партнерські зв"язки у підприємницькій діяльності. 11.

Економічна сутність основних засобів підприємства, их класифікація 24.

Економічна сутність продуктивності праці. 17.

Загальна характеристика . об'єкти . напрями і тенденції організаційного прогресу. 52.

Загальна характеристика і методологія визначення ефективності виробництва 92.

Загальна характеристика продукції, робіт та послуг. 71.

Зовнішнє середовище господарювання. 8.

3нос основних засобів підприємства 26.

Класифікація витрат. 76.

Класифікація оборотних засобів. 39.

Кошторис виробництва. 77.

Матеріально-технічне забезпечення виробництва. 73.

Мета і напрямки діяльності підприємства. 3.

Методи вивчення дисципліни і їх застосування 2.

Методи встановлення цін на продукцію підприємства 83.

Методика визначення продуктивності праці. 18.

Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства 106.

Методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень. 53.

Міжнародна підприємницька діяльність. 12.

Наслідки реструктуризації. 99.

Нематеріальні ресурси : поняття та види. 34.

Нормування оборотних засобів на підприємстві 40.

Облік і оцінка основних засобів підприємств з різними формами власності 25.

Організаційні типи виробництва 60.

Організація виробничих процесів. 59

Основи планування. Принципи і методи планування. 67.

Основні характеристики сучасних операційних систем. 58.

Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень. 54.

Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів. 36.

Оцінка економічне ефективності виробничих інвестицій в умовах ринку 47.

Оцінка фінансового стану підприємства 91.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ ПО ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Підвищення ефективності використання інвестицій 49.

Підприємництво як сучасна форма господарювання. 10.

Платежі з прибутку підприємства до державного бюджету і до поза-бюджетних фондів 87.

Показники використання основних засобів на підприємстві 32.

Показники ефективності використання оборотних засобів 42.

Показники оснащеності підприємства основними засобами. 30.

Показники руху та стану основних засобів. 31.

Поняття , характеристика та види інноваційних процесів. 50.

Поняття нематеріальних активів. 35.

Поняття про витрати і собівартість продукції, робіт і послуг. 75

Поняття про інвестиції , їх види , характеристика. 44.

Поняття про оборотні фонди, фонди обігу і оборотні засоби. 37.

Поняття про основні результати виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства. 84.

Поняття про прибуток і його місце в економіці підприємства. 85.

Поняття про рентабельність. Система показників рентабельності. 89.

Поняття про робочу силу підприємства. 13.

Поняття, види інфраструктури. 62.

Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств.

Правові основи господарювання. 4.

Предмет і завдання курсу " Економіка підприємства" 1.

Прогнозування розвитку підприємств. 66.

Ремонт основних засобів та його економічне значення 28.

Рівень економічної безпеки. 96.

Розвиток інфраструктури 64.

Розподіл прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства 88.

Розробка і здійснення програми реструктуризації підприємства. 101.

Симптоми прояву банкрутства. 104.

Система технічного обслуговування підприємства 63.

Склад і структура капітальних вкладень ( виробничих інвестицій) 45.

Склад оборотних засобів підприємства. 38.

Собівартість різних видів продукції. 79.

Стратегічне планування розвитку підприємства. 68.

Суспільні форми організації виробництва. 61.

Сутнісна характеристика ціни, їх види. 82.

Сутність і необхідність реструктуризації підприємства. 98.

Сутність та види лізингу. 56.

Сутність, загальні і пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. 51.

Суть банкрутства і чинники, що його спричиняють.103.

Суть механізму санації. 102.

Тактичне та оперативне планування. 69.

Технічний розвиток підприємства. 55.

Управління витратами на підприємстві. 80

Форми і системи оплати праці. 21.

Формування програми випуску продукції. 72.

Формування та використання виробничої потужності підприємства. 57.

Функціональні складові економічної безпеки підприємства. 95.

Характеристика економічної безпеки господарюючого суб»єкта. 94.

Характеристика кризової ситуації на підприємстві. 97.

Чинники зростання ефективності виробництва 93

Шляхи зниження витрат виробництва. 81

Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів. 33.

Шляхи підвищення прибутковості. 90.

Шляхи підвищення продуктивності праці. 19.

Шляхи прискорення оборотності 43.

Якість та конкурентоспроможність продукції. 74.

Формули