В Кожний виріб має споживну вартість, що характеризує сукупність властивостей продукту праці, який задовольняє певну потребу, тобто корисність будь-якої речі.
В Зі споживною вартістю безпосередньо зв 'язанаякість продукції, яка, проте, не тотожна їй, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі.
В На відміну від споживної вартості якість продукції виражає міру й придатності, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості, і є її визначальною ознакою. Якість, як економ категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
Характеристика рівнів якості продукції.
• Рівень якості—це кількісна характеристика міри придатності продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального їїрівнів.
• Абсолютний рівень характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством у поточному періоді. Він визначається обчисленням узятих для його вимірювання показників без їх порівнювання з відповідними показниками аналогічних виробів.
• Відносний рівень якості окремих видів нової продукції визначається порівнюванням їх техніко-екеплуатаційних та економічних показників з абсолютними показниками якості найліпших аналогічних вітчизняних і зарубіжних зразків.
• Перспективний рівень якості виробів — такий рівень, якого можна досягти в майбутньому, ураховуючи пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки.
• Оптимальний рівень якості — такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції за конкретних умов її споживання є мінімальною.
Конкурентоспроможність продукції—сукупність її властивостей, що характеризує міру задоволення конкретної потреби проти наявної на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати певні переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування виробів. У процесі виробництва матеріалізуються визначальні елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати. Моделювання і визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.
Кількісна оцінка конкурентоспроможності одно-параметричної продукції (Кп) здійснюється за формулою: Кп = Еоп / Епк * k '1 * k '2 * k '3 , де Еоп, Епк — ефективність відповідно оцінюваної продукції та продукції-конкурента;
k '1, k '2, k '3 — коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.
• Ефективність продукції визначається через зіставлення її корисного ефекту за нормативний строк служби із сукупними витратами за життєвий цикл виробу.
• Корисний ефект виробу звичайно обчислюється за одним показником, визначеним для оцінки конкурентоспроможності (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо).
• Сукупні витрати за життєвий цикл виробу включають витрати, що пов'язані з маркетингом, конструкторсько-технологічною підготовкою виробництва, безпосереднім виготовленням і сервісним обслуговуванням.
75. Поняття про витрати і собівартість продукції, робіт і послуг.
Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством (організацією) своєї основної функції-виготовлення продукції (надання послуг).
Поточні витрати мають циклічний або безперервний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент тощо), а другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).
Витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції (послуг).
Заведено відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції (послуг) у певному періоді, тобто списуються на неї (них), і реальні грошові виплати. Перші витрати пов'язані з виготовленням продукції (наданням послуг) незалежно від того, коли придбано відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість продукції є одним із важливих показників ефективності виробництва, має безпосередній зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість служить базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).
Для обчислення собівартості продукції (послуг) важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають.
76. Класифікація витрат.
Необхідно розрізняти витрати загальні (сукупні) та на одиницю продукції.