Прогноз означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням.
Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації — це процес наукового обгрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів досягнення очікуваного стану.
Процес прогнозування завжди базується на певних принципах: Цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідних завдань; Системність — побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, які характеризуються певною ієрархією та послідовністю; Наукова обгрунтованість — всебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду; Багаторівневий опис — опис об'єкта складної системи, цілісного явища та складної структури; Інформаційна єдність — застосування інформації на одному рівні узагальнення і цілісності ознак; Адекватність об'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка сталих взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта; Послідовне розв 'язування невизначеності — ітеративна процедура руху від виявлення цілей та умов, що склалися, до можливих напрямків розвитку; Альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта різними траєкторіями, за різних і взаємозв'язків і структурних співвідношень. Система методів прогнозування формується з допомогою фіксування можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану (рівня розвитку) того чи іншого суб'єкта господарювання.
67. Основи планування. Принципи і методи планування.
Планування як важлива функція управління підприємством (організацією) — об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства (організації) загальною метою діяльності, надає всім процесам однонапрямленості та ско-ординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно розв'язувати різноманітні управлінські завдання. Планування здійснюється відповідно до певних специфічних принципів, перелік і сутність характеристик яких така: Вибір та обгрунтування цілей — вихідний пункт планування. Як правило, виділяють такі основні цілі: 1) науково-технічні; 2) виробничо-технологічні; 3) господарсько-економічні; 4) соціальні; 5) екологічні; Системність потребує охоплення плануванням: усіх сфер діяльності підприємства (організації); усіх тенденцій, змін та зворотних зв'язків у його (її) системі; Безперервність означає: підтримку безперервної планової перспективи та періодичну зміну горизонту планування; взаємоузгодженість довго-, серед-ньо- і короткотермінових планів; своєчасне коригування перспективних і поточних планів; Оптимальність використання ресурсів орієнтує на вимоги кон'юнктури ринку, впровадження досягнень соціального, науково-технічного та організаційного прогресу, повну реалізацію резервів ліпшого викорис-тання ресурсів; Збалансованість передбачає необхідну та достатню кількісну відповідність між основними розділами і показниками плану, узгодженість між необхідними та наявними ресурсами Адекватність системи планування умовам діяльності об 'єктів потребує постійного перегляду та поліпшення методів планування, організації самого процесу розроб-ки планів підприємства (організації). Існують такі основні методи планцвання: ресурсний (урахування ринкових умов господарювання і наявних ресурсів за звичай застосовується за монопольного становища підприємства або слабкої конкуренції), цільовий (використовується за посиленої конкуренції і базується на попиті та пропозиції), екстраполяційний (визначається на основі динаміки в минулому сприпущенням, що темпи і пропорції буде збережено в майбутньому). Інтерполяційний метод є оберненим до екстраполяційного. Це означає, що підприємство (організація) спочатку визначає мету для досягнення в майбутньому, а потім виходячи з неї визначає горизонти планового періоду та проміжні планові показники.