Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.
Патент – документ, яким держава державний орган надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без дозволу.
Свідоцтво на товарний знак – документ, що засвідчує його пріоритет, забезпечує його власнику виключне право користуватися і розпоряжатися знаком на свій розсуд, право забороняти використовувати знак без дозволу власника, право дати дозвіл / ліцензію/ на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Авторське право – система правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці. Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, комерційні таємниці не мають спеціального правового захисту, порядок такого захисту визначається самим підприємством. За розголошення таємниці передбачається сувора /кримінальна/ відповідальність.
Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство у формі ліцензії.
Ліцензія – дозвіл на використання технічного досягнення чи іншого нематеріального ресурсу протягом певного строку за винагороду.
Така винагорода може може сплачуватися у вигляді встановлених певних відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції / періодичні відрахування -роялті/ або як разова за весь період користування / пашуальна виплата – плата за ліцензію/. Власник ліцензії – ліцензіар, той хто отримує право на ліцензію – ліцензіат.
36. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
В підприємницькій діяльності виникає необхідність в оцінці нематеріальних активів. До обставин, які зумовлюють необхідність оцінки вартості нематеріальних активів, відносяться :
1. приватизація або відчуження державою нематеріальних активів ,
2. включення об”єктів інтелектуальної власності в статутний фонд,
3. визначення частки майна у статутному фонді за реструктуризації підприємств,
4. оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства,
5. придбання прав на об”єкти інтелектуальної власності,
6. здійснення фінансової звітності підприємства,
7. оцінка вартості застави під отримання кредиту,
8. визначення збитків від порушення прав на об”єкти інтелектуальної власності,
9. організація франзайзингу.
Оцінка вартості нематеріальних активів включає в себе етапи :
1. обстеженння нематеріальних активів,
2. правова експертиза,
3. вибір відповідного методу оцінки вартості,
4. формування інформаційної бази для проведення оцінки,
5. розрахунки вартості нематеріальних активів,
6. підготовка звіту про оцінку.
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки вартості нематеріальних активів використовують три підходи : витратний, прибутковий, ринковий., які мають свої конкретні методи оцінки вартості, що представлені на мал. 2.
Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.
Прибутковий / дохідний/ підхід полягає в тому, що вартість об”єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.
Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.
Метод початкових витрат - вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років.
Метод вартості заміщення – максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.
Метод відновної вартості - відновна вартість визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.
Метод капіталізації прибутків – виявляються джерела та розміри чистого прибутку, визначається ставка капіталізації чистого прибутку, розраховується вартість активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.
Метод дисконтування майбутніх грошових потоків - оцінюються майбутні грошові потоки / чистий прибуток від використання об”єкта інтелектуальної власності і величина амортизації цього об”єкта/, визначається ставка дисконтування, розраховується сумарна поточна вартість майбутніх прибутків, додавання до отриманого результату вартості об”єкта інтелектуальної власності / приведеної до поточного періоду/.
Метод порівняльного аналізу продажу – порівняння об”єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об”єктів, які були реалізовані на ринку.
Метод звільнення від роялті - полягає у припущенні, що інтелектуальна власність підприємству не належить, і тоді підприємство мало б виплачувати частину виручку у вигляді винагороди / роялті/ власнику інтелектуальної власності, яку насправді залишає собі. Ця винагорода і є додатковим прибутком, який створюється нематеріальним активом, і являється ринковою вартістю оцінюваного активу.
Нематеріальні активи підлягають амортизації. Норму амортизації встановлює підприємство залежно від строку використання виду нематеріального активу / стосовно активів,для яких неможливо встановити період використання, норма амортизації приймається 10 років або 10%/.
37.Поняття про оборотні аетиви, об. Фонди та фонди обігу
До оборотніх активів належать: грошові кошти, які необмежені в використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи спож. протягом 12 місяців
Фонди – це заособи в-ва, які прийм. участь лише в одному вир. циклі втрачаючи при цьому свою первісну форму і переносить свою в-сть на новостворену продукцію.
Вони стають част. собівартості продукції.
До обор. фондів належать інструмент: інвентар вартістю до 500 грн строком служби до одного року.
Фонди обігу – це частина засобів в-ва, яка не бере участі в вир. циклах, але авансування підприємством на створення засобів обор. фондів ( матеріалів, сировини, деталей, паливо, а також це кошти які необхідні підприємству для реалізації продукції, здійсн. платежів, розрахунок за поставлені товари, виконані роботи і готову продукцію)
38. Склад оборотних засобів під-ва.
Оборотні фонди представлені у вигляді:
1) вир-их запасів
2) коштів, вкл. у вир-во
Вир. запаси:
- осн. та допоміжні матеріали
- конструкції та деталі
- паливо та запчастини
- малоцінні та швидко знош. предмети спецодяг та інвентар до коштів, які вкл. в в-во: незвершене в-во і витрати майб. періодів.
Незавершене в-во:
комплектуючі вироби і продукція що не пройшли всіх стадій техн.циклу, а також не закінч. кап ремонт осн. засобів.
Витрати майб періодів – це витрати пров. в поточному році, але віднесені . до наст. періодів і відображені в балансі як витрати майб. періодів, що підляг. співставленню на витрати в-ва та обігу протягом терміну до якого вони належать.
До фондів обігу на підпр-ві належать:
- готова продукція на складі
- грошові кошти в касі та на банківських рахунках
- короткострокові фін. зобов’язання (векселі, банкноти, облігації)
- кошти в рахунках(прострочена дебіторська заборгованість , відвантажені товари та надані послуги)
39. Класифікація оборотних засобів
Принципи класифікації:
1)-за місцем та роллюв-ва:
- оборотні фонди
- фонди обігу
2)-За джерелами утворення:
- власні
- прирівняні до власних
- позичкові
3)-За способом планування та нормування:
- нормовані (забезпеч. між обігових коштів, які необх. для забезп-ня безперебійного ф-ня п-ств)
- ненормовані (дод. засоби, що направляються на розширене в-во)
40. Нормування оборотних засобів. на п-ві
Процес нормування оборотних засобів — це встановлення нормативів їх запасів. Норматив оборотних засобів – це мін. розмір оборотн. засобів, що необхідно під-ву для о-ції ритмічної та безперебійної роботи.
Є 3 методи нормування об. засобів:
Аналітичний (ґрунтується на докладн. аналізі наявних обор. засобів п-ваз подальшим корегуванням фактичних запасів залежно від умов в-ва і вилучення з них )
Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.
Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.
За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети).
Частка НОЗ складає 70-80% від обор. засобів.
Мінімальні планові запаси нормованих обор. зас.встан. таким чином:
1)-Для кожного елемента нормованих активів визнач-ся окрем. норматив
2)-Сума окремих нормативів визначає сукупний норматив розмір, якого вказує, яка сума власних обор. засобів має бути у розпорядженні п-ва.
Не нормуються такі обор. зас.:
-обор. кошти у транспортних запасах
-викон. роботах
-наданих послугах, строк оплати яких настав
Нормативи власних обор. зас. визначаються для кожного е-та , як добуток одноденної потреби п-ва в тих чи інших матеріалах на норму запасу в днях.
Норма запасу включає:
-транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.
-Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.
-Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи).
-резервний (страховий) запасу – 50% поточного запасу
-сезонний запас – в разі сезонного характеру заготівлі сировини сезонного характеру споживання конкретних умов завезення
Сукупний норматив обор. з-бів на розрахунк. період – це заг. сума нормативів, обчислених по окремих е-ах обор. активів.
41.Джерела утворення оборотних засобів на підприємстві
Основними джерелами утворення оборотних засобів є:
1) Власні оборотні засоби;
2) Кошти прирівнені до власних оборотних засобів;
3) Позичкові кошти;
Власні оборотні засоби включають:
- Статутний фонд в частині формування оборотного капіталу;
- Резервний фонд;
- Нерозподілений прибуток звітного року;
Кошти прирівнені до власних оборотних засобів(стійкі пасиви) – це кошти, які юридично не належать підприємству, але які воно використовує в своїй господарській діяльності. Вони включають:
- Заборгованість постачання за матеріально-технічні ресурси;
- Мінімальна заборгованість робітника по заробітній платі;
- Залишки амортизаційних відрахувань на закупівлю матеріалів для капремонту;
- Кошти підприємств, що покривають кредити банку та аванси замовників;
Позичкові кошти включають:
- Короткострокові банківські кредити;
- Кредиторську заборгованість;
- Емісію цінних паперів підприємства;
- Отримання товарного кредиту;
- Всі види кредитної заборгованості;
42. Показники ефективності використання оборотних засобів.
Показники ефективності використання оборотних засобів включають
- коефіцієнт оборотності;
- коефіцієнт завантаження;
- тривалість одного обороту;
Коефіцієнт оборотності, що характеризує кількість оборотів, які здійснюють оборотні засоби протягом року. Показник обчислюється як відношення виробленої і реалізованої продукції до середнього залишку оборотних коштів.
;
Чим вищим є коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – це відношення обсягів продукці, реалізованої в кредит до середньої вартості дебіторської заборгованості.
;
Тривалість одного обороту характеризується часом, який необхідний для одного обороту оборотних засобів.
;
Коефіцієнт завантаження є величиною, оберненою до коефіцієнта оборотності:
;
Він показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.
Обсяг вивільнених або додатково залучених оборотних засобів в результаті зміни оборотності оборотних засобів за розрахунковий період визначається :
± Δ Оз = (Орп р.р./ 360 ) х ( Тоб р.р. – Тоб.п.р.),
де Орп р.р. – обсяг реалізації за розрахунковий рік , грн.,
Тоб р.р. – тривалість обороту оборотних засобів у розрахунковому році , дні;
Тоб п.р. - тривалість обороту оборотних засобів у попередньому році , дні.
Коефіцієнтом окупності матеріальних витрат називають коефіцієнт використання оборотних засобів, що показує обсяг реалізованої продукції на одиницю спожитих матеріальних ресурсів.
Обчислюється: 
;
Рентабельність оборотних засобів (коефіцієнт використання оборотних засобів)
, де Озал. – залишок оборотних коштів.
43. Показники ефективності використання оборотних засобів
Ек. зміст прискор. оборотності полягає в тому, що при тих же обор. коштах п-во може виконати більші обсяг робіт, або при тих же самих виконаних роботах може звільнити більшу частину оборотних засобів.
Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.
З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.
44. Поняття про інвестиції , їх види , характеристика.