Кооперативні підприємства (кооперативи) — добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.
1.Предмет і завдання курсу " Економіка підприємства"
Економіка як сфера діяльності людей у уквальному розумінні означає «мистецтво ведення господарства». Під господарською діяльністю заведено розуміти будь-яку працю, у процесі якої люди виготовляють, транспортують і продають необхідні для власної життєдіяльності продукти та предмети. Економіка є головною сферою діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами.
Основна мета вивчення: оволодіння основними розділами прикладної економіки, методами організації ефективного господарювання на рівні первинної ланки суспільного виробництва підприємства.Набуття необхідної сукупності теоретичних і практичних знань з управління ринковою економікою на сучасному етапі її розвитку.
Предмет курсу: вивчення конкретних форм виявлення економічних законів і закономірностей розвитку суспільного виробництва в господарській діяльності підприємства. Предмет пізнання становлять: теорія і практика господарювання, формування та використання виробничого потенціалу; взаємодія всіх видів ресурсів; організація і ефективність господарської та інших видів діяльності підприємства.
2.Методи вивчення дисципліни і їх застосування
Методологія вивчення курсу має відповідати процесу пізнання істини: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Ось чому в ній необхідно виокремлювати емпіричну, теоретичну та прикладну сторони. Емпірична сторона пізнання означає здійснення збиральної й описової функцій (встановлення, реєстрація, викладання й первинна систематизація фактів). Теоретичний зріз процесу пізнання реалізує функцію пояснення нових понять і термінів, створення нових та уточнення (доповнення) існуючих теорій, прогнозування розвитку процесів і явищ. Прикладний бік цього процесу характеризується опрацюванням практичних рекомендацій для забезпечення найефективніших форм господарювання. Основою методології має бути єдність емпіричної та теоретичної сторін пізнання (брак такої єдності призводить до того, що теорія може стати безпредметною, а виробничо-господарська діяльність підприємства здійснюватися горезвісним «методом спроб і помилок»), а також матеріалістична діалектика (будь-яке явище, що вивчається, необхідно розглядати в часі та просторі, у динаміці з урахуванням усіх чинників, що впливають на нього). З огляду на це методологія вивчення курсу має включати певну сукупність конкретних методів, а саме: історичного та макроекономічного в їхньому застосуванні до оцінки процесів (явищ); інваріантність (альтернативність) розв'язання тих чи тих господарських завдань; використання сучасного наукового інструментарію пізнання та прийняття управлінських рішень; аналіз, узагальнення й визначення можливих (доцільних) сфер застосування ефективного вітчизняного й зарубіжного досвіду господарювання.
3.Мета і напрямки діяльності підприємства.
Підприємство — Це самостійний статусний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяьність з метою отримання прибутку..
Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак.
Головною метою сучасного підприємства вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.
Головні напрямки діяльності: моніторинг та аналіз ринкової ситуації; інноваційна діяльність; інвестиційна діяльність; виробнича діяльність; комерційна діяльність (збут прод-ї); соціальна діяльність; економічна діяльність (стратегічне планування, ціноутворення,сис-ему оплати праці, ресурсне забезпечення); післяпродажний сервіс.
Цілі підпр мають бути конкретними і піддаватися вимірюванню. Цілі підпр мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі підпр мають бути досяжними і забезпечувати підвищ ефективності його діял. З огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підпр повинні бути взаємно підтримуючими. У кінцевому підсумку цілі підпр мають бути чітко сформюльовані для кожного виду його діяльн..
4. Правові основи господарювання.
Підприємства мають діяти в межах законодавства, що регулює напрямки його діяльності. З поміж усіх юридичних актів визначальними є Закон України про підприємництво та статут підприємства, колективний договір. Закон про підприємництво: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ним підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою. Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту. Велике значення має також трудовий договір – угода між трудовими колективами в особі профспілки та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити діючому законодавству.
Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією усякого підприємсчтва, яке виконристовує найману працю.
5. Види підприємств.
• Діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з одержанням прибутку. До некомерційних належать доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.
• Приватними є підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також ті індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці.
Колективне — це таке підприємство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. Комунальне — підприємство, яке засноване на засадах власності відповідної територіальної громади. Державними є підприємства, засновані на державній власності. До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації.
• За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства (фірми): національні — капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні — капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль, змішані— капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного із засновників такого підприємства.
•Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов'язання всім майном.
Кооперативні підприємства (кооперативи) — добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.
У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні підприємства. Оренда полягає в тимчасовому (на до-, говірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності.
Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.
Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску. Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.
Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція — цінний папір без встановленого терміну обігу.
7. Виробнича та загальна структура управління підприємством.
Під структурою будь-якого підприємства заведено розуміти його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють виробничу й загальну структури підприємства.
Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.
За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом є цех. За характером своєї діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні. Основні цехи виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону. Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.
Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних виробничих процесів.
Побічні цехи займаються, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.