Світовий фінансовий ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі й в євровалютах.
Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться операції з кредитів та позик в євровалюті.
Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держави між суб’єктами міжнародних економічних відносин, пов’язані з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка. Кожна країна є експортером та імпортером капіталу.
Міжнародний кредит можна розглядати як особливий вид міжнародної торгівлі, як обмін сьогоднішнього товару на товар у майбутньому. Боржник, отримуючи кредит, надає перевагу збільшенню поточного споживання за рахунок скорочення споживання у майбутньому; а кредитор діє навпаки – надаючи позику, надає перевагу споживанню в майбутньому за рахунок скорочення поточного споживання.
Кредит виступає найстарішою й традиційною формою міжнародних економічних відносин, які приносять дохід у вигляді відсотків по запозиченням, торговим кредитам, депозитам тощо. За сучасних умов міжнародне кредитування здійснюється за лінією запозичень (loans). Кредити виступають як пряме запозичення коштів у кредитора в певному обсязі, на строго обумовлений термін, з оплатою за використання. Кредитором і позичальником можуть виступати уряди різних країн, банки, міжнародні економічні організації, приватні фірми тощо. Метою міжнародного кредиту є більш прибуткове використання тимчасово вільних фінансових коштів; прискорення процесу реалізації товарів і послуг у світовому масштабі; розширене відтворення.
Останніми десятиліттями в економічних відносинах країн світового співтовариства широко розповсюджуються торговельні кредити (traid credits). Ці кредити, як правило, надаються на короткий термін з метою прискорити й полегшити обіг товарів та послуг між країнами. Рух кредиту, якого б вигляду він не мав, у міжнародній економіці розглядається як специфічна форма торгівлі. Розглянемо цю специфіку. Боржник, отримуючи кредит, має можливість збільшити поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому, коли йому доведеться повертати одержаний кредит з процентами.
Система міжнародних позичок і кредитування, яка нормально функціонує, дає змогу збільшити виробництво національного і світового продукту. Це створює підґрунтя для більш повного задоволення потреб народів країн, тобто досягненні основної мети існування міжнародної економіки. Це теоретичні міркування, а на практиці все далеке від ідеалу. Про це свідчать кризи світової заборгованості, що періодично виникають.
Теоретично доведено, що рушійними силами мобілізації іноземних заощаджень виступають: неврівноваженість платіжного балансу, необхідність обслуговування раніше нагромаджених боргів, дефіцит національних заощаджень для кредитування необхідних інвестиційних проектів. Однак, відомо, що в умовах України інтенсивне нагромадження зовнішніх боргових зобов’язань викликане деформаціями грошово – кредитної системи, а саме: зовнішнім рівнем процентних ставок із недостатністю кредитних ресурсів довгострокового характеру, які відбивають низький ступінь довіри до банківської системи та неповну трансформацію національних заощаджень у внутрішні інвестиції.
Які ж фактори впливають на динаміку потоків іноземного капіталу в Україні? По-перше, це позитивна динаміка ВВП країни-позичальника. Вона свідчить про підвищення її кредитоспроможності й суттєво збільшує приплив міжнародного кредиту. По-друге, підвищення темпів інфляції в економіці підвищує ризики макроекономічної стабільності, що не може не вплинути на рішення іноземних інвесторів щодо обережності надання міжнародних позик.
У свою чергу ревальвація національної валюти здешевлює вартість обслуговування зовнішніх боргів, а отже, виступає фактором розширення масштабів залучення іноземного капіталу. По-третє, обсяги міжнародних резервів слугують для міжнародних кредиторів своєрідною гарантією збереження валютної вартості кредитних ресурсів. По-четверте, підвищення цін на товари національного експорту значно підвищує ймовірність повного і своєчасного повернення зовнішніх боргів. Це, у свою чергу, сприяє тому, що міжнародні кредитори надають позики. По-п’яте, падіння процентних ставок у розвинених країнах, заохочує кредиторів до пошуку більш привабливих сфер вкладання своїх капіталів. У цьому разі більшу доходність обіцяють ринки, що формуються. Однак, ситуація сучасної фінансової кризи у промислово розвинутих країнах свідчить, що відбувається зростання процентних ставок, а це, безумовно, негативно відбивається на залученні іноземних капіталів.
По-шосте, міжнародний бізнес-цикл впливає на напрямок руху іноземного капіталу в економіку. У періоди рецесії, коли в розвинутих країнах знижуються можливості прибуткового розташування коштів через спад економічної активності, кредитори шукають можливості росту доходності та вкладають вільні кошти у ринки, що формуються. Отже, враховуючи дію цих факторів економіка України може у певний час бути більш або менш прибутковою для іноземних інвесторів. Розвиток міжнародного кредиту на сучасному етапі значною мірою визначається діяльністю ТНК, зростанням їх ролі в розвитку міжнародних економічних відносин.
У основу класифікації міжнародного кредиту можна покласти різні ознаки: джерела походження, сфери призначення, валюту позики, термін кредиту тощо. Загалом міжнародні кредити мають такі форми:
За цільовим призначенням вирізняють:
1. Прив’язані кредити – це кредити, що мають виражений цільовий характер (комерційні, інвестиційні тощо).
2. Фінансові кредити, або такі кредити, які використовуються позичальниками на довільні цілі (облігації, позики і т. д.).
3. Міжнародні комерційні кредити надаються на закупівлю певних товарів або оплату послуг і мають, як правило, «пов’язаний» характер, тобто чітко цільовий, закріплений у кредитній угоді. Міжнародний комерційний кредит часто виступає у вигляді «фірмового» кредиту. Останній має місце тоді, коли фірма – експортер однієї країни надає імпортеру іншої країни відстрочку платежу при реалізації товарів і послуг. За сучасних умов терміни фірмових кредитів стали досить тривалими (від 2 до 7 років) і визначаються кон’юнктурою світових ринків, видами товарів і послуг, зацікавленістю постачальника у збереженні зовнішньоекономічних зв’язків і поширенню обсягів експортних поставок тощо. Фірмовий кредит звичайно оформляється векселем або надається по відкритому ринку.
За загальними джерелами кредити поділяються на:
1. Внутрішні кредити – ті, що надаються національним дебітором для зовнішньоекономічної діяльності.
2. Іноземні (зовнішні) кредити – надаються іноземними кредиторами національним дебітором для здійснення зовнішньоекономічних операцій.
3. Змішані кредити – кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.
За статусом кредиторів кредити класифікуються таким чином:
1. Урядові (державні) кредити, або ті кредити, що надаються урядом від імені держави іноземних дебіторів.