Країни, що домінують у світовому експорті товарів

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 12

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Світова економічна криза, що розпочалась у 2008 р., негативно позначилась на обсягах світового експорту. Найбільша негативна тенденція торкнулася розвинених держав, в першу чергу США, Японії та країн Євросоюзу. Оцінюючи наслідки діяльності перехідних суспільств щодо зовнішньої торгівлі, слід відмітити, що протягом усього періоду самостійного розвитку тут надзвичайно гостро розвивалась суперечність між протекціонізмом та лібералізацією. Транзитивні країни проводили політику як лібералізації, так і протекціонізму. Як перша, так і друга мали свої переваги й недоліки, суттєво позначившись на темпах економічного розвитку та рівні життя громадян.

Але незважаючи на тенденції до лібералізації зовнішньої торгівлі, що спостерігаються в усьому світі, було б далеким від істини твердження про існування свободи торгівлі в чистому вигляді. Такої свободи просто не існує. Кожна держава на певному етапі свого розвитку й залежно від мети, яку сподівається досягти, використовує як тарифні, так і нетарифні методи протекціонізму для захисту національного виробництва від іноземної конкуренції, для збереження робочих місць усередині країни й підвищення зайнятості, для створення нових конкурентноспроможних галузей, для акумуляції доходів державного бюджету.

Однак, слід пам’ятати, що зловживання протекціоністськими заходами негативно позначається на розвиткові виробництв, які базуються на імпортних технологіях, сировині, напівфабрикатах, комплектуючих виробах. Від підвищення мита може виграти в решті-решт незначна кількість вітчизняних виробників, що стають монополістами і починають виробляти продукцію низької якості і за високими цінами. За таких обставин ті галузі, які захищаються державою від міжнародної конкуренції, втрачають стимули до інноваційної діяльності.

Проводячи курс на інтеграцію у світове господарство, підкоряючи зовнішньоторговельну діяльність існуючим у світі нормам і правилам, перехідні суспільства мають враховувати ту обставину, що лібералізація насамперед переслідує мету прискорення структурної перебудови економіки таких суспільств, створення сприятливих умов для збільшення експорту. Тому генеральний напрямок на лібералізацію зовнішньої торгівлі мусить поєднуватись зі збереженням протягом певного часу селективного захисту окремих галузей.

Головною умовою виходу продукції перехідних країн на міжнародні ринки є високий рівень конкурентоспроможності товарів, що вони виробляють. Умови, які забезпечують конкурентоспроможність товарів на внутрішніх і зовнішніх ринках, діють на мікрорівні та макрорівні. Мікро рівень включає дві групи факторів: розвиток національних компаній та якість мікроекономічного бізнес-середовища.

Серед чинників, які не сприяють підвищенню конкурентоспроможності товарів у перехідних країнах, слід відзначити насамперед слабку інтенсивність внутрішньої конкуренції, застарілу технологію виробничих процесів, який не дозволяє перейти на енерго- та матеріалозберігаючий тип виробництва. У цілому в економіці вона складає надзвичайно високу цифру – 57,4 %. У промисловості матеріалоємність досягла 70,2 %; недостатній рівень розвитку як внутрішнього, так і міжнародного маркетингу. Так, дуже негативні наслідки щодо забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності українських товарів мала суперечливість правового регулювання зовнішньої торгівлі та відсутність ефективної програми підтримки експорту в Україні.

Аналізуючи макроекономічні та і мікроекономічні фактори, що впливають на конкурентоспроможність товарів, слід враховувати ту обставину, що нині у світовій практиці відбувається перехід від використання порівняльних переваг, що полягають в існуванні низьких витрат на робочу силу та природні ресурси, до конкурентних переваг, що ґрунтуються на розвиненому інституціональному середовищі, нових організа­ційно-інституціональних формах, інноваційних процесах, передових товарах і технологіях.

Більш того, із плином часу, особливо за умов переходу від індуст­ріальної до постіндустріальної економіки, фактори, які раніш визначали високу конкурентоспроможність компаній, перетворились на свою протилежність і починають негативно впливати на конкурентні позиції. Маючи на увазі зазначені обставини, здійснити прорив на міжнародні ринки наша країна зможе тільки на основі машинобудування та інших галузей з високим рівнем обробки виробів.

Колишні республіки СРСР стикаються зі значними перешкодами у підвищенні конкурентоспроможності, оскільки не мають розвиненої системи міжнародного маркетингу. Тому удосконалення системи маркетингового супроводу експорту є одним із засобів розв’язання протиріч, властивих зовнішній торгівлі транзитивних країн. Слід зазначити, що міжнародна маркетингова діяльність не передбачає використання якихось цілком нових принципів. Залишаються в силі загальні основи постановки завдань, вибір цільових ринків, визначення маркетингової стратегії (позиції), формування комплексу заходів маркетингу та проведення маркетингового контролю. Однак відмінності між країнами можуть бути настільки значними, що ця обставина вимагатиме перегляду багатьох фундаментальних уявлень про реакції людей на заходи маркетингу.

Відомо, що в сучасних умовах лідерство на світових ринках може грунтуватися тільки на самостійно завойованих передових позиціях в інноваційній сфері. Саме тому необхідно розвивати теорію й практику інноваційного маркетингу – вивченню і формуванню ринкового попиту на інновації й управління їх розробкою та реалізацією на основу одержаної інформації. Найважливіша відмінність інноваційного маркетингу від його інших видів полягає у тому, що він грунтується на виборі найбільш платоспроможних споживачів із незадоволеними потребами, а не на виборі продукту, який необхідно продати. Інноваційний маркетинг орієнтується на здійснення нових проектів, що потребують значних початкових витрат і комплексного оновлення виробництва.

Для характеристики масштабів участі показники країни у міжнародній торгівлі застосовуються такі показники:

1) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації;

2) коефіцієнт внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації;

3) експортна квота;

4) імпортна квота;

5) зовнішньоторговельний оборот;

6) зовнішньоторговельне сальдо.

1)Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

ВЕС = Е / Ес,

де Ек – питома вага товару в експорті країни;

Ес – питома вага товару в світовому експорті.

Якщо ВЕС >1, то галузь або товар вважаються міжнародно-спеціалізованими.

2) Коефіцієнт внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації:

ВМС = (Е-І)/Е+І),

де Е – експорт,

І – імпорт (показник коливається від -100%, якщо країна - винятковий імпортер, до +100%, якщо країна - винятковий експортер).

5)Зовнішньоторговельний оборот: сума чотирьох складових: експорту і реекспорту, імпорту і реімпорту.

6) Зовнішньоторговельне сальдо: різниця між сумою експорту і реекспорту, з одного боку, та сумою імпорту і реімпорту, з іншого боку.

3) Експортна квота:

E_k= E / ВВП ,

де Е – обсяг експорту за даний період;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни.

Показник свідчить про ступінь залежності виробництва національної економіки від збуту своїх товарів на ринках інших країн, показує можливості даної країни робити певну кількість продукції для продажу на світовому ринку.

4) Імпортна квота:

І k = І / ВВП ,

де І – величина імпорту;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни.

Імпортна квота показує, яку частину імпорт становить від ВВП. Її можна порівняти з експортною квотою й у такий спосіб установити співвідношення між експортом та імпортом. Вони можуть бути рівними, але найчастіше ці величини не збігаються.

3.3. Основні торговельні партнери України. Товарна структура зовнішньої торгівлі України

Серед численних і найскладніших проблем, які доводиться вирішувати Україні на шляху до цивілізованих ринкових відносин, особливе місце посідає досягнення нової якості зовнішньої торгівлі, забезпечення достойного місця у системі міжнародного поділу праці. Протягом 2010 р. зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами із 217 країнами світу.

До країн СНД було експортовано 36,4% усіх товарів, до країн ЄС – 25,4% (у 2009р. – відповідно 33,9% та 23,9%). Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (26,1% експортних та 36,5% імпортних поставок).

Збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Італії – на 96,5%, Російської Феде­рації – на 58,1%, Білорусі – на 50,9%, Польщі – на 47,9%, Туреччини – на 42,3%, Індії - на 23,7% та Німеччини - на 20,1%.

Порівняно з 2009р. збільшився експорт залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання – у 3,1 раза, руд, шлаків і золи - на 92,2%, енергетич­них матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – на 71,8%, продуктів неорганічної хімії – на 64,3%, жирів та олії тваринного або рослинного походження – на 45,7%, чорних металів – на 42,7%, електричних машин – на 13,9%, меха­нічних машин – на 12,5%. Натомість зменшився експорт зернових культур – на 30,6%, алкогольних і безалкогольних напоїв та оцту – на 3,3%.

Із країн СНД імпортовано 44% усіх товарів, із країн ЄС – 31,4% (у 2009р. – відповідно 43,3% та 33,9%).

Збільшились проти 2009р. імпортні поставки з Китаю (на 71,9%), Російської Федерації (на 67,7%), Білорусі (на 51,7%), США (на 37,4%), Польщі (на 28,5%), Італії (на 22%), Німеччини (на 19,5%).

У загальному обсязі імпорту товарів збільшився імпорт чорних металів – на 71,9%, наземних транспортних засобів, крім залізничних – на 69,1%, електричних машин – на 56%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – на 33,9%, полімерних матеріалів, пластмаси – на 33,9%, паперу та картону – на 19,6%, механічних машин – на 15,7%, фармацевтичної продукції – на 14,8%. Натомість зменшився імпорт м’яса та харчових субпродуктів на 19,4%, молока та молочних продуктів, яєць, меду – на 3,6%.

Обсяг експорту послуг України у 2010 р. становив 11636,6 млн.дол. США і по відношенню до 2009р. збільшився на 21,2%, імпорту – відповідно 5440,3 млн.дол. і на 5,2%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 6196,3 млн.дол. (у 2009р. – 4424,8 млн. дол.).

Зовнішньоторговельні операції послугами Україна здійснювала з партнерами із 217 країн світу. До країн СНД експорт послуг становив 48% від загального обсягу експорту, до країн ЄС – 26,8% (у 2009р. – відповідно 39,9% та 31,5%). Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (44,2% від загального обсягу експорту та 14,5% – імпорту послуг).

Серед найбільших торгових партнерів у 2010 р. експорт послуг суттєво збільшився до Російської Федерації – на 48,4%, Угорщини – у 3,3 раза, Швейцарії – на 41,4%, Сполучених Штатів Америки – на 26,4%, Панами – на 42,2%, Білорусі – на 54%, Туркменістану – на 63,4%, Франції – на 39,4%, Белізу – на 61,3%. Одночасно зменшилися обсяги наданих послуг до Кіпру на 10,1%, Віргінських Островів (Британських) – на 18,6%, Німеччини – на 10,7%, Канади – на 24,5%.

Основу структури зовнішньої торгівлі послугами України, як і раніше, становлять транспортні, різні ділові, професійні та технічні, фінансові, подорожі та державні послуги, які не віднесені до інших категорій.

Порівняно з 2009 р. збільшився експорт послуг трубопровідного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг, залізничного транспорту, фінансових послуг, послуг з подорожей, повітряного транспорту, комп’ютерних, інших ділових, роялті та ліцензійних послуг, послуг зв’язку, будівельних послуг. Одночасно зменшилися обсяги послуг морського транспорту, страхових та державних послуг. Із країн СНД отримано 17,2% усіх послуг, із країн ЄС – 54% (у 2009р. – 15,2% та 58,8%).

Порівняно з 2009р. обсяги імпорту послуг майже з усіх найбільших торгових країн-партнерів збільшилися: з Кіпру – на 21,7%, Російської Федерації – на 19,8%, Сполучених Штатів Америки – на 24,2%, Віргінських Островів (Британських) – у 3,4 раза, Туреччини – на 24,7%, Португалії – у 5,1 раза, Швеції – на 23,4%. При цьому зменшилися обсяги з Австрії – на 38,6%, Франції – на 26%, Сполученого Королівства – на 10,3%, Німеччини – 14,2%.

Збільшився імпорт державних послуг, роялті та ліцензійних послуг, повітряного транспорту, інших ділових послуг, послуг із подорожей, послуг приватним особам та послуг у галузі культури та відпочинку, залізничного транспорту. При цьому суттєве зменшення спостерігалось у фінансових, будівельних, різних ділових, професійних та технічних, страхових послугах і послугах зв’язку.

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції з товарами та послугами підприємства м.Києва, Донецької, Дніпропетровської, Одеської та Київської областей. Незважаючи на те що Україна не належить до числа держав-експортерів паливно-енергетичних ресурсів, характер її зовнішньоторговельних зв’язків має сировинно-напівфабрикатний характер. Так, за стандартною міжнародною торговельною класифікацією 80% українських експортованих товарів належать до сировинного сектора або напівфабрикатів. Ілюстрацією цієї тези можуть бути такі дані:

Таблиця 3.2