Світове господарство – це сукупність народногосподарських комплексів країн світу, зв’язаних між собою системою міжнародних економічних відносин.
Міжнародні економічні відносини – зв'язки, що встановлюються на міжнародному рівні в результаті торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталу, міжнародного кредиту, валютних відносин і науково-технічного співробітництва.
У досліджуваному нами курсі варто виділяти суб'єкти міжнародних економічних відносин:
· Фізичні особи.
· Юридичні особи.
· Держави.
· Міжнародні організації.
Фізичні особи - право й дієздатні особи, які в міжнародних економічних відносинах виступають як окремі індивіди, тобто діють від власного імені з метою реалізації власних інтересів і не представляють ніяких фірм. Це комерсанти, наймані робітники (комерсанти), туристи.
Юридичні особи – організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають такими критеріями:
- сталість діяльності;
- наявність власного майна, відособленого від майна співробітників;
- наявність права володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;
- наявність права від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі;
- самостійна майнова відповідальність.
Юридичні особи розрізняються також за організаційно-правовим критерієм:
· суспільства з необмеженою відповідальністю;
· товариства з обмеженою відповідальністю;
· акціонерні товариства;
· командитні товариства;
· одноособові підприємства.
Держави. Суверенні утворення, що мають верховну владу на своїй території й незалежність стосовно інших держав. Вони є головними суб'єктами системи світового господарства, тому їхньої дії впливають на функціонування даної системи. Вони створюють правове поле для діяльності суб'єктів мікро й мегауровня, містячи між собою договори про двостороннє або багатобічне співробітництво. Держави регулюють різноманітні аспекти зовнішньоекономічної діяльності в межах своєї компетенції.
Міжнародні організації.
1. Багатонаціональні й транснаціональні корпорації.
2. Міжнародні спільні підприємства, що поєднують партнерів різних держав в інвестуванні, керуванні підприємством, розподілі прибутків і ризиків.
3. Регіональні інтеграційні угруповання країн ( ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР).
4. Міжнародні організації глобального характеру (ООН, МВФ, ВТО).
Об'єкти міжнародних економічних відносин - те, на що спрямовано господарську діяльність суб'єктів світового господарства (предмет їхньої господарської діяльності):
- експорт (імпорт) товарів;
- експорт (імпорт) послуг;
- здійснення господарської діяльності за кордоном;
- міжнародна спеціалізація виробництва;
- міжнародна кооперація виробництва;
- фінансові операції;
- науково-технічні зв'язки;
- експорт (імпорт капіталу);
- спільне підприємництво;
- оренда машин й устаткування;
- зустрічна торгівля.
1.2. Сутність, форми та фактори міжнародного поділу праці. Спеціалізація та кооперування
Матеріальну основу функціонування й розвитку світового господарства створює світогосподарський поділ праці.
Міжнародний поділ праці виникає в процесі міжнародного обміну товарами, тобто в процесі міжнародної торгівлі. Воно опирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і проявляється у взаємному обміні результатами виробництва в певних пропорціях.
Міжнародний поділ праці існує у двох основних формах: міжнародна спеціалізація й міжнародне виробниче кооперування.
Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між країнами, у якому ріст концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в остаточному підсумку припускає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів й їхніх частин для світового ринку.
Міжнародне виробниче кооперування є наслідком диференціації національних виробництв і встановлює виробничі зв'язки між країнами, взаємодіючими в системі міжнародного поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування базується на предметній спеціалізації й виступає формою приватного й загального поділу праці у світовому господарстві.
Світогосподарський поділ праці. На відміну від міжнародного поділу праці, Світогосподарський поділ праці - це поділ праці не "між країнами", а "усередині" метасистеми світового господарства, світогосподарський поділ праці обумовлює єдність-цілісність світового господарства, тому що на її базі досягається регулярна циркуляція в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного й організаційно-управлінського досвіду. У системі світогосподарського поділу праці національні господарства одержують прямий доступ до створених за всю історію людства продуктивних сил, у тому числі до накопичених знань і навичок.
У всесвітнім господарстві немає галузей як у національному господарстві. На відміну від міжнародного поділу праці, світогосподарський поділ праці – це технологічний поділ праці в самому виробництві на основі одиничного поділу праці (тобто внутрішнього для транснаціональних корпорацій) і світогосподарської внутрішньофірмової кооперації. Світогосподарський поділ праці по своїй природі екстериториальний. Він не може (як міжнародний поділ праці) бути представленим за територіальною ознакою. Формами світогосподарського поділу праці виступають світогосподарська спеціалізація й світогосподарське виробниче кооперування.
Світогосподарська спеціалізація здійснюється не щодо національних економік, а усередині транснаціональних економік, які не визнають національних кордонів і розглядають світ як єдиний технологічний, економічний, правовий і соціально-культурний простір. Це форма внутрішньофірмового (в основному подетального, технологічного) поділу праці. У цьому плані, міжнародно спеціалізовані товари – це товари, які виробляються не однією або декількома країнами, а однією або декількома транснаціональними корпораціями. Ці транснаціональні корпорації звичайно займають ринкову нішу й стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої продукції, що задовольняє загальний світовий попит.
Світогосподарське виробниче кооперування є результатом розвитку подетальной і технологічної спеціалізації у світовому господарстві. Розвиток світогосподарського виробничого кооперування пов'язаний зі спеціалізацією усередині й між транснаціональними корпораціями, які формують єдиний світогосподарський простір. Об'єднання структурних елементів світового господарства в єдине ціле відбувається в тому числі за допомогою: ламання національних перегородок і відокремленості; здійснення спільних програм; створення спільних підприємств.
1.3. Рівні міжнародних економічних відносин