2 .4. Порядок нарахування та облік амортизації основних фондів
У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі та фізичні якості й стають непридатними для використання. Матеріальний знос основних засобів має назву «фізичний знос». Виділяють також моральний знос у двох формах. Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення продуктивності праці. Навіть за умови, що нова техніка незмінна за техніко-економічними характеристиками, широке її застосування має нижчу вартість і призводить до того, що придбані раніше засоби праці втрачають частку своєї вартості. Друга форма морального зносу спричинена поширенням досконаліших і продуктивніших машин і механізмів, що також призводить до втрати вартості менш економічних засобів праці. їх доцільно замінювати новими, якщо економія коштів від такої заміни перевищує суму втрат від морального зносу, оскільки уповільнюється зростання продуктивності праці та знижується ефективність виробництва.
Однак вартість основних засобів не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на вироблений продукт, виконану роботу чи надану послугу, стає частиною їхньої вартості. Таким чином, за весь час експлуатації об'єкта його вартість має бути повністю перенесена на новостворений продукт. Ці щорічні відрахування є поступовим погашенням вартості зношуваних основних засобів і мають назву «амортизаційні відрахування», або «амортизація».
Амортизація (знос) – систематичний розподіл амортизованої суми активу протягом терміну його корисної експлуатації.
У зв'язку з цим необхідно з'ясувати сутність понять «амортизована сума активу» і «строк корисної експлуатації активу».», амортизована сума – це собівартість активу (або сума, яка заміняє її у фінансових звітах) за відрахуванням ліквідаційної вартості.
Можливість його зміни розглядається у разі зміни очікуваного способу одержання від його використання економічних вигод.
Амортизація об'єкта основних засобів за новим методом нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.
Нарахування амортизації:
– починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнано активом;
– припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів;
– зупиняється (тимчасово) на період реконструкції, модернізації, добудови (переобладнання) і консервації об'єкта основних засобів.
Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації з тих, що передбачені:
– метод прямолінійного списання;
– метод зменшення залишкової вартості (залишку);
– кумулятивний метод або метод суми цифр років;
– виробничий метод.[8]
Амортизації підлягають:
– витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
– витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
– витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації
та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують
10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
– витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
– капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету,
у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об’єкту;
– вартість безоплатно отриманих об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об’єктів.
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
– витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
– витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
– витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
– вартість гудвілу;
– витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт,
а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
– очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
– фізичний та моральний знос, що передбачається;
– правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).[12]
Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.
Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації.
2.5. Облік витрат на ремонт основних фондів
Важливим елементом відтворення основних фондів є їх ремонт. Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.
Своєчасний ремонт основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях. Класифікація ремонтів основних засобів має наступний вигляд:
1) За видами: поточні ремонти, середні ремонти, капітальні ремонти.
2) За належністю основних засобів: ремонти власних основних засобів, ремонти орендованих основних засобів (оперативна оренда), ремонти орендованих основних засобів (фінансова оренда).
3) За відношенням до господарської діяльності: ремонти виробничих основних засобів, ремонти невиробничих основних засобів.
4) За відношенням до плану: планово-попереджувальні ремонти, позапланові ремонти.
5) За способом здійснення: ремонти, що виконуються господарським способом, ремонти, що виконуються підрядним способом, ремонти, що виконуються змішаним способом.
Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих фондів усуненням окремих поломок основних фондів і заміни або поновлення їхніх окремих частин.
Поточний ремонт провадиться для часткового поновлення основних фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватися двома способами: господарським і підрядним.
Господарський спосіб виконання капітального ремонту основних засобів використовуються на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи.
При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства.
Рахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами. Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом ремонтованих основних засобів.
Починаючи з 1996 р., витрати, пов'язані із закінченим капітальним ремонтом основних засобів, відносилися на збільшення балансової вартості відповідних основних засобів після індексації з подальшою їх амортизацією за встановленими нормами на повне їх відновлення
Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
№283/97 ВР витрати, пов'язані з поточним, капітальним ремонтами, реконструкцією та іншими видами поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищувала 10% балансової (залишкової) вартості основних засобів на початок звітного року, списувалися на собівартість продукції (витрат обігу, робіт, послуг), різницю — на збільшення основних засобів.
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих фондів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт здійснювати недоцільно.
Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. За здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних фондів, тощо.
Контроль за здійсненням капітального ремонту, і оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
Усі витрати на ремонт, які перевищують 10%, відносять на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних фондів.
2.6. Особливості обліку операцій з оренди основних фондів
Гарантована ліквідаційна вартість для орендавця – це частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.
Мінімальні орендні платежі – платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені для орундавця – на суму цого гарантованої ліквідаційної вартості.
У разі можливості та наміру орендаря придбати обєкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити згідно з угодоюна придбання об’єкта оренди.
Невідмовна орендна угода – частина ліквідаційної вартості об’єкта оренди, отримання якої орендавцем не забезпечується або гарантується лише пов’язаною з ним стороною.
Непередбачена орендна плата – частина орендної плати, яка не зафіксована конкретною сумою та розраховується із застосуванням показників інших, ніж строк оренди (обсяг продажу, рівень використання, індекс інфляції та цін, ринкові ставки відсотка тощо).
Орендна ставка відсотка – ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості обєкта фінансової оренди на початок строку оренди.
Початок строку оренди – дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди або дата прийняття сторонами зобовязань щодо основних положень про оренду.
Строк оренди – період дії невідмовної орендної угоди, а також період продовження цієї угоди, обумовлений на початку строку оренди.
Операційна оренда (лізинг) – це господарська операція фізичної та юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії орендної угоди.
Основні фонди передані в операційну оренду (лізинг), залишаються у складі основних фондів орендодавця.
Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 “Орендовані необоротні активи” за балансовою і первісною вартістю орендавця, що зазначається в договорі операційної оренди.
На цьому рахунку обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди та облікивуються на балансі орендодавця.
Збільшення залишку рахунку 01 “Орендовані необоротні активи” відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення – при їх поверненні орендавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендавцем за орендовані необоротні активи на баланс.
Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.
Треба зауважити, що договір оренди, як правило, врегульовує питання лише строку оренди і орендної плати. Документом, за допомогою якого оформляється передача об’єкта від орендавця орендарю, а після закінчення строку дії оренди повернення об’єкта від орендаря до орендодавця, є форма № 03-1 “Акт приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”.
При передачі основних засобів іншому підприємству (в оренду) акт складається у двох примірниках.
Об’єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду.
Належна за користування об’єктом операційної оренди плата визначається витратами згідно з Положення бухгалтерського обліку 16 “Витрати” з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних із використанням об’єкта операційної оренди.
Вартість і нарахування амортизації об’єкта операційної оренди відображається орендавцем на рахунках бухгалтерського обліку класу 1 “Необоротні активи”.
Дохід від операційної оренди визначається іншим операційним дохідом відповідного звітного періоду з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних з використанням об’єкта операцйної оренди.
Витрати орендавця з укладання угоди про операційну оренди (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.
Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку операційної оренди (операційного лізингу) наведено в таблиці 2.22
Фінансова оренда – господарська операція фізичної та юридичної особи, що передбачає придбання орендавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таках основних фондів з обов’язковою подальшою передачею права власності на такі фонди орендарю.
Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об’єкта фінансової оренди виключається з балансу орендавця з відображенням у складі інших витрат (собівартість реалізованих необоротних активів).
Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначається за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендавця.
Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.
2.7. Прийняття управлінських рішень щодо раціонального використання основних фондів
В зв’язку з формуванням в даний час нової економічної системи, заснованої на ринкових відносинах для ефективного управління необхідно отримувати достовірну інформацію за невеликий проміжок часу. В зв’язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвим змінам піддаються методологічні і методичні аспекти його організації. Необхідно застосовувати автоматизовану систему обліку, в склад якої входили автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ). В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується набагато менше ніж при ручній обробці даних. Сучасна автоматизована система обліку повинна будуватися на основі найновіших засобів вирахувальної техніки і повинна забезпечити:
- повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів;
- виконання контрольних і аудиторських задач, з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення;
- отримання комп’ютерних управлінських рішень;
- здійснення аналізу і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.
При автоматизованій обробці облікової інформації повинні використовуватись наступні принципи бухгалтерського обліку.
1. Вимірність. Даний принцип відображає можливість реєстрації інформації, яка може бути представлена в грошовому вираженні. Грошова оцінка є загальноприйнятою мірою вимірювання, під дією якої неоднорідні фактори по підприємству виражаються у вигляді чисел.
2. Безперервність. По цьому принципу економічною одиницею вважається підприємство, що функціонує на протязі невизначеного часу. Безперервність функціонування підприємства передбачає, що в момент реалізації товарів бухгалтерський облік признає їх вартість,підтверджену продажною ціною. При ліквідації підприємства його ресурси оцінюються по ліквідаційній вартості.
3. Облік по вартості. Даний принцип передбачає, що активи підприємства вносяться в облікові регістри по ціні, сплаченій за їх придбання, тобто по їх вартості. Така оцінка є об’єктивною, так як базується на документах, і, що особливо важливо, відповідна сума дійсно була виплачена за предмет оцінки. Даний принцип дозволяє відображати реальні фінансові результати.
4. Подвійність обліку. Всі господарські операції в бухгалтерському обліку повинні бути відображені двічі в одинаковій сумі.
5. Відокремлення підприємства. Даний принцип передбачає, що підприємство повинно бути самостійним по відношенню до своїх власників.
6. Обліковий період. Цей принцип передбачає встановлення чіткого облікового періоду.
7. Консерватизм (обережність). Принцип передбачає, що доходи, потенційно сформовані в даному звітному періоді, повинні бути показані лише в тому звітному періоді, в якому будуть реалізуватися.
8. Реалізація. Якщо відповідно до принципу консерватизму визначається звітний період, в якому повинен бути включений доход підприємства, то по принципу реалізації вказується сума доходу, яка повинна бути визнана від даного доходу.
ВИСНОВКИ
Дослідженням організації обліку основних засобів встановили, що облік у господарстві ведуть на рахунку 10 „Основні фонди ”.
Первинний облік ведеться належним чином, на бланках типової форми. Єдиним недоліком є те, що зафіксовані факти несвоєчасного надходження первинних документів до бухгалтерії господарства, що ускладнює роботу бухгалтерів.
Аналітичний облік основних засобів ведуть по інвентарних об’єктах в одному примірнику і зберігаються у бухгалтерії господарства.
Синтетичний облік ведуть в журналі-ордері № 4 с.-г. Записи по кредиту рахунку 10 у журналі-ордері здійснюють на підставі первинних документів.
В кінці місяця кредитові обороти з журналу-ордера переносять в Головну книгу.
Для підтримання основних засобів в робочому стані необхідно їх поліпшувати і проводити періодично ремонти. Останніми роками в господарствах не проводились ремонти та поліпшення, тому дане питання висвітлено чисто теоретично.
Контролю основних засобів в господарстві відводиться важлива роль. В господарствах створена постійно діюча ревізійна комісія, яка здійснює перевірку надходження, вибуття основних засобів та правильності нарахування амортизації.
З метою дальшого вдосконалення обліку основних засобів пропонуємо:
1. Керівнику господарства посилити контроль за своєчасністю надходження у бухгалтерію господарства первинних документів.
2. При нарахуванні зносу (амортизації) основних засобів використовувати методи передбачені П (С) БО 7.
3. При обліку ремонтів основних засобів керуватися П(С)БО 7, яким передбачено:
– витрати на ремонт основних засобів відносити на витрати діяльності;
– витрати на поліпшення основних засобів відносити у збільшення їх первісної вартості з наступним нарахуванням амортизації.
4. Здійснити поступовий перехід підприємств від ручної обробки даних до автоматизованого бухгалтерського обліку. Це забезпечить більшу оперативність інформації та дозволить організувати безперервний контроль за обліком основних засобів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 р. №196 - XIV 11 Податки та бухгалтерський облік.-2000,-№1.-С.25-29
с.
2. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» Затверджено наказом Міністерства фінансів від 28 липня 2000 р. № 181
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. N 1634. Наказ Міністерства статистики України №352 від 29.12.95 “Про затвердження типових форм первинного обліку. // Все про бухгалтерський облік № 112, 1995р.
5. План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій / Затверджено наказом міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 II Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№1.-С.3-13.
6. Капінус О., Високос Т. Облік надходження та вибуття основних засобів у сільському господарстві //Все про бухгалтерський облік.- 2002.- №24.- С.4-8
7. Кім Г., Сопко В. В., Кім С. Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.
8. Костенко В.В. Удосконалення обліку основних фондів – необхідність здійснення процесів відтворення. // Статистика України. – 2003 р. - № 1. – с. 73-75.
9. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ.— Львів: Піча Ю.В; К.: ”Каравелла”, Львів: ”Новий-Світ-2000”, 2002. — 504с.
10.Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. – Київ: Вид-во “Центр навчальної літератури”, 2005. – 528 с.
11. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – Вид. 3-є, перероб. і доп. – К., 2000 р. – 578 с.
12. Сук Л.К., Сук П.Л. Бухгалтерський облік. – К.: Знання, 2005. – 471 с.