РОЗДІЛ 2. Облік наявності та руху основних фондів
2.1. Організаційно – економічна характеристика
.
Для визначення економічної ефективності виробництва використовують систему показників, а саме вартість товарної продукції, валовий і чистий доход, прибуток, рівень рентабельності тощо. Найбільш концентровано відображає ефективність виробництва одержаний чистий доход. Він створюється додатковою працею і розраховується як різниця між вартістю валової продукції і виробничими витратами. Реалізовану частину чистого доходу становить прибуток. Важливим показником оцінки виробничої діяльності підприємства є рівень рентабельності. Він визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції.
Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за три роки. Ці показники характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва.
Аналіз основних економічних показників розглянемо в таблиці 2.2.
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в основному виробництві в ТОВ «Мала Токмачка» в 2010 р. збільшилась на 5 чоловік порівняно з 2008р. Відпрацьовано людино-годин в 2010 р. порівняно з 2008 р. на 140 тис. більше, що призвело до збільшення коефіцієнту використання максимально можливого фонду робочого часу до 1,23. У зв′язку з ростом випуску продукції збільшились затрати праці з 145,04 тис. людино-годин у 2008 р. до 154,84 тис. людино-годин у 2010 р. Валова продукція, вироблена на 1 тис. людино-годин, теж збільшилась в порівнянні з 2008 р. на 34531,9 грн.
Важливе значення відводиться показникам забезпеченості основними фондами та їх використання. Основні виробничі фонди виконують різні функції в процесі виробництва. Значна їх частина створює умови для здійснення виробничих процесів та впровадження прогресивних технологічних рішень (будівлі); інші забезпечують зберігання продукції (споруди); ще інші - передачу електроенергії, тепла, води тощо (передавальні пристрої).
Співвідношення основних виробничих фондів господарства має принципове значення при аналізі таких показників ефективності основних фондів, як фондоозброєність, фондозабезпеченість, фондовіддача, фондомісткість.
Фондоозброєність визначається відношенням вартості основних фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працюючих, зайнятих в сільському господарстві.
Фондозабезпеченість господарства, тобто забезпеченість основними фондами, визначається як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.
Фондовіддача – це випуск продукції на 1 гривню основних виробничих фондів, тобто відношення вартості валової продукції сільського господарства до вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.
Фондомісткість – це величина, обернена фондовіддачі, вона показує скільки по вартості основних фондів знаходиться в одиниці вартості випущеної продукції.
Для того, щоб дати загальну оцінку ефективності виробництва в господарстві, треба зробити аналіз фінансових результатів виробничо – комерційної діяльності господарства, дані по яких наведені в таблиці 2.6
Важливими показниками фінансового стійкості є платоспроможність і ліквідність підприємства.
Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату. Підприємство вважається платоспроможним, якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої платіжні зобов’язання наявними грошовими коштами.
Показники ділової активності дають змогу оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Розглянемо їх детальніше в таблиці 2.9
Позитивним при аналізі ділової активності є те, що з кожним роком зменшуються тривалість як обороту в днях, так і операційного циклу, що загалом призводить до зменшення тривалості фінансового циклу, що в свою чергу дає змогу скоротити час перетворення товарів в грошову форму і навпаки
2.2. Організація обліку основних фондів
У будь-якому господарстві обліковий процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: первинного, поточного, підсумкового.
На кожному етапі є такі основні об’єкти організації облікового процесу: облікові номенклатури; носії облікової інформації, рух носіїв, технологія забезпечення облікового процесу.
Мета первинного обліку основних засобів – збирання та обробка даних про факти господарської діяльності, їх подальше перетворення на інформацію, яка дає можливість апарату управління розробляти та ухвалювати рішення і уникати економічних прорахунків.
Змістом первинного обліку є первинне спостереження та сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксування в носіях облікової інформації – документах.
Сприйняття та вимірювання можливе лише тоді, коли об’єкти обліку конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об’єктом організації первинного обліку є облікова номенклатура.
Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.
Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів про форми функціонування майна – засобів господарства, капіталу – джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку .
Сукупність об’єктів бухгалтерського обліку визначається змістом господарської діяльності конкретного господарства, вимогами управління і потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу.
Організацію первинного обліку починають з вивчення складу облікових номенклатур. Насамперед визначають господарські факти, які слід відобразити в системі бухгалтерського обліку та зафіксувати у первинних документах – носіях обліково-економічної інформації. На склад облікових номенклатур впливають система звітності, об’єкти проміжного контролю їх формування. Тому перш ніж почати формування облікових номенклатур первинного обліку, слід ознайомитись із системою фінансової статистичної та внутрішньої звітності підприємства. Для того щоб визначити перелік облікових номенклатур топологічного підрозділу бухгалтерського обліку основних засобів, складають перелік усіх об’єктів, які мають бути зафіксовані в первинних документах.
Одиниця обліку основних засобів – це окремий інвентарний об’єкт, яким вважається закінчена будова з усіма до нього пристосуваннями відповідно до технічної документації або окремий конструктивно відокремлений предмет, який виконує самостійні функції згідно з паспортом чи іншою технічною документацією.
Для побудови обліку, забезпечення контролю і виконання інших економічних функцій управління кожному інвентарному об’єкту присвоюють інвентарний номер.
Інвентарний номер зберігається за об’єктом протягом усього періоду його експлуатації на підприємстві. Його проставляють у всіх первинних документах, якими оформляють наявність і рух об’єкта
Розглянемо документи, що використовують на підприємствах усіх форм власності.
Типова форма № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” застосовується для:
– оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів;
– введення їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об’єктів у дію з чинним законодавством оформляють в особливому порядку;
– оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) в іншій, передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію;
– виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству.
Приймання основних засобів оформляють актом (накладною), який складає в одному примірнику на кожний об’єкт приймальна комісія, призначена розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Загальний акт, яким оформлюють приймання кількох об’єкті основних засобів, складають лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання, якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладну) після його оформлення з доданою технічною документацією щодо цього об’єкта передають до бухгалтерії підприємства, його підписує головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства, організації чи особи, на те уповноважені. Склад комісії, яка складає акт, визначено в наказі про облікову політику підприємства.
При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) здавальника. Перший примірник з розпискою одержувача та здавальника передають до бухгалтерії, а другий – відділу (цеху) здавальника.
В разі безоплатного передання основних засобів іншому підприємству акт складають у двох примірниках (для підприємств: один – що здає, другий – що приймає основні засоби).
Передачу основних засобів іншому підприємству за плату оформляють актом, який складають у трьох примірниках: перші два – для підприємства, що здає (де перший примірник додається до звіту, а другий – до повідомлення на передачу та для акцепту), третій примірник передається особі, яка приймає основні засоби.
Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об’єкта і протягом трьох років та одного місяця після списання об’єкту з обліку за умови, що на цей період була проведена документальна ревізія.
Типова форма № ОЗ-2 “Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” застосовується для оформлення приймання-здавання основних засобів, що надійшли з ремонту, реконструкції та модернізації. Акт, підписаний працівником цеху (відділу), який уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), що виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписує головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства, організації чи особи, на те уповноважені. До технічного паспорту відповідного об’єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об’єкту, пов’язані з капітальним ремонтом реконструкцією та модернізацією.
Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію.
На підставі акту вносяться зміни до: ОЗ-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів”; ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)”; ОЗ-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту”.
Типова форма № ОЗ-3 “Акт на списання основних засобів” та Типова форма № ОЗ-4 “Акт на списання автотранспортних засобів” використовують при списанні об’єкта основних засобів внаслідок старіння чи зносу на підприємстві.
На кожний об’єкт основних засобів на підставі “Акта (накладної) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” (форма № ОЗ-1) заповнюють інвентарну картку (форма № ОЗ-6) в одному примірнику.
Типова форма № ОЗ-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” ведеться в бухгалтерії на кожний об’єкт чи групу об’єктів. У разі групового обліку картку заповнюють позиційними записами окремих об’єктів основних засобів.
У розділі “Коротка індивідуальна характеристика об’єкта” записують тільки основні якісні та кількісні показники основного об’єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приладдя, що відносяться до нього, з обмеженням двома-трьома найбільш важливими для цього об’єкта якісними показниками, виключаючи дублювання даних, що є на підприємстві (організації) чи в технічній документації на цей об’єкт.
Коротку індивідуальну характеристику в разі групового обліку основних засобів дають не по кожному об’єкту окремо, а в цілому по всій групі об’єктів, що враховуються в інвентарній картці.
За значної зміни якісних та кількісних показників у характеристиці в результаті реконструкції (модернізації), добудови та дообладнання попередню інвентарну картку в разі неможливості відобразити в ній всі показники, що характеризують реконструйований (модернізований, дообладнаний, добудований) об’єкт в цілому, замінюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.
Інвентарні картки заповнюють на підставі наступних первинних документів з обліку руху основних засобів: ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”; ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів”; ОЗ-3 “Акт на списання основних засобів” (при цьому картка вилучається); ОЗ-4 “Акт на списання автотранспортних засобів” (при цьому картка вилучається).
На підставі інвентарних карток заповнюють наступні регістри обліку: ОЗ-7 “Опис інвентарних карток по обліку основних засобів”; ОЗ-8 “Картка обліку руху основних засобів” (заповнюється в кінці місяця); ОЗ-9 “Інвентарний список основних засобів” (крім випадку внутрішнього переміщення основного засобу).
Дані карток сумарно звіряють з регістрами синтетичного бухгалтерського обліку. Кожна картка традиційно ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірників цих форм: один примірник – в бухгалтерії, інший – в місці експлуатації основного засобу, замість форми ОЗ-9. Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх пооб’єктний облік.
На орендовані основні засоби картка форми ОЗ-6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовується копія інвентарної картки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованими основними засобами.
Форма ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів» використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток. Зареєстровані у цьому описі картки розміщують у картотеці основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів – за місцезнаходженням.
Типова форма № ОЗ-8 “Картка обліку основних засобів” застосовується для помісячного та квартального обліку основних засобів за видами класифікаційних груп. Картка ведеться протягом року та заповнюється на підставі наступних форм: ОЗ-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів”; ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)”; ОЗ-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту”.
Типова форма ОЗ-9 “Інвентарний список основних засобів” використовується у місцях експлуатації основних засобів (цехах, відділах) для обліку кожного об’єкту за матеріально відповідальними особами.
Типова форма ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)”, ОЗ-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту” використовується для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюється на підставі інвентарних карток форми ОЗ-6 з урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ-2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів.
Типова форма № В-1 “Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу)” застосовується як регістр синтетичного обліку невеликими підприємствами .
Отже, основним видом носіїв облікової інформації на етапі первинного обліку є документ (доказ). До бухгалтерських документів ставлять такі вимоги: наявність обов’язкових спеціальних реквізитів, забезпечення контролю за господарськими фактами складання звітних даних, зручність обробки, чіткість, компактність тощо. На вибір матеріальних носіїв документів впливають наявність технічних засобів, обчислювальних машин, методика сприйняття первинних даних (ручним, машинним, автоматичним способами тощо).
Крім того, інформація, що відображується на цих документах, має бути правдивою, об’єктивною, достовірною, своєчасною, присвяченою економіко-правовим відносинам господарства з оточуючими його господарствами – суб’єктами господарювання. Така інформація повинна містити дані про майновий, грошовий і фінансовий стан господарства, про господарські процеси – витрати, доходи та результати діяльності, про розрахунки господарського характеру з іншими учасниками виробничих та суспільних відносин на підставі даних минулих років, які сформувалися на ринку
Отже, вміння бухгалтера розробляти облікові номенклатури та складати перелік носіїв облікової інформації по всіх ділянках обліку та для кожного етапу облікового процесу є фундаментом організації первинного обліку на підприємстві будь-якої форми власності. Розробка технічного процесу дасть можливість організувати документообіг, який визначає послідовність складання документів, чіткість заповнення необхідних реквізитів первинних документів та строки їх передачі до інших структурних підрозділів, що стане запорукою своєчасного отримання та відображення у повному обсязі господарських фактів діяльності підприємства відразу після їх здійснення. Це дає змогу користувачам отримати фінансово-економічну інформацію про стан підприємства, що відповідає певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілою та прийнятою, тобто такою, яка визначена за єдиною методологією з використанням однакових типових форм документів .
Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".
Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.
За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.