У гірській місцевості шляхи сполучення через хребти , як правило йдуть перевалами. Низько розташовані сідловини по обох схилах хребта називають гірськими проходами.
Характерні лінії ( вододіли та водозливи ) і точки ( вершина та дно ) рельєфу складають ніби скелет рельєфу місцевості. Їх зображення та взаємне розташування визначає загальний характер рельєфу місцевості.
Необхідно знати ознаки зниження схилу:
1. Показчик схилу завжди спрямований у бік зниження.
2. Схил починається в напрямку водоймища (хребет лізе у воду, а лощина від води біжить).
3. висоти горизонталей вказують коричневими цифрами, кратними висоті перерізу. Верх цих цифр завжди спрямований у бік підняття схилу.
4. Зубці знаків скель та обривів завжди спрямовані у бік зниження.
5. Виїмки на дорогах робляться в позитивних формах рельєфу (гора, хребет), а насипи у негативних (улоговина, лощина).
6. Різниця двох висот показує напрямок загального зниження місцевості.
Знаючи сутність горизонталей та ознаки зниження схилів, легко визначити на маршруті підйоми та спуски. Сутність їх читання зводиться до знаходження на карті ліній вододілу і водозливу. Від вододілу до водозливу – спуск; навпаки – підйом.
Елементи рельєфу, які не можна зобразити горизонталями, викреслюють на карті спеціальними умовними знаками. До них належать природні утворення такі як: яри, вимоїни, скелі, обриви, кургани та ін.; та штучні утворення – дорожні насипи, дорожні виїмки, входи в печери і гроти, терикони. Умовні знаки природніх утворень і відповідні їм надписи характеристик зображаються на картах коричневим кольором, а штучні – чорним кольором.
| Кургани | 
| Осипи рихлих і твердих порід |
| Ями | 
| Скелі і скелясті обриви |
| Обриви | 
| Лавові потоки |
| Вимоїни і яри | 
| Бугристі поверхні |
Важливим елементом є висота перерізу рельєфу (тобто відстань між двома суміжними основними горизонталями по висоті), яка підписується на кожному аркуші карти під лінійним масштабом.
| Масштаб карти | Для рівнинної і горбистої місцевості | Для гірської місцевості | Для високогірної місцевості |
| 1:25 000 1:50 000 1:100 000 1:200 000 1:500 000 | 5 10 20 20 50 | 5 10 20 40 100 | 10 20 40 80 100 |
Різновид місцевості має значний вплив на тактичні властивості. Так форма схилу істотно впливає на умови спостереження, маскування, ведення вогню, вибір місця для спостережних пунктів, умови захисту.
1 – рівний схил; 3 – увігнутий схил;
2 – випуклий схил; 4 – хвилястий схил.
Стрімкість схилу впливає на прохідні і захисні властивості місцевості. Визначають її за формулою α =60 х h / d , де:
α -стрімкість схилу;
h -висота перерізу;
d - закладення.
Приклад: висота перерізу по карті масштабу 1:50 000 дорівнює 10м, а закладення у місці визначення дорівнює 3мм (1мм 50 000 карти відповідає 50м), отже закладення дорівнює 150м. Стрімкість схилу за формулою визначається
α = 60 х ( 10 : 150 ) = 4°
Висоти точок місцевості над рівнем моря (абсолютні висоти) визначаються по карті за допомогою позначок висот горизонталей і прийнятої на карті висоти перерізу рельєфу. При визначенні позначок можливі дві ситуації:
а) якщо відома висота точки, то позначкою горизонталі буде найближче ціле число кратне висоті перерізу;
б) позначка точки між горизонталями визначається інтерполюванням позначок горизонталей.
| При висоті перерізу | 5м | 10м | 20м | ||
 
А)
|  165
160
| 160 150 | 160 140 | ||
 
| 142 | 144 | 148 |
За картою наявність видимості між точками найчастіше доводиться визначати під час вибору вогневих позицій, місць для спостереження або для командних пунктів, під час вивчення умов прохідності і потайного пересування військ.
Командна висота – висота (не обов’язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду, підписується більшим шрифтом (цифрами) , ніж інші висоти.
На рівнинній місцевості перешкодами є як правило, місцеві предмети, а на горбистій і гірській місцевості, хребти, горби та інші форми рельєфу у сполученні з місцевими предметами.
Визначення за картою взаємо видимості між точками місцевості виконують:
1. Співставленням висот точок – якщо у заданому напрямку висота перешкоди не перевищує висоту цілі та висоту спостережного пункту.
2. Побудовою трикутника на карті у наступній послідовності:
а) поєднують на карті точки СП і Ц прямою лінією і позначають на ній вірогідну точку П;
б) визначають абсолютні висоти означених вище трьох точок, висоту найнижчої точки приймають за 0 і відносно неї визначають і підписують на карті перевищення інших точок;
в) із точок з перевищенням над нульовою точкою встановлюють перпендикуляри до прямої лінії СП-Ц і на них відкладають одержані перевищення у довільному масштабі;
г) кінці перпендикулярів із точок СП і Ц з’єднують прямою лінією, яка і є променем зору.
Якщо лінія зору проходить вище перпендикуляра встановленого з точок перешкоди то видимість є, а якщо лінія зору перетне його, то видимості немає.
3. Побудовою вертикального профілю (графічний малюнок, який відображає перетин місцевості вертикальною площиною), що дозволяє найточніше визначити ділянки місцевості, які не можна продивитися.
Дану побудову здійснюють на міліметровому папері, спочатку позначаючи на ньому виходи всіх горизонтальних ліній, що проходять через лінію зору; потім відкладають у довільному масштабі на перпендикулярних лініях перевищення горизонталей над нульовою точкою і з’єднують їх плавною кривою. Якщо на профільній лінії є місцеві предмети (ліс, населені пункти), то при проведенні плавної кривої враховують висоту цих предметів.
2. Топографічна карта, план. Класифікація та масштабний ряд топографічних карт, призначення карт різних масштабів.
Картою називається зменшене узагальнене зображення земної поверхні на площині, виконане в картографічній проекції із врахуванням кривизни Землі. Якщо ступінь зменшення на карті буде менше одного мільйона, то карта буде називатись топографічною.
Сукупність показаних на карті елементів і об’єктів місцевості називається змістом карти.
Суттєвими особливостями карти є її наочність, вимірність і висока інформативність.
Під наочністю карти мають на увазі можливості зорового сприйняття просторових форм, розмірів і розташування об’єктів. Під час створення найбільш важливе і суттєве на карті виділяють на перший план, щоб воно легко читалося. Карта являє собою, таким чином, наочну зорову модель місцевості.
Вимірність – властивість карти, тісно пов’язана з математичною основою, яка забезпечує можливість із точністю, яку припускає масштаб карти, визначити координати, розміри об’єктів місцевості тощо.
Інформативність – це властивість карти отримувати відомості про зображені об’єкти та явища. Як карта, жодний текстовий чи графічний документ не може забезпечити так швидко і з такими вичерпними подробицями, отримання відомостей про розташування та особливості зображених об’єктів та явищ.
Карти між собою відрізняються за змістом та оформленням.
За змістом карти поділяються на топографічні і спеціальні.
Зміст карт повинен бути повним, правильним, сучасним і точним.
Повнота змісту карти полягає в зображенні всіх типових рис та характерних топографічних елементів, які відображають тактичні властивості місцевості відповідно до масштабу карти та її призначення.
Вірогідність та сучасність полягає у відповідності змісту карти на момент використання карти. Ці вимоги військ задовольняються періодичним оновленням карт у мирний час, а також їх оперативним виправленням за даними розвідки місцевості.
Точність карти полягає у збереженні точності розташування, геометричної подібності та розмірів топографічних елементів відповідно до масштабу карти та її призначення.
Сьогодні для задоволення потреб оборони країни та народного господарства, створюється велика кількість різноманітних карт. Щоб зорієнтуватись в цій різноманітності, карти необхідно класифікувати. Класифікація карт допомагає виявляти особливості, притаманні окремим видам карт, полегшує облік, систематизацію та зберігання карт.