2. Регіональні і місцеві сили цивільного захисту.
3. Сили і засоби територіальної підсистеми.
4. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту.
Навчальна література до розділу для самостійної підготовки
1) Закон України “ Про правові засади Цивільного захисту” від 24 червня 2004 року № 1859-IV
2) Закон України від 08.06.2000р. № 1809-III “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
3) Постанова КМ України від 03.08.1998р. № 1198 “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.
4) Закон України „Про аварійно – рятувальні служби” від14.12.1999 року № 1281 ХП;
7. Режими функціонування Єдиної системи цивільного захисту населення і територій.
Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.
Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.
Режими функціонування вводяться відповідно до умов:
1) режим повсякденного функціонування - при нормальній виробничо - промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній, гідрометеорологічній обстановці (при відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотії);
2) режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо -
промислової радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної,
гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС);
3) режим надзвичайної ситуації - при реальній загрозі виникнення НС і реагуванні на них;
4) режим надзвичайного стану - запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».
5) режим воєнного стану - при загрозі або виникненні воєнних дій (локальних конфліктів) на території або поблизу кордонів України.
Основні заходи, які виконує ЄСЦЗ, здійснюються залежно від певного режиму функціонування.
У режимі повсякденної діяльності:
· ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно-небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;
· розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм, заходів і запобігання НС, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
· вдосконалення процесу підготовки персоналу органів з питань НС, та підпорядкованих їм сил;
· організація навчання населення вмінню користуватися засобами захисту, правильним діям в умовах НС;
· створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації НС;
· здійснення цільових видів страхування;
· оцінка загрози виникненні НС та можливих її наслідків.
У режимі підвищеної готовності:
· здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної готовності;
· формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС, підготовки пропозицій із щодо її нормалізації;
· посилення спостереження та контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах, прогнозування можливості виникнення й надзвичайних ситуацій та їх масштабів;
· розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, і забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;
· приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів, уточнення планів їх дій і переміщення в район можливого виникнення надзвичайних ситуацій;
· проведення заходів щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій;
· запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, і місцевої чи об'єктової комісій (залежно від рівня складності надзвичайних ситуацій).
У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
· здійснення відповідною комісією, у межах її повноважень, безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄСЦЗ;
· організація захисту населення і територій;
· переміщення оперативних груп у район виникнення НС;
· організація робіт щодо локалізації або ліквідації НС;
· визначення межі території;на якій виникла НС;
· організація робіт, спрямованих на забезпечення функціонуванні насамперед об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпеченні постраждалого населення;
· здійснення постійного контролю за станом довкілля, що зазнало вплив наслідків надзвичайних ситуацій, обстановки на аварійних об'єктах і прилеглі до них території;
· інформування вищих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходів оповіщення населення та надання йому необхідної допомоги.
У режимі діяльності в надзвичайному стані — здійснюються заходи, передбачені Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».
Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки.
Правовим режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб; нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.
Надзвичайний стан може бути введено за умов:
· стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;
· масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
· блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;
· спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
· посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;
· необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.
Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено негайно без попередження.
Надзвичайний стан на всій території України може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих її місцевостях.
Якщо Верховна Рада України не продовжила строк дії надзвичайного стану, то після закінчення строку дія Указу чи постанови про введення надзвичайного стану припиняється. Верховна Рада України може продовжити дію надзвичайного стану не більш як на 30 діб.
У режимі діяльності в воєнному стані - здійснюються заходи, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Контрольні питання до розділу для самостійної підготовки
1. Режим повсякденного функціонування.
2. Режим підвищеної готовності.
3. Режим надзвичайної ситуації.
4. Режим надзвичайного стану.
5. Режим воєнного стану.
Навчальна література до розділу для самостійної підготовки
1) Закон України “ Про правові засади Цивільного захисту” від 24 червня 2004 року № 1859-IV
2) Закон України від 08.06.2000р. № 1809-III “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
8. Порядок взаємодії функціональних і територіальних підсистем та планування роботи Єдиної системи цивільного захисту населення і територій.
1. Порядок взаємодії функціональних і територіальних підсистем Єдиної системи цивільного захисту населення і територій.
Сутність взаємодії при виконанні завдань цивільного захисту міститься в узгодженні і об’єднанні зусиль органів управління сил та засобів ЦО, які задіяні для проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках і зонах ураження, як по цілям, завданням, способам їх виконання так і по місцю та часу.
Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам міститься у визначенні ролі і місця кожного органу управління, формування в досягненні поставленої мети, виконанні кожного поставленого завдання і проведення кожного наміченого заходу.
Організація взаємодії за способами виконання поставлених завдань і заходів - це визначення порядку використання сил і засобів різного призначення при виконанні завдань і проведені заходів, а також форм маневру ними в ході виконання поставлених завдань.
Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт складається із узгодження зусиль за напрямками, маршрутами, районами, об’єктами та дільницями рятувальних робіт.
Організація взаємодії за часом – це узгодження зусиль за термінами виконання завдань проведення заходів, а також за іншими тимчасовими показниками.
Організація взаємодії при виконанні завдань цивільного захисту означає: встановлення єдиних сигналів, єдиної системи кодування карт, документів тощо, порядку обміну взаємною інформацією, порядку організації взаємодії територіальних та відомчих сил ЦЗ, створення спеціальної системи зв’язку взаємодії, порядку надання допомоги силами і засобами ЦЗ, а також контролю за виконанням встановленого порядку взаємодії.
Організація взаємодії між органами управління ЄСЦЗ включає: визначення кола виконавців і їх конкретних обов’язків при виконанні заходів ЦЗ; узгодження зусиль виконавців за способами виконання задач, місцем і часом; призначення головних виконавців заходів, які відповідають за безпосередню координацію зусиль сил і засобів ЄСЦЗ залучаються; встановлення єдиних сигналів управління і порядку обміну інформацією між виконавцями, творення зв’язку взаємодії; визначення порядку здійснення контролю за практичною підтримкою взаємодії у ході проведення заходів ЦЗ
Порядок взаємодії між формуваннями в процесі проведення аварійно-рятувальних робіт визначають відповідальні уповноважені керівники робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і особи, які очолюють проведення робіт на відповідних об’єктах (дільницях).
Взаємодія у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій організовується через спеціально визначені оперативні групи органів управління (координуючих та постійних).
З метою запобігання надзвичайним ситуаціям, своєчасного і ефективного реагування, у відповідності з розробленим планом, організовується взаємодія органів управління та підпорядкованих їм сил, а саме:
– визначаються органи управління, які взаємодіють за надзвичайних ситуацій, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуацію;
– погоджується порядок спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію з визначенням основних завдань, місця, часу і способів їх виконання;
– розв'язуються питання всебічного забезпечення спільних заходів. що здійснюватимуться органами управління з питань надзвичайних ситуацій ти підпорядкованими їм силами, у тому числі взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами;
– установлюється порядок приведення до готовності і організації управління спільними діями органів управління з питань надзвичайних ситуацій і сил у процесі виконання завдань.
Залежно від обставин, масштабу, характеру та можливого розвитку надзвичайної ситуації взаємодія організується на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні між органами управління (постійним та повсякденним), силами територіальної підсистеми та відповідного рівня органами управління й силами територіальних структур функціональних підсистем, а також силами недержавних підприємств, установ і організацій які беруть участь у виконанні робіт по попередженню та ліквідації надзвичайних ситуацій, під керівництвом відповідної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
2. Планування роботи Єдиної системи цивільного захисту населення і територій.
Головним обов’язком начальників і органів управління ЄСЦЗ всіх ланок є завчасне планування заходів цивільного захисту населення і територій. Планування повинно бути реальним, цілеспрямованим і конкретним.
Реальність – одна із головних вимог до планування і забезпечується всебічним і глибоким аналізом стану цивільного захисту відповідної ланки, правильною оцінкою обстановки, яка може скластися на тій чи іншій території (галузі, об’єднанні, на об’єкті господарської діяльності), старанними розрахунками, точним обліком людських і матеріальних ресурсів і можливостями, специфіки місцевих умов, а також часу, необхідного для виконання покладених завдань.
Цілеспрямованість в плануванні заключається в умінню визначити головні задачі, визначити особливо важливі заходи, на вирішенні яких повинні бути зосереджені головні зусилля керівників, органів управління і служб цивільного захисту.
Конкретність планування припускає, що всі заплановані заходи і дії повинні мати визначений об’єм, зміст і бути узгодженні між собою за метою, місцем, часу, складу сил, способам їх виконання. Крім цього, в планах повинні бути визначенні конкретні посадові особи, які відповідальні за виконання заходів і здійснення контролю.
Планування заходів дня запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення (мінімізації) їх можливих наслідків здійснюється всіма ланками територіальної підсистеми з урахуванням імовірності й прогнозованих ризиків виникнення та можливих масштабів наслідків.
Запобіжні заходи плануються спільно із заходами проведення будівельних, ремонтних та відновлювальних робіт окремими розділами або розробляються окремі документи щодо їх планування.
Заходи щодо розвитку та вдосконалення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відображаються у відповідних планах (програмах) соціально-економічного розвитку окремими розділами або розробляються окремі плани розвитку та вдосконалення цивільного захисту населення і територій.
Планування заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій всіма ланками територіальної підсистеми здійснюється залежно від прогнозованих видів надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на відповідній території (у галузі, на об'єкті). характеру їх походження та відповідних завдань органів і підрозділів цивільного захист). зокрема на випадок загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, на особливий період, участі в територіальній обороні та антитерористичній діяльності.
На підставі методичних рекомендацій Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій органами управління територіальної підсистеми розробляються плани цивільного захисту населення і територій від надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру й на особливий період.
Організаційно-методичне керівництво плануванням дій територіальної підсистеми здійснює територіальний орган Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, на який покладається
забезпечення стратегічного і оперативного планування в рамках ЄСЦЗ;
збирання, оброблення і доведення до виконавців інформації, необхідної для планування і управління, включаючи інформацію про стан і потенційну небезпеку об'єктів і природних явищ, потенційну загрозу, оцінку ризику (з урахуванням прогнозованих і фактичних метеорологічних, сейсмічних та інших обставин).
Заходи щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, що стосуються особливого періоду, участі в територіальній обороні та антитерористичних операціях розробляються в окремих плануючих документах закритого (обмеженого) користування відповідно до законодавства у сфері оборони, мобілізації, територіальної оборони та боротьби з тероризмом.
Контрольні питання до розділу для самостійної підготовки
1. Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам ЦЗ.
2. Організація взаємодії за способами виконання поставлених завдань.
3. Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт.
4. Організація взаємодії за часом.
5. Вимоги до планування заходів ЦЗ.
Навчальна література до розділу для самостійної підготовки
1) Закон України “ Про правові засади Цивільного захисту” від 24 червня 2004 року № 1859-IV
2) Закон України від 08.06.2000р. № 1809-III “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
9. Заходи захисту та завдання життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях
1. Заходи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
Для захисту життя і здоров’я населення в НС необхідно використовувати наступні основні заходи цивільного захисту:
· укриття людей в пристосованих для потреб захисту населення приміщеннях виробничих, громадських і жилих будинків, а також в спеціальних захисних спорудах;
· евакуацію (відселення) населення з зон можливих надзвичайних ситуацій;
· використання засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів;
· проведення заходів медичного захисту;
· проведення аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт в зонах надзвичайних ситуацій.
Укриття населення в пристосованих приміщеннях і в спеціальних спорудах необхідно проводити за місцем постійного проживання або тимчасового знаходження людей безпосередньо за часом дії факторів ураження джерел надзвичайних ситуацій, а також при загрозі їх виникнення.
Евакуацію (відселення) населення з зон надзвичайних ситуацій необхідно проводити:
· у випадку загрози виникнення або появи реальної небезпеки формування в цих зонах під впливом руйнівних і шкідливих сил природи, техногенних факторів і використання сучасної зброї критичних умов для безпечного находження людей, а також при неможливості задовольнити у відношенні мешканців потерпілих територій мінімально необхідні умови і нормативи життєзабезпечення;
· шляхом організованого виводу, і (або) вивозу населення в близько розташовані безпечні місця, завчасно підготовленні за планами економічного і соціального розвитку відповідних регіонів, міст і населених пунктів та оснащених у відповідності з вимогами і нормами тимчасового розміщення, забезпечення життя і побуту людей.
Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів використовуються в системі захисних заходів в зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об’єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань.
В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов’язки).
В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри необхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичених спеціальними розчинами).
Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри, що випускаються промисловістю, повинні бути направленими переважно для забезпечення особового складу формувань цивільного захисту, які підготовлені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження. Інше населення повинно використовувати простіші та підручні засоби.
Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження, шкоди для життя і здоров’я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій і в місцях дислокації евакуйованих.
Заходи медичного захисту населення в природних і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і засобів міністерств і відомств України, безпосередньо виконуючих задачі захисту життя і здоров’я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.
Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.
В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні формування і установи; вести підготовку медичного персоналу; накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно проводити з метою невідкладного надання допомоги населенню, яке підверглося безпосередній або відносній дії руйнівних і шкідливих сил природи, техногенних аварій і катастроф, а також для обмеження масштабів, локалізації або ліквідації виниклим при цьому надзвичайних ситуацій.
Комплексом аварійно-рятувальних робіт необхідно забезпечити знаходження та виведення людей за межі зон дії небезпечних і шкідливих для їх життя і здоров’я факторів ураження, надання невідкладної медичної допомоги потерпілим і їх евакуацію в лікарняні установи, створення для врятованих необхідних умов фізіологічно нормального існування організму людини.
Невідкладні роботи повинні забезпечити блокування, локалізацію або нейтралізацію джерел безпеки, пониження інтенсивності, обмеження розповсюдження і знешкодження дії полів факторів ураження в зоні лиха, аварії або катастрофи до рівнів, які позволяють ефективно використовувати інші заходи захисту.
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах надзвичайних ситуацій необхідно планувати і проводити з використанням сил і засобів міністерств і відомств, підприємств всіх форм власності, а також територіальних, функціональних і відомчих систем за підпорядкованістю підконтрольних їм територій і суб’єктів господарювання, які мають необхідних спеціалістів (охорони здоров’я, охорони правопорядку, матеріально-технічного забезпечення, соціального забезпечення та інших) і технічними засобами, що можливі для використання в осередках ураження, в цілях перевезення людей, в тому числі з травмами і пошкодженнями, виконання демонтажних, монтажних, шляхових, навантажувальних і розвантажувальних і земляних робіт, проведення дегазації, дезактивації, дезінфекції та інших спеціальних робіт.
В зонах ураження необхідно організовувати життєзабезпечення населення і особового складу сил цивільного захисту, що залучаються до участі в рятувальних та інших невідкладних роботах.
Завчасна підготовка і введення в дію планів реагування на НС, що обумовлені природним стихійним лихом, техногенними аваріями, катастрофами, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивільного захисту, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.
Використання комплексу заходів щодо захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій повинно забезпечуватися:
· організацією і виконанням безперервного спостереження, контролю і прогнозування стану природного середовища, виникнення і розвитку небезпечних для населення природних явищ, техногенних аварій і катастроф, (особливо можливого радіоактивного, хімічного і біологічного зараження) з урахуванням особливостей підконтрольних територій;
· своєчасним оповіщенням інстанцій, органів керівництва і управління, а також посадових осіб про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та їх розвитку, а також доведенням до населення встановлених сигналів і порядку дії в конкретній обстановці, що склалася;
· навчанням населення діям в надзвичайних ситуаціях і його психологічну підготовку;
· розробкою і здійсненням заходів щодо життєзабезпечення населення на випадок природних і техногенних надзвичайних ситуацій.
2. Завдання життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.
При виникненні великомасштабних надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, десятки і навіть сотні тисяч людей можуть залишитися без даху над головою, води, їжі, медичної допомоги, тощо. Вирішити питання життєзабезпечення потерпілого населення оперативно і в необхідних обсягах у більшості випадків досить складно. У той же час зволікання навіть на 20 - 30 годин може істотно вплинути на виживання людей, що опинилися в екстремальних умовах. Таким чином, заходи по першочерговому життєзабезпеченню постраждалих повинне починатись та здійснюватись одночасно з початком аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і наданням екстреної медичної допомоги, у крайньому випадку - не пізніше ніж через 8-10 годин після їх початку і тривати до відновлення нормальних умов життєдіяльності постраждалого населення.
Під життєзабезпеченням населення при виникненні НС розуміється задоволення потреб постраждалого населення в матеріальних засобах і послугах необхідних для підтримки їх життя, збереження здоров'я і працездатності.
Мета життєзабезпечення постраждалих - задоволення нормативного мінімуму їх життєвих потреб на рівні виживаності, надання житлово-комунальних і побутових послуг та реалізації соціальних гарантій на період проведення АР та ІНР.
Для досягнення цілей життєзабезпечення постраждалих проводяться наступні заходи:
· тимчасове розміщення людей, які залишилися без даху над головою;
· забезпечення людей продуктами харчування (або гарячою їжею), водою і предметами першої необхідності;
· створення умов для нормальної діяльності підприємств комунально-енергетичного господарства, торгівлі і громадського харчування, транспорту та установ побуту і охорони здоров'я;
· організація обліку і розподілу фінансової та матеріальної допомоги;
· проведення необхідних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;
· ліквідація наслідків шокових станів, проведення роботи серед населення по зниженню наслідків технічного впливу НС;
· розселення населення, яке евакуюється (тимчасово відселеного) в безпечних районах, забезпечення продовольством, предметами першої необхідності, медичною допомогою.
Потреби в проведенні заходів життєзабезпечення можуть виникнути:
· у зонах НС, якщо територіальна система життєзабезпечення буде зруйнована або її можливості недостатні для задоволення потреб постраждалого населення;
· у районах тимчасового розселення (розміщення) евакуйованого (відселеного) населення, якщо можливостей місцевих систем життєзабезпечення для вирішення цієї задачі не вистачає;
· у карантинних зонах при виникненні епідемій, а також в зонах бактеріологічного зараження;
· у містечках, які створюються у польових умовах для розміщення біженців і вимушених переселенців;
· для життєзабезпечення особового складу аварійно-рятувальних служб та населення, яке залучається для ліквідації НС.
Відповідно до законодавчих і нормативно-правових актів України життєзабезпечення постраждалого населення організується та виконується органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування з залученням об'єктових комісій з питань НС. Об'єкт господарювання своєї системи життєзабезпечення постраждалого населення не створює, оскільки у нього для цього немає сил і засобів. Він бере участь в організації і здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого персоналу та членів їх сімей.
Відповідно до Положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, рішення питань організації і здійснення заходів першочергового життєзабезпечення покладається на функціональну підсистему «Життєзабезпечення постраждалого населення», відповідальність за створення і керівництво якою покладена на МНС України та його територіальні підрозділи (регіонального і місцевого рівнів).
Комісія із питань ТЕБ та НС міста (району) здійснює керівництво міською (районною) ланкою функціональної підсистеми життєзабезпечення постраждалого населення, яка включає органи управління, сили та засоби місцевого рівня підрозділів міністерств і комітетів України, які безпосередньо вирішують завдання по життєзабезпеченню постраждалих в НС мирного і воєнного часу на території міста (району).
Основними завданнями регіональної та місцевої ланки у сфері життєзабезпечення постраждалого населення є участь у :
· розробці регіональних і місцевих програм завчасної підготовки територій до життєзабезпечення постраждалого населення (будівництво, реконструкція, технічне переозброєння підприємств, підвищення їх фізичної стійкості);
· складанні планів розвитку служб життєзабезпечення та обслуговування населення в районах евакуації;
· створенні регіональних і місцевих резервів продовольчих, матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення та контроль за їх використанням;
· розробці планів заходів щодо захисту продовольства, харчової сировини, вододжерел і систем господарсько-питного водопостачання;
· поповненні матеріально-технічних ресурсів для відновлення об'єктів життєзабезпечення;
· створенні запасів реагентів, реактивів, консервантів і технічних засобів для очищення питної води;
· формуванні підрозділів по забезпеченню постраждалого населення водою, продуктами харчування, товарами першої необхідності, комунально-побутовими послугами і житлом;
· складанні угод (договорів) між органами виконавчої влади, комерційними структурами торгівлі, громадського харчування по організації постачання потерпілого населення в зонах лих та районах евакуації, здійсненні контролю за їх виконанням;
· розробці, узгодженні і затвердженні норм і нормативів життєзабезпечення населення, здійсненням контролю за їх виконанням;
· складанні угод (договорів) між органами виконавчої влади і власниками на виділення приміщень, будівель для розгортання тимчасових пунктів проживання та харчування евакуйованого населення;
· висуванні в район НС мобільних формувань життєзабезпечення, у т.ч. пересувних пунктів харчування, а також ланок підвозу води;
· перерозподілі ресурсів на користь постраждалих районів (зон лих), максимальному використовуванні місцевих ресурсів для покриття дефіциту можливостей життєзабезпечення постраждалих в районі НС та розміщення евакуйованого (відселеного) населення;
· організації паливно-енергетичного і транспортного забезпечення функціонування систем та об'єктів життєзабезпечення;
· організації відновлення систем та об'єктів життєзабезпечення і виділенні для цього необхідних сил, засобів, ресурсів та матеріалів у відповідності до обстановки, яка склалася, в зоні НС;
· організації медико-санітарних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
Контрольні питання до розділу для самостійної підготовки
1. Основні заходи цивільного захисту для захисту життя і здоров’я населення в НС.
2. Евакуація (відселення) населення.