Німецький алфавіт ( das abc )
Німецька мова належить до групи індоєвропейських мов, а в її межах – до германських мов і є спорідненою з англійською, датською, норвезькою, шведською, нідерландською, фламандською. Німецька мова є державною в Німеччині, Австрії, Швейцарії (поряд з трьома іншими: французькою, італійською та ретороманською), Люксембурзі (поряд з французькою) та Ліхтенштейні. Нею користуються також жителі Південного Тіролю (Північна Італія), Північного Шлезвігу (Данія), невеликих регіонів у Бельгії та Франції (Ельзас) і частково німецькі меншини в Польщі, Румунії та в країнах колишнього Радянського Союзу. Німецька мова є рідною для більш ніж 100 мільйонів чоловік.
Джерелом загальноприйнятої літературної німецької мови є переклад Біблії, здійснений Мартіном Лютером. В німецькій мові багато діалектів, які дуже відрізняються один від одного.
Предметом вступного фонетичного курсу є вивчення звукової будови мови, до якої входять звуки (з них складаються слова), словесний наголос, наголос у реченні, мелодика.
Розпочинаючи вивчення звукового складу іноземної мови, потрібно насамперед пам'ятати, що в кожній мові існує певна кількість звуків і літер, які слід розрізняти. Звук – це те, що ми вимовляємо і чуємо, а літера – це те, що ми пишемо і бачимо. Звук і літера часто не збігаються одне з одним. Для уточнення звукового складу мов було створено спеціальне допоміжне звукове письмо, яке називається транскрипцією. В транскрипції кожному звуку відповідає тільки один певний знак.
НІМЕЦЬКИЙ АЛФАВІТ ( das ABC )
A a Ä ä [a:] [ε:] | B b [be:] | C c [tse] | D d [de:] | E e [e:] |
F f [εf] | G g [ge:] | H h [ha:] | I i [i:] | J j [jot] |
K k [ka:] | L l [εl] | M m [εm] | N n [εn] | O o Ö ö [o:] [ø:] |
P p [pe:] | Q q [ku:] | R r [εr] | S s ß [εs] [εs tsεt] | T t [te:] |
U u Ü ü [u:] [y:] | V v [fao] | W w [ve:] | X x [iks] | Y y [ypsilon] |
Z z [tsεt] |
Німецька мова, як і інші мови, має свої, характерні тільки для неї особливості артикулювання звуків, свої правила словесного наголосу у фразі, характерну для неї інтонацію.
Для артикуляції німецьких голосних характерне сильне м’язове напруження всього апарату мовлення, тому всі звуки вимовляються чітко, без зайвих призвуків. Деякі голосні та приголосні мають свої аналоги в українській мові, наприклад: [о], [u], [m], [n], [∫] та інші, але є й такі звуки, що не мають подібних в українській мові, це, наприклад, умлаути або мають певні особливості вимови: [р, t, k] та інші.
У німецькій мові налічується 26 букв: 5 голосних та 21 приголосних. Серед голосних звуків розрізняють 15 монофтонгів, 3 дифтонга. Така велика кількість голосних пояснюється, по-перше, наявністю довгих та коротких голосних, які утворюють пари: довгий – короткий, наприклад [а: – а], наявністю дифтонгів, голосних з умлаутом.
Залежно від тривалості голосного змінюється значення cлова, наприклад Bett [bet] – ліжко, Beet [be:t] – грядка.
Голосний довгий:
1) коли букви голосного подвоюються: Boot, Meer, Paar
2) у відкритому (закінчується на голосний) наголошеному складі: leb-en, ru-fen, Ka-rin, fah-ren.
3) у закритому складі перед одним приголосним при умові, що слово можно змінити так, що даний голосний попаде у відкритий склад і при цьому лишається наголошеним: Tag (Ta-ge)
4) коли після голосного немає приголосного: Menü, tabu
5) якщо після голосного стоїть h: fahren, nehmen, Sohn
6) якщо ie стоять в одному складі: liegen, sieben, vier
7) якщо після голосного в простому слові стоять змичні приголосні [l], [r]: wir, real, übrig
Голосний короткий:
1) у закритому складі перед кількома приголосними: Welt, Hemd, Katrin
2) при подвоєнні букви наступного приголосного: Mutter, Konni
3) завжди перед ck, sch, ng [ŋ], pf, [ts], [ks]: lang, Katze, frisch, Max, Acker, Zopf
Довгі голосні, як правило, бувають закритими (спинка язика високо піднесена до піднебіння), а короткі – відкритими (прохід між спинкою язика і піднебінням ширший, ніж при відповідному довгому звукові)
Німецькі звуки – довгий голосний [а:] та короткий [а] майже не відрізняються один від одного за ступенем закритості чи відкритості. Обидва вимовляються з відносно широко відкритим ротом. Язик лежить плоско, кінчик його впирається у нижні зуби. Задня спинка язика трохи піднесена до м'якого піднебіння. Вимовляючи ці звуки, слід стежити за тим, щоб кінчик язика не відривався від нижніх зубів і корпус язика не відходив глибоко назад.
На початку слова або морфеми німецькі голосні вимовляються з так званим сильним приступом, який забезпечує роздільну вимову початкового голосного і попереднього слова, що надає вимові карбованість.
Affe [’afe], Anna [’ana], Theater [te'ater].
´Uta, ´Otto, ´Ida, ´Emma,´Insekt, ´erzählen, ´Atem, ´umladen, ´oben
Звук Звук | Буква | Приклади |
[а:] [а] | а, аа, ah а | da, Vater, Saal, Bahn Mann, an, Akt |
У ненаголошених позиціях, звичайно в суфіксах, а також у префіксах be-, ge- в німецькій мові вимовляється так званий редукований голосний [ə]. При його артикулюванні губи злегка розкриті і пасивні, середня і задня спинки язика трохи піднесені. Звук дуже короткий, напружений і нечіткий.
legen, Gehalt, Mutter, melken, unten; nehmen, nennen, singen, zahlen, hören,
das Mädchen [mε:tçən].
Звук | Буква | Приклади |
[ε] [ε:] | e, ä, äh | setzen, Bett, spät, Gäste, ähnlich |
[ə] | e | setzen, Geste, Morgen |
[e:] | e, ee, eh | Besen, Beet, nehmen, zehn |
В німецькій мові 24 приголосних звуків, що поділяються на глухі та дзвінкі.
Характерним для німецьких приголосних є :
а) більш напружена вимова,
б) відсутність палаталізації (пом'якшення). Всі німецькі приголосні тверді і не пом'якшуються перед голосними переднього ряду, як в українській мові: стіл – der Tisch.
в) подвоєні приголосні вимовляються як один звук: kommen [kɔmən], (крім випадків, коли однакові приголосні збігаються на стику префікса і кореня, кореня і суфікса тощо),
г) дзвінкі приголосні звучать глухіше,
д) звуки [p, t, k ] вимовляються з придихом (аспірацією),
е) дзвінкі приголосні в кінці слова стають глухими : b - [р], d - [t], g - [k].
Вимова багатьох німецьких приголосних подібна до вимови відповідних українських приголосних (російських приголосних). Наприклад: [b, p, m, n, f, v, g, k, s, ts, ∫]
Німецькі звуки більш шумні, що пояснюється більшою загальною напруженістю артикуляцій у німецькій мові.
Звук | Буква | Приклади |
[р] [b] | p, pp, b b, bb | Pass, Kappe, ab bitte, oben, Ebbe |
[t] [d] | t, tt, th, dt, d d, dd | Tat, Stadt, Theater, Bad dann, Dom, paddeln |
[k] [g] | k, ck, ch , g g, gg | Akt, Sack, Charakter, Tag gut, Bagger, liegen |
Артикуляція німецьких звуків [ t ], [ d ] дещо відрізняється від українського: під час вимовляння німецького [t] змичка утворюється між передньою спинкою язика і альвеолами( в українській мові - між передньою спинкою язика та верхніми зубами).
Після голосних переднього ряду звук [ k] трішки пом’якшується: der Blick [blik], das Stück [∫tYk], weg [ve:k].
Звук | Буква | Приклади |
[f] [s] [∫] [ts] [v] | f, ff, v, ph, w ss, ß, s sch, s z, tz, t w, v | fast, Affe, Vater, von, Phonetik, Petrow Masse, Straße, was Schaf, Staat, Sport Zahn, Schatz, Nation was, wohnen, Wind, Vera, Visum |
Звук | Буква | Приклади |
[m] | m, mm | Mann, am, Damm |
[n] | n, nn | nah, an, dann |
Німецькі звуки [m , n] більш напружені і довгі.
1. Прочитайте слова.
[а:] [а] [ ε ] [ ε :] [ e :] [ə]
Da an nett Käse Meter Name
Nah dann Bett nähen gehen bekommen
Bahn alt Ende sähen Beet Tante
Ada Anna Fest Fakultät wem Pappe
Tat Gast essen Kähne geben sagen
Kabel Kappe denn Säle Tee gebacken
[b] р] [d] [t] [k] [g]
Bahn ab das satt Kunde Garten
Ebbe Dieb Kladde Thema Akkusativ biegen
Bett Mappe Boden Wind Ecke Flagge
Abend Gepäck danke Stadt Tag sagen
Голосні i, o, u
Звук | Буква | Приклади |
[i] | i | Tisch, ist, Mitte |
[i:] | i, ie, ieh, ih | Mine, ihn, nie, sieht |
[ɔ] | o | von, Sonne, Post |
[о:] | o, oo, oh | ohne, Boot, wo, Foto |
[υ] | u | bunt, Nummer, und |
[u:] | u, uh | gut, Stuhl, du |
В німецькій мові наголошеним є перший склад кореня слова: 'kommen, ' arbeiten. В похідних словах з відокремлюваними префіксами наголос падає на префікс: 'vorkommen. В словах з невідокремлюваними префіксами наголос падає на корінь: be'kommen, ver'gessen. В складних словах наголошуються, як правило, перші компоненти: 'Wortakzent, 'Fußball.
1. Прочитайте слова.
[o:] [o] [i:] [i] [u:] [u]
Ofen offen Miete Mitte Mut und
Sohn Sonne schief Schiff Stuhl Stulle
Wohne Kopf ihm im pulen Pulli
Monat Osten ihn in Kuli Punkt
bog Bock die Kiste tun Mund
[f] [v] [s] [z] [∫] [ts]
tief Wappen das sehen Schule Zoo
Waffe Venus bist Wiese Stadt Zickzack
Vater Wien wessen so spielen tanzen
Fast Votum fassen sieben Tisch Zimt
Phase waschen Fuß Vase Chef sitzen
Для німецьких речень характерне зниження тону в кінці розповідних, питальних (з питальним словом), окличних та складносурядних речень.
Wir kommen aus Berlin. Wo wohnst du?
Willkommen in Charkiw !
В питальних реченнях з питальним словом наголос падає зазвичай на дієслово. Але наголосом може виділятись та інформація (слово), яка є важливою в контексті, тоді речення вимовляються з висхідною інтонацією.
Wo wohnen Sie ?
Німецькі питальні речення без питального слова вимовляються з незначним підвищення тону на останньому наголошеному складі. Komme n Sie?
1. Запам ’ ятайте ці речення.
′Guten ′Tag! ′Guten ′Abend!
′Guten ′Morgen!
Auf ′Wíeder͵sehen.
Sagen Sie, ′bitte. Alles Gute!
Wie heißen Sie? Wo ist das?
Wie ist Ihr Name? Wie heißen Sie?
Wie, bitte?
Verstehen Sie? Studieren Sie in Berlin?
2. Lesen Sie.
Guten Tag. Guten Tag. Wie heißen Sie?
Ich bin Paula Keller. Wo wohnen Sie?
Ich wohne in Frankfurt. Was machen Sie?
Ich bin Studentin.
Und wie heißen Sie? …..
Was machen Sie?
Звуки, що відсутні в українській мові
Умляути ö, ü , ä
Ці голосні є огубленими (лабілізованими) звуками переднього ряду.
Утворення :
ö: – губи округлені як при вимові голосного о, а вимовляємо е:
Спробуйте: pö, bö, dö, tö, mö, nö, fö, wö, kö, gö.
ü: - губи округлені як при вимові голосного u, а вимовляємо i:
fünf, fühlen, prüfen, müssen, Mütter, lügen
ä– вимовляється як відкритий звук е:
hält, Bär, zählen, Träne, Wärme, mähen
1. Прочитайте слова.
[ y :] [ y ] [ø:] [œ]
Kühe fünf Öfen öffnen
Stühle wünschen schön Köpfe
üben Küste böse können
Düne Nüsse Söhne Stöcke
Дифтонги
Дифтонгом називається сполучення двох голосних в одному складі.
В німецькій мові є три дифтонги:
Звук | Буква | Приклади |
[ ae ] | ei, ai, ay, ey | ein, weit, Mai, Bayern, Meyer |
[ ɔ ø] | e | neun, Bäume |
[ ao ] | e, ee, eh | Auge, auch, Frau |
1. Прочитайте слова.
[ ae ] [ ao ] [ ɔ ø ] [ ao ] - [ ɔ ø ]
mein Auge neun bauen Gebäude
weit Maus deuten Baum Bäume
kein bauen Bäume Maus Mäuse
Mai genau Schäume Kauf Käufe
Звук [ŋ] — це носовой звук, cхожий на [n], але відрізняється відт нього тим, що кінчик язика притиснутий до нижніх зубів, а його спинка піднята до м’якого піднебіння, як при вимові [g]:
Zeitung, fangen, singen
Eine lange Schlange schlängelt sich langsam um eine lange Stange.
Звук [l] альвеолярний. При вимові [l] кінчик язика притиснутий до верхніх альвеол і не торкається зубів. Таким чином, німецький [l] не схожий ні на український(російський) звук [л] – твердий, ні на український (російський) [л’] – м’який: