§ 3. Система підготовки фахівців для практичної та наукової діяльності в галузі дефектології
Ефективність діяльності навчально-виховних закладів для аномальних дітей визначальним чином залежить від якості професійної підготовки педагогічних кадрів. В Україні їх готують на дефектологічних факультетах трьох педагогічних вузів (київського, слов'янського, кам'янець-подільського), найстарішим з яких є київський, що працює вже багато десятиліть.
3 диференціацією системи спеціальних навчально-виховних установ для аномальних дітей, із зростанням досягнень наукової та практичної дефектології неухильно вдосконалюється процес вузівської підготовки педагогів-дефектологів. Якщо на перших етапах становлення вищої дефектологічної освіти студенти здобували загальну дефектологічну підготовку, то надалі виникла потреба готувати педагогічні кадри, які б спеціалізувалися в галузі олігофренопедагогіки, сурдопедагогіки, тифлопедагогіки, логопедії.
Оскільки одним з найважливіших навчальних предметів у спеціальних школах є праця, що дає змогу надати учням цих шкіл певну професію (а це є необхідним для їхньої успішної післяшкільної соціально-трудової адаптації), фахівців-дефектологів з професійно-трудового навчання аномальних дітей готують за спеціалізованими навчальними планами та програмами.
З розвитком важливої ланки системи спеціальних закладів для аномальних дітей — спеціальних дитячих садків (для дітей з порушеннями інтелекту, мови, слуху, зору) на деффаках також готують фахівців з різних галузей дошкільної дефектології. Студенти-дефектологи здобувають теоретичні знання з суспільно-економічних, загальногуманітарних, медичних, загальних та спеціальних психологічних, педагогічних, конкретно-методичних дисциплін і навчаються реалізувати ці знання в роботі з аномальними дітьми.
Після закінчення вузу робота педагога-дефектолога над підвищенням своєї фахової кваліфікації не завершується. Бути на сучасному рівні розвитку психолого-педагогічної та дефектологічної науки практичним працівникам спеціальних шкіл дає змогу наполеглива самоосвіта, а також різні внутрішкільні та позашкільні форми вдосконалення вчителів.
У спеціальних дитячих навчально-виховних установах створено методичні об'єднання вчителів .з різних предметів (за циклами) та вихователів. Члени метод-об'єднань готують та обговорюють теоретичні та практичні доповіді, реферати та огляди науково-літературних новин, методичні розробки уроків і виховних заходів тощо.
Обласні (міські), республіканські інститути вдосконалення вчителів, відповідні факультети підвищення кваліфікації педагогічних вузів приділяють багато уваги вдосконаленню професійної майстерності педагогів-дефектологів. Однією з форм такої роботи е курси для вчителів різних спеціальностей, вихователів, логопедів.
Науково-дослідну роботу в різних галузях дефектології здійснюють кафедри дефектологічних факультетів педвузів, відповідні лабораторії науково-дослідних інститутів педагогіки та психології України, де працює чимало вчених, чиї наукові праці широко відомі.
Дефектологічні дослідження багато в чому збагачують також загальну психологію та педагогіку, оскільки в ряді випадків вони дають змогу чітко визначити такі закономірності, зв'язки, тенденції в розвиткові психіки, формуванні особистості, її навчанні та вихованні, які при дослідженнях дітей з нормальним розвитком залишаються прихованими. Це, зокрема, підкреслював Л.С. Виготський: «Відхилення від нормального типу, патологічні зміни процесів розвитку є ... нібито спеціально обладнаний експеримент, що виявляє та розкриває перед нами часто з надзвичайною силою справжню природу та побудову процесу, що нас цікавить»[22].
Логопедія - це наука про порушення мови, про методи їх попередження,виявлення та усунення засобами спеціального навчання і виховання.
Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, течію, структурупорушень мовленнєвої діяльності, систему корекційного впливу.
Термін «логопедія» походить від грецьких коренів: логос (слово),пайдео (виховую, навчаю) - і в перекладі означає «виховання правильноїмови ».
Предметом логопедії як науки є порушення мови і процеснавчання і виховання осіб з розладом мовної діяльності. Об'єктвивчення - людина (індивідуум), що страждає порушенням мови.
Порушення мови вивчаються фізіологами, невропатологами, психологами,лінгвістами та ін При цьому кожен розглядає їх під певним кутомзору у відповідності з цілями, завданнями і засобами своєї науки.
Логопедія розглядає розлади мовлення з позицій попередження іподолання засобами спеціально організованого навчання і виховання,тому її відносять до спеціальної педагогіки.
Структуру сучасної логопедії становить дошкільна, шкільналогопедія і логопедія підлітків і дорослих.
Мета і завдання логопедії
Основною метою логопедії є розробка науково обгрунтованоїсистеми навчання, виховання і перевиховання осіб з порушеннями мови, атакож попередження мовних розладів.
Вітчизняна логопедія створює найбільш сприятливі умови длярозвитку особистості дітей з вадами мовлення. В основі успіхів вітчизняноїлогопедії лежать численні сучасні дослідження вітчизняних ізарубіжних авторів, що свідчать про великі компенсаторні можливостірозвивається дитячого мозку і вдосконалення шляхів і методівлогопедичного корекційного впливу, І. П. Павлов, підкреслюючинадзвичайну пластичність центральної нервової системи та її необмеженікомпенсаторні можливості, писав: «Ніщо не залишається нерухомим,непіддатливою, а завжди може бути досягнуто, змінюватися на краще, абибули здійснені відповідні умови »[1].
Виходячи з визначення логопедії як науки, можна виділити наступні їїзавдання:
1. Вивчення онтогенезу мовної діяльності при різних формахмовних порушень.
2. Визначення поширеності, симптоматики і ступеня проявівпорушень мовлення.
3. Виявлення динаміки спонтанного і спрямованого розвитку дітей зпорушенням мовної діяльності, а також характеру впливу мовнихрозладів на формування їхньої особистості, психічний розвиток, наздійснення різних видів діяльності, поведінки.
4. Вивчення особливостей формування мови і мовних порушень у дітейз різними відхиленнями в розвитку (при порушенні інтелекту, слуху,зору та опорно-рухового апарату).
5. З'ясування етіології, механізмів, структури і симптоматики мовнихпорушень.
6. Розробка методів педагогічної діагностики мовних розладів.
7. Систематизація мовних розладів.
8. Розробка принципів, диференційованих методів і засобівусунення мовних порушень.
9. Удосконалення методів профілактики мовних розладів.
10. Розробка питань організації логопедичної допомоги.
У зазначених завдання логопедії визначається як теоретична, так іпрактична її спрямованість. Теоретичний її аспект - вивчення мовнихрозладів і розробка науково обгрунтованих методів їх профілактики,виявлення та подолання. Практичний аспект - профілактика, виявлення таусунення мовних порушень. Теоретичні та практичні завдання логопедіїтісно пов'язані.
Для вирішення поставлених завдань необхідно наступне:
- використання міжпредметних зв'язків та залучення до співпрацібагатьох фахівців, що вивчають мову і її порушення (психологів,нейропсихології, нейрофізіологів, лінгвістів, педагогів, лікарів різнихспеціальностей та ін);
- забезпечення взаємозв'язку теорії і практики, зв'язок наукових іпрактичних установ для більш швидкого впровадження в практику новітніхдосягнень науки;
- здійснення принципу раннього виявлення та подолання мовнихпорушень;
- поширення логопедичних знань серед населення дляпрофілактики порушень мовлення.
Вирішення цих завдань визначає хід логопедичного впливу.
Основним напрямком логопедичного впливу є розвитокмовлення, корекція та профілактика її порушень. У процесі логопедичноїроботи передбачається розвиток сенсорних функцій; розвиток моторики,особливо мовної моторики; розвиток пізнавальної діяльності, першвсього мислення, процесів пам'яті, уваги; формування особистості дитини зодночасної регулюванням, а також корекцією соціальних відносин;вплив на соціальне оточення.
Організація логопедичного процесу дозволяє усунути або пом'якшитияк мовні, так і психофізичні порушення, сприяючи досягненнюголовної мети педагогічного впливу - вихованню людини.
Логопедичної вплив має бути направлена як на зовнішні, такВоно являєсобою складний педагогічний процес, спрямований насамперед накорекцію і компенсацію порушень мовної діяльності.
ПМПК
Психолого – медико – педагогічна консультація допомагає у вирішенні таких питань:
• попередження відхилень у розвитку дітей;
• вибір індивідуального освітнього маршруту;
• переборюванні труднощів у навчанні;
• рішення проблем особистого розвитку.
Діагностичне обстеження дитини в психолого – медико – педагогічній консультації здійснюється консультантами на спеціальному засіданні за участю представника обласної ПМПК
Психолого-педагогічне вивчення дитини в психолого-медико-педагогічних консультаціях здійснюється тільки в присутності батьків або осіб, які їх замінюють, за наявності таких документів:
- паспортів батьків;
- свідоцтва про народження дитини;
-„Картки стану здоров’я і розвитку дитини” (додаток 1);
-"Історії розвитку дитини" (форма 112/о, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 № 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)");
-"Індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда", затвердженої наказом МОЗ України від 08.10.2007 № 623 "Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини
- інваліда та Порядку їх складання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.10.2007 за № 1197/14464, якщо дитина інвалід;
-зошитів з рідної мови, математики (якщо дитина навчається), малюнків;
-висновків шкільної психолого-медико-педагогічної комісії про динаміку та якість засвоєння знань дитиною під час випробувального навчання (якщо таке було);
-витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації (для проходження вивчення в центральній консультації);
-документів про додаткові обстеження дитини (якщо такі є);
-письмової згоди батьків або осіб, які їх замінюють, щодо надання дозволу на обробку персональних даних дитини, отриманих в процесі психолого-педагогічного вивчення, відповідно до цілей цього Положення.
На основі діагностичного обстеження дитини в психолого – медико – педагогічній консультації складається протокол діагностичного засідання та робиться рекомендаційний висновок про характер відхилень у її розвитку та форму організації корекційного навчання , лікування та виховання дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей і психічних можливостей. Висновок видається батькам (або особам, які їх замінюють). На підставі цього документа дитина навчається в межах свого індивідуального навчального плану (вдома, у загальноосвітній школі, у навчально – реабілітаційному центрі, у спец. школі тощо). Остаточне рішення про форму навчання приймають батьки ( або особи, які їх замінюють), після того, як вони усвідомлять для себе її необхідність.
Висновок ПМПК – документ подвійного значення: з’ясовує рівень розвитку дитини і одночасно є підставою для направлення дитини в спеціальний загальноосвітній навчальний (дошкільний чи шкільний) заклад системи освіти, а при встановленні інвалідності – в заклад соціального захисту (дитячі будинки-інтернати відповідного профілю, реабілітаційні центри). Це законодавчо закріплено в законах України "Про загальну та середню освіту” (ст. 18, п. 6), "Про дошкільну освіту” (ст..32, п. 4).
ПМПК у своїй діяльності керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України “Про освіту“, “Про загальну середню освіту“,, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства“, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю“, Основами законодавства про охорону здоров'я актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Метою РПМПК є підвищення якості і доступності послуг в сфері психологічної та соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров‘я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку, посилення виховного компоненту системи освіти для дітей з особливими потребами.
Важливим завданням діяльності психологічної служби є забезпечення супроводу дітей з особливими потребами, захист психологічного і соціального здоров’я дітей на всіх рівнях навчання та виховання.
Основні завдання ПМПК психолого - медико – педагогічної консультації:
- Своєчасне виявлення, облік дітей з вадами розвитку (як тих, які перебувають на обліку в дитячих медичних закладах, так і з числа дітей із труднощами у навчанні в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах), визначення для них адекватних форм соціально – педагогічних чи медичної допомоги.
- Ведення банку даних дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку.
- Попередній збір даних про стан здоров‘я та розвиток дитини з метою виявлення порушень їхнього психофізичного розвитку, направлення на діагностичне обстеження в ПМПК.
- Здійснення психолого – медико – педагогічного обстеження дітей з метою виявлення порушень їхнього психофізичного розвитку, установлення діагнозу і визначення адекватних умов навчання, лікування, соціально – трудової адаптації.
- Консультативно – методична допомога сім‘ям, які виховують дітей з тяжкими порушеннями психофізичного розвитку, педагогам, лікарям, працівникам соціально – психологічних служб з питань виховання, навчання і лікування дітей з відхиленнями в розвитку, з девіантною поведінкою, у тому числі тих, які не підлягають направленню до спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів.
- Підготовка аналітичної звітності для обласної ПМПК.
- Направлення дітей із складними для діагностики порушеннями психофізичного розвитку на обстеження обласною ПМПК для встановлення остаточного діагнозу і визначення адекватних умов навчання, виховання, лікування,соціально – трудової адаптації.
- У своїй діяльності консультанти РПМПК керуються принципами гуманного відношення до дитини, всебічного комплексного обстеження; урахуванням індивідуальних особливостей розвитку.
Організація роботи ПМПК
Обстеження проводиться лише в присутності батьків (осіб, які їх замінюють). Районна ПМПК проводить діагностичні обстеження дітей відповідно до графіка затвердженого начальником відділу освіти та відділу та погодженим ОПМПК Висновок РПМПК носить рекомендаційний характер і є підставою для направлення дітей органами управління освітою, охорони здоров‘я до відповідних навчальних або лікувальних закладів за згодою батьків (осіб, які їх замінюють).
- На основі даних обстеження дитини робиться висновок про характер відхилень у її розвитку, приймається колегіальне рішення про форму організації корекційного навчання, виховання і лікування дитини з урахуванням її психофізичних можливостей та індивідуальних особливостей дитини.
Протягом року проводяться систематичні засідання з психолого-педагогічного вивчення дітей з метою визначення труднощів їхньої навчально-пізнавальної діяльності, надаються обґрунтовані психолого-педагогічні рекомендації щодо змісту, форм, методів навчання та особливостей корекційно-розвиткової роботи відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку, для дитини з інвалідністю – з урахуванням індивідуальної програми реабілітації.
На підставі результатів власного психолого-педагогічного вивчення дитини фахівцями психолого- медико-педагогічної консультації формулюється висновок про особливості її розвитку та приймається колегіальне рішення про надання батькам (особам, які їх замінюють) рекомендацій щодо програми, форм і методів навчання та здійснення корекційно-розвиткової роботи, соціально- трудової реабілітації.
Батькам або особам, які їх замінюють, надається витяг з протоколу засідання психолого-медико- педагогічної консультації з відповідним висновком та рекомендаціями.
У разі коли висновок психолого-медико-педагогічної консультації про стан дитини, причини її пізнавальних труднощів та рекомендації щодо потенційних можливостей психічного розвитку не збігаються з медичним діагнозом, органами управління освітою така дитина направляється на навчання з урахуванням рекомендацій цієї консультації у відповідний навчальний заклад з випробувальним терміном на один рік та динамічним спостереженням фахівців відповідного навчального закладу.
Після закінчення випробувального терміну навчання психолого-медико-педагогічна консультація здійснює повторне психолого-педагогічне вивчення дитини для уточнення рішення щодо організації її навчання та корекційно-розвивальної роботи.
Висновок психолого-медико-педагогічної консультації має рекомендаційний характер і є підставою для направлення дітей органами управління освітою до загальноосвітніх навчальних закладів, класів (груп) з інклюзивним (інтегрованим) навчанням, спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням побажань батьків (осіб, які їх замінюють) та організації належної корекційно-розвиткової роботи. Обласна психолого-медико-педагогічна консультація здійснює науково-методичні, організаційні та координувальні функції в діяльності районних (міських) ПМПК.
Обласною психолого-медико-педагогічною консультацією відповідно до плану роботи управління здійснюється вивчення стану роботи з дітьми з особливими потребами у відділах освіти райдержадміністрацій у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах.
[1] Із досліджень М.І. Земцової. Цит. За кн..: Основы обучения и воспитания аномальных детей/ Под ред. А.И. Дьячкова.–М., 1965.–С.33.
[2] Див.: Лубовский В.И. Развитие словесной регуляции действий у детей.–М., 1978.
[3] Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты.— К., 1976.—С. 46
[4] Дьячков А.Й. Воспитание й обучение глухонемнх детей.—М., 1957.—С. 191.
[5] Рау Ф.Ф., Нейман Л.В., Бельтюков В. Й. Использование и развитие слухового восприятия у глухонемых и тугоухих учащихся.— М., 1961.
[6] Нейман Л.В. Слуховая функция у тугоухих й глухонемых детей.—М., 1961.
[7] Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты.–С.15
[8] Основы обучения и воспитания аномальних детей.— М., 1965.— С. 45.
[9] Див.: Выготский Л.С. Собр. соч.—М., 1983.—Т. 3.— С. 164
[10] Див.: Лубовский В.И. Развитие словесной регуляции действий у детей. – М., 1978.
[11] Див.: Основы теории и практики логопедии / Под. ред. Р.Е. Девиной.— М., 1967.
[12] Див.: Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии.— М., 1973.— С. 65—66.
[13] Див.: Лапшйн В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии.— М., 1990.— С. 66.
[14] Певзнер М.С., Бертень Г.П, Мареева Р. А. Комплексное изучение детей со сложными сенсорными дефектами // Дефектодогия.— 1979.— № 4.— С. 3—11.
[15] Лубовский В.И., Мещеряков А. И. Физиологические особенности аномальних детей // Основы обучения и воспитания аномальних детей.— М., 1965.— С. 96.
[16] Див.: Мещеряков А.И. Опыт обучения детей, страдающих множественными дефектами // Дефектология.— 1973.— № 3.
[17] Сараєва Н.М. Характеристика волевой активности подростков с нарушениями опорно-двигательного аппарата по материалам зкстенсивних методов// Дефектология.— 1979.— №6.— С. 26.
[18] Катамнез (від грец. kata — після, mnemoinen — запам'ятовую) — в дефектології сукупність відомостей, які характеризують аномальну особу після певного періоду спостережень за нею; в даному випадку — після закінчення спеціальної школи.
[19] Слід ураховувати, що наявність шизоїдних рис характеру ще не означає захворювання на справжню щизофренію
[20] Буянов М.Й. Беседы о детской психиатрии.— М., 1986.—С. 203.
[21] Див.: Горожанкина Р.И. Некоторне вопросн восприятия и оценки личности учителя учащимися вспомогательной школи//Изучение личности аномального ребенка.—М., 1977.
[22] Выготский Л.С. Развитие высших психических функций.—М., 1960.—С. 53.