Корекція дисграфії
Логопедична робота з корекції дисграфії вибудовується з урахуванням механізмів і форми порушення писемного мовлення. Загальні підходи до подолання дисграфії припускають заповнення прогалин в звукопроизношении і фонематических процесах; збагачення словника та формування граматичної сторони мовлення; розвиток зв'язного мовлення. Важливе значення в структурі логопедичних занять з корекції дисграфії займає розвиток аналітико-синтетичної діяльності, слухового та просторового сприйняття, пам'яті, мислення, рухової сфери. Отримані навички усного мовлення закріплюються за допомогою письмових вправ.
За основному захворюванню особам з дисграфией і аграфією можуть призначатися курси медикаментозної терапії та реабілітаційного лікування (фізіотерапія, масаж, ЛФК, гідротерапія).
Прогноз і профілактика дисграфії
Для подолання дисграфії вимагається злагоджена робота логопеда, педагога, невролога, дитини та її батьків (або дорослого пацієнта). Оскільки порушення письма самостійно не зникають в процесі шкільного навчання, д іти з дисграфією повинні отримувати логопедичну допомогу на шкільному логопункте.
Попередження дисграфії повинно починатися ще до початку навчання дитини грамоті. В профілактичну роботу необхідно включати цілеспрямований розвиток ВПФ, що сприяють нормальному оволодінню процесами письма і читання, сенсорних функцій, просторових уявлень, слухових і зорових диференціювань, конструктивного праксису, графомоторних навичок. Важливе значення має своєчасна корекція порушень усного мовлення, подолання фонетичного, фонетико-фонематичного і загального недорозвинення мови.
Складну проблему представляє питання оцінки успішності з російської мови дітей з дисграфією. В період проведення корекційної роботи доцільно здійснювати спільну перевірку контрольних робіт з російської мови учителем і логопедом, виділення специфічних дісграфіческіх помилок, які не повинні враховуватися при виставленні оцінки.
Загальний недорозвиток мовлення
До цієї групи порушень належать моторна та сенсорна алалії, складні форми дизартрії та ринолалії, порушення мовлення у дітей з незначними відхиленнями у розумовому розвитку. Цей діагноз ставлять дітям після 3 років.
Виділяють чотири рівні загального недорозвитку мовлення:
І рівень ЗНМ
Мовлення дитини цілком відсутнє або ж спостерігають лише невелику кількість звичайних чи “спрощених” слів:
звуконаслідування: “му” замість корова, “ав” замість собака;
називання лише одного чи кількох складів слова: “ча” замість чай, “ка” замість каша, “ина” замість машина тощо;
грубі спотворення складової та звукової структури слова, додавання, пропуски, перестановки складів слова: “бадан” замість барабан тощо; спрощення слів до кількох звуків “лісапет” замість велосипед.