Розвиток мислення значною мірою зумовлений розвитком; мови і, навпаки, розвиток мови залежить від розвитку мислення.
У багатьох загальнопсихологічних і дефектологічних дослідженнях доведено велику роль мови в розвитку компенсаторних процесів при різноманітних формах дитячих аномалій. Відзначено, що своєрідніпорушення мовного розвитку характерні як вторинні ускладнення при ряді первинних дефектів (глухоті, розумовій відсталості).
Відомий сучасний дефектолог професор В.І. Лубовський експериментальне довів, що порушення словесної регуляції діяльності е однією із загальних закономірностей розвитку психіки аномальних дітей[10].
До окремої групи відносять дітей із знадними порушеннями мови при збереженому слуху та інтелекті. Це особлива категорія дітей — діти з порушеннями мови.
Вивченням, попередженням і корекцією порушень мовц займається галузь наукової і практичної дефектології логопедія (від грец. logos— слово і paideia — виховання).
Порушення мови визначається як відхилення від норми, загальноприйнятої в певному мовному середовищі. Порушення мови характеризуються тим, що: а) з'явившись, самостійно не зникають, а закріплюються; б) не відповідають вікові мовця; в) потребують логопедичної допомоги залежно від їх характеру; г) виникнення неправильної мови може позначатися на подальшому розвитку дитини, затримуючи і спотворюючи його.
Таким чином, порушення мови, з якими має справу дефектологія, слід відрізняти від тих чи інших її тимчасових розладів, пов'язаних з особливостями вікового розвитку дітей, з окремими неправильностями вимовляння, які викликані звичкою, що сформувалася під впливом мовного середовища.
Різноманітні мовні дефекти, які є первинними у дітей з порушеннями мови, спричинюють вторинну відхилення в їх загальному і мовному розвитку. Так, вони утруднюють процес оволодіння грамотою, можуть негативно відбитися на розвитку мислення. Те, що дитина з вираженими мовними порушеннями в багатьох випадках викликає до себе певне негативне ставлення одноліток, ображає її самолюбство, змушує уникати колективних ігор, спілкування в інших видах діяльності, призводить до ряду небажаних відхилень v поведінці, характері (замкненості, дражливості, апатії, негативізму). Внаслідок вираженості цього дефекту, який дається взнаки у спілкуванні з навколишніми, такі діти, маючи збережений інтелект, часто дуже гостро переживають свій недолік.
Формування мовної функції є складним процесом, в якому, крім слухового аналізатора, що забезпечує сприймання і аналіз звукових (у тому числі й мовних) сигналів, бере участь також мовноруховий аналізатор, який складається з периферійної частини (периферичний мовний апарат, котрий включає той відділи — дихальний, голосовий і артикуляційний), провідних шляхів і клітин й центральній частині кори головного мозку.
Мова в своєму Формуванні проходить ряд послідовних етапів, /вважають, що розвиток мовної функції дитини завершується в 5—б років). Це зумовлює велику вразливість дитячої мови.
Мовні порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мови, він розглядається лк центральний. У тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарата, має місце периферичне порушення мови.
До факторів, що зумовлюють мовні порушення, відносять внутрішньоутробні та прижиттєві ураження центральної нервової системи, які викликані травмами, інфекціями, інтоксикаціями і зачіпають слухомовну ділянку кори головного мозку. Травми і хворобливі процеси можуть спричинювати різні анатомічні недоліки і в будові артикуляційного апарата. В них випадках мають місце органічні причини мовних порушень. Нерідко зустрічаються і функціональні порушення мови, коли немає ніяких органічних змін у будові ні периферичного, ні центрального відділів мовнорухового аналізатора. Характерним прикладом Функціонального мовного, порушення у дитини є заїкання, причиною якого може бути переляк, гостре переживання (особливо в період. переходу дитини до фразової мови та при загальному ослабленні її нервової системи і фізичного розвитку) тощо.