Шевченка вулиця в Бересті, бічна вуличка до бульвару Шевченка у пд.-сх. частині міста. Довжина 770 м. Стара до 1944 назва Шпановицька (за назвою села). На ШВ пам’ятник Суворову з 1902.
Шевченко улица. – Брест. Эн. Спр., с. 387.
Шевченка імені читальня в Кобилянах, читальня з бібліотекою, заснована 1908 в с. Кобиляни, Берест. пов. (тепер під Польщею). Укр. літ. до бібліотеки надсилались т-вом «Просвіта».
г. «Наша Ніва», Вільнюс, 1908, № 2; І. Бас. Наш Тарас. – ж. «Беларусь», 1964, № 3, с. 23.
Шевченко Тарас, укр. поет, художник, мислитель. Н. 9.03.1814, Моринці, Черкащина. П. 10.03.1861. З кріпаків. Ш. У 1830 двічі міг бути на Берестейщині в обозі свого пана. Про перебування Ш. у Варшаві говорять
[330]
М. Білозерський, В. Щурат, І. Франко, Є. Єнджеєвич, М. Зеров, М. Гаско. Сов. шевченкознавство заперечує перебування Ш. у Варшаві і відповідно у Бересті. Тв. Ш. на Берестейщині спочатку поширювалися як нар. пісні. Як нар. пісню записано в с. Чахець, Пруж., уривок з поеми «Гайдамаки» «Од села до села» (1866). У с. Чорняни 1948 записано пісню на слова Ш. «Нащо мені чорні брови». На початку ХХ ст. заходам «Просвіти» тв. Ш. стають популярними на Берестейщині – велика заслуга в тому О. Василенка та П. Артемюка. Декламації останнього мали особливий успіх з огляду на портретну схожість декламатора з поетом.
Н. Белозерский. Тарас Григориевич Шевченко на воспоминании разных лиц. – «Киев. Старина», 1882, жовтень; В. Щурат. Основи Шевченкового зв’язку з поляками. – Вибрані тв., К., 1963, с. 246; Й. Єнджеєвіч. Ноце украіньскє альбо Родовуд гєніуша. Оповєсьць о Шевченце, ЛСВ, 1970.
Шевчук Іван, поліський селекціонер. Н. 18(30).01.1887, Пинськ. П. 10.03.1965, там же. З міщан. Закінчив 1905 Пин. реальне училище. Від 1948 очолює пин. опорний пункт з культури винограду плодово-городницької дослідної станції. Ш. опрацював технологію і довів можливість вирощування винограду на Поліссі. Вивів сорт абрикоса «Порпуровий».
І. І. Шаўчук. – БелСЭ, т. 11, с. 307.
Шевчук Михайло, комуністичний функціонер. Н. 1911, с. Великі Яківчиці, Жаб. З 1928 в КПП (КПЗБ). Багато разів арештовувався пол. владою. За «перших совєтів» Ш. працівник НКВД у Кобрині. Під час війни в загоні Медвєдєва. Після війни працює в КДБ Рівненської обл. Приймав участь в операціях проти укр. повстанців.
М. Шевчук. – Борці за возз’єднання, Львів, 1989, с. 337.
Шевчук Яків, берест. майстер з виробництва муз. інструментів – сопілок, пищиків, тріщалок, ложок, скрипок. Учасник ІІІ всесоюзного фестивалю нар. творчості.
Г. Сачанка. Куфэрак з сакрэтам. – МБ, 1989, № 4, с. 45.
[331]
Шейна Дмитро, укр. патріот. Н. в с. Леликове, Коб. П. 1989. Похований на укр. цвинтарі в Баунт Бруці, США. У 1943 вивезений до Німеччини на каторжні роботи. З 1949 в Америці, де стає активним членом укр. громади. Зокрема при сприянні Ш. побачили світ тв. І. Хмеля. На засоби світлої пам’яті п. Ш. опубліковано «Словник Берестейщини».
Шелв, воєвода гал.-вол., приймав участь у захисті землі Берест. від нападів ятвягів і литовців 1227-1228. Помер від ран 1231.
Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 27, 31.
Шелест, працівник губерніального комісаріату УНР у Бересті 1918-1919. Відповідав за господарсько-продовольчі справи.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.
Шелест Іван, поліський гончар, представник городнянської гончарної школи. Н. 1937, с. Городна, Стол. Гончарні вироби Г. експонуються в Берест., Пин. та Стол. краєзнавчих музеях.
Музей беларускага народнага мастацтва, альбом, Мн., 1983, с. 71.
Шелехов Михайло, рос. поет. Н. 1954, с. Плотниця, Стол. Закінчив ун-т у Мінську, курси сценаристів і режисерів у Москві. Публікувався в ж. «Юность» і «Лит. учеба». У Москві вийшла зб. поезій «Слово ненастное, слово лазурное».
М. Шелехов. Желтый ветер. – ж. «Неман», 1990, № 3, с. 103.
Шелягович Микола, організатор і керівник краєзнавчого т-ва «Поліссє», створеного в Мінську 1988, працівник одного з мінських НДІ. Виступає за створення окремої поліської мови і національності на території Берестейщини. Сповідує реваншистську українофобію.
Шельгейко Є., працівник губерніального комісаріату УНР у Бересті 1918-1919.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.
Шеметівка, с., Коб., ср. Остромицька. Від Кобриня 27 км.
Шененя Іван, згадується серед керівників Пин. повстання в жовтні 1648. За фахом сідляр.
Шені, с., пд. околиця Пружан. від зал. ст. Оранчиці 19 км.
Шенівці, с., Пруж., ср. Мокрівська. Від зал. ст. Оранчиці 25 км.
Шерішівська дзвінниця, пам’ятка поліської дерев’яної архітектури. Збудована 1799 при Пречистенській церкві в м. с. Шерешове, Пруж. Церква зруйнована. ШД двоярусна. Долішній ярус з тесаних колод, горішній – закріплений на восьми стояках з розкосами, дах ґонтований, чотирисхилий, маківка шестигранна.