Чеховська Гелена, пол. етнограф. Записала й опубл. весільний обряд у с. Рудську, Іван., де її родина володіла маєтком.
Матеріали антропольогічно-археольогічне і етнографічне, т. 2, вод. ІІ, Краків, 1896, с. 17-48.
Чижевщина, с., Жаб., на трасі Берестя-Кобринь, Пам’ятка архітектури – Володимирська церква (70-і рр. ХІХ ст.) в псевдорос. стилі.
[327]
Чорнавчиці, с., Берест., 18 км на пн. від Берестя. Завод залізно-бетонних виробів. Відомі з XV ст., належали магнатам Ілліничам, Радзивіллам. У XVI ст., мали статус «малого міста». Троїцький костел з 1583 та П’ятницька церква з XVIII ст. До 1950 в околицях Ч. діяло укр. збройне підпілля.
Чорне озеро, Берез., через ЧО протікає р. Жигулянка. Площа поверхні 17,3 кв. км. Найбільша глибина 2,5 м.
Чорний (Григорій?), ватажок козацького загону, що діяв 1654-1667 на Пинщині, зокрема виганяв поляків з Давид-Городка.
Чорноголова Наталя, художниця. Живе в Бересті. Праці Ч. визначаються «незвичайною манерою виконання і якоюсь фантастичною мішаниною стилів», наявністю елементів експресіонізму, модернізму і етнографізму. Ч. майже відмовилася від пензля – кладе фарби на полотно пальцями. Дедалі частіше привертає до себе увагу мистецького світу.
Наталья Черноголова в своей мастерской. – г. «Заря», Берестя, 1991, 22.10; ж. «Мастацтва», Хроніка мастац. жыцця, 1992, № 2, с. 77.
Чорняки, етнограф. група серед українців Берестейщини, так звали мешканців Пруж. пов. Тепер назва Ч. не вживається.
Л. Оссовскі. Загаднєнє єнзикове Полєся. – «Комісья Наукова Бадань Зєм Всходніх», В-ва, 1936.
Чорняни, с., Малорит., 25 км на пн.-сх. від Малорити, на шляху Малорита-Кобринь. У ХІХ ст. в Ч. вироблялося кольорове скло і кришталь. 1943 в Ч. вбито німцями 57 жит.
Чорторийськ, місто, тепер Маневицький р-н Вол. обл. У ХІІІ ст. певен час належав до Пин. князівства. З приводу Ч. між пин. князями і Данилом Галицьким 26.03.1228 відбувся збройний конфлікт.
Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», № 7, с. 27.
Чубинський Павло, укр. етнограф, фольклорист, поет. Н. 27.01.1839, Бориспіль. П. 26.01.1884. Вчився у Київ. та Петербург. ун-тах. За агітацію серед селян засланий в Архан. губ. Діяльний член київ. Громади. 1869-1870 тричі
[328]
відвідав Полісся, зокрема повіти: Мозирський, Пин., Коб., Пруж., Берест. і Слонимський. Видав у 7 томах «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край» (СПб, 1872-1879), за які одержав Уваровську премію. У «Трудах» Ч. зібрано величезний матеріал в тому числі з Полісся – бл. 400 пісень, 25 казок, 5 весільних описів. Ч. – автор укр. нац. гімну.
Чуль Микола, укр. активіст. Родом з Малорити. Виступає з дописами про Берестейщину. Член УГКО.
Чупринська Євдокія, вчителька початкової школи в с. Великі Лепеси, Коб. На прохання М. Неврлого Ч. зібрала в селі спогади рідних і односельчан про поета-земляка Д. Фальківського (Левчука), які й були опубліковані у зб. тв. поета «Ранені дні» (Братіслава, 1969).
Чучка Павло, укр. мовознавець, доктор філол. наук, автор публікації «Деякі особливості укр. говірок Берестейського району Білоруської РСР».
Праці ХІ Республіканської діалектологічної наради, К., 1965.
Ш
Шакуни, с., Пруж., ср. Шенівська, 10 км на пд. від Пружан.
Шапкович Олексій, студент Києво-Могилянської академії в класі синтаксими. Родом з Пинська. Згадується в академічних списках студентів за 1736-1737.
З. І. Хижняк. Києво-Могилянська академія, К., 1970, с. 146-147.
Шафарик Павел Йосеф, чеський і словацький славіст. Н. 13.05.1795. П. 26.06.1861. Зак. Ієнський ун-т. Пр.: «Історія слов’янської мови та літератури всіма наріччями» (1826). «Про походження слов’ян» (1828), «Слов’янські старожитності» (тт. 1-2, 1836-1837). Опрацьовував окремі проблеми українознавства. Уважав будинів предками слов’ян, локалізував їх на Волині, уважав, що самоназвою слов’ян був етнонім серби. Від останніх на думку Ш., походили бужани. На картах Ш. Берестейщина позначена в складі України.
Шафер Владислав, пол. природознавець, професор. Заслужений поборник захисту природи, зокрема Біловезької Пущі. Висунув і обґрунтував ідею про перетворення пущі, хоча б певної її частини, в резервацію, де збереглася природа в її натуральному вигляді. Автор праці «Плян утвоження резервату лєсьнего в Пущи Бяловєскєй». – «Бяловєжа», з. 2, 1923.
Шахнович Олександр, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Н. 1918, с. Пліщиці, Пин. Зак. Вітебське худ. училище. Різьбить на дереві, розі, кості, карбує. Тв.: «Оріх» (1954), «Рослини Батьківщини» (1956), «Лісовий мотив» (1957), «Перед дощем. Чаплі» (1958), «Ранкова пісня» (1958). Портрети письменників, держ. діячів.
Шаховський-Оникевич (Саховський-Оникевич) Паїсій, уніат. єп. у Пинську 1603-1625. Відібрав у православних Ліщинський монастир. Прогнав з єпархії правосл. єп. Авраамія.
А. Миловидов. О положении... с. 392-393.
[329]
Шаховський Олександр, рос. письменник. Н. 1777, Смоленщина. П. 1846. Жив певний час у Бересті. Автор тв. на укр. теми «Козак-стихотворец», «Украинская невеста», «Маруся – малороссийская Сафо». Поверхове знання укр. дійсності і мова п’єс Ш. викликали критику з боку І. Котляревського в п’єсі «Наталка Полтавка».
Шахрай Василь, укр. діяч, член делегації харківського сов. уряду на переговорах в Бересті, комісар військових справ у тому уряді. Пізніше автор антисов. пр. «До хвилі (Що діється на Україні і з Україною») (Саратов, 1919).
Шварно (Сваромир?) Данилович, гал.-вол. князь. П. 1269. Син Данила Галицького. З 1264 кн. галицький, 1267-1269 великий князь лит. Був одружений з дочкою Миндовга. Прибічник укр.-лит. єднання перед загрозою татарської небезпеки. Ходив 1256 походом на ятвягів.
Швед, легендарна постать. Поліщук, селянин, очевидно, панщизняний, під час Північної війни, коли армія Карла ХІІ ходила Поліссям уздовж і впоперек, з причини свого пол. патріотизму мав завести шведський загін у багно, де й загинув разом з ним. Легенда про Ш. – шляхетського походження.
О. Кольберг. Дзєла вшисткє, т. 52, 1968, с.449-450.
Швед Борис, укр. письменник. З Рожища на Волині родом. П. 1944. До 1939 працював перукарем. Мобілізований до ЧА Ш. загинув на фронті під Варшавою. Повість Ш. «Поліщуки» (Львів, 1938), написана під впливом В. Стефаника, в похмурих тонах розповідає про матеріальні нестатки поліського села, наслідки яких трагічні.
І. Іваненко. Світла доля поліщуків. – ЛУ, 1979, 30.10, № 78.
Шевченка бульвар у Бересті, одна з головних вулиць, має мерідіанний напрямок від вул. Московської до моста через Мухавець. З ШБ починається ковельсько-київ. шлях. Стара назва Широка вул. 1979 головна частина ШБ між вул. Орджонікідзе і Московською виокремлена на бульвар Космонавтів, через що пам’яті Т. Шевченка доводиться потіснитися на 1560 м. Головні архітектурні об’єкти суч. ШБ: 8-поверх. готель «Беларусь» та центральна міська бібліотека ім. Пушкіна.
Шевченко Бульвар. – Брест. Эн. Спр., с. 386-387.