Хрест вівтарний з Давид-Городка, напрестольний хрест кінця XVI ст., зроблений майстром з Давид-Городка, Стол. Розп’яття вирізьблене на фоні місцевого краєвиду. Хрест вивезено до ДММ у Мінськ.
М. Нікалаеў. Мастацтва параплету. Беларуская рукапісная кніга. – МБ, 1991, № 7, с. 50-52.
[322]
Хрестовоздвижинська церква, с. Охове, Пин., пам’ятка поліської архітектури. Споруджена 1758 як уніатська. У 1798 перетворена на костел, 1865 – на правосл. храм. Однозрубна, з п’ятигранною вівтарною апсидою. Є елементи пізньої готики і бароко.
Христиболовичі, с., Пин., ср. Лемешевицька, межиріччя Прип’яті і Стиру. Від Пинська 30 км.
Христинове, с., Дорог., ср. Осівська. Від Дорогичина 21 км.
Христовоздвиженська церква, Берестя, стояла в мурованому берест. замку, споруджена в ХІІІ ст. Видатна пам’ятка архітектури. Від 1596 переходила з рук в руки. Зруйнована під час спорудження берест. фортеці росіянами.
«Христос на престолі великий Архиєрей», ікона XVII ст. пам’ятка укр. іконопису Полісся. На дошці, темпера, 138х87х2,5. Виявлена в Миколаївській цвинтарній церкві (1823) м. Пинська. Вивезена 1967 до Мінська, утримується в ДММ.
ЖБ, с. 89.
Христофор Філалет, псевдонім, укр. письменник-полеміст кінця XVI ст. Уважають, що ХФ – прибране ім’я протестантського діяча Мартина Броневського, близького до укр. справ, довіреної особи кн. К. Острозького. М. Броневський був секретарем Берест. правосл. собору 1596. Йому й приписується авторство «Апокрисиса альбо одповіді на книжки о соборі Берестейском іменем людей старожитної релігії грецкой через Христофора Філалета врихлі даної» (вид. по-пол. і по-укр. 1597-1598). Від імені православної України-Русі ХФ у своїй праці заявляє католицькій Речі Посполитій: «Людьми, а не скотами єстесьме а з ласки Божої людьми свобідними».
М. С. Грицай, К. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. Давня укр. література, К., 1989. с. 136-140.
[323]
Хруцький Сергій, укр. діяч Берестейщини. Посол. до пол. сейму 1922-1927 від укр. громади краю. Пізніше активіст УНДО.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 235.
Хрущов Микита, сов. держ. діяч, голова КПРС і уряду. Н. 1894, Курська обл. П. 1971. З 1938 по (з перервами) 1949 І секретар компартії України. Здійснював колоніальну промосковську політику, вдавався до терору й депортацій. Після 1953 розпочав критику Сталіна. Непослідовно, але спробував 1939 в Москві обстоювати право України на возз’єднання Берестейщини. Про свою полеміку з Пономаренком з цього приводу згадував сам у час останнього перебування в Бересті.
Хрщонович Йосиф, літограф, графік. Н. між 1793 і 1796, м. Янів (тепер Іваново). П. 1833, Вільно. З 1815 вчився у Вілен. ун-ті, від 1817 – в школі красних мистецтв при ун-ті. За свої праці одержував нагороди – 1818 і 1820. Вчителював – в університетському відділі графіки.
Хрщоновіч Й. – Словнік артистув польскіх. Узупелнєня і спростовання до т. 1, с. 27-28.
Хрщонович Казимир, архітектор. Н. 1794. П. 1871. Вчився у Вілен. ун-ті. Серед доробку Х. є дім А. Липка в Пинську, споруджений 1847.
Хршчановіч К. М. – ЭЛМБел, т. 5, с. 458.
Ц
Царик Степан, поліський скрипаль-самоук. Н. 1913, с. Бережне, Стол. У репертуарі Ц. – полька «Мазур», також «Август», «Терниця», «Кокетка».
М. Казека. Столінскія музыкі. – МБ, 1990, № 9, с. 71.
Царські ворота з Лемешевич, пам’ятка церковного мистецтва Полісся XVIII ст. З соломи, шовку, оксамиту, льону з застосуванням плетива і ткацтва. До 1957 являли собою частину інтер’єру церкви Пресвятої Богородиці (1897) с. Лемешевичі, Пин. Вивезені у Мінськ, утримується в ДММ.
Декаратыўна-прыкладнае мастацтва Беларусі ХІІ-XVIII ст., Мн, 1984, № 120.
Царські ворота з Пинкович, пам’ятка укр. церковного мистецтва XVIII ст. Вивезені з Покровської церкви (1830) с. Пинковичі, Пин.
ЖБ, № 59.
Цвид Антін, укр. літератор. Живе в Бересті. Автор ст. у пресі про О. Стороженка, М. Янчука, Д. Фальківського. Співпрацює з укр. газетами «Голос Берестейщини» та «Берестейський край».
Цвікевич Олександр, біл. політ. діяч, науковець, публіцист. Н. 1888, Берестя. П. 30.01.1937, Мінськ. Вчився в Петербург. ун-ті. 1918-1919 член уряду Біл. нар. Респуб., мін. закордонних справ, посол у Києві та ін. країнах Європи. Емігрувавши, жив у Каунасі і Празі. 1925 повернувся до Мінська. Працював в Ін-ті біл. культури. Розстріляний без суду. Тв.: «Краткий очерк возникновения Белорусской Народной Республики» (Київ, 1918); «Беларусь. Политический очерк» (Берлин, 1919); «Западно-руссизм» (1927-1929).
В. Хомчанка. Яшчэ пра аднога – ж. «Спадчына», Мн., 1990, № 2, с. 8-10.
[324]
Цекання, властивість біл. консонантизму – перехід фонеми «т» у м’якій позиції в «ц»: кот-коцік, Бярэсце, Цярэшчанка. Укр. говіркам Берестейщини не властиве.
Целевич Володимир, політ. діяч Зах. України 1919-1939. Н. 1891, Галичина. П. 1941. Головний секретар УНДО 1925-1928, депутат до пол. сейму, заступник голови укр. посольського клубу, голова УНДО. У 1930 ув’язнений пілсудчиками з п’ятьма іншими укр. депутатами та групою пол. депутатів-опозиціонерів. Арештовані депутати утримувалися в берест. фортеці, де над ними знущався поліський воєвода Я. Костек-Бернацький. Арештований 1939 енкаведистами, закатований 1941.
Целевич В. – УЗЕ, т. 3, с. 1138.
Цеханович Іоахим, церк. діяч, єп. турово-пин. гр.-кат. (уніат.) на 1716-1719.
Цинкаловський Олександр, пол. і укр. науковець, дослідник Волині і Полісся. Н. 9.01.1898, Володимир на Волині. П. 19.07.1983, Варшава. Закінчив правосл. теологію у Варш. ун-ті. Член НТШ, член УСКТ. Пр.: «Стара Волинь і Волинське Полісся» (Вінніпег, 1984, краєзнавчий словник, «Волинське Полісся» це – Берестейщина); «Записки з подорожів на Волиню і Поліссі 1927-1940» (недрук.), «Княжий город Володимир» (Львів, 1935); «Матеріали до археології Володимирського повіту» (ЗНТШ, 1937), «Мапа археольогічна Волиня і Полєся Волиньскєго» (В-ва, 1961).
Цитович Генадій, біл. музикознавець, етнограф, хоровий диригент. Н. 1910, Віленщина. П. 1988. У виданій Ц. «Антологіі беларускай нар. песні» (Мн., 1968 і 1975) вміщено понад 100 укр. нар. пісень з Берестейщини в неточному біл. перекладі з посиланням на укр., мовляв «варіанти у зб. К. Квітки, Лесі Українки, П. Демуцького». Серед фальсифікатів Ц. є також пісня на слова Т. Шевченка «Нащо мені чорні брови», власний біл. переклад якої Ц. приписує україномовним жителям с. Чорняни, Малорит., де ніби фальсифікат записано.
Цитилля, с., Малорит., ср. Олтуська. Від Малорити 25 км.
Ціборовська Феліца, пол. вчителька. У 20-х рр. у Коб. повіті прочитала цикл лекцій з історії Полісся, в яких доводила безнаціональність Полісся, пол. його коріння. З Ц. полемізував у вірші «Тяжка праця селян» укр. поет-селянин С. Семенюк, називаючи Ц. «нянькою-плутом».
О. Сущук. Степан Семенюк: Минається час – пробудитись пора. – г. «Голос Берестейщини», 1992, грудень, № 4(6).
Цна, ріка, ліва притока Прип’яті, завдовжки 141 км. У нижній течії плине по ПРЛ – укр.-біл. розмеж. лінії.
[325]
Ч
Чайковський Андрій, укр. письменник. Н. 1857, Коломия. П. 1935. Закінчив Львів. ун-т. Брав участь у визв. змаганнях 1918-1919. Автор історич. повістей та творів про життя галичан під Австрією. У повісті «Полковник Кричевський» дається нарис життя військового діяча України періоду Хмельниччини – від студентських років до героїчної загибелі в битві під Лоєвом на фоні побуту берест. шляхти та козацьких звичаїв. Молоді літа Кричевського минули в родовому маєточку Кричеве «за милю від Берестя». Кричевський в зображенні Ч. відбуває повчальну еволюцію від тутешнього шляхтича до укр. патріота, сподвижника Б. Хмельницького, героя визв. війни.
Чайковський Богдан, укр. літератор. Н. 1923, Київщина. Дослідник укр.-біл. культурних взаємин у тв.: «Незабутня сторінка дружби. Т. Г. Шевченко і Білорусія» (К., 1964, 296 с.) та ст. «Шевченко і білоруська література» (1964). «Дружба і братерство» (1975). Ч. виявив повну некомпетентність у питаннях укр.-біл. відносин. Укр. культуру і патріотизм поліщуків, мешканців Берестейщини, потрактував як вияв біл. українофільства.
Чаква, річка, правий рукав Горині, бл. 30 км завдовжки. Починається біля зал. ст. Горинь і вертається в Горинь вище Хоромська.
Чернецький Микола, єп. УГКЦ. П. 1959. Докторат захистив у Римі. Призначений А. Шептицьким 1939 на кат. екзарха Волині, Підляшшя і Полісся. Безуспішно намагався відродити на підлеглій території унію. 1944 арештований НКВД і засуджений за сфабрикованою справою на 6 років ув’язнення і 5 років заслання.
Чахець, с., Пруж., ср. Шенівська, 10 км на пд. від Пружан. На початку 60-х рр. ХІХ ст. в Ч. записано пісню «Од села до села», що виявилась уривком з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». 1943 німці стратили в Ч. 47 жит., спалили 89 дворів.
Чепелі, с., Пруж., ср. Сухопільська. Від зал. ст. Оранчиці 45 км. видобуток торфу на Чепелівських Багнах.
Черевака Настя, жителька с. Стахів, Стол., селянка. Н. 1913. У 1932 від Ч. К. Мошинський та Ф. Колеса записали добірку укр. нар. пісень.
К. Мошиньскі. О баданях музично-етнографічних на Полєсю в р. 1932 – «Люд словянскі», Краків, 1932, т. 3, з. 1, с. В71.
Череватичі, с., Кобр., ср. Батчинська. Від Кобриня 12 км.
Черлянський Павло, правосл. священик у м. Бересті. П. 1603 або 1604. Людина освічена, книголюб, власник бібліотеки. Мав зв’язок з острозьким науковим і патріотичним осередком. Учасник антиуніатського собору в Бересті 1596, за що був виклятий митропол. М. Рогозою, пізніше був ув’язнений прибічниками Потія, перебував «у Берестю в темниці смродливой». Зберігся острозький стародрук, власність Ч., з дарчим написом кн. Острозького.
«Перестрога». – Хрестоматія давньої укр. літератури (за ред. О. Білецького), К., 1949, с. 130; І. Міцько. Чар архівних свідчень – ж. «Жовтень», 1987, № 3, с. 91.
[326]
Чернеччина, с., Берез., ср. Міжліська. Від зал. ст. Береза Картузька 25 км.
Черник Х., нар. вчитель. укр. активіст в Антополі, Дорог. За доносом пол. шовіністів розстріляний гестапівцями.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 199.
Черота Іван, біл. літературознавець Н. 1952, с. Лищики, Коб. Закінчив 1974 Біл. ун-т, там таки викладє на кафедрі рос. рад. літератури. Переклав «Поминки» Б. Жупанчича (1983), «Автобіографію» Б. Нушича (1985). Літ.-крит. ст.
І. А. Чарота. – ЛіМ, 1985, 11.10.
Черськ, с., Берест., Домачівська селищна рада. Неподалік вол. межі.
Четвертинські, див. Святополк-Четвертинські.
«Четія-Менія Кам’янецька», зб. духовних ст., переписана 1489 в м. Кам’янці на Берестейщині. До 1686 збереглася в с. Воїнь на Холмщині. У 20-х р. була власністю бібліотеки Києво-Печер. Лаври. В ЧМК широко засвідчена народна лексика, суч. фонетичні форми укр. мови. Є згадки про те, що на Поліссі ще в XV ст. відбувалися змагання між «мужами хоробрими».
М. Грушевський. Історія укр. літератури, т. IV, ДВУ, 1925, с. 62; т. V., 1926, с. 99-100.
Чехович Яків, бурмистр м. Янова (тепер Іваново). Очолив збройний виступ міщан Янова 28.06.1674 проти «рицарів п’ятигорської роти», тобто представників пол.-лит. вояччини.
Зб. «Белоруссия в эпоху феодализма», Мн., 1960.