Хмельницького Богдана універсал Берестейському воєводству, мав бути написаний 1657, згадується в Актах Віленської археографічної комісії, т. ХХХIV, с. 196-197. На сьогодні невідомий.
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 663.
Хмельницького Богдана лист до П. Сапіги на захист Й. Нелюбовича-Тукальського, з 17(27).01.1657 в Чигирині. Укр. гетьман звертає увагу вел. гетьмана лит. і всього панства ВкнЛит. на неприпустимі гоніння, яких зазнає від католиків православне духівництво, зосібно в Пинську архимандрит ліщинський Й. Нелюбович-Тукальський. У залежність від ставлення до архимандрита і ставиться доля мирних стосунків між. Укр. коз. державою і ВкнЛ.
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 554-556.
Хмельницького Богдана лист до П. Сапіги на захист Й. Нелюбовича-Тукальського від 24.04.(4.05). 1657, в Чигирині, вел. гетьмана лит. повідомляється про переговори між представниками Речі Посполитої, з одного боку, та росіянами і українцями, з другого; висловлюється побажання про мирне полагодження пол.-укр. війни; складається подяка Сапізі за відшкодування кривд ліщинському архимандритові Й. Нелюбовичу-Тукальському в Пинську, мовляв, «який не забуде в молитвах доброзичливості вашмості».
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 583-585.
Хмельницького Богдана лист до царя московського на захист Й. Нелюбовича-Тукальського, з 9(19).01.1657, в Чигирині, серед перелічених укр. гетьманом кривд, заподіяних поляками Україні, є згадка про події в Пин. пов., де поляки «...монастирі попалили, а православного
[319]
архимандрита ліщинського отця Йосифа мало не вбили, якби не втік, тако ченців його побили на смерть, лише за допомогою Божою сам утік».
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 552-554.
Хмельницького Богдана універсал про підтвердження прав шляхти Пинського повіту від 28.06(8.07).1657, в Чигирині, державний документ, вид. гетьманською канцелярією Укр. коз. держави за підписом Б. Хмельницького про підсумки переговорів з представниками пин. шляхетства Л. Єльським і Б. Спитком про умови возз’єднання Пин. пов. з козацькою державою. Зберіглася пол. копія універсалу. Уряд України забов’язується захищати Пин. пов. від зовнішніх і внутрішніх ворогів, гарантує недоторканість римського визнання, старих і нових фондів на костели, якщо фонди не утворилися за рахунок здирства православних, гарантується забезпечення привілеїв, вольностей, судів, наданих кожному станові, – як було за королів польських. «Чини, посади, достоїнства, як земські, так і військові, стверджує універсал, надані... панам обивателям Пинського повіту польським королем, кожний зберігатиме до кінця життя. На випадок смерті якого урядника обирається новий з тим, щоб новообраний затверджувався гетьманською адміністрацією» Усі інші посади заміщаються згідно рекомендацій гетьманського «нашого старости» в Пинську. Військові посади ротмістрів і поручників посідатимуться згідно волі пинського полковника. Полковники пинські, як і всі інші урядники, позбавляються права оголошувати кому-небудь війну чи укладати нову дружбу без відома і дозволу гетьманського уряду. Королівщини пинського староства переходять у володіння гетьманського уряду.
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 602-604.
Хмельниччина, персоніфікована назва визвольної боротьби укр. народу 1648-1657 під проводом Хмельницького за незалежність.
Хміль Іван, псевдонім, спр. прізвище Лагодюк-Бойтик Василь, укр. поет, етнограф. Н. 7.02.1897, с. Хабовичі, Коб. П. 27.01.1974, США. Батьки – селяни, загинули на засланні. Х. за фахом – нар. вчитель. 1920-1939 вчителював, займався в «Просвітах». Стрілець УПА до 1944, відтак в еміграції. Опубл. зб. поезій «Іду з кобзою» (1962), «Гомін Полісся» (1969), «Укр. Полісся. Етнографічні нариси» (1976).
Хованський Іван, рос. полководець. П. 1682. Учасник рос.-пол. війни, у січні 1660 на чолі рос. загону захопив Берестя. Причетний до стрілецького повстання проти цариці Софії, за що був страчений. Князі Х. – потомки пин. Наримунтовичів.
Ходак Оксана, укр. етнограф, автор ст. «Птахи віщують погоду» (ж. «Жовтень», 1986, № 11, с. 102-108). Матеріали, якими послуговується Х., переважно з «Поліської історико-етнографічної області» тобто з Полісся, в тому числі з Берестейщини, яку авторка, всупереч аналізованим матеріалам, відносить до Білорусі.
Хойне (Хвойне), с., Пин., від Пинська 24 км. Х. відоме виробництвом поліських куфрів. В околицях села діяли відділи УПА.
Холмичі, с., Берест., ср. Чорнавецька. Від зал. ст. Мотикали 10 км.
[320]
Холмське губерніальне староство, Холмська губернія в складі УНР, утворене 1918 з возз’єднанням Холмщини, Підляшшя і Полісся. Центр – м. Берестя. До ХСГ входили поліські повіти: Берест, Коб. і Пин. Губ. комісар О. Скоропис-Йолтуховський. Зліквідоване 1919 поляками.
Холмського староства губерніальний комісаріат, крайова влада УНР на території возз’єднаних 1918 Холмщини, Підляшшя і Полісся. Призначався урядом УНР. Очолював О. Скоропис-Йолтуховський. Комісаріат провадив велику працю по розбудові зруйнованого війною краю, піднесення господарства, культурного відродження та адміністрат. впорядкування. Зліквідований у лютому 1919 поляками.
Хомськ, с., Дорог., від Дорогочина на пн. 25 км. Під час повстання 1648 в Х. розташований був табір пол.-лит. війська, звідки воно вчинило напад на Берестя і Пинськ. Від 1794 в Х. працювала суконна мануфактура, на якій 1828-1859 зайнято працею 550 робітників. 1941-1944 німці знищили в Х. 1760 жит., спалили 470 дворів.
Хорева, с., Пруж. на р. Ясельді, 12 км, на пн. від Пружан, 101 км від Берестя.
Хоромськ, с., Стол., 25 км на пн.-сх. від Столина, на правому березі Горині. Х. відомий як центр народних ремесел, оригінального ужиткового мистецтва.
Хорошевцев Сергій, художник, графік. Живе в Пинську. Викладач дитячої школи пластичних мистецтв. 1990 відбулася виставка тв. Х. у виставковому залі школи – 60 творів. Окремі серії картин мають назви «По Поліссі», «Моє місто Пинськ».
Т. Станкевіч (у хроніці мист. життя БРСР). «Брэсцкая вобласць». – МБ, 1990, № 8, с. 77.
Хотислав, с., Малорит., від Малорити 12 км. Спасо-Преображенська церква (1799). Кар’єр крейди. 1941-1944 німці знищили в Х. 36 жит., спалили 109 дворів. Х. був у зоні дій УПА. Зал. ст.
[321]
Хотомель, c., Стол., ср. Рубельська, у межиріччі Горині і Мостви, 20 км на пн.-сх. від Столина. У Х. археологи відкрили: 1) городища ранньослов’янської доби з двома валами, з рештками жител, з вогнищем, ліпну кераміку празького взірця, наконечники стріл. 2) Селище того ж періоду з рештками прямокутних напівземлянкових жител, залізні нароги, ножі, остроги, серпи, ліпний посуд. 3) безкурганне поховання з трупоспаленням. Уважається, що пам’ятки Х. належать племенам празької культури, відтак деревлянам. При тім деревлянські поховання є типовими на всій деревлянській території від Горині до Дніпра.
Ю. В. Кухаренко. Средневековые памятники Полесья, М., 1961, с. 22-27.
Храбор, хоробр (муж), до XV ст. термін на означення людей богатирської постави на Берестейщині, продовжувачів традицій старокиївських богатирів Михайлика, Кирила Кожум’яки, Іллі Мурина. Термін Х. зафіксований в «Четії Менії Кам’янецькій»: «А коли котрий храбор добрая діла вділаєт». Уважається, що назва Х. поширена була по всій Україні щодо хоробрих і мужніх людей, натомість слово богатир – рос., вірніше тюркського походження.
М. Грушевський. Історія укр. літератури, т. 4, К., ДВУ, 1925, с. 52; Вал. Шевчук. Мислене дерево. – ж. «Жовтень», 1986, № 12, с. 38.
Хребтович-Богуринський Мелетій, укр. та біл. церк. діяч. Н. до 1513. П. 1593. Походив з біл. магнат. родини. У молоді роки «Мелешко» знаний наїздами саме на церковні добра, за що його довго позивала Києво-Печерська лавра. Потім Х. зробив блискучу духовну кар’єру – з 1576 архимандрит лаври в Києві, до 1593 єп. волод.-берест. У Бересті знаний як захисник правосл. церкви. Фундатор Миколаївського братства в Бересті.
А. Филипович. Діаріуш. – «Памятники полемич. лит. в Зап. России», ч. 1, СПб, 1878, с. 64-68; І. Франко, т. 39, 515-668.