«Український буквар», складений А. Савчуком, вид. 1918 в Бересті видавництвом «Рідне слово».
Є. Пастернак. Історія Холмщини і Підляшшя, Вінніпег, 1968, с. 181.
Український виборчий комітет Холмщини, Підляшшя, Волині і Полісся, парламентська організація, об’єднувала укр. легальні партії названих земель під час передвиборної компанії 1922 до пол. сейму. Галичина бойкотувала вибори. У головних питаннях комітет стояв на патріотичних
[309]
і демократичних позиціях, передбачав практичний захист укр. народу в пол. державі. УВК обстоював право України на державну незалежність.
Український допомоговий комітет, харитативна організація, створена в Бересті 1941 для захисту інтересів місцевого укр. населення в умовах нім. окупації та пол. і більшовицького засилля у всіх сферах життя міста і краю. УДК не мав політичних прав. Очолював інженер Гайовий. З початком бойових дій УПА розігнаний окупантами. Керівників Гайового, О. Сороку, С. Тарасюка і В. Пархотика розстріляно.
Ю. Місіюк, М. Козловський. Зберегти нашу мову і культуру. – ж. «Над Бугом і Нарвою», 1992, Більськ, № 2(4), с. 24.
Улас Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонський війни на боці Речі Посполитої. Записаний в козацькому реєстрі 1581. Прізвисько походить від назви укр. с. Машковичі, Берез., звідки УМ походив.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.
Ўласав Олександр, біл. культурний діяч, письменник. Н. 1874. П. 1941, Гулаг. Видавець і редактор «Нашай Ніви» та ін. біл. видань. У спогадах «Дні життя» є опис Пинська, де У. жив у юності, пин. бурси, пинчуків: «Славилося це місто глейким і глибоким болотом на вулицях, також пинчуками, плем’ям вельми оригінальним; білоруси його уважають своїм, українці – своїм. За говіркою вони близькі до українців. Роман Скирмунт написав їх граматику. Я вважаю, що це старі древляни, вони мало змінились з часів Володимира Святого, коли віниками платили данину, навіть у наш час».
зб. «Шляхом гадоў», Мн., 1990, с. 154-158.
Улащик Микола, біл. історик. Н. 1906, біля Мінська. П. 1986, Москва. В численних працях У. послідовно фальсифікує джерела на користь білорусифікації Полісся.
Уліян, нар. співак, лірник, сліпий, родом з Дивина, Коб. Пропагував на Поліссі канти з укр. «Богогласників».
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 23.
[310]
Ілюстрації
[311]
«У неділю, неділеньку», укр. нар. пісня емігрантського циклу, записана 1968 в с. Ченчиці, Пин., В. І. Скиданом. Відомі й ін. укр. варіанти, з Тернопільщини зокрема. Так зв. запис Скидана – невдалий переклад на біл. мову з укр. поліського оригіналу.
М. Г. Бочко. Білоруські варіанти емігрантських пісень у порівняльному освітленні. – ж. «Слов’янське літературознавство і фольклористика», К., 1976, вип. 11, с. 85-90.
Уроднич Володимир, біл. художник. Н. 22.05.1942, с. Великі Орли, Стол. Закінчив 1972 БТМІ. Виставляється з 1973. Тв. «Батьківськими дорогами» (1975), «Розвивались яблуні» (1976), «Нашим синам» (1978), «На берегах Горині» (1979), «Гомін Полісся» (1981), «Ритми Прип’яті» (1983), «Дорога моєї юності» (1979), «Лядецька діброва» (1981), «Квіти моєї Батьківщини» (1980).
А. Тарановіч. Адчуць подых часу – МБ, 1989, № 4, с. 16-24.
Упирове, с., Іван., ср. Псищівська. Від зал. ст. Янів-Поліський 25 км. 1941-1944 в У. німці вбили 83 жит., спалили 135 дворів.
«Успіння», ікона 1650, пам’ятка укр. іконопису Полісся. Майстер з Малорити. На дошці, 119х94х3,5, темпера. Вивезена 1970 з Свято-Преображенської церкви (1862) с. Олтуш, Малорит. Утримується в БММ в Мінську.
ЖБ, с. 39, 40, 41.
[312]
Ф
Фалат Юліан, пол. художник. Н. 30.07.1853, с. Тулиголове, Львів. обл. П. 9.07.1929. Належав до пізньоромантичної мистецької школи. Після смерті Матейка 1893 очолював Крак. худ. академію. Автор кількох картин на укр. теми, передовсім польські. Так у картині «Повінь» (Львів. картинна галерея) ідеться про повінь саме на Поліссі – валка поліщуків тікає перед водною стихією у безпечне місце. Твори «Зі списом на ведмедя» і «Повернення з ловів на ведмедя» (1891. Картинна галерея Терноп. краєзнавчого музею) також створені на поліському матеріалі. Ф. гостював у поліських маєтках Радзивіллів.
Фалат Ю. – Митці України, К.., 1992, с. 598.
Фальківський Дмитро, укр. поет. Спр. прізвище Левчук. Н 3.11.1898, с. Лепеси Великі, Коб. П. 15.12.1934, Київ. З селян. родини. До 1915 вчився у Берест. гімназії, де й зацікавився літературою. 1915-1920 жив з батьками в селі, відвідував укр. школу, засновану у Лепесах Великих під час УНР. У 1920-1923 Ф. служить у частинах ЧК в Мінську. З 1923 живе в Києві. Належав до літоб’єднання «Ланка», «Марс», «Вапліте». Оспівував Полісся, засуджував жорстокості громад. війни, негативно переосмислював значення ЧК, уболівав за долю України, за що зазнавав нападок з боку ортодоксальної критики. Арештований за сфабрикованним звинуваченням (у «намірі» вбити тодішнього сталінського сатрапа Постишева) Ф. разом з 27 укр. поетами та культурними діячами – Косинкою, Влизьком, Буревієм – був розстріляний у Києві як «ворог народу». Тв.: «Чабан», поема (1925); «Обрії», зб. поезій (1927); «На пожарищі», зб. поезій (1928); «Полісся», зб. поезій (1931). Найповніше видання тв. Ф. – «Ранені дні» (Братіслава, 1969).
Фальківського Дмитра імені хор, хор ім. Д. Фальківського в с. Залісся, Коб. Виконує укр. нар. пісні. Очолює Є. Прокопюк.
Фальчевський Станислав, у поліських джерелах – Хвальчевський, староста пин., коб., крем’янецький тощо на середину XVI ст. Довірена особа кор. Бони і кн. Острозьких. Здійснював у Пин. князівстві 1552-1555 земельну реформу, провів обмір та перерозподіл земельного фонду князівства з метою переоподаткування. Ведена Ф. книга обліку «Писцовая книга Пинского и Клецкого староств, 1552-1555» багата на матеріал про аграрні відносини на Поліссі в середині XVI ст.
В. И. Пичета. Белоруссия и Литва XV-XVI вв. М., 1961, с. 21-40.
Федів Ігор, стенографіст укр. делегації 1918 на переговорах у Бересті, потім у Парижі. Н. 1891. П. 1962. Січовий стрілець, з 1916 у рос. полоні. Після 1917 учасник укр. визв. руху. Автор «Сина України» (1921)
Є. Онацький. Укр. мала енциклопедія, Буенос-Айрес, 1959, с. 1977.
[313]