Стефан Володимирський, укр. церковний діяч. П. 1094. Ігумен Печерського монастиря в Києві, потім Кловського монастиря. Наприкінці 80-х рр. ХІ ст. висвячений на єп. володимирсько-берест.
М. Брайчевский. Утверждение христианства на Руси, К., 1989, с. 192-193.
Стецькович Іван, боярин з Берест. пов., згадується в грамоті з 1490 як власник фільварку біля Берестя на спілку з Р. Стецьким, очевидно родичем.
Укр. грамоти XV ст., К., 1965, с. 52, 53, 146.
Стир, права притока Прип’яті, довжина 494 км. витікає у Львівській, тече через Вол., Рівен. обл. У межах Берестейщини протікає через Пин. і Стол. р-ни. У нижній течії судноплавний. У минулому важлива комунікаційна лінія між Волинню і Берестейщиною.
[288]
Ститичеве, с., Пин., ср. Пліщицька. Від Пинська на пд. 15 км. Відоме С. з ХІV ст.
Стовпи, с., Жаб., ср. Яківчицька, 10 км. на зх. від Жабинки, зал. ст. на лінії Жабинка-Берестя.
Стовписька, с., Кам., ср. Дмитровицька. Від зал. ст. Жабинка 40 км.
Столин, місто, райцентр. На лівому березі Горині, річковий порт. 7 км. на пн. від зал. ст. Горинь (Річиця). Відомий з ХІІ ст. Належав до Турово-Пин. князівства, до Городнянського. Був власністю Соломирецьких, Вишневецьких, Потіїв, Солтанів, Скирмунтів, 1657 належав до Пин.-турівського полку. З 1792 центр Запинського пов. Під Рос. імперією в складі Пин. пов. 1918-1919 в складі УНР. 1922-1937 діяла філія «Просвіти». Краєзнавчий музей.
Столинський краєзнавчий музей, відкритий 1955. Два відділи, природи і історичний. У відділі досов. історії експозиція має багаті колекції предметів з доби неоліту та залізного віку, одягу, знарядь праці, монетна колекція. Розташований СКМ у садибному комплексі Маньковичі (XVII ст.), колишньому маєтку Радзивіллів.
Столинський район, адм.-терит. одиниця обл. з центром у Столині. Ств. 1940 в складі Пин. обл., з 1954 – Берест. обл. Пл. 3,4 тис. кв. км. Сільради: Білоуська, Бережнівська, Березцівська, Глинківська, Городнянська, Лядецька, Оздамицька, Ольшанська, Плотницька, Радчицька, Рубельська, Рухчанська, Струзька, Федорівська, Хоромська, м. Столин, м. Давид-Городок, робіт. сел. Горинь (Річиця). Під госп. угіддями 33,5 відсотка території, під лісом 33 відсотка. Родовища торфу, піску, глини. У межиріччі Прип’яті і Мостви тип населення мішаний укр.-біл.
Столярчук Олександра, громадянка м. Берестя, родом з с. Скорбичі, Берест., зберігає в пам’яті десятки нар. укр. пісень, засвоєнних від мами, баби і сусідів. Репертуар С.: «Ой, давно-давно я в батенька була», «Ой, по горах, по долинах», «Ой, чиє то жито», «Із-за гори кам’яної», «В кого дочок сім», «Стоїть явір над водою», «Ой, у бору сосна тонка виросла», «Ой, на горі жито пополам з рутою», «Ой, ти, дівчино зарученая», «Зав’яжу
[289]
я ленту в косу», «Ой, знати, знати», «Ой, я нещасний», «Сонце низенько, вечір близенько», «Поза лугом зелененьким», «Ой, чия то черешенька».
В. Місіюк. Які пісні співають у Скорбичах. – г. «Голос Берестейщини», 1996, № 1(16).
Стороженка Олекси імені українська школа в Бересті, приватна початкова семикласна школа, діяла в Бересті з середини 20-х рр. по 1935 під опікою т-ва «Просвіта». Викладалися предмети: релігія, укр. мова, пол. мова, каліграфія, рахунки, малювання, загальні відомості з історії та географії рідного краю. Школу відвідувало бл. 60 дітей. Очолювали школу Г. Олесіюк, П. Артемюк, інші вчителі: М. Козяр, Т. Артемюк. Містилася школа в будинку стрілочника С. Рибчевського на вул. Київській (тепер Пушкіна), 102. При школі діяв музично-драм. гурток, ведений П. Артемюком.
А. Харитончук. Укр. школа в Бересті на Поліссі. – г. «Голос Берестейщини», 1992, 06, № 2(4).
Стороженко Олекса, укр. письменник. Н. 24.11.1805, с. Лисогори, тепер Черніг. обл. П. 18.11.1874, х. Тришин, у межах Берестя. З 1823 на службі спочатку військовій, потім цивільний – у Києві, Вільнюсі, Варшаві. З 1868 оселяється в Бересті, придбавши маєток у Тришині. Обіймав посаду предводителя дворянства та голови з’їзду мирових суддів Берест. пов. Похований на міському кладовищі в Бересті. У повісті-поемі «Марко Проклятий» С. вкладає в уста А. Радзивіллові такі слова: «Особливо ті диявольські пинчуки багацько лиха нам наробили... в Пинську і Янові вирізали всіх ксьонзів»... На що Я. Вишневецький каже: «Пинчуки – то все одна пся крев козацька... Як би на мене, то я всіх би на шибеницю до останнього викоренив би»...
В. Сацюк. На шляху до правди. – ЛУ, 1965, № 95; він же. Будиночок над сажавкою. – ЛУ, 1966, № 83.
[290]
Стоцький М., російськомовний поет із Полісся, родом з с. Стригове, Коб. Змолоду в Америці. Повернувся на Полісся 1920 під час сов. окупації, після чого знов подався до Америки. Зб. поезій «Родник». Окремі поезії С. укр. мовою перекладав І. Хміль.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 201.
Страдечі, с., Берест., ср. Гершонська, від Берестя на пд. 30 км., зал. ст. на р. Прірва. У С. 1962 знайдено скарб. 1941-1944 нім. карателі вбили в С. 92 жит., спалили 280 дворів.
Страдецький скарб, знайдений 1962 в с. Страдечі, Берест., жителем с. В. Маркевичем. Склад СС: кубок срібної роботи нім. майстра Г. Бойтмюлера (1588-1622), кубок срібний роботи невідомого поліського майстра XV-XVI ст. СС зберігається у Берест. краєзнавчому музеї. Має велике історико-мистецьке значення.
Дэкаратыўна-прыкладнае мастацтва Беларусі ХІІ-XVIII ст., Мн., 1984, №№21, 22, 24-27, 30.
Стрельна, с., Іван., від Янова-Поліського 10 км. У ХІХ ст. маєток у С. належав Сулковським і Крашевським.
Стриганець, с., Жаб., ср. Петровицька. Від зал. ст. Береза Картузька 7 км.
Стригове, с., Коб.., ср. Тевельська.
Стриї, с., Коб., ср. Буховецька. Від Кобриня на сх. 8 км.
Стриї, гіпотетична народність періоду балто-слов’янської єдності, мали замешкувати басейни річок з одноімен. коренем – Дністра, Стрия, Стира, Струменя. Можливо ідеться про неврів.
В. П. Петров. Етногенез слов’ян, К., 1972, с. 80-88.