Спасо-Преображенська церква, с. Шумаки, Берест, пам’ятка мурованої архітектури. Збудована 1609 в стилі готики, впереміж з елементами ренесансу. Зруйнована.
[285]
Спаський монастир, м. Кобринь. Заснований 1497 під час існування Кобринського князівства. На 1549 СМ володів селами Кустовичі, Брилеве, Корчичі. З XVII ст. споруджувалися муровані приміщення, тоді ж захоплений католиками. Закритий росіянами. Зберіглися окремі будови.
УЗЕ, т. 2, с. 293.
Спитко Адам, поліський шляхтич, підстароста пин., стольник берест. Разом з Л. Єльським їздив 8.07.1657 в Чигирин, де від імені шляхти Пин. пов. вів переговори з Б. Хмельницьким про умови возз’єднання повіту з Укр. козацького державою. Переговори С. і Л. Єльського завершилися утворенням Пинсько-турівського полку та виданням гетьманського універсалу про гарантію прав поліської шляхти.
Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 601-604.
«Співдружність польського народу», пол. конспіративна організація 1835-1841, боролася за відтворення Пол. держави в межах Речі Посполитої до 1772. Клітини СПН діяли в Бересті і Пинську. Керівник – Ш. Конарський.
Спорове, с., Берез., ср. Здітівська. На березі одноімен. озера. У С. знайдено 4 неолітичні поселення, також предмети з бронзової та залізної доби.
Спорівське озеро, площа поверхні 11,5 кв. км., найбільша глибина 2,2 м. Крізь СО протікає р. Ясельда.
Ставок, с., Пин. Від Пинська на пн. 10 км. У ХVII ст. належав Єльським. Пам’ятка архітектури – церква Іокима й Анни, відома з 1504.
Ставрович Ф. В., автор ст. «Містечко Бездіж (Кобринського повіту Гродненської губернії)», опубл. в г. «Гродненские губернские ведомости» (№№ 46, 48, 49 за 1867).
Стадкевич Петро, укр. іконописець. Родом з Давид-Городка, Пин. пов. 1759-1767 навчався в малярні Києво-Печерської лаври при начальнику Володимирові.
П. М. Жолтовський. Художнє життя на Україні XVI-XVIII ст., К., 1983, с. 164.
[286]
Станислав Август Понятовський, остан. пол. король. Н 17.01.1732, с. Вовчин, Кам., в маєтку своїх батьків. Жартома причисляв себе до «литвинів» у пол. розумінні цього поняття.
Старий Господар, псевдонім, автор і можливо видавець «Русинського лементаря», вид. 1907 й адресованого дітям поліщуків. Імовірно, СГ– поляк або місцевий інтелігент – полонофіл. Хто б проте не був СГ, він заслуговує на добру пам’ять поліщуків за шляхетний намір просвітити наших предків.
Н. Шелягович. Полесский букварь. – ж. «Неман», 1985, № 8, с. 171.
Старі Піски, с., Берез., ср. Пісківська. На пн. березі Чороного озера. Пам’ятка архітектури – садибна брама в стилі несправжньої готики.
«Староукраїнської мови словник», «Словник староукр. мови», у 2 тт., Київ, 1977 і 1978, за редакцією Д. Гринчишина, Л. Гумецької (голова), І. Керницького. Період давності укр. мови укладачі словника обмежують 1300-1500 рр. Широко використана в словнику лексика з документів Полісся. На десятках прикладів (з документів) засвідчено вживання таких нар. форм, як Берестя, берестейський, берестянин, Кобринь, Дорогичин, Пинськ.
Стародубці, с., Коб., ср. Ониськовицька. Від зал. ст. Городець 10 км.
Старух Ярослав, діяч укр. визвольного руху. Родом з с. Слобода Золота, Бережанщина. П. 20.09.1947, Томашівщина. За участь в ОУН відбував покарання в концтаборі Берези. Загинув у бою.
Ю. Борець. З найкращими, К., 1992, с. 287-289.
Стахове, с., Стол., ср. Плотницька. 5 км на пд. від Прип’яті. 1932 в С. записували фольклор Ф. Колеса і К. Мошинський. Останній назвав В. «чисто українським селом».
Листи К. Мошинського до Ф. Колеси. – ж. «Слов’янське літературознавство і фольклористика», 1973, вип. 8, с. 119.
Стаховичі, с., Пин., ср. Дубойська, 20 км. на зх. від Пинська, на лівому березі Пини. Відомі С. з ХVI ст., як село шляхетське. С. Баторій позбавив С. цього статусу за відмову служити в королівському війську, перевівши стахівчан в категорію тяглих селян.
М. Волотовский. Очерки Полесья. – ж. «Русский мир», 1875-1876, № 206-258.
Ствига, ріка, права притока Прип’яті. Довжина 178 км. Витік у Рівнен. обл., впадає в Прип’ять східніше Турова. Протікає в сх. частині Стол. р-ну.
Стегут Зібрович, один з ватажків ятвязького здобичницького загону, що грабував околиці Берестя на межі 1227 і 1228. Убитий гал.-вол. воєводою Шелвом.
Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 27.
Стельмах Володимир, біл. драматург і теат. діяч. Н. 1907, с. Бушмичі, Кам. П. 1974. П’єси: «Крушэнне рэнагатаў» (1931), «Фантан» (1932), «Канец маскараду» (1938). У Києві 1964 вийшла книга С. «Шляхи білоруського театру. (З історії укр-біл. театральних зв’язків)».
М. Судаковіч. 80-гадоў з дня нарадження У. М. Стэльмаха. – ж. «Полымя», 1987, № 12, с. 222-223.
[287]
Стельмащук Юрій, старшина УПА, псевдо «Рудий», командир військової округи «Турів», до складу якої територіально належала Берестейщина. Розстріляний 1945 в тюрьмі НКВД у Луцьку.
Степан Медушник, гал.-вол. воєвода. Спільно з воєводою Желиславом воював литовців і ятвягів 1262 на Пинщині.
Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 63.
Степан Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни, значиться в реєстрі 1581 під рукою 38 отамана. Прізвисько Московчин походить не від назви Москва, а від назви укр. с. Машковичі, Берез., звідки СМ був родом.
Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва – там же.
Степан Московчин, низовий запорозький козак. Відомий з козацького реєстру 1581 як учасник Лівонської війни на боці Речі Посполитої. Прізвисько Московчин виводиться від укр. с. Машковичі, Берез., звідки СМ був родом.
Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.
Степура-Пеленська Оксана, діячка ОУН. Н. 1916, Луцьк, за іншими відомостями на Поділлі. П. серпень 1939., Полісся. Псевдо «Ріка». Учасниця замаху на пол. міністра Пєрацького. Членкиня Поліського лозового козацтва. Загинула за невідомих обставин на Поліссі.
Стеткевичі, поліська шляхетська родина, члени якої знані своїм патріотизмом, обстоюванням нац. і реліг. прав укр. народу в XVII ст. Відоміші: Богдан, каштелян новгородський, воєвода мінський. Уважався оборонцем Русі, лідером православних. Одружений з князівною Соломерецькою. Маєтності на Поліссі. Михайло, син Богдана, учасник визвольних подій 1648-1660, «людина вимовою і дотепом велика». Фундатор Борколабівського монастиря. Наближений Б. Хмельницького, за що був позбавленний королем поліських добр дідичних – с. Погост і Новий Двір у Пин. пов. З початком Руїни постригся в ченці. Олена, сестра Михайлова, укр. патріотка, дружина гетьмана І. Виговського.
В. Липинський. На переломі, 1920, с. 107-108; Стеткевич М. – Є. Онацький. Укр. мала енциклопедія, Буенос-Айрес, 1959, с. 1840.