Полісся Білоруське, термін, який в Респ. Білорусь поширюють, крім Гомельщини, також на Берестейщину, хоча і безпідставно: південною межею ПБ є ПРЛ.
Полісся бюро меліорації, Бюро меліорації Полісся, пол. установа, займалася у 30-х рр. вивченням Полісся з метою меліорації. Осідок у Бересті.
«Полісся голос», ансамбль народної пісні в Бересті. Керівник І. Черник.
«Полісся західного грамоти», «Грамоти західного Полісся», під такою назвою згруповано грамоти XV ст. у зб. «Укр. грамоти XV ст.» (К., 1965, сс. 32-62), в яких виявлено говіркові елементи північних районів Волині. Частина грамот вийшла з канцелярії лит. князів Витовта, Свидригайла, Казимира, Олександра, інша частина – з-під пера приватних осіб, в тому числі жителів Берестейщини.
«Полісся і Волині товариство друзів», «Т-во друзів Волині і Полісся», пол. громад. об’єднання реваншистського напрямку, об’єднує пол. громадян, уродженців згаданих укр. країв, та їх потомків. В основі діяльності кладуться претензії на згадані землі, організація громадянської думки в цьому напрямку. Але 20.03.1992 т-во привітало утворення укр. держави, закликаючи пол. і укр. народи до співпраці.
Полісся Комісія, комісія Полісся, наукова установа в системі ВУАН, утворена 1929 за ініціативою М. Грушевського з метою комплексного
[245]
вивчення Полісся. Проіснувала кілька місяців, розпущена з погромом М. Грушевського та його історичної школи в ВУАН.
В. Зарубка. Погром. Як нищили школу істориків академіка М. Грушевського. – ЛУ, 1991, 11.07.
Полісся Мале, територія між Поліссям Волинським і Поділлям.
«Полісся помста», « Помста Полісся», кодова назва загону УПА-Північ, створений на Поліссі, діяв 1943-1944. Командир «Верховинець». До загону ПП входили курені Голобенка, Яреми, Юрка. Завдав німцям значних втрат та території Коб., Жаб. та Антопільських р-нів.
П. Мірчук. Українська Повстанська Армія, Мюнхен-Львів, 1991, с. 200-201; Л. Шанковський. УПА проти гітлерівської Німеччини. – г. «Ратуша», Львів, 1991, № 7, 28.01.
Полісся Українське, див. Полісся.
Поліська музично-етнографічна експедиція 1932, орган. К. Мошинським за участю Ф. Колесси. Пісні записано в селах Лунинецького і Стол. пов.: Хоростові, Пужичах, Чолонці, Березняках, Лугах, Вітчині, Стахові, Велимичах, Синькевичах, Лунинці. Записано 228 текстів, 236 мелодій. Мошинський терени Полісся між Цною і Прип’яттю в музично-етнографічному відношенні називав перехідним укр.-біл., терени на пд. від Прип’яті – укр. На думку Колесси, поліські пісні, і лунинецькі і столинські, попри локальні риси, мають характер наскрізь укр.
Поліська низовина, природно-ландшафтний район в поріччі Прип’яті і середнього Бугу, обмежена з пн. Білоруським пасмом, а з пд. Волинсько-Подільською височиною. Рівнина. Асоціюється з Поліссям географічним.
Поліська область, умовна назва території Поліського воєвод. після його приєднання 1939 до СССР. Назва не прижилася як з огляду на поділ воєводства на дві області Берест. і Пин., так і з огляду на те, що в БРСР вже була Поліська область із центром у Мозирі.
Поліська партія, гідро-меліоративна експедиція, створена 1913 з метою осушування боліт Полісся, уважалася спадкоємницею Західної (Поліської) експедиції (Жиленського). Припинила діяльність з початком Перш. св. війни.
Поліська розмежувальна лінія, ПРЛ, лінія між укр. та біл. етнічними територіями, засвідчена археологічними, етнографічними, антропологічними матеріалами. Пролягає по р. Нарві, по горішній Ясельди до м. Берези – Вигонівське оз. – гирло р. Горинь – Прип’ять. Від ІІ тис. до н. е. і до IV ст. н. е. ПРЛ розмежовує балтів і слов’ян, пізніше – білорусів і українців.
Е. Ф. Карский. Этнографическая карта белорусского племени, Пг, 1916; Сулімірскі Т. Стародавні сусіди балтійських племен на півдні. – «Акта Балтіка-Славіка», Білосток, 1974, № 7; Ю. В. Кухаренко. Полесье и его место в процессе этногенеза славян (по материалах археологических исследований), зб. «Полесье», М., 1968; Е. Е. Ширяев. Русь Белая, Русь Черная и Литва на картах, Мн., в-во «Н. і Т.», 1991, карти 29-45; І. Сидорук. Проблема українсько-білоруської мовної межі, Аусбург, 1948; А. П. Непокупный. Ареальные аспекты балто-славянских языковых отношений, К., 1964.
[246]
«Поліська січ І », укр. курінь створений у січні 1919 в м. Кобрині для боротьби з більшовиками і поляками, командир П. Макарук. У лютому 1919 «ПС» у повному складі захоплена поляками, які особовий склад «ПС» інтернували, старшин ув’язнили.
Є. Пастернак. Історія Холмщини і Підляшшя, Вінніпег, 1968, с. 181-182; Я. Войтюк. – ЕУ, т. 1, 1993, с. 362.