Пинкович Васько, купець з Пинська, згадується на 1592 в скарзі про незаконне стягнення мита біля Дубровиці.
Торгівля на Україні XIV – середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина, К., НД, 1990, с. 227.
Пинковичі, с., Пин., ср. Осніжицька. Передмістя Пинська з боку Лунинця. Над Пиною. Відомі з XVI ст.
[230]
Пинськ , друге завбільшки і за знач. місто краю, історичний центр Полісся. На 1985 109 тис. ж. Зал. ст. на лінії Берестя-Лунинець. Річковий порт, сполуч. з Києвом і Берестям. 180 км на сх. від Берестя. Промисловий комбінат верхнього трикотажу, фаб. трикотаж спорт. виробів, штучної шкіри, льнозавод, виробниче деревообробне об’єднання (фанерно-сірниковий комбінат, мебльова фабрика), суднобудівний-судноремонтний завод, екскаваторно-ремонтний завод, ливарно-мех. завод, ливарного устаткування завод, завод ковальсько-пресових автоматич. ліній, біохімічний завод, комбінат хім. та будів. індустрій. Технікуми. Комплексні лабораторії меліорації заплавних земель Полісся наук.-дослідного ін-ту меліорації і водного господарства Білорусі. Краєзнавчий музей. Відомий П. з 1097 як один з провінційних центрів Київської Русі. Значний торгівельний та ремісничий центр. У першій пол. XIII ст. П. під зверхністю Гал.-Вол. князівства, опорний пункт у боротьбі з лит. нападами. З 1323 у межах ВкнЛ. Удільне Пин. князівство під Литвою скасоване 1556, з 1566 П. – повітовий центр у воєводстві Берест. Від 1581 має Магдебург. право. На поч. XVII ст. в П. засновується правосл. братство зі школою. Торговельний шлях Дніпро-Прип’ять-Буг-Балтика завжди сприяв розвиткові міста, в його околицях знайдено грошовий скарб з 2 ст. н. е. Економ. значення П. поновлюється з відновленням Дніпровсько-Бузького каналу. До прокладення Поліських залізниць П. був перевалочним пунктом товарів з Волині і Наддніпрянщини в порти Балтики. Восени 1648 у П. відбулося нар. повстання за возз’єднання краю з укр. козацькою державою. 1655-1659 П. – центр Пинсько-тур. козацького полку. 1706 місто зруйноване шведами. До Рос. імперії приєд. 1793, віднесений як повітовий центр до Мін. губ., в складі якої перебував до 1915. На початку ХХ ст. виникає укр. культурно-сусп. життя. У 1911 в П. відбувався збір коштів на пам’ятник Т. Шевченкові у Києві. 1918-1919 П. з повітом належав до УНР. 1919-1939 у П. діє філія «Просвіти», драмгуртки, ін. осередки укр. життя. 1939 П. приєднано до БРСР. В околицях П. діяли загони УПА. 1946 в П. укр. підпільники висадили в повітря клуб з компартійними зборами. Під совєтами П. 1939-1954 центр обл., від 1954 райцентр Берест. обл.
Пинська братська школа , серед. освітній заклад, організов. членами правосл. братства м. Пинська за взірцем берест. та львівського братства на початку XVII ст. У 20-х рр. перехоплена гр.-кат. (ун.) 1629 при федорівський церкві діяла таємна правосл. школа, в ній дидаскал Стрілецький навчав «науці руській» кілька десятків хлопчиків. Офіційно відновлена після 1633 Розгромлена 1665 єзуїтами, викладачів після брутального збиткування прогнано з Пинська. Учнів, бл. 300 чол., частково розігнано, частково зачислено до єзуїт. колегіуму. Бібліотеку школи тоді ж спалено за містом. На 1746 при Богоявленському правосл. монастирі в Пинську пол. влади виявили півтаємну школу, в якій викладалися мови: руська, пол. та латина.
С. К. Исторические сведения о православных церквях в г. Пинске. – «Виленский вестник», 1870, №№ 15, 16; А. Миловидов. О положении... с. 400.
Пин ська військова флотилія, загін сов. військових кораблів з 93 бойових одиниць 1939-1941, виокремлена з Дніпровської флотилії. 1944-1945 частина
[231]
Ілюстрації
[232]
останньої. База – м. Пинськ. Брала участь в операціях проти німців на Прип’яті і Дніпрі.
«Пинська газета», орган пин. обл. управи під час нім. окупації 1941-1944. Адресувалася населенню Пин. обл., яка належала до райхскомісаріату Україна, вид. укр. мовою. Крізь нім. цензуру пропагувала укр. культуру, таврувала більшовизм.
Пинська генеральна конгрегація, собор укр. правосл. церкви Речі Посполитої з участю катол. духівництва, відбулася 15.06.1791 в Пинську. ПГК ухвалила створити в межах Речі Посполитої окрему автокефальну правосл. церкву, розірвати залежність від Петербурзького синоду, увійти знову в підпорядкування патріархові константипол. ПГК мала стати постійно діючою установою, збиратися в Пинську щочетвертий рік. Ухвали ПГК були унеможливлені приєднанням краю до Росії.
Пинська група РСДРП, заснована 1905, об’єднувала переважно росіян (залізничників), поляки мали свої організації, євреї – свої. Нараховувала бл. 200 чол. Активно діяла 1905-1907. Організувала 1910 страйк. Припинила діяльність з огляду на окупацію 1915 краю німцями.