Петрович Авакум, гр.-кат. (ун.) діяч, настоятель Ліщинського монастиря в Пинську на початку XVII ст.
А. Миловидов. О положении... с. 392.
Петров Микола, укр. літературознавець. Н 1840. П. 1921. На 9 археолог. з’їзді П. виголосив доповідь «Купятицкая икона Богородицы в связи с древнерускими энкалпионами» («Труды ІХ археол. съєзда», М., 1893, т. 2).
[229]
Петро з Турова, козак низовий запорізький, приймав участь у лівонській війні в складі козацького загону при війську С. Баторія. Записаний у реєстрі 1581.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.
Петровська Христина, поліська ткаля. Н. 1905, с. Гнівчичі, Іван. Автор високомистецьких рушників, експонується в Берест і Пин. краєзнавчих музеях.
Музей беларускага нар. мастацтва, альбом, Мн., 1983, 174.
Петровський Олексій, студент Києво-Могилянської академії в класі риторики на 1790. Родом з с. Погост (Погост-Загородський), Пин.
З. Й. Хижняк. Киево-Могилянская академия, К., 1988, с. 225.
Петропавлівська церква, с. Мохро, Іван., пам’ятка поліської церковної архітектури. Споруджена 1792.
Петропавлівська церква, с. Шерешове, Пруж. Збудована 1824. Дерев’яна. Головний фасад має шестиколонний портик, на даху – двоярусна фігурна вежа.
«Петрусь», нар. балада літ. походження, записана І. Котовичем у с. Косичі, тепер у межах Берестя, і видана 1866 в СПНТСЗК. Починається словами «Далеко слихати такую новину». І. Франко походження «П» локалізує в с. Жулин на Стрийщині. Натомість г. Нудьга приписує авторство «П» поетесі XVI ст. О. Копть-Журавницькій.
Г. Нудьга. Не бійся смерті, К., 1991, с. 75, 186, 187, 192.
Пєрацький Броніслав, пол. політик. Н. 1895. П. 15.06.1933, Варшава. У 1930-1931 П. – міністр без портфеля, 1931-1933 міністр внутрішніх справ. Проти українців провадив політику репресій і терору, організував пацифікації, в тому числі на Поліссі. Убитий членами ОУН. Вбивство П. послужило пол. урядові приводом для заснування концтабору в Березі.
Я. Сватко. Доба і воля. – ж. «Визвольний шлях», кн. 9 (522), с. 1048.
Пєсенка Михайло, письменник. Н. 1939, с. Новосілки на Берестейщині. Вчився в Донецькому ін-ті сов. торгівлі. Пише рос. мовою. Тв: зб. «Эхо моих весен» (1976), «Багряные солнца» (1979).
Пєсенка М. – «Письменники Радянської України», К., 1981, с. 208.
Пилипейко Іван, укр. педагог, етнограф. Родом з Берестейщини. Працює в Косові на Івано-Франківщині. Автор кількох ст. в укр. пресі.
Пилипівка, річка, ліва притока Прип’яті. Завдовжки 69 км. Каналізована, є частиною Дніпровсько-Бузького каналу. Біля гирла П. на лівому високому березі розташований Пинськ.