Михайло син Матвія з Пинська, студент Крак. ун-ту, до якого вступив 1463, склав іспит 1467.
С. Александровіч. З майого падарожжа – ж. «Полымя», 1969, № 8, с. 173.
Михаїл Ростиславич, пин. князь на 1245. Противник об’єднавчої політики Романовичів. Попередив Логвенія, ватага лит. грабіжницького загону, про наближення Данила Галицького. Литовців тим не менше розгромлено.
Михайлович Жагель Лис Григорій, гр.-кат. (ун.) єп. у Пинську 1624-1632. Фундатор дух. семінарії в Мінську. Учасник Львівського собору 1629. Керував захопленням Федорівської церкви у Пинську 1626.
Михайлович. – УЗЕ, т. 2, с. 710; М. В. Волоцкой. Хроника рода Достоевских, М., 1933, с. 32.
Михальчук Костянтин, укр. мовознавець. Н. 21.12.1840, Поділля. П. 20.04.1914. Вчився в Київ. ун-ті. Склав першу карту укр. мови, в межах якої позначена Берестейщина.
Ф. Т. Жилко. Нариси з діалектології укр. мови, К., 1955, с. 55-57.
Мідна, с., Берест., від зал. ст. Кам’яна 1 км. 1941-1944 німці розстріляли в М. 169 мешканців, спалили 212 дворів.
Мідянко (а) Іван, громадянин м. Пинська, делегат від пинян на Берест. церковний собор 1596. Разом з Є. Плетенецьким та Д. Слобудським виступив проти унії з пол. католиками.
А. Миловидов. О положении... с. 391.
Міжгір’я, с., Малорит., ср. Хотиславська. Від одноіменної зал. ст. 4 км.
Мінська губернія, адм.-терит. одиниця Рос. імперії 1801-1915, центр – м. Мінськ. На 1856 нас. 2019400 чол. До МГ належав укр. за складом населення Пин. пов.
Мітла, ватажок козацького загону, що діяв на Пинщині 1613.
Исторические корни дружбы и единения укр. и бел. народов, К., 1978, с. 49.
М іцкевич Адам, пол. поет. Н. 1798, с. Заосся, Новогрудщина. П. 1855. Поет Литви, під якою розуміється власне Литва, але передовсім Білорусь разом з укр. Поліссям. Більшість тв. М. перекладена по-укр. М. подорожував по Україні. У творчості є укр. мотиви. У 3 чаcтині «Поминок» є епізод, де в розмові між героями поеми як взірець фаталізму згадується пинчук: «Питався раз литвин, не знаю пинчука чи чорта: «Чому сидиш в болоті? – Сиджу, бо звик».
Могильна, с., передмістя Янова (Іванова). Відома з 1484 як власність кн. Кобринських, у XVI-XVII ст. М. володіли Протасовичі, Скирмунти.
Мокій Московчин, козак низовий запорізький, учасник Лівон. війни в складі війська Речі Посполитої. Прізвисько Московчин виводиться від назви рідного ММ с. Машковичі, Берез.
Реєстр 1581. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.
Мокра Дуброва, с., Пин., неподалік Логишина, від Пинська 28 км. Ще недавно в МД майстрували оздоблені розписами куфри поліські.
[200]
Мокряни, с., Малорит., на шляху Берестя-Київ. Від Малорити на сх. 16 км., 10 км від вол. межі. Від Берестя 52 км, колись М. поштова ст. на шляху до Києва.
Молодільниці, с., Пин., ср. Калавуровичі. Від Пинська 45 км.
Молодівська каплиця, пам’ятка мурованої церковної архітектури, с. Молодове, Іван. Збудована 1908 за проектом арх. Т. Розтворовського на замовлення поміщиків Скирмунтів. Стиль неокласицистичний. Ротонда, діаметр 8 м., закінчується сферичною банею.
Молодівський дзвін, пам’ятка ливарного мистецтва. З міді. Зроблений у Каунасі 1583 майстром М. Гофманом. Заввишки 62 см., найбільший діаметр 70 см. Призначався для правосл. церкви с. Молодова, Іван. Замовлений власниками села Войнами. На МД багатий декор: крилаті коні, леви, олені; текст з панегіриком Войнам. Вивезений у Мінськ МСБМ.
Молодове, с. Іван., 5 км на пд. від Ясельди. Достоєвські, Войни, Скирмунти – володіли почергово М. Заходами останніх в М. споруджено 1830 перший на Поліссі цукровий завод. 1905 мешканці М. Виступили проти Скирмунтів. У 90-х рр. ХІХ ст. в М. записувала нар. пісні М. Сакович.
Моложай Галина, біл. мовознавець. Н. 1938, с. Кустин, Брест. Закінчила БПІ 1960. Пр.: «Беларуская перыфраза (Кароткі слоўнік)» (1974), «Сучасная бел. мова: Перыфраза» (1980), «Лінгвістычны аналіз тэксту» (1982).
Молчанова Лідія, біл. етнограф. Н. 1921, Костром обл. З 1945 в Мінську. Працівниця ін-ту історії та ін-ту мистец., етнографії та фольклору АН Респ. Білорусь. У працях «Беларуская народная архітэктурная разьба» (1958), «Материальная культура белорусов» (1968) та «Очерки материальной культуры белорусов XVI-XVIII вв» (1981), неправомірно до білорусів зараховано українців Берестейщини і відповідно до цього препаровано їх культуру.
Морозенко Нестор, козацький полковник часів визв. війни Б. Хмельницького, нац. герой укр. народу. Нар. пісня про М. «Ой, Морозе, Морозенко,
[201]
ти славний козаче, За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче» тричі записана (Д. Булгаковським, М. Сакович та Г. Бичком-Машком) на Берестейщині.
Морозов, генерал. рос. армії, у 1918 призначений гет. Скоропадським губ. старостою в Бересті замість усунутого О. Скорописа-Йолтуховського. Пізніше М. у Денікіна – успішно діє проти кубанських «сепаратистів».
Мосальський Едвард Томаш, пол. письменник. Н. 1799. П. 1879. Автор роману «Пан Підстолич» та ст. «Звичаї пинчуків і білорусів» (неопубл.).
А. Гудас. Беларускі том Кольберга. – ж. «Полымя», 1970, № 8, с. 239.
Москаль Ф., керівник гайдамацького загону на Поліссі. У вересні 1750 загін М. зруйнував маєток Пин. єзуїтського колегіуму в Махновічах. М. був суджений пол. судом до страти.
А. П. Игнатенко. Борьба белорусского народа за воссоединение с Россией, Мн., 1974, с. 130.
Московитянин, див. Путивлянин.
Московська діалектологічна комісія при Рос. АН 1904-1924, вивчала східнослов’янські мови і говірки. Очолювали МДК М. Дурново, М. Соколов,
[202]
Д. Ушаков. Видала 9 випусків «Трудов» та карту «Опыт диалектологической карты русского языка в Европе» (Пг., 1914). Терміном «рос. мова» покривались мови укр. та біл. Лінія укр.-біл. розмежування на Поліссі відповідає ПРЛ.
Моства (Льва), ріка, ліва притока Ствиги, довжина 178 км. витікає в Рівненській обл. У Берест. обл. протікає в Стол. районі. У верхній течії іменується Львою, у нижній – М.
Мостище, с., Іван., ср. Одрижинська. Від зал. ст. Янів-Поліський 30 км.
Мотоль, с., Іван. На Ясельді. Відомий з середини XVI ст. Належав до володінь Києво-Печ. лаври. Мав Магдебурзьке право. Частина населення М. займалася т. зв. лабурством. У М. знайдено поселення з мезоліту. Відомий на Поліссі як центр ткацтва, кожухарства та ін. мистец. промислів. В часи нім. окупації діяв нім. концтабір, в якому загинуло понад 2 тис. громадян. В околицях М. до 1952 відбувались акції укр. збройного підпілля.
«Мотря», псевдо, укр. повстанка, окружна провідниця ОУН, організатор укр. жіноцтва. Загинула в бою.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 190.
Мохро, с., Іван, 5 км на пд. від Дніпровсько-Бузького каналу, від зал. ст. Янів-Поліський 19 км. Пам’ятка дерев’яної архітектури Петропавлівська церква з 1792.
[203]
Мошинський Антон , кат. священик у Пинську, перша пол. ХІХ ст. Краєзнавець. Шукаючи відому з переказів «Історію міста Пинська», приписувану ченцеві Митрофанові, знайшов хроніку про повстання 1648, опублікував з передмовою під назвою «О бунте в городе Пинске усмирении оного в 1648 г.».
Исторический памятник о Пинске. – «Чтения в императ. об-ве истории и древностей российских», № 5, 1847, с. 31-38.
Мошинський Казимир, пол. етнограф, фольклорист, мовознавець, Н. 1887, Варшава. П. 1959. Спільно з Ф. Колессою 1932 здійснив наук. експедицію на Полісся для збирання фольклору. У сс. Хворостів, Пужичі, Чолонець, Березяки, Вітчина було записано 220 інструментальних мелодій.
Мошієвич Маїр, «жид пинський», «орендар пожитків крем’янецьких», підписав 1569 уставу про митні збори на користь крем’янецького замку.
Торгівля на Україні, XIV-середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина, К., НД, 1990, с. 131-132.
Мстислав Володимирович, вел. кн. київ. Н. 1.06. 1076. П. 14.04. 1132. Син В. Мономаха. Здійснив два походи на ятвягів бл. 1112, очевидно через Полісся. Обстоював Полісся перед зазіханнями мінських і полоцьких князів.
Мстислав Данилович, вол. князь, син Данила Галицького. Відома суперечка між МД та Юрієм Львовичем за право володіти Берестям. Див. ст. «Берестейська Коромола».
І. П. Крип’якевич. Гал.-Вол. князівство, К., 1984, с.158.
Мурава, с., Пруж., ср. Сухопільська. Від зал. ст. Оранчиці 45 км. Біловезька Пуща.
Мурашкевич Віра (Бобко), укр. активістка на Берестейщині. З Дорог. району. За співпрацю з укр. повстанцями арештована й засуджена військовим трибуналом. Відбувала ув’язнення на Воркуті. З 1991 очолює в Кобрині «Просвіту».
Мурашківці, самоназва: Євангельські християни святі сіоністи, секта баптист. напрямку. Вірять у близький кінець світу. Проповідують, що другий прихід Христа станеться саме на Поліссі. Засновник І. Мурашко, уродженець с. Розмірки, Івац. району. Останні громади М. були зліквідовані у 50-х р. на Рівненщині.
Б. Каймейша. В ожидании конца света. – ж. «Наука и религия», 1969, № 10, с. 58-62.
[204]
Мури, с., Берест., ср. Радваницька. Від зал. ст. Кам’яна 15 км.
Мурмеліус Станислав, пол. друкар XVI ст., працював у Бересті над виданням Біблії Берестейської.
Е. Л. Немировский. Иван Федоров, М., 1985, с. 120.
Мусевич Георгій, Н. 1931, с. Дмитровичі, Кам. Автор публікацій про Берестейщину: «Не забувай нас, Батьківщино» (ж. «Старожитності», К., 1993, ч. 1(37), с. 17), «Українці на Кам’янеччині» (ж. «Над Бугом і Нарвою», 1996, № 1-2, січень-квітень, с. 24-25).
«Муха», псевдонім, пол. авантюрист, відзначився у 20-х рр. у воєвод. Поліському у фальшивій личині кат. біскупа.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 212.
Мухавець, ріка, права притока Бугу. Утворилася від злиття двох річок Веця і Мухи. Довжина 120 км. Від Кобриня до Берестя є частиною Дніпровсько-Бузького каналу. При впадінні М. у Буг розташоване Берестя. Тече в Пруж., Коб., Жаб. та Берест. районах.
Мухавець, с., Берест. Від Берестя на пд. 10 км. на Ковельському гостинці. До 1969 Романівський Хутір.
Муховлоки, с., Коб., ср. Остромицька. В околицях М. зливаються в одну ріку Муха і Вець. Від Кобриня 10 км.
Мучій Федір, укр. лікар, за участь у визвольному русі відбував термін покарання в концтаборі Берези.
П. Пундій. Укр. лікарі, кн. 1. Естафета поколінь... Львів, 1994.
Мушиць Михайло, збирач укр. фольклору на Підляшші і Поліссі. Закінчив семінарію в Більську, відтак вчився у Молодечненській учит. семінарії. Постачав фольклорні матеріали П. Гільтенбрантові і Ю. Крачковському.
Ю. Крачковський. Очерки быта западно-русского крестьянства. – «Виленский сборник», І, Вильна, 1869.
Н
Набожник, рушник для замаювання образів.
Надбужанців об’єднання, Об’єднання надбужанців, укр. емігранська організація в США і Канаді, об’єднує вихідців з укр. земель уздовж р. Буг. Сокальщини, Белзчини, Кам’янеччини, Радехівщини, Холмщини і Підляшшя. Мета НО – підтримувати контакти між краянами, заходи для популяризації історії регіону, видання відповідної літ., зокрема зб. «Надбужанщина» та період ж. «Надбужанська земля».
Г. К. рец. «Надбужанська земля», орган Об’єднання надбужанців, ч. 14, квітень, 1992, . «Над Бугом і Нарвою», 1992, № 2, с. 26.
Назарова Тетяна, укр. мовознавець. У праці «До характеристики укр. вол.-поліського вокалізму» уважає говірки Полісся продовженням
[205]
волинсько-поліських. Н. оперує матеріалами з 19 нас пп. Берест. обл. Для АУМ Н. записувала говірки в с. Піски, Коб., та в с. Річиця, Стол. Пр.: «З вокалізму берестейського ареалу» (1977), «Некоторые особенности вокализма укр. правобережнополесских говоров» (1968), «Білорусько-українські ізоглоси нижньої Прип’яті» (1963), «Украинские говоры нижней Припяти» (1963), «Украинско-белорусская языковая граница в районе нижней Припяти» (1964).
Наливайко Дем’ян, укр. письменник і церк. діяч. П. 1627, Острог. Вчився в Остроз. школі, викладав у ній. Працював з друкарем І. Хведоровичем. Учасник правосл. собору у Бересті 1596. Автор «Ляманту дому Острозьких» (1607), передмови до «Лікарства» (Острог, 1607).
І. Мацько. Острозька слов’яно-греко-лат. академія, К., НД, 1990, с. 103.