Миколаївська церква, с. Чорняхове, Берез. Тризрубна. Споруджена 1725, перебудована 1864.
Миколаївське (Микільське) кафедральне братство, гр.-кат. (ун.) церковно-обрядова організація при берест. кафедр. Миколаївській (Микільський) церкві 1704-1795. Ділилося на чол. і жіноче. Сусп.- політичною діяльністю не займалося. Скасоване росіянами.
Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильно», М., 1893, ч. 1, с. 322-323.
Микулик Нестор, жертва нім. і сов. тоталітаризму. Н. 1925, с. Криниця, Пруж. 1941 адмін. відправлений до Німеччини на роботу. За втечу
[197]
приміщений до концтабору Заксенгаузен, звідки звільнений 1945 американцями і переданий сов. адміністрації. Мобілізований до червоної армії служив в Австрії, Угорщині, відтак в Україні. У Чернівцях 1949 арештований і засуджений військовим трибуналом за звинуваченням у шпигунстві на користь американців на 10 років неволі. Карався в Каргопільлазі. Реабілітований після 1956. Жив на Донбасі.
Н. Микулик. Без вины виноватый. – г. «Заря», Берестя, 1991, 14.01.
Микуцький Станислав, біл. мовознавець. Н. 1814. П. 1890. Закін. Москов. ун-т. викладав у Варш. ун-ті 1873-1888. Досліджував біл. нар. пісні. Вчителював у Грод. губ. Про Берестейщину М. писав: «Частина Гродненської губернії, а саме повіти: Берест., Коб., почасти Пружанський, а також Пинський повіт Мінської губернії належать до південно-російського чи то пак малоруського говору».
Отч. Изв. АН ІУ, с. 11; М. Карпинський. Говор Пинчуков. – РФВ, В-ва, 1888, т. ХІ, с. 54.
Миловидов Олександр, рос. історик. Н. 1864. Р. см. невід. Вчився в Моск. дух. академії. Працював у Вілен. публ. бібліотеці та музеї давнини при бібліотеці. Дослідження М. багаті на фактичний матеріал, але позначені ідеолог. рос. шовінізму. Пр.: «О положении православия и русской народности в Пинском удельном княжестве и г. Пинске до 1793 г.» («Чтения любителей духовного просвещения», 1894, березень, М.), «Церковно-археологические памятники города Пинска» (Реферат, прочитаний на Ризькому археолог. з’їздові ІІ.VIII.1896), «Описание славяно-русских старопечатных книг Виленской публичной библиотеки. 1491-1800», Вільна, 1908; «Старопечатные славяно-русские издания, вышедшие из западно-русских типографий XVI-XVII вв», Вільна, 1908.
Милошевич М., іконописець ХVIII ст., жив на Поліссі.
Тэмперны жывапіс Беларусі канца XV-XVIII ст., Мн., 1986, с. 192.
Минкович Іван, купець кобринський торгував «скурами юхтовими». Скаржився 1602 на несправедливе стягнення мита у м. Володимирі (вол.).
Торгівля на Україні, XIV-середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина, К., НД, 1990, с. 236.
«Мир», укр. тижневик, виходив 1918-1919 у Бересті за редакцією священика греко-католика М. Кота. «М». опрацьовував питання, як навернути на українство спольщених українців. Закритий поляками.
Миролюбов Боян, поліський краєзнавець, науковий працівник Берест. і Пин. музеїв. Учасник археолог. експедицій, що досліджували пин. городище 1955-1957 і 1960-1961. Безуспішно виступав за збереження історич. пам’яток Пинська – єзуїтського монастиря XVII ст., торгівельних рядів та земляної могили з VIII-VI ст. до н. е. Знавець історії краю.
Мисливець Петро, самодіяльний художник. З Дорог. району. Заочно закінчив Москв. нар. ун-т мистецтв – факультет живопису і графіки. Тв.: «Біля старого шлюзу», «Рідні простори», «Вечір на Ясельді», «Жита», «Останній хутір», «Луна давнини», «Бабине літо», «Болота відступили».
М. Трафімук. Палесся Пятра Мысліўца – ЛіМ, 1990, 26.10.
[198]
Мисятичі, с., Пин., ср. Боричевицька. Від Пинська на сх. 20 км. На Стиру. У церкві М. збереглися коштовні ікони з окладами з ХVII ст. Забрані до Мінська. М. – батьківщина укр. письменника Ф. Одрача.
Митрофан, чернець Ліщинського монастиря в Пинську. М. приписується авторство «Літопису м. Пинська» (або «Історії Русі»), котра загинула разом з іншими архівними матеріалами і самим автором 1540 під час татарського нападу.
А. Миловидов. О положении... с. 365.
Митя Московчин, козак низовий запорозький, у складі козацького загону ходив на Лівонську війну на боці Речі Посполитої. Значиться в реєстрі на 1581. Прізвисько походить від назви с. Машковичі, Берез., звідки ММ походив.
Реєстр 1581. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.
Михайлівська церква, с. Ремель, Стол., пам’ятка церковного будівництва XVIII ст. Двозрубна, головний зруб – квадрат у плані, вівтарний зруб – п’ятигранний. Дах ґонтовий.
Михайлівська церква, с. Рубель, Стол. Збудована в др. пол. XVIII ст. Перебудована 1796. В інтер’єрі багато різьби на дереві, живопису на полотні і дошках.
Михайлівська церква, с. Степанки, Жаб. Споруджена в XVIII ст.
Михайлов Микола, просвітянський діяч Берестейщини в 1920-1930-ті рр. В архівах пол. поліції М. названо укр. самостійником, ворогом пол. держави.
В. Ласкович. Нагнетание страха. – «Берестейський край», 1996, травень, с. 4.
Михайловський, дяк-регент у Дивині, Коб. У 30-і рр. активний учасник укр. життя, керував хором «Просвіти».
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 210.
[199]