Макушев Вікентій, рос. славіст та історик. Н. 1837, Берестя. Праці про балкан. слов’ян.
Макушев В. В. – БСЭ, т. 15, с. 15.
Мала Велика, с., Кам., ср. Відомлянська. Від Берестя на пн. 30 км.
Маланчук Микола, член ради берест. «Просвіти» в 1920-х рр., укр. активіст.
В. Ласкович. Доброго пути. – г. «Берестейський край», Берестя, 1996, № 1.
Мала Рита, річка, притока Рити в Малорит. районі.
Малеч, с., Берез. На залізниці Жабинка-Береза. Перша згадка припадає на 1582. Показовий радгосп «Малеч».
Малинська (Малевич) Марія, балетна танцівниця. Н. бл. 1767, Полісся. Кріпачка Тизенгаузів. Відбувала курс навчання в панщизняних балетних школах Гродна і Постав. Виступала 1778 у виставі Г. Петинеті «Сільський балет». Виступала в балетних трупах Гродна, Варшави, Львова.
Малінская М. – ЭЛМБел., т. 3, с. 419.
Малорита, місто, райцентр. На р. Мала Рита. Зал. ст. на лінії Берестя-Ковель. Відома з 1566 як королівщина, належ. до повіту і воєвод. Берест. Входила 1918-1919 до УНР. 1919-1939 філія «Просвіти». З 1967 започаткував вистави гурток укр. театр самодіяльності. У 1993 в М. відновилася «Просвіта».
[191]
Малоритський район, адм.-терит. одиниця обл. Утворений 1940, центр – м. Малорита. Сільради: Великоритська, Гвізницька, Луківська, Мокрянська, Олтуська, Оріхівська, Хотиславська, Чорнянська. Повністю укр.
Мальдзіс Адам, біл. письменник, історик літератури, журналіст, перекладач. Н. 1932, Грод. обл. Зав. сектором дожовтневої літ. АН Респ. Білорусь. Дотримується асиміляторської концепції щодо Берестейщини. Білорусифікує М. Смотрицького, Л. і С. Зизаніїв, Л. Карповича, А. Филиповича, К. Лищинського.
Малько Самійло, лівий діяч Полісся. Н. 2.09.1905, смт. Висоцьк. Пин. пов., тепер Рівнен обл. П. 1988, Варшава. З 1926 член КПЗБ, згодом у складі ЦК. Репресований Пол. владою. У вересні 1939 очолював у Висоцькому тимчасовий рев. Комітет, обирається депутатом на нар. збори (в Білостоці). Виконуючи наказ виборців-земляків, М. в Білостоці домігся приєднання Висоцька до УРСР. Від 1945 М. в Польщі, генерал пол. війська, член УСКТ.
М. Щирба. Самійло Малько. – «Укр. календар», В-ва, 1976, с. 78-80.
Мандрівний М., укр. повстанець з Дивина, Коб. Загинув 1945 у сов. ув’язненні.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 111.
Мандюк Іван, укр. активіст у Дивині, Коб., 1919-1939.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 210.
Мацинський Іван, укр. поет і літературознавець з Прящівщини (Словаччина). Н. 9.04.1922, Меджилабірці. П. березень 1987. Автор зб. поезій, досліджень про літ. традиції Пряшівщини, про словацьку літ-ру. Ст. «Дмитро Фальківський» у братіслав. зб. тв. поета «Ранені дні» (1969), у ній М. пише: «Це так зване укр. Полісся, мова якого надежить до
[192]
окраїнних укр. наріч, що позначена також рисами сусідніх слов. народів. Проте ще гарна укр. мова.»
Ф. Ковач. «Плету вінок з гілок розкішних краю...» – ж. «Дзвін», 1990, № 1, с. 14-16; М. Мушинка. Поет, перекладач, науковець. – ж. «Дзвін», 1993, № 4-6, с. 158-159.
Манько Туровець, козак низовий запорозький, учасник козацького загону в Лівонській війні на стороні Речі Посполитої. Записаний у реєстрі 1581.
Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06.
Маньковичі, передмістя м. Столина, на лівому березі Горині. Садиба Радзивіллів з ХІХ ст. Парк. Краєзнавчий музей.
«Марійка», розвідниця і зв’язкова УПА на Поліссі. Потрапила 1943 в полон до сов. партизан. Закатована.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 191.
Маркевич Арсен, історик-археолог. Н. 1855, Берестя. П. 1942. Проф. Крим. ун-ту. Член-кор. АН СССР. Очолював Таврійську вчену археолог. комісію. Досліджував Крим.
Маркевич А. – ЕУ, т. 4, 1994, с. 1468.
Маркевич Ярослав, слухач Коб. дух. училища в 60-х рр. ХІХ ст. Записував нар. пісні. В СПНТЗК опубліковано в записах М. дві укр. пісні: «Під похилим деревом мати з сином стояла», «Не шуміте, луги, не задавайте туги». Запис зроблено в селі Чижі, Більський пов.
Марко, єп. володимирсько-берест. у др. пол. ХІІІ ст. Призначується кн. Володимиром Васильковичем княжим заступником на час відсутності самого князя.
І. Крип’якевич. Гал.-Вол. князівство, К., 1984, с. 126-127.
[193]
Мартин , чернець у Турові, сучасник Володимира Великого, Святополка, Бориса і Гліба, «мніх єпископля монастиря Бориса і Гліба». Куховарив у єп. турівських. З приводу чуда з ченцем М. створено в Турові в ХІІ ст. повість. Уважається на Поліссі святим.
М. Гр. ІУР, – ж. «Київ», 1991, № 6, с. 142; Прот. А Дублянський. Укр. святі – г. «Старожитності», 1992, ч. 10.
Мартинець В., працівник губ. комісаріату УНР у Бересті 1918-1919.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.