Лещинкович Петро, член ради берест. «Просвіти» на 1923, укр. активіст.
В. Ласкович. Доброго пути. – г. «Берестейський край», Берестя, 1996, № 1.
Лєсков Микола, рос. письменник. Н. 1831. П. 1895. Певний час жив у Києві. Серед літ. доробку Л. є дорожний нарис «Нема куди» та «З однієї мандрівки» – про відвідини Біловезької Пущі.
Лизанець П., укр. мовознавець, досліджує головно говірки Закарпаття. Записував мовний матеріал для АУМ в сс. Невель, Доброславка, Хойне, Пин., автор ст. «Фонетичні особливості говірок двох населених пунктів Пінського району Берестейської області Білоруської РСР» («Тези доповідей та повідомлень XVII наукової конференції Ужгород. держ. університету», серія філолог., Ужгород, 1963).
Линьова Євгенія, рос. фольклористка, співачка, диригент. Н. 28.12.1853, Берестя. П. 24.01.1919. Співу вчилася у Відні. Співала на сцені Вел. театру в Москві, виступала в Парижі, Лондоні, Відні, Будапешті. Записувала на фонографі укр. нар. пісні – зб. пісень з Полтавщини. Праця «Великорусские песни в народной гармонизации» (2 тт., М., 1904-1909.).
Липа Юрій, укр. гром. діяч, поет, лікар, теоретик визв. руху. Н. 5.05.1900, Одеса. П. 19.08.1944, закатований енкаведистами за співпрацю з УПА. У кн. «Призначення України» (1938) назвав Полісся найбільш занедбаним укр. краєм, проконстатував наявність у поліщуків нац. свідомості.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 247.
[181]
Лискович Олекса, укр. науковець, з Берестейщини, з Кам. району. Завідувач кафедри загальної фізики у Львів. ун-ті ім. І. Франка, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України.
Г. Мусевич. Українці на Кам’янеччині. – ж. «Над Бугом і Нарвою», 1996, № 1-2 (23-24), с. 25.
Литва, лит. Лєтува, країна заселена литовцями. Від самоназви литовців та їх країни походять наші історизми: ВкнЛ, литвини, губернія Литовська, антиісторичні прикладки до деяких поліських міст.
Литвини, поліська назва білорусів, походить від самоназви давніх балтів, що до V-VIII ст. заселяли всю етнограф. територію Білорусі й межували по ПРЛ з предками українців, останні й переносили назву литвини на білорусів. У добу ВкнЛ литвинами називали себе частина білорусів. Сполонізована біл. і лит. магнетерія і шляхта, називаючись Л., чулася одночасно частиною пол. народу (Радзивілли, Огинські, Воловичі, Ходкевичі). Л. іменувала себе біл. поляки – А. Міцкевич, С. Монюшко, В. Сирокомля.
Литвини, с., Берест., ср. Мухавецька, від зал. ст. Кам’янка 4 км.
Литвинки, с., Коб., ср. Батчинська. Від Кобриня на пн.-сх. 11 км.
Литовськ, с., Дорог., ср. Закозельська. Від Дорогичина на зх. 10 км.