Лагодюк-Бойтик Василь, див. Хміль І.
Лагодюк-Бойтик, укр. активіст Кобринщини в міжвоєнний час. Н. с. Хабовичі, Коб. П. 1943. Брат поета Хмеля І. Член ОУН. Розстріляний сов. партизанами.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 185.
Лапський Остап, укр. поет. Н. 7.07.1926, околиці Кобриня. Живе в Польщі. Закінчив ун-т у Вроцлаві. Наук. працівник Варш. ун-ту. Публікується з 1954. Окремого вид. тв. Л. нема. У творчості Л. вичитується трагізм історії Полісся. «...Я заглядаю у світ, // А вчитель з
[177]
краю дальнього// Про вбогість нашу нам// Нашіптує// теорію тутешності// Вив’язує цупку, немов сильце,// основу самозабуття для нас// Снує.// І заболіло, заболіло// Ще тоді, тому й неофіт я,// Бо любив народ свій змалку...». В іншій поезії Л. пише про те, як він мов хліб з рук батькових узяв уперше «Кобзаря». Поет часто пише про Полісся, «країну юності, «країну синіх вод». У творчості Л. проступають три тематичні компоненти: незгасний спогад про Полісся, роздуми про його покручену долю; Україна з її прекрасною мовою, «невбитою валуєвими», з її генієм Шевченковим; нарешті невблаганна сучасність: «ніхто не спинить плину часу». Перекладає всіх визначних поетів Польщі.
О. Лапський. – ж. «Жовтень», 1989, № 11.
Ласкович Василь, лівий активіст Берестейщини. Н. 1914, с. Франополь, Берест., у 1930-х рр. член «Просвіти», одночасно член КПЗБ. Був арештований пол. владами. Депутат нар. зборів Зах. Білорусі 1939 в Білостоці. Під час війни в сов. партизанах, після війни на керівній сов. і парт. роботі. Почесний громадянин м. Берестя. Написав спогади «У суровыя гады падполля» (1958), «Годы испытаний и мужества» (1973), «Тайными тропами» (1974). Відновлення в Бересті 1995 «Просвіти Берестейщини» ім. Т. Шевченка привітав схвальною статтею «Доброго пути».
Ласкович В. – «Берест. энцикл. спр.», Мн., 1987, с. 245; В. Ласкович. Доброго пути. – г. «Берестейський край», Берестя, 1996, № 1.
Лебецький Корнел ій, єп. гр.-кат. (ун.) у Пинську, відтак у Бересті на початку XVIII ст.
Лев Данилович, гал.-вол. князь. П. перед 1323 – загинув разом з братом Андрієм у битві з татарами. За їх князювання Литва загарбала Берестейщину.
М. Гр. ІУР, т. 3, К., 1993, с. 268.
Левитський, військовослужбовець у Бересті на початок 1900-х рр. Небіж відомого укр. кооператора. Брав участь у виставах Берест. укр. самодіяльного театру.
К. Василенко. В. Василенко. Онопрій Василенко. – НС, 1986, № 39, 30.ХІ., с. 3.
Левін Роман, письменник. Н. 1930, м. Лубни. На початку війни сім’я Л. жила в Бересті. 1941 матір і сестру Л. німці розстріляли. Л. переховувася в сел. родині Жаб. району. По війні в Харкові. Закінчив літ. ін-т ім. Горького. Пише рос. мовою.
Левін Р. – Письменники Рад. України, К., 1981, с. 151.
Левченко Зінаїда, архітектор. Н. 3.03. 1925, Новочеркаськ. Закін. 1949 Харків. інженер.-буд. ін-т. З 1975 в Бересті. Споруди в Бересті: житл. будинок на пл. Леніна (1959), кав’ярня на вул. Совєтській (1960), будинок будорганізацій (1966), комплекс Берест. інженерно-буд. ін-ту (універси-
[178]
тету), будинок експеримент. середньої школи на вул. Московській, проект планування пд. житл. району.
Левчук Дмитро, укр. діяч Полісся. Н. 1895, с. Болота, Коб. Вчився в Кобр. реальному училищі. Знав Д. Левчука (Фальківського). Учасник просвітянського і визвольного руху. По війні в еміграції в США. Автор ст. «Українське Полісся».
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 254.
Левчук Дмитро, див. Фальківський Д.
Легенди про заснування Берестя, є три легендарні версії: 1) іноземний гість (купець), загрузнувши в багні біля гирла Мухавця, гатив собі дорогу з берези і берести і в такий спосіб урятувався. Місце своєї пригоди назвав Берестям, оселився тут, збудував поганське капище. 2) за іншою версією, мандрівник був не купцем, а ... козаком, так само загруз у мухавецькому багні, врятувався відомим способом, збудував на місці порятунку церкву св. Миколая, яка відтоді стає реліг. і культ. центром міста і краю. 3) Болотної аварії зазнали ченці, вони заснували монастир св. Стовпника, навколо якого і виросло м. Берестя.
Брест-Литовск. – ЭСБЕ, т. ІV, СПб, 1981; Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы – «Труды ІХ археологич съезда в Вильно», М., 1893, т. 1, с. 109.
Лезиво поліське, інша назва – плетениця, пристрій, який полегшує вилазити на дерево. Два кінці вірьовки, завдовжки у 50 м обвивається навколо стовбура дерева, утворюючи «очка», за їх допомогою і лізеться на дерево. Про ЛП згад. у князівських привілеях: «Бортники, які йдуть до лісу, не мають брати з собою собак, рогатин, жодної зброї, а можуть мати з собою тільки сокири, лезиво і те, чим борть робити».
Лезиво. – ЭСБЕ, т. XVIII, с. 141; Б. Познанський. Полесское лезиво – ж. «Природа и охота», 1987, 5; Г. Дем’янчук. Біля джерел, Львів, 1980, с. 33-34.
Лейтес Олександр (Абрам), укр. критик, літературознавець, поет. Н. 3 (15). 12., за інш. версією – 5 (17). 04. 1899, Берестя. П. 3. 05. 1976, Москва. Закінчив Харків. ІНО 1920. Член ВАПЛІТЕ. З кінця 20-х рр. живе у Москві; Пр.: «Достоєвський у світлі революції» (1922), «Панліризм в укр. поезії» (1922), «Жовтень і західна література» (1924), «Ренесанс укр. літератури. Факти і перспективи» (1925), «Путі письменницькі» (1926), «Силуети Заходу» (1928), у співавторстві з М. Яшеком «Десять років укр. літератури» (2 тт., Х., 1928-1930), «Від Барбюса до Ремарка» (1930), ст. про Коцюбинського «Літературне відображення 1905 року» та «М. Коцюбинський і літ. сучасність» (1928), ст. про П. Тичину, А. Головка, В. Сосюру, В. Поліщука. Живучи в Москві, Л. супроводив рос. переклади тв. Г. Косинки, Г. Епіка, К. Гордієнка, Ю. Яновського, Т. Масенка, П. Панча, М. Рильського, О. Гончара ґрунтовними передмовами.
Г. Зленко. Цей «невідомий» Олександр Лейтес. – г. ДЧ, 1989, 13.04, с. 5.
Леїн, латин. Леінум, нас. пункти на карті Птолемея (ІІ ст. н. е.), центр тодішнього Полісся в північній Скифії. Є припущення, що Птоломеїв Л. – предок Пинська.
Г. Дем’янчук. Біля джерел, Львів, 1980, с. 8, 9.
[179]
Леликове, с., Коб., ср. Дивинська. На вол. межі. Від Кобриня на пд. 36 км. В околицях Л. 1942 діяли перші сотні УПА.
Лемешивицьке Євангеліє, рукописна книга з ХVI ст. вияв. в с. Лемешевичі, Пин., в церкві Пресвятої Богородиці, куди була дарована 1770 паном Базилем Павловичем Лемешевським. Вивезена 1837 в Петербург і знаходиться в збірці дух. академії (ДПБ, А-І, 116). Палітурки ЛЄ мають самостійну мистецьку вартість.
М. Ніколаеў. Мастацтва пераплету. – МБ, 1991, № 7, с. 51.
Лемешевицький Апостол, пам’ятка письменства XVI ст. Вияв. 1837 в церкві Пресвятої Богородиці в с. Лемешевичі, Пин. Напис пол. мовою повідомляє, що ЛА 1831 оправлений був паном Габріелем Теодоровичем Лемешевським. Утримується в збірці дух. академії в Петербурзі (ДПБ, СПБ, ДА, А-І, 117).
М. Ніколаеў. Мастацтва пераплету. – МБ, 1991, № 7, с. 51.
Лемешевичі, с., Пин. Від Пинська на сх. 28 км. На прав. березі Прип’яті. Відомі з XVI ст.
Лем (Сигневич) Іван, укр. гравер. Н. у Бересті. Вчився в худ. майстерні Києво-Печерської лаври після 1763.
Гісторыя біл. мастацтва, т. 2, Мн., 1988, с. 278.
Лемішка, укр. художник XVIII ст., розмальовував в середині ст. костел у м. Любешові, Пин. пов.
П. М. Жолтовський. Художнє життя на Україні XVI-XVIII ст. К., 1983, с. 142.
Леніна вулиця в Пинську, головна магістраль міста. Дорев. назва Велика Київська, 1919-1939 Костюшківська, 1941-1944 Шевченківська. Важливіші споруди: монастир францисканців з Успенським собором Діви Марії, палац Бутримовича, будинки ХІХ-ХХ ст. в тому числі в стилі поліського модерну з пол. впливом.
Леніна вулиця в Бересті, головна вулична магістраль міста, довжина 1480 м., тягнеться від зал. мосту до вул. Інтернаціональної. Попередні назви: Бульварний проспект, вул. Люблинської унії, проспект 17 вересня. Забудовуватись почала в 30-х рр. ХІХ ст. одразу після зруйнування старого міста під фортецю. На ЛВ розташ. облвиконком.
Ленський, профес. актор, відбував на початку 1900-х рр. військову службу в Бересті. Приймав участь у виставах місцевого укр. театру.
К. Василенко, В. Василенко. Онопрій Василенко. – НМ, 1986, 30. ХІ.
Леонюк Сергій, учасник укр. руху на Поліссі. Н. 1896, с. Критишин, Іван. П. 1969. 1946-1952 мав зв’язок з укр. підпіллям. Арештований і засуджений 1952 на 25 років неволі. Звільнений дотерміново за станом здоров’я.
Лепеси Великі, с., Коб., ср. Буховицька. Від Кобриня на пн.-сх. 5 км, неподалік гостинця Кобринь-Береза. 1918-1919 у ЛВ діяла укр. школа. Батьківщина Д. Фальківського.
Леплевський Ізраїль, один з архітекторів більшов. терору 1937 в Україні, кат. укр. народу. Н. 1894, Берестя. П. 1938. З 1917 по 1937 працював у «надзвичайках» Самари, Саратова, Катеринослава, Одеси, в Білорусі.
[180]
З червня 1937 нар. комісар внутрішніх справ УРСР. Очолював операції по ліквідації укр. «куркульства» – за неповними даними 111675 чол. арештовано, більшість розстріляна; «пол. військові організації» – репресовано понад 50 тис. громадян пол. національності; «німецької операції» – репресовано 25 тис. укр. німців, латиської, сіоністської «справ». Самого Л. розстріляно як ворога народу.
О. Бажан, В. Войналович. Війна проти власного народу. – ЛУ, 1993, 29.07.
Леплівка, с., Берест., селищрада Домачівська. Зал. ст. на лінії Берестя-Томашівка. У Л. 1933 відбувся збройний виступ селян, спровокований екстремістами з КПЗБ, придушений пол. жандармами. 23.09.1943 біля Л. німці розстріляли дітей з дитбудинку Домачева.
Лесецький Іван, студент Києво-Могилянської академії на 1738-1739 рр., навчався в класі філософії. Походив з Дорогичина (котрого – невідомо), син посполитого, тобто селянина.
З. И. Хижняк. Киево-Могилянская академия, К., 1988, с. 224.
Лесик, учасник укр. руху на Поліссі. З Коб. району. Політв’язень на Інті в Комі. Після звільнення жив на Донбасі.
Лесів Михайло, мовознавець. Родом з Поділля. Живе в Польщі. Автор праць з діалектології Посяння, Холмщини і Підляшшя. Торкається окремих аспектів поліської діалектології Побужжя.
Леся Українка, див. Українка Леся.