Кусьмідрович Ян Казимир, пол. художник, виставлявся у 20-30-х рр. Автор пейзажу «Ліс на Поліссі».
Сл. артистув пол., т. 4, с. 396.
Куфко Едуард, біл. художник. Н. 1924, Гомельщина. 1941-1945 у нім. концтаборі, 1946-1953 у концтаборі сов. Закінчив 1974 мист. училище в Мінську. Живе у Бересті. Пише на теми нім. і сов. концтаборів. Розмальовує адм. будинки в Бересті.
Кухаренко Юрій, археолог, знавець праісторичних пам’яток Полісся. Н. 2.04. 1919, с. Чапля, Хмельниччина. П. 6.01.1980, Москва. Досліджував історію Полісся за період від перших слідів людини до ХІІІ ст. Уважав волинян автохтонним населенням на Поліссі, відкидав спроби локалізувати тут дреговичів. Сучасну межу між українцями і білорусами проводив по ПРЛ. Пр.: «Первобытные памятники Полесья» (1962), «Памятники железного века на территории Полесья» (1961), «Полесье и его место в процессе энтогенеза славян (по
[175]
материалам археологических исследований)» (1968), «Зарубинецкая культура» (1964), «Археология Польши» (1969).
Кухарчук Вале рій, біл. поет. Живе в Іван. р-ні. Очолює рай. літ. об’єднання «Ясельда». Працівник рай. г. «Чырвоная зорка» («Сталинский путь»).
Кухельбекер Вільгельм, рос. письменник, декабрист. Н. 1797, Петербург. П. 1846, Тобольск. Член Північ. таємного т-ва декабристів. Оспівував свободу, таврував деспотизм. Після поразки повстання 1825 К. намагався
[176]
через Берестя втекти закордон. Біля міста був затриманий і припроваджений на допит.
Куявія, Куябія, Куяба, в арабський джерелах одна з трьох держав на території України 8-9 ст. Розшифровується як держава з центром у Києві.
Л
Лабур, Лабор, Лабурі, Лабурство, етнограф. назва мешканців Янова (Іванова) та с. Мотоль, Іван., а також частини мешканців Олики на Волині, які в давнину займалися лабурством, тобто збиранням грошей на будову або ремонт церков. Промисел лабурського прохацтва склався за часів Речі Посп., коли до лабурства заохочували феодальні власники згад. нас. пунктів. Є дві версії про походження слова лабур: від. лат. лабор – праця, отже працівники, і від укр. лобур – бездіяльна, ледача людина. Існував лабур. жаргон, рештки якого і тепер можна почути в укр. загалом мові Янова. Є переказ про те, що янівські лабурі – це переселенці з Олики, а може було навпаки. В уяві поліських селян янівський лабур – ошуканець, збиточник і чаклун.
Ф. Ставрович. – «Виленский вестник», 1869; С. Максимов. Бродячая Русь. – «Отечест. записки», 1874, № 10, СПб.
Лабурська гавридня, буквально – лабурська говірка, мова, один з укр. жаргонів, користувалися ЛГ лабурі, мешканці Янова (Іванова) та с. Мотоль, Іван. На ЛГ, напр., Бог – Охвес, церква – хлюса, священик – корх, хрест – ставер, карбованець – хрущ, гарний – кльовий, іти – пнати.
Лаврентій, єп. турово-пин. П. 1194. Первісно затворник у Печерському монастирі в Києві. На єп. висвячений 1182, після К. Турівського. На Поліссі Л. вшановується як святий.
Ю. А. Лабинцев. В глубинном Полесье (Турово-Пинская земля), М., 1989, с. 44; А. Дублянський. Укр. святі, – г. «Старожитності», К., 1992, ч. 9.
Лавришівське Євагеліє, пам’ятка укр. та біл. церковної літ. XIV ст. Апракос, 183 аркуші в два стовбці. Належало Лавришівському монастиреві Богородиці, біля Новогрудка (Білорусь). У мові ЛЄ є поліські особливості – нове ъ , тверде Р, змішування И з І. Трапляється біл. акання. Дехто локалізує виникнення ЛЄ на Поліссі. Перероблене з македон.
Лавришівське євангеліє – ЕУ, т. 4, 1962, с. 1250.