Куп’ятицька іконка-енкалпіон, знайдена в с. Куп’ятичі, Пин. Датувалася XII ст. Про КІ доповів на ІХ археолог. з’їзді у Вільні 1893 М. Петров.
Куп’ятицький монастир, Введенський Преображен. чол. монастир в с. Куп’ятичі, Пин., на правому березі Ясельди. Заснований 1629 на пожалування П. Войни. З КМ пов’язана діяльність А. Филиповича, І. Денисовича, А. Кальнофойського, І. Галятовського. Існував культ
[174]
Богоматері Куп’ятицької. У 1723 КМ заволоділи гр.-кат. (ун.), пізніше переданий пол. владою бернардинцям з Городища. У 1793 росіяни роблять його правосл. Закритий 1817.
Курцевич Йосиф, після постригу Ієзикиїл, церковн. і сусп. діяч. Н. 26.09.1594. П. 1626, Москва. Князі Курцевичі володіли на Пинщині маєтком в с. Одрижин, Іван. К. – вихованець Падуанського ун-ту. Настоятель Трахтимирівського монастиря, сподвижник П. Сагайдачного. Співавтор «Універсальної протестації і побожної юстифікації». 1621 висвячений на єп. володимиро-берест. Пол. влада намагалась арештувати К. за його патріот. діяльність. З 1624 в Москві, де й помер.
Курцилович , гр.-кат. (ун.) протопіп у Пинську. Вчинив 1674 перепис вірних унії в Пин. єпархії. Згідно перепису К., духовенства уніатського налічувалося 85 одиниць, вірних мирян – 74 одиниці
А. Миловидов... с. 405.
Куст, нар. пісенно-поетич. обряд на Поліссі, справляється на другий день зелених свят: дівчину або молодицю замаюють у лісі віттям дерев, квітами, травою і водять від господи до господи, співаючи пісень кустового циклу. Оцінюється як пережиток анімістичного світогляду предків. Літописи згадують про масове водіння куста Х-ХІ ст. і розцінюють його як рецидив поганства. Куст – божество в одному ряді з Перуном і Даждьбогом. Нині на Поліссі К. – це свято весни, зелені, тепла і молодості.
Д. Булгаковский. Пинчуки, СПб, 1980; П. Биковскі. Пєсні обжендове люду рускєго з околіц Піньска. – «Збюр вядомосці до антропольогії крайовей», Краків, т. 2, 1878; М. Довнар-Запольський. Песни Пинчуков. К., 1895; С. Кітова. Водіння куста на Поліссі. – ж. НТЕ, К., 1972, № 3, с. 67-73.
Кустин, с., Берест., ср. Лищицька, від Берестя на пн.-зх. 25 км.
Кустовичі, с., Коб., ср. Городецька. Від Кобриня на сх. 20 км. На 1549 у К. кількома дворищами володів Коб. Спаський монастир. Наприкінці XVIII ст. К. опинилися у власності рос. поміщиків Енгельгардтів, з яких походила С. Егельгардт, дружина власника Т. Шевченка. 1939-1942 в К. діяла укр. школа.